Рішення

від 12.09.2018 по справі 805/3608/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 р. Справа№805/3608/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Галатіної О.О.,

при секретарі Картавих Г.В.

за участю

представника позивача Деменкової Є.С.,

представника відповідача Потапова О.О.,

третьої особи Тернинко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗКОМПЛЕКТ" до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби, третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000284714, № 0000274714 від 12.01.2018 року, суд -

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2018 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗКОМПЛЕКТ" до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби України третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000284714, № 0000274714 від 12.01.2018 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що контролюючим органом не було обґрунтоване належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Оскільки угоди, які укладені між позивачем та контрагентами ТОВ Аргенто Україна , ТОВ Алтіма Трейд в періоди з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. Зазначає, що судження податкового органу про непідтвердженість перелічених вище правочинів спростовується також і наявними у платника податків первинними документами, згідно з якими отримані товари від ТОВ Аргенто України та ТОВ Алтіма Трейд були використані в межах господарської діяльності. А тому вважає, що податкові повідомлення - рішення № 0000274714 від 12.01.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 16346556грн. та № 0000284714 від 12.01.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 27244267грн. разом на загальну суму 43590823,00 грн., прийняті не в межах та не у спосіб діючого законодавства України.

Представник позивача під час судових засідань надавала пояснення аналогічні викладені у позовній заяви, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача під час судових засідань просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, про що надав письмові заперечення проти адміністративного позову зазначив, що податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В наданих поясненнях третя особа просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Газкомплект є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 31875128, що підтверджується випискою з реєстру.

В період з 01.01.2014 по 29.07.2016 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Газкомплект (ЄДРПОУ 31875128), з питань встановлення своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Аргенто України (код ЄДРПОУ 39621144) та ТОВ Алтіма трейд (код ЄДРПОУ 39870310) за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої 15.12.2017 складено Акт № 124/28-10-47-14/31875128.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, зі змінами та доповнення (у редакції, що діяла з 01.01.2015 року), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 16346556 грн., у тому числі: 2015 рік - 16346556 грн.

- п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2, ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 18162840 грн. у тому числі по періодам: травень 2015 - 1461423 грн.; червень 2015 - 4621123 грн.; липень 2015 - 3200189 грн.; серпень 2015 - 4798238 грн.; вересень 2015 - 3307191 грн.; листопад 2015 - 774676 грн.

За результатами документальної позапланової перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000274714 від 12.01.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 16346556грн. та № 0000284714 від 12.01.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 27244267грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішенням від 12.01.2018 ТОВ Газкомплект на підставі ст.56 Податкового кодексу України, звернулося зі скаргами до ДФС України.

За результати розгляду скарги 30.03.2018 ДФС України залишив без змін податкові повідомлення - рішення від 12.01.2018 № 0000284714, № 0000274714, а скарги без задоволення.

Незгода з вище зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача № 0000284714, № 0000274714 від 12.01.2018 на загальну суму 43590823,00 грн. обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю Газкомплект , виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Як вбачається з Акту від 15.12.2017, що предметом перевірки стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Аргенто України (код 39621144) та ТОВ Алтіма трейд (код 39870310).

В ході перевірки була використана інформація, яка міститься в ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 02.11.2016 року по справі № 756/13660/16-к та ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 30.08.2017 року по справі № 1-кс/756/1283/17, встановлено факт відсутності ТОВ Алтіма Трейд за юридичною адресою, що обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів (договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отримання та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь - яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку), а також відсутність виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності.

Також відповідно до внесених у Єдиний реєстр досудових розслідувань ТОВ Алтіма трейд фігурує у кримінальних провадженнях № 32017230000000013 від 14.02.2017; № 32015100020000151 з ознаками фіктивної підприємницької діяльності, а тому є всі підстави вважати фіктивність господарських операцій.

Також в Акті перевірки відповідач зазначає про відсутності реальності господарських операцій зроблено з огляду на те, що чисельність працюючих в ТОВ Аргенто України складає 1 особа, а саме ОСОБА_4.

З матеріалів справи також вбачається, що перевірка позивача проведена на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 по справі № 760/6919/16-к в межах матеріалів кримінального провадження від 08.12.2015 року № 12015000000000630.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України зазначається, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Від так, в матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Аргенто Україна (продавець) в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту та ТОВ Газкомплект (покупець) в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту укладено договір купівлі - продажу № 1/04 від 20.04.2015.

Відповідно до п. 1.1 Договору, покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлений товар у строки та в порядку, встановленому цим договором. Відповідно п.1.5 Договору, товар передається покупцю на орендований склад, який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Великі Лази, вул. Східна (мікрорайон Новий ), вул. Тельмана, буд. 4б, або на власний склад.

22.10.2015 між ТОВ Алтіма Трейд (продавець) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ Газкомплект (покупець) в особі директора ОСОБА_5 укладено договір купівлі продажу №22/10.

Відповідно до п.1.1 продавець зобов'язується передати покупцю товар відповідно до податкових накладних, що є невід'ємною частиною договору. Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлений товар у строк та в порядку ,встановленому цим договором. Відповідно п.1.5 Договору, товар передається покупцю на орендований склад, який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Великі Лази, вул. Східна (мікрорайон Новий ), вул. Тельмана, буд. 4б, або на власний склад.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду наступні документи: податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення.

Суд зауважує, що позивачем не надано до суду документи на підтвердження подальшого оприбуткування придбаного товару або використання товару у власному підприємстві, крім договору купівлі-продажу, оренди складського приміщення та податкових накладних.

Крім цього, позивачем не надано інших документів, які б підтверджували подальше оприбуткування товару, товарно-транспортні накладні, картки складського обліку, бухгалтерської звітності, а також інших документів, які б підтверджували факт придбання та подальшу реалізацію товару, а також, позивачем не надано доказів щодо реєстрації податкових накладних.

За таких обставин суд вважає, що правочин спричинявся фіктивно.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Також, з акту перевірки вбачається, що в межах кримінального провадження від 08.12.2015 № 12015000000000630 та протоколу допиту свідка ОСОБА_4, директора ТОВ Аргенто України та ТОВ Алтіма Трейд встановлено: …..на ОСОБА_4 зареєстровано на ряд підприємств, в тому числі ТОВ Алтіма Трейд та ТОВ Аргенто України Допитаний в якості свідка директор ТОВ Аргенто Україна та ТОВ Алтіма Трейд зазначив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств не має, звітних та первинних бухгалтерських документів підприємств не підписував, жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності не мав, хто здійснював керування даними підприємствами йому не відомо, первиних бухгалтерських документів не складав, до контролюючих податкових органів не подавав… .

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Однак, вирішуючи дану справу Суд враховує наявність кримінального провадження №12015000000000630 в якому були задіяні ТОВ Аргенто Україна та ТОВ Альтіма Трейд та наявність показу директора вказаних підприємств - контрагентів - ОСОБА_4, відповідно до яких останній повідомив про реєстрацію підприємства без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Так, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 р. справа №2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 р. справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому також наведений наступний висновок: статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами .

Отже, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписано від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Тобто згідно вказаних рішень вирок по ст.205 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб'єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій. Проте навіть за відсутності вироку показання посадових осіб умовно фіктивного контрагента в кримінальному провадженні можуть бути доказами у адміністративній справі щодо права платника податків на податкову вигоду (податковий кредит і витрати).

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю та їх подальшої реалізацією або використання у власному підприємстві, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, Суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи те, що Судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2018 № 0000274714, № 0000284714 відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Враховуючи вищенаведене, суд, вважає, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази не підтверджують заявлених позовних вимог, а тому суд приходить до переконання, що підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення немає, а у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗКОМПЛЕКТ" до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби, третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000284714, № 0000274714 від 12.01.2018 року - відмовити.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засідання 12 вересня 2018 року. Повний текст рішення суду виготовлено 24 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Галатіна О.О.