Постанова

від 20.09.2018 по справі 372/2958/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2958/17 Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В. Провадження № 22-ц/780/3348/18 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І. Категорія 4 20.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Таргоній Д.О.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі його представника адвоката ОСОБА_3на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправною та скасування реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувсядо суду із вказаним позовом,який мотивував тим, що на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 693 від 29 жовтня 2004 року йому було надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу в межах Верем'янської сільської ради Обухівського району Київської області площею 8,5 га. Пізніше розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1143 від 05 грудня 2006 року до попереднього розпорядження № 693 внесені зміни щодо площі ділянки, яка визначена у орієнтовному розмірі 3 га.

Вказував, що після розробки ДП Київський науково-дослідний інститут та проектний інститут землеустрою проекту землеустрою розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 110 від 04 лютого 2008 року вказаний проект із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду затверджений і земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3, для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Верем'янської сільської ради площею 3,1952 га була передана йому в оренду терміном на 49 років.

04 липня 2016 року він подав до ГУ Держгеокадастру у Київській області клопотання про передачу в оренду вказаної ділянки для ведення фермерського господарства площею 3,1952 га, що розташована в адміністративних межах Верем'янської сільської ради Обухівського району Київської області. Однак, листом від 15 липня 2016 року Головне управління повідомило, що відповідно до ортофоплатів, які є картографічною основою Державного земельного кадастру, виявлено взаємне перекриття зовнішніх меж земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, яку він просить передати в оренду, із земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_4, яка передана у приватну власність відповідача ОСОБА_2, що унеможливлює прийнятя позитивного рішення про передачу в оренду земельної ділянки.

У зв'язку з наведеним, просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Обухівської РДА Київської області про відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 у приватну власність відповідачу, визнати протиправним та скасувати реєстрацію земельної ділянки НОМЕР_4 ГУ Держгеокадастру у Київській області, визнати недійсним свідоцтво на право власності на земельну ділянку номер 45210196, видане 07 жовтня 2015 року реєстраційною службою Обухівського МУЮ Київської області 2015 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Цим же рішенням відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись і з рішенням в частині відмови у стягненні судових витрат на правничу допомогу, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні понесених ним судових витрат і ухвалити нове, яким стягнути на його користь вказані витрати у розмірі 23300 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про те, що укладення договору про правову допомогу між ним та адвокатом до постановлення суддею ухвали відкриття провадження у справі унеможливлює стягнення витрат на правову допомогу. Суд не врахував, що він надав усі необхідні докази і розрахунки понесених витрат, які відповідають укладеному договору.

В іншій частині рішення відповідачем не оскаржується і не переглядається.

Позивач ОСОБА_4О подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції в частині відмови у стягненні на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу прийняв законне і обгрунтоване рішення, правомірно відмовивши у задовленні клопотання, а доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду в цій частині.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача адвокат ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області щодо відмови у стягненні судових витрат як незаконне.

Педставник позивача адвокат ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення в частині відмови у стягненні судових витрат та відсутність підстав для його скасування.

Решта учасників належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в оскаржуваній частині щодо витрат на правничу допомогу не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 відмовлено.

Під час розгляду справи інтереси відповідача ОСОБА_2 представляв адвокат ОСОБА_3 на підставі ордера, виданого Адвокатським об'єднанням Адвокатська фірма Статус , з якою відповідач уклав договір про надання правової допомоги від 24 липня 2017 року, і який вчиняв усі необхідні дії від імені відповідача.

Також відповідач ОСОБА_2надав суду докази про понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23300 грн.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд керувався тим, що договір про надання правничої допомоги сторони уклали 24 липня 2017 року, тобто до подачі позову ОСОБА_4, який надійшов до суду 28 вересня 2017 року, що ставить під сумнів понесення судових витрат саме по цій справі.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком, поскільки факт укладення договору про надання правничої допомоги до відкриття провадження у справі відповідно до положень цивільного процесуального закону не є передбаченою процесуальним законом підставою для відмови у стягненні судових витрат на правничу допомогу.

Окрім того, до ухвалення рішення відповідач ОСОБА_2 надав до суду детальний розрахунок понесених витрат саме по цій справі, із зазначенням коли і які процесуальні дії вчинені адвокатом, що спростовує висновки суду про неможливість встанволення чи в цій справі понесені витрати.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи питання про стягнення на користь відповідача понесених ним судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно приписів частин 1 - 6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонам и.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися .

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку .

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми .

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 відповідно до положень ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення судом розміру витрат на правничу допомогу подав відповідне клопотання та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат в розмірі 23300 грн. (а.с.190-205).

В той же час позивач ОСОБА_4, заперечуючи проти цього згідно ч.6 ст.137 ЦПК України вказав на неспівмірність заявлених відповідачем витрат, зокрема послався на те, що розрахунок робіт не співпадає із витраченим часом. Так, згідно протоколу судове засідання 06 березня 2018 року в Обухівському районному суді Київської області тривало 32 хв., а в розрахунку зазначено 2,5 години, судове засідання 05 квітня 2018 року тривало 1 годину 12 хв., а в розрахунку зазначено 3,3 години. Крім того, неспівмірність полагає в тому, що на вивчення матеріалів справи та підготовку запитів витрачено надмірну кількість часу, зокрема на підготовку запиту до управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області витраченго 9 годин, опрацювання матеріалівс справи - 6 годин, що явно неспівмірно із поданим позивачем позовом та додатками.

Оцінюючи доводи сторін, фактичні обставини справи та приписи ч.4 ст.137 ЦПК України щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим на це часом, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів вважає, що підлягають відшкодуванню понесені відповідачем витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн., які суд покладає на позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_4, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, на невідповідність розрахунку вимогам Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , оскільки закон втратив чинність 15 грудня 2017 року.

Безпідставні і посилання позивача ОСОБА_4, викладені у відзиві, на відсутність підстав для відшкодування витрат на правову допомогу з огляду на те, що договір про правову допомогу укладений між відповідачем і Адвокатським об'єднанням Адвокатська фірма Статус , а не із адвокатом ОСОБА_3, який представляв його інтереси.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_3 представляв інтереси відповідача на підставі ордера, виданого Адвокатським об'єднанням Адвокатська фірма Статус , що відповідає вимогам процесуального закону.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника адвоката ОСОБА_3задоволити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2018 року в частині відмови у стягненні судових витрат скасувати і в цій частині ухвалити нове.

Стягнути із ОСОБА_4(реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешкає за адресою: 08744, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, мешкає за адресою: 03035, АДРЕСА_1) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: