Рішення

від 29.08.2018 по справі 821/857/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/857/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гомельчука С.В.,

при секретарі: Воронцовій К.С.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18 січня 2018 року №0000201422 та №0000211422,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Чаплинський комбікормовий завод (надалі- позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (надалі- відповідач, податковий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.01.2018 року №0000201422 та №0000211422.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 02.01.2018р. №1/21-22-14-06/32763923. На підставі вказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від18.01.2018 року №0000201422 та №0000211422. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень (далі-ППР) звернувся до суду з даним позовом та просить визнати протиправними та скасувати ППР від 18.01.2018 року №0000201422 та №0000211422.

Ухвалою суду від 08.05.2018р. відкрите провадження у справі. Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження на 07.06.2018р.

Ухвалою суду від 07.06.2018р. задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, також ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого судового засідання на 15 днів. Підготовче судове засідання призначено на 18.07.2018р.

18 липня 2018р. ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

Також в судовому засіданні протокольною ухвалою суду допущено процесуальне правонаступництво Головного управління ДФС у Херсонській області на Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач).

В судовому засіданні 29.08.2018р. представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві. Зокрема, пояснив, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки контролюючим органом встановлені порушення податкового законодавства, що полягало у занижені податку на прибуток підприємства за 2014р. у сумі 15996 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період грудень 2014р. на загальну суму 17773 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення сум податку на додану вартість за грудень 2014р. на суму 17773 грн.

Підставою вказаних висновків став той факт, що, на думку контролюючого органу, контрагент позивача ПП Гарде-Плюс є учасником «конвертаційного центру» . За інформацією оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області слідчим слідчого управління ГУ ДФС у Житомирській області внесені відомості до ЄРДР за №32016060000000036 за фактом скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України та внесено до АІС СФП . Крім того, надана до перевірки товаро-транспортна накладна транспортування нафтопродуктів між позивачем та контрагентом ПП Гарде-Плюс не відповідає вимогам чинного законодавства. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Чаплинський комбікормовий завод зареєстроване 04.03.2004р. Чаплинською районною державною адміністрацією. Перебуває на обліку в контролюючих органах з 10.03.2004р.

02 січня 2018р. співробітниками ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Чаплинський комбікормовий завод» . За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.01.2018р. №1/21-22-14-06/32763923 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплинський комбікормовий завод» (код 32763923) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2014 р. та податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ПП Гарде-Плюс (код 39012097) за грудень 2014р. та подальшого використання придбаного товару, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності» (далі-акт №1), в якому зафіксовані наступні висновки щодо порушень:

п. 44.1, п.44.2, п.44.3 ст. 44, пп. 134.1.1. п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2014р. у сумі 15996 грн.;

п.44.1, п.44.6 ст.6 ст.44, пп.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2014р. на загальну суму 17773 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення сум податку на додану вартість за грудень 2014р. на суму 17773 грн.

Вказані висновки стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 18.01.2018р.:

№0000211422, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду;

№0000201422, яким збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 15996 грн. та нараховані штрафні (фінансові санкції) в розмірі 3999 грн.;

Позивачем оскаржені вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДФС України від 05.04.2018р. №12115/6/99-99-11-01-02-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга позивача - без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками про порушення ним податкового законодавства, тому вважає вищевказані ППР протиправними та просить їх скасувати.

Вирішуючи спірні правовідносини суд приймає до уваги наступні обставини та приписи законодавства.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту та відповідне заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету ґрунтуються на визнанні контролюючим органом господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентом-постачальником ПП Гарде-Пюс нереальними.

Судом встановлено, що підставою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки стало внесення відомостей до ЄРДР за №32016060000000036 за фактом скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Під час досудового розслідування виявлено, що невстановлені особи, в період з 2013р. по теперішній час з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає у незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів реального сектору економіки, здійснили реєстрацію та перереєстрацію підприємств, які мають ознаки фіктивності , у тому числі ПП Гарде-Плюс , яке, на думку податкового органу, є учасником конвертаційного центру . Вказані відомості також внесені до АІС «СФП» . Також вищезазначений факт став основною підставою для висновків відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства.

Вирішуючи дану справу суд досліджує факт фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи нереальність господарських операцій між ТОВ «Чаплинський комбікормовий завод» та ПП «Гарде-Плюс» , податковий орган посилається на наступні обставини: ТОВ «Чаплинський комбікормовий завод» задокументовано придбання нафтопродуктів. …Відповідно до наданих документів встановлено, що транспортування нафтопродуктів здійснювалось автомобільним транспортом згідно товарно-транспортної накладної від 15.12.2014р. №15\12\01 автопідприємством ПП ОСОБА_4, автомобілем НОМЕР_1, замовник: ПП «Чаплинський комбікормовий завод» ; прізвище водія ОСОБА_5; Вантажовідправник: ПП Гарде-Плюс ; вид перевезень: ПММ-авто ГСМ, вантажоодержувач ТОВ «Чаплинський комбікормовий завод» ; пункт навантаження м. Херсон, пункт розвантаження: Херсонська обл. Чаплинка.

Згідно товаро-транспортної накладної ТОВ «Чаплинський комбікормовий завод» отримав дизельного пального в кількості 5050 л бензину А92 в кількості 2170 л.

Надана до перевірки товаро-транспортна накладна від 15.12.2014р. №15\12\01 не відповідає вимогам первинного документу, так як складена з порушенням норм частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме:

-у розділі пункт навантаження замість точної адреси вказано лише м. Херсон ;

-у розділі пункт розвантаження замість точної адреси вказано лише Херсонська обл. Чаплинка ;

-у розділах Ватнаж відпустив та Вантаж отримав вказано лише підписи, прізвища матеріально-відповідальних осіб відсутні. …

Крім того, обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій, податковий орган посилається на:

-інформацію щодо внесення відомостей до ЄРДР за №32016060000000036 за фактом скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (стор.7 акту №1);

-неодноразової зміни податкової адреси контрагента-постачальника ПП Гарде-Плюс , що встановлено за результатами досліджень даних ІС Податковий блок (стор.7 акту №1);

-придбання контрагентом-постачальником ПП Гарде-Плюс протягом грудня 2014р. різноманітних товарів-аерозоль, борсетки, посуд, посуд для салатів, бокал, кружка, термос, чайник, взуття жіноче та дитяче, цукор тканини, мандарин. В цей же період ПП Гарде-Плюс документує податкові накладні щодо реалізації товарів з іншою номенклатурою, а саме: бензин та дизпаливо на адресу ТОВ «Чаплинський комбікормовий завод» (стор.8 акту №1);

-відсутність основних, трудових та матеріальних ресурсів у ПП Гарде-Плюс .

На підставі викладеного ГУ ДФС у Херсонській області робить висновок про те, що ТОВ „Чаплинський комбікормовий завод» використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента-постачальника ПП Гарде-Плюс , що призвело до завищення витрат за 2014р. всього на загальну суму 88865,83 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2014р. на суму 17773,17 грн.

Судом досліджено первинну документацію з вказаних господарських операцій та встановлено наступне.

Приватне підприємство «Гарде-Плюс » зареєстроване в ЄДРПОУ з 09.12.2013р. та одним з видів діяльності підприємства є діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

Також судом встановлено, що між ТОВ «Чаплинський комбікормовий завод» та ПП Гарде-Плюс укладено договір поставки №06/05 від 06.05.2014 р., відповідно до умов якої продавець (ПП Гарде-Плюс ) зобов'язується поставляти, а покупець (ТОВ «Чаплинський комбікормовий завод» ) прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності до завчасно сформованими замовленнями покупця.

На виконання вказано договору позивачем надано та судом досліджено: податкова накладна №43 від 15.12.2014р., товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №15\12\01 від 15.12.2014р., сертифікати відповідності, акт передачі матеріальних цінностей №20 від 15.12.2014р., рахунок-фактура №СФ-000097 від 15.12.2014р., платіжні доручення №134 від 16.12.2014р., №135 від 16.12.2014р., №139 від 17.12.2014р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000304 від 15.12.2014р., складеного та підписаного позивачем та ФОП ОСОБА_4 щодо надання транспортних послуг з перевезення бензина, виписка з банківського рахунку за 16.12.2014р. та 17.12.2014р., звіт з палива за грудень 2014р., журнал ордер №10 склад ПММ рах.203, витяг з головної книги.

Дослідивши вищевказані документи, судом встановлено, що доводи щодо контролюючого органу про невідповідність товаро-транспортної накладної вимогам чинного законодавства не відповідають дійсності, зокрема не знайшли свого підтвердження посилання відповідача на відсутність прізвищ матеріально-відповідальних осіб у вказаному ТТН. Так, з наданої ТТН від 15.12.2014р. №15\12\01 вбачається, що ОСОБА_6 Також суд звертає увагу, що податковим органом не заперечується оплата придбаного товару у безготівковій формі, що підтверджується вищенаведеними платіжними дорученнями.

ОСОБА_6 призначений на посаду завідуючого складом товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується випискою з наказу №61/а від 21.07.2014р.

Таким чином, судом встановлено що ТТН підписано уповноваженою на те особою.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом не висловлено жодного зауваження щодо іншої бухгалтерської документації, складеної за результатами проведеної господарської операції, а зауваження відносно ТТН від 15.12.2014р. №15\12\01, викладені в акті №1 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Стосовно доводів відповідача, викладених в акті перевірки та відзиві на позов стосовно вищевказаних недоліків, що призводить до відсутності статусу таких документів первинних документів, суд звертає увагу на позицію Верховного суду, викладену в постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17. Зокрема, Верховний Суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Що було досліджено та встановлено судом в ході розгляду даної справи.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п.п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 2, п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

За статтею 1 та частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12, в постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17 та Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29.04.2015р. у справі № 2а-0870/12108/11, в ухвалі від 08.06.2015р. у справі № 2270/2640/11, в ухвалі від 17.03.2015р. у справі № 2а-1670/6098/12, в ухвалі від 04.03.2015р. у справі 825/132/13-а, в ухвалі від 24.02.2015р. у справі № 815/5211/13-а, в ухвалі від 27.10.2014р. у справі №826/16184/13-а.

З наведеного вище вбачається, що податковим органом не було досліджено всебічно фінансово-господарську діяльність позивача, зокрема подальше використання придбаного товару, а лише зазначені встановлені іншими органами факти на підставі яких посадові особи ГУ ДФС у Херсонській області відобразили в акті перевірки припущення щодо нереальності господарських операцій.

Щодо посилань відповідача на відсутність у контрагента-постачальника ПП Гарде-Плюс основних, трудових та матеріальних цінностей, суд звертає увагу, що в акті перевірки зазначено: …згідно податкової звітності за формою №1ДФ, яка подана до органів ДФС, ПП Рарде-Плюс кількість працюючих складає: IV квартал 2014р. - 8 чоловік. … (стор.8 акту №1). Також суд звертає увагу, що відсутність інших ресурсів податковим органом встановлено шляхом дослідження та аналізу даних податкових програм. Перевірка діяльності контрагента-постачальника ПП Гарде-Плюс податковим органом не проводилась

Щодо посилань відповідача на придбання контрагентом-постачальником ПП Гарде-Плюс у грудні 2014р. товарів, відмінних від реалізованих позивачу суд зазначає, що нафтопродукти є продуктом довгого зберігання, тому бензин реалізований позивачу міг бути придбаний раніше, однак вказана обставина не перевірялась податковим органом.

Слід зазначити, що в постанові від 12.04.2018р. у справі №805/4710/16-а Верховний суд вказав, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб'єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, судом встановлено, факти виконання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом України у постанові від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1359а15.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентом ПП Гарде-Плюс , натомість позивачем надана первинна документація з якої вбачається, що вищезазначена господарська операція мала реальний характер.

При обґрунтуванні нереальності господарської операції відповідач посилається також на внесені відомості до ЄРДР №32016060000000036 за фактом скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Так, податковий орган посилається на те, що під час досудового розслідування виявлено, що невстановлені особи, в період з 2013р. по теперішній час з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає у незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів реального сектору економіки, здійснили реєстрацію та перереєстрацію підприємств, які мають ознаки фіктивності , у тому числі ПП Гарде-Плюс .

З цього приводу суд звертає увагу на позицію Верховного суду, викладену в постановах від 27.02.2018р. у справі №813/1974/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 15.05.2018р. у справі №822/2348, від 29.03.2018р. у справі №826/3498/15, згідно з якою факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили (справа №826/3498/15).

Слід зазначити, що представником відповідача не надано до суду жодного доказу про наявність вироку суду, що набрало законної сили відносно контрагента позивача.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

В даному випадку посилання податкового органу на внесення відомостей до ЄРДР за фактом скоєння контрагентом-постачальником позивача злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України є безпідставними, оскільки, а ні на час здійснення спірних господарських операцій, а ні на час проведення податкової перевірки а ні на час розгляду і вирішення даної справи відсутній обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб позивача або його контрагента у здійсненні фіктивного підприємництва,.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У свою чергу, податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти реалізації позивачу контрагентом товару у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З приводу збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Судом встановлено, що кошти сплачені позивачем його контрагенту в оплату за придбані товари, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом з приводу придбання товарів висновки податкового органу є безпідставними.

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі стягуються відповідно до положень ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 161- 163, 167 КАС України, суд

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75) від 18.01.2018 року №0000201422 та №0000211422.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 32763923, вул.І.Кудрі,1, смт Чаплинка, Херсонська обл., 75200) судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31 серпня 2018 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 8.3.1