Рішення

від 25.09.2018 по справі 826/2815/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 25 вересня 2018 року                                                                             № 826/2815/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. №3721» доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.П №3721» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2017 року №0009921201, №0009931201 та від 21 вересня 2017 року №0053511209 та №0053501209. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем у порушення вимог п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України не додано до спірних рішень розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, у позивача відсутні відомості щодо розгляду заперечень на акти перевірки, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а також порушено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірки. Крім того, висновки щодо порушення позивачем строків сплати податків, передбачених п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України не відповідають фактичним обставинам, оскільки в розрахунковій таблиці, яка міститься в актах перевірки, наведені дані, які не відповідають даним обліку позивача. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 24 квітня 2018 року. Зважаючи на неявку сторін у судове  засідання 24 квітня 2018 року суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів сплати земельного податку та копій актів перевірок, на підставі яких було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, судом ухвалено вийти з письмового провадження з призначенням судового засідання на 26 червня 2018 року та зобов'язано сторін надати відповідні докази. У судовому засіданні 26 червня 2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за затримку сплати узгоджених податкових зобов'язань, що і зафіксовано у відповідних актах перевірки. Зважаючи на неявку сторін у судове  засідання 25 липня 2018 року суд ухвалив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 21 вересня 2017 року №0053501209 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 29, 28, 22 календарних дні сплати грошового зобов'язання 129507,16 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 25950,72 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 27 вересня 2017 року. Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 21 вересня 2017 року №0053511209 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 61, 62, 75, 44, 61, 61, 61, 60, 61, 31, 31, 31, 59, 61, 31, 45, 61, 92, 62, 74, 43, 53 календарних дні сплати грошового зобов'язання 1248141,40грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 249627,29грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 11 жовтня 2017 року. Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту про результати камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю позивачем за період з 30 березня 2016 року по 07 вересня 2017 року від 07 вересня 2017 року №6917/26-15-12-09-19/19254401, яким встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю, встановлених п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, а саме: заборгованість у розмірі 38173,77грн. сплачена з затримкою на 61 календарний день (граничний термін сплати – 30 березня 2016 року, фактично сплачено 30 травня 2016 року); заборгованість у розмірі 57000,00грн. сплачена з затримкою на 62 календарних дні (граничний термін сплати – 30 березня 2016 року, фактично сплачено 31 травня 2016 року); заборгованість у розмірі 18556,53грн. сплачена з затримкою на 75 календарних дні (граничний термін сплати – 30 березня 2016 року, фактично сплачено 13 червня 2016 року); заборгованість у розмірі 1443,47грн. сплачена з затримкою на 44 календарних дні (граничний термін сплати – 30 квітня 2016 року, фактично сплачено 13 червня 2016 року); заборгованість у розмірі 33530,00грн. сплачена з затримкою на 61 календарний день (граничний термін сплати – 30 квітня 2016 року, фактично сплачено 30 червня 2016 року); заборгованість у розмірі 78756,83грн. сплачена з затримкою на 61 календарний день (граничний термін сплати – 30 квітня 2016 року, фактично сплачено 30 червня 2016 року); заборгованість у розмірі 1444,17грн. сплачена з затримкою на 61 календарний день (граничний термін сплати – 30 квітня 2016 року, фактично сплачено 30 червня 2016 року); заборгованість у розмірі 112286,13грн. сплачена з затримкою на 60 календарних дні (граничний термін сплати – 30 травня 2016 року, фактично сплачено 29 липня 2016 року); заборгованість у розмірі 112285,73грн. сплачена з затримкою на 61 календарний день (граничний термін сплати – 30 червня 2016 року, фактично сплачено 30 серпня 2016 року); заборгованість у розмірі 1445,57грн. сплачена з затримкою на 31 календарний день (граничний термін сплати – 30 липня 2016 року, фактично сплачено 30 серпня 2016 року); заборгованість у розмірі 112284,73грн. сплачена з затримкою на 31 календарний день (граничний термін сплати – 30 липня 2016 року, фактично сплачено 30 серпня 2016 року); заборгованість у розмірі 1446,27грн. сплачена з затримкою на 31 календарний день (граничний термін сплати – 30 серпня 2016 року, фактично сплачено 30 вересня 2016 року); заборгованість у розмірі 112284,03грн. сплачена з затримкою на 59 календарних дні (граничний термін сплати – 30 серпня 2016 року, фактично сплачено 28 жовтня 2016 року); заборгованість у розмірі 112283,33грн. сплачена з затримкою на 61 календарний день (граничний термін сплати – 30 вересня 2016 року, фактично сплачено 30 листопада 2016 року); заборгованість у розмірі 1447,67грн. сплачена з затримкою на 31 календарний день (граничний термін сплати – 30 жовтня 2016 року, фактично сплачено 30 листопада 2016 року); заборгованість у розмірі 112282,63грн. сплачена з затримкою на 45 календарних дні (граничний термін сплати – 30 жовтня 2016 року, фактично сплачено 14 грудня 2016 року); заборгованість у розмірі 90934,52грн. сплачена з затримкою на 61 календарний день (граничний термін сплати – 30 листопада 2016 року, фактично сплачено 30 січня 2017 року); заборгованість у розмірі 22795,78грн. сплачена з затримкою на 92 календарний день (граничний термін сплати – 30 листопада 2016 року, фактично сплачено 02 березня 2017 року); заборгованість у розмірі 100321,22грн. сплачена з затримкою на 62 календарних дні (граничний термін сплати – 30 грудня 2016 року, фактично сплачено 02 березня 2017 року); заборгованість у розмірі 13409,08грн. сплачена з затримкою на 74 календарних дні (граничний термін сплати – 30 грудня 2016 року, фактично сплачено 14 березня 2017 року); заборгованість у розмірі 9733,45грн. сплачена з затримкою на 43 календарних дні (граничний термін сплати – 30 січня 2017 року, фактично сплачено 14 березня 2017 року); заборгованість у розмірі 103996,79грн. сплачена з затримкою на 53 календарних дні (граничний термін сплати – 30 січня 2017 року, фактично сплачено 24 березня 2017 року); заборгованість у розмірі 126615,32грн. сплачена з затримкою на 22 календарних дні (граничний термін сплати – 02 березня 2017 року, фактично сплачено 24 березня 2017 року). Відповідальність за порушення передбачена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України. Податковим повідомленням-рішенням від 11 липня 2017 року №0009921201 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ, визначеного п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 28 та 22 календарних дні сплати грошового зобов'язання 26666,50грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2666,65грн. Податковим повідомленням-рішенням від 11 липня 2017 року №0009931201 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ, визначеного п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 85, 67, 62, 61, 59, 58, 57, 55, 54, 53, 52, 45, 36, 31 календарних дні грошового зобов'язання 220426,95грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 44085,39грн. Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту про результати камеральної перевірки своєчасності сплати ПДВ від 26 травня 2017 року №293/26-15-12-00-20/01-19254401, яким встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати податкових зобов'язань, визначених п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: заборгованість у розмірі 6101,75грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2016 року №9220536041 від 17 листопада 2016 року, фактично сплачена 23 лютого 2017 року з затримкою 85 календарних дні; заборгованість у розмірі 1600,80грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2016 року №9244113704 від 16 грудня 2016 року, фактично сплачена 07 березня 2017 року з затримкою 67 календарних дні; заборгованість у розмірі 8339,50грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2016 року №9123265915 від 18 липня 2016 року, фактично сплачена 30 вересня 2016 року з затримкою 62 календарних дні; заборгованість у розмірі 15854,005грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2016 року №9244113704 від 16 грудня 2016 року, фактично сплачена 02 березня 2017 року з затримкою 62 календарних дні; заборгованість у розмірі 3272,45грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2016 року №9099218818 від 15 червня 2016 року, фактично сплачена 30 серпня 2016 року з затримкою 61 календарний день; заборгованість у розмірі 11446,50грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року №9169106459 від 15 вересня 2016 року, фактично сплачена 30 листопада 2016 року з затримкою 61 календарний день; заборгованість у розмірі 14464,00грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2016 року №9220536041 від 17 листопада 2016 року, фактично сплачена 30 січня 2017 року з затримкою 61 календарний день; заборгованість у розмірі 12145,50грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2016 року №9146568114 від 16 серпня 2016 року, фактично сплачена 28 жовтня 2016 року з затримкою 59 календарних дні; заборгованість у розмірі 15393,00грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2016 року №9123265915 від 18 липня 2016 року, фактично сплачена 26 вересня 2016 року з затримкою 58 календарних дні; заборгованість у розмірі 17939,00грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2016 року №9099218818 від 15 червня 2016 року, фактично сплачена 26 серпня 2016 року з затримкою 57 календарних дні; заборгованість у розмірі 16111,00грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року №9169106459 від 15 вересня 2016 року, фактично сплачена 24 листопада 2016 року з затримкою 55 календарних дні; заборгованість у розмірі 14102,00грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2016 року №9146568114 від 16 серпня 2016 року, фактично сплачена 24 жовтня 2016 року з затримкою 55 календарних дні; заборгованість у розмірі 3607,20грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2016 року №9244113704 від 16 грудня 2016 року, фактично сплачена 23 лютого 2017 року з затримкою 55 календарних дні; заборгованість у розмірі 11794,25грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2016 року №9220536041 від 17 листопада 2016 року, фактично сплачена 23 січня 2017 року з затримкою 54 календарних дні; заборгованість у розмірі 17175,20грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року №9266062007 від 17 січня 2017 року, фактично сплачена 24 березня 2017 року з затримкою 53 календарних дні; заборгованість у розмірі 10656,00грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року №9266062007 від 17 січня 2017 року, фактично сплачена 23 березня 2017 року з затримкою 52 календарних дні; заборгованість у розмірі 21828,50грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року №9193837127 від 17 жовтня 2016 року, фактично сплачена 14 грудня 2016 року з затримкою 45 календарних дні; заборгованість у розмірі 781,80грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року №9266062007 від 11 січня 2017 року, фактично сплачена 07 березня 2017 року з затримкою 36 календарних дні; заборгованість у розмірі 9003,50грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2016 року №9123265915 від 18 липня 2016 року, фактично сплачена 30 серпня 2016 року з затримкою 58 календарних дні; заборгованість у розмірі 4208,50грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2016 року №9146568114 від 16 серпня 2016 року, фактично сплачена 30 вересня 2016 року з затримкою 31 календарних дні; заборгованість у розмірі 4782,50грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року №9193837127 від 17 жовтня 2016 року, фактично сплачена 30 листопада 2016 року з затримкою 31 календарних дні; заборгованість у розмірі 363,50грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року №9169106459 від 15 вересня 2016 року, фактично сплачена 28 жовтня 2016 року з затримкою 28 календарних днів; заборгованість у розмірі 26303,00грн., нарахована самостійно згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2017 року №9022640298 від 17 лютого 2017 року, фактично сплачена 24 березня 2017 року з затримкою 22 календарних дні. Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право:  проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно положень ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Оскільки предметом контролю при проведенні камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій (розрахунків), то документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Камеральна перевірка може проводитися виключно на підставі даних, вказаних в звітності. При цьому, податковим законодавством не передбачено витребування будь-яких документів від платника податків до початку проведення камеральної перевірки та не передбачено можливість платника податків бути присутнім при проведенні вказаної перевірки. Також податковий орган не вправі вимагати надання будь-яких інших додаткових документів і під час її проведення. Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.16.1.4. Податкового кодексу України). Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. (п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України). Відповідно до положень п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. За змістом п.49.18.3 ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до положень ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового Кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Відповідно до положень п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. (п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України). Пунктом 131.2. ст.131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлюється Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне    соціальне страхування, що зареєстрований наказ Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881. З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (п.1 розділу 2 Порядку №422). Операції в інтегрованій картці платника здійснюються в хронологічному порядку (п.7 розділу 2 Порядку №422). Погашення податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідними документами. Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість згідно зазначених вище податкових декларацій з граничними термінами сплати, фактично порушивши дати сплати, оскільки суми коштів, які сплачувались позивачем за самостійно визначеними податковими зобов'язаннями зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення у зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу, що вбачається з наявних в матеріалах справи облікових даних ТОВ «А.Т.П. №3721» з ПДВ за період 2016-2017 роки та з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2016-2017 роки та не спростовано позивачем у судовому засіданні. При цьому, надані позивачем докази сплати податкових зобов'язань за перевіряємий період не спростовує наявності у нього податкового боргу та, як наслідок, зарахування відповідачем сплачених сум в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Таким чином, наведені обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що товариством порушено терміни сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з орендної плати за землю з юридичних осіб, визначених Податковим кодексом України. Щодо посилань позивача як на підставу для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, на відсутність у позивача відомостей щодо розгляду заперечень на акти перевірки, суд зазначає, що долучені до матеріалів справи заперечення від 18 вересня 2017 року на акти перевірки від 07 вересня 2017 року №293/26-15-12-00-20/192544401 та від 07 вересня 2017 року №6917/26-15-09-19/19254401 не містять жодних доказів направлення/вручення їх відповідачу, з урахуванням чого судом не приймаються до уваги у якості належного та допустимого доказу у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України. Підсумовуючи викладене, оскільки позивачем несвоєчасно сплачено грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з орендної плати за землю з юридичних осіб за вказаний період, висновок податкового органу про порушення позивачем п.287.3 ст.287, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України та застосування штрафу відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, на думку суду, є правомірним. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням         повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. №3721» не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають. Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ВИРІШИВ: У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. №3721» відмовити повністю. Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими  статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15  розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України  до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                             В.В. Аверкова