Постанова

від 19.09.2018 по справі 810/217/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/217/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Оніщенко О.В.,

представника відповідача: Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Омега Мінералз Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ Омега Мінералз Україна звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.10.2017 року №0038871404, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції.

В обгрунтування вимог посилається на те, що за неподання звіту за 2015 рік про контрольовані операції ним вже сплачені штрафні санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2016 р. та звертає увагу на те, що до 01 січня 2017 р. Податковим кодексом не були встановлені строки, в які платник податків повинен був подати звіт після застосування штрафних санкцій, та не була встановлена відповідальність за таке порушення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що на момент виникнення правопорушення щодо неподання звітності про контрольовані операції за 2015 рік не було встановлено строків подання звіту операції після застосування санкцій за його неподання і не передбачено штрафної санкції за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог посилається на те, що місцевим судом неправомірно застосовано норми процесуального права та не в повній мірі з'ясовано обставини справи, зокрема, відповідач стверджує, що контролюючим органом установлено факт несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, що є порушенням пп.39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу у редакції, чинній з 01.01.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що у період з 20.09.2017 року по 21.09.2017 року відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

За наслідками перевірки складено акт від 27.09.2017 року № 730/10-36-14-04/31925959, згідно висновків якого встановлено факт несвоєчасного подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2015 рік, внаслідок чого порушено вимоги пп.39.4.2. п. 39.4. ст.39, п.120.4 ст. 120 Податкового кодексу.

На підставі акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 року № 00038871404 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 74 289,00 грн., яке за наслідками адміністративного оскарження залишено без змін.

Уважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 109.2 статті 109 Податкового кодексу вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 111 Податкового кодексу передбачено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства як різновид юридичної відповідальності встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу (у редакції, чинній до 01 січня 2017 року) передбачено обов`язок платників податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), подавати контролюючому органу звіт про контрольовані операції до 1 травня року, що настає за звітним.

В свою чергу невиконання платником податків вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу щодо подання звіту про контрольовані операції у визначений строк є податковим правопорушенням та, як наслідок, тягне за собою фінансову відповідальність у вигляді застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Розмір фінансової відповідальності за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначено ст. 120 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу (у редакції, чинній з 13 серпня 2015 року по 01 січня 2017 року) у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції на платника податків накладається штраф у сумі, що становить 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Законом Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, що набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесено зміни до п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу, а також доповнено цю статтю п. 120.4.

Чинною з 01 січня 2017 року новою редакцією цієї статті передбачено розмежування розмірів відповідальності платника податків за невиконання вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу у формі:

- неподання звіту про контрольовані операції (300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (абз. 2 п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України);

- несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції (один розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (абз. 2 п. 120.4 ст. 120 Податкового кодексу).

При цьому, максимальний розмір штрафної (фінансової) санкції за неподання та несвоєчасне подання такого звіту є ідентичним.

Окрім того, з 01 січня 2017 року законодавцем доповнено п. 120.3 ст.120 цього Кодексу абзацами 5 та 6 такого змісту: Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення .

Отже, виходячи з характеру спірних правовідносин, з 01 січня 2017 року до платника податків можуть застосовуватися визначені п. 120.3 та 120.4 ст. 120 Податкового кодексу фінансові санкції за наступні податкові правопорушення: невиконання вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу щодо подання звіту про контрольовані операції у визначений строк; невиконання вимог п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу щодо подання звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом.

Судом установлено, що позивачем не було подано звіт про контрольовані операції за 2015 рік. Дане порушення було встановлено позаплановою виїзною перевіркою позивача щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 23.09.2016 № 828/10-02-14-03/31925959 та винесено податкове повідомлення-рішення від 07.10.2016 № 0005881403, а позивачем в повному обсязі і своєчасно сплачено штрафні санкції у розмірі 365 400,00 грн.

Звіт про контрольовані операції за 2015 рік позивачем подано до Миронівського відділення Білоцерківської ОДПІ 29.05.2017, реєстраційний номер документа 9276982967.

На момент винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та на час розгляду даної справи попередньо винесене податкове повідомлення - рішення від 07.10.2016 № 0005881403 скасовано не було. При цьому, як вже зазначалось судом вище, штрафні (фінансові) санкції у сумі 365400,00 грн. добровільно сплачені позивачем до державного бюджету.

Колегія суддів ураховує, що відповідальність платників податків у вигляді штрафних санкцій за неподання/несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), встановлена для таких платників з 01.01.2017 року. Отже, на момент неподання звітності за 2015 рік та нарахування штрафних санкцій за це правопорушення не було передбачено штрафу за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 року №0038871404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Покликання скаржника на роз'яснення, які містяться в листі Державної фіскальної служби від 10 лютого 2017 року № 3282/7/99-99-14-01-02-17, не заслуговують на увагу, позаяк вказаний лист не є нормативно - правовим актом та носить виключно рекомендаційний характер.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 24 вересня 2018 року.)