Ухвала

від 24.09.2018 по справі 183/5760/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/5760/18

№ 1-кс/183/1292/18

24 вересня 2018 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 31.05.2018 року за № 42018041500000194 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 1971 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

До слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку ст.. 170 КПК України надійшло клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна. В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначив, що Слідчим відділенням Петриківського відділенняполіції Новомосковськоговідділу поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Дніпропетровськійобласті проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 31.05.2018 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42018041500000194 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК України, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки державної форми власності для ведення селянського господарства на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, площею 29,6 га.

Проведеним досудовимрозслідуванням увказаному кримінальномупровадженні встановлено,що згідноз державнимактом направо постійногокористування землею,який зареєстровано10.07.1992року вКнизі записівдержавних актівна правопостійного користуванняземлею за№10, ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку площею 30 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У разі смерті фізичної особи або припинення фермерського (селянського) господарства право користування земельною ділянкою, що виникло у них на підставі державного акта на право користування землею, припиняється і не входить до складу спадщини. Таких висновків дійшов Верховний Суд України 05.10.2016, розглянувши справу № 6-2329цс16, із врахуванням приписів ст.ст.92. 116, 118, 126, п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 1218, 1225 Цивільного кодексу України та ст.ст. 19, 20, 23 Закону України «Про фермерське господарство».

Крім того, рішенням Петриківського районного суду від 26.12.2017 року у справі № 187/1198/17 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до Хутірської сільської ради Петриківського району, Петриківської районної державної адміністрації, Державного нотаріуса Петриківської ДНК, Фермерського господарства «Ранок», Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо визнання права власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Таким чином, в ході досудового розслідування встановлено відсутність права у будь-яких осіб на користування вказаною земельною ділянкою.

Разом з тим, 13.08.2018 року під час огляду вказаної земельної ділянки, встановлено, що на ній вирощується сільськогосподарська культура - соняшник, яка на час огляду знаходяться в доглянутому стані.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, врожай соняшника, вирощений на самовільно зайнятій земельній ділянці є фактично речовим доказом використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, за відсутності документів, що підтверджують право користування, у зв`язку з чим, 13.08.2018 року постановою слідчого врожай на самовільно зайнятій земельній ділянці, площею 29,6 га, яка розташована на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Крім того, відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004, відповідно до статей 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Враховуючи викладене, виникла необхідність забезпечити збереження речового доказу у кримінальному провадженні, врожаю, що росте на самовільно зайнятій земельній ділянці до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та подальшого звернення врожаю в дохід держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно доп.1ч.2ст.170КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, для збереження речових доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Незважаючи та те, що на теперішній час досудовим розслідування не встановлено особу, яка самовільно зайняла вказану земельну ділянку та засадила її насінням соняшника, проте її відсутність не перешкоджає розгляду вказаного клопотання та накладення арешту на речовий доказ врожай соняшника, оскільки відповідно до вимог законодавства він підлягає зверненню в дохід держави.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що у кримінальному провадженні врожай соняшника, що росте на земельній ділянці, площею 29,6 га, яка розташована на території Хутірської сільської ради Петриківського району, визнано у встановленому порядку речовим доказом самовільного використання вказаної земельної ділянки, з метою забезпечення збереження речового доказу та недопущення знищення врожаю, його збирання та подальшого відчуження особами, що вчинили вказаний злочин та на теперішній час не встановлені, на час розслідування, на нього слід накласти арешт, який полягає в забороні будь-кому розпоряджатись будь-яким чином вказаним майном та використовувати його.

В судове засідання прокурор не з`явився.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Однак, слідчий в клопотанні не обґрунтував необхідність накладення арешту на врожай соняшника.

Крім того, відповідно до вимог ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З клопотання прокурора також не зрозуміло, чому він вважає, що врожай є речовими доказами та яким критеріям, зазначеним в ст.. 98 КПК України він відповідають.

Таким чином слідчим суддею встановлено, що дане клопотання не обґрунтоване та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 31.05.2018 року за № 42018041500000194 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 1971 КК України, - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1