Ухвала

від 19.10.2018 по справі 183/5760/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/121/18 Справа № 183/5760/18 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріалидосудового розслідуваннявнесеного доЄРДР за№ 42018041500000194за апеляційноюскаргою головифермерського господарстваРанок ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року про арешт врожаю, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на речовий доказ у даному кримінальному провадженні, а саме на врожай соняшника, що росте на земельній ділянці державної форми власності сільськогосподарського призначення, площею 29.6 га, розташованій на території Хуторської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223783100:02:001:0165.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, яка зареєстрована 10.07.1992 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування земельною ділянкою за №10, ОСОБА_7 надано у постійне користування земельну ділянку площею 30 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. У разі смерті фізичної особи або припинення фермерського (селянського) господарства право користування земельною ділянкою, що виникло у них на підставі державного акта на право користування землею, припиняється і не входить до складу спадщини. Таких висновків дійшов Верховний Суд України 05.10.2016, розглянувши справу № 6-2329цс16, із врахуванням приписів ст.ст.92. 116, 118, 126, п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 1218, 1225 Цивільного кодексу України та ст.ст. 19, 20, 23 Закону України «Про фермерське господарство».

Рішенням Петриківського районного суду від 26.12.2017 року у справі № 187/1198/17 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_8 до Хутірської сільської ради Петриківського району, Петриківської районної державної адміністрації, Державного нотаріуса Петриківської ДНК, Фермерського господарства «Ранок», Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 щодо визнання права власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Таким чином, в ході досудового розслідування встановлено відсутність права у будь-яких осіб на користування вказаною земельною ділянкою.

13.08.2018 року під час огляду вказаної земельної ділянки, встановлено, що на ній вирощується сільськогосподарська культура - соняшник, яка на час огляду знаходяться в доглянутому стані.

Таким чином, врожай соняшника, вирощений на самовільно зайнятій земельній ділянці є фактично речовим доказом використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, за відсутності документів, що підтверджують право користування, у зв`язку з чим, 13.08.2018 року постановою слідчого врожай на самовільно зайнятій земельній ділянці, площею 29,6 га, яка розташована на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, виникла необхідність забезпечити збереження речового доказу у кримінальному провадженні, врожаю, що росте на самовільно зайнятій земельній ділянці до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та подальшого звернення врожаю в дохід держави.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що постановою слідчогоПетриківського ВПНовомосковського ВПГУНП вДніпропетровській областівід 13.08.2018року врожайсільськогосподарської культурисоняшника,який вирощенийна самовільнозайнятій земельнійділянці закадастровим номером1223783100:02:001:0165,визнано речовимдоказом.

Тому длязбереження вражаю,що вирощенийна самовільнозайнятій земельнійділянці тадля подальшоїйого передачівласникам земельноїділянки,з метоюзапобігти можливостійого приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження,на вказанийречовий доказу виглядівражаю соняшника,слідчим суддеюпершої інстанціїбуло накладеноарешт.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді про арешт майна, голова ФГ Ранок, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на речовий доказ, а саме на врожай соняшника, вирощений на земельній ділянці 1223783100:02:001:0165.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що при накладенні арешту, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст.173 КК України, слідчим суддею не оцінено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зазначив, що Статутом ФГ «Ранок» - майно, фонди, прибуток та збитки господарства і встановлено, що землі фермерського господарства складаються, зокрема, із земельної ділянки площею 29,5556 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1223783100:02:001:0165, яка знаходиться на території Хутірської сільської ради Петриківського району за межами населеного пункту.

Вважає, що ані слідчим, ані прокурором у кримінальному провадженні, та у подальшому слідчим суддею не перевірено інформацію та відомості, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Так, станом як на момент внесення відомостей до ЄРДР, так і під час розгляду клопотання про накладення арешту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права наявний запис про інше речове право за № 24756879 від 06.02.2018 про державну реєстрацію іншого речового права - право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 29,5556 га, розташованої на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1223783100:02:001:0165 за фермерським господарством «Ранок» код ЄДРПОУ 21898092, що підтверджується витягом №113441720 від 09.02.2018.

На думку апелянта, фермерське господарство «Ранок» користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1223783100:02:001:0165 на законних підставах, та в даному випадку відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.

Зазначив, що проведеною перевіркою державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в рамках вказаного кримінального провадження, факту самовільного використання земельної ділянки не встановлено, у зв`язку з чим збитки, завдані державі самовільним зайняттям земельної ділянки не нараховано, що підтверджується актом перевірки від 24.09.2018 №419-ДК/780/АП/09/01-18.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є у тому числі, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчий суддя вказані вимоги кримінального процесуального закону належним чином не виконав.

Висновки слідчого судді про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на врожай соняшника через те, що воно є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42018041500000194, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 197-1 КК України, є передчасними і безпідставними.

Відповідно доматеріалів провадження слідчим суддею було накладено арешт на майно у рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогост. 197-1 ч.1 КК України. Частина 1ст. 197-1 КК Українипередбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Самовільне зайняття земельної ділянки є злочином із матеріальним складом, який вважається закінченим з того моменту, коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію (освоєння), завдавши цим власнику земельної ділянки або її законному володільцю значної шкоди.

Для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки факт самовільного зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно-небезпечних наслідків - спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1КК України є право власності на землю (право володіння і користування землею).

З матеріалів клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що у кримінальному провадженні № 42018041500000194 від 31.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, відповідною експертизою не встановлений розмір спричиненої правопорушенням шкоди, що є обов`язковими елементами складу даного кримінального правопорушення.

В матеріалах клопотання відсутній розрахунок розміру шкоди, запоідянної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Відповідно дост. 197-1 КК України, кримінальна відповідальність наступає за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Згідно примітки до вказаної норми закону: шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян або НМДГ - це грошова сума, яка регламентується Податковим кодексом України, а саме пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX, а саме: якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом169.1.1пункту169.1статті169розділуIVцьогоКодексу для відповідного року.

Відповідно достатті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», неоподаткований мінімум для кримінальних правопорушень у 2018 році дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи , а саме 881 гривня.

Отже враховуючи викладене для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч.1ст. 197-1 КК України, розмір збитків заподіяних кримінальним правопорушенням має бути у розмірі 88100 грн. та більше.

Таким чином, на даний час не встановлено усіх ознак складу кримінального правопорушення, що унеможливлює застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майна у даному кримінальному провадженні, в рамках якого врожай соняшника на вказаній земельній ділянці було визнано речовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновків слідчого судді про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42018041500000194 від 31.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України про арешт майна.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею при розгляді клопотання про накладення арешту на майно було допущено неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до вимогст. 409 КПК Україниє підставою для скасування судового рішення, оскільки прийняте ним рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, та перешкоджає здійсненню права власності, не ґрунтується на вимогах кримінального закону, тож за таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу голови фермерськогогосподарства Ранок ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від26вересня 2018року проарешт врожаю - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Новомосковської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на речовий доказ, а саме на врожай соняшника, що росте на земельній ділянці державної форми власності сільськогосподарського призначення, площею 29,6 га, розташованій на території Хуторської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223783100:02:001:0165.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3