Постанова

від 25.09.2018 по справі 826/7046/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7046/17 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача: - Немеш В.М.,

представника відповідача: - Шаповала О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 3Д ТРАНС до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0023021305 від 13.12.2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю 3Д Транс звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0023021305 від 13.12.2016 року, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.12.2016 року № 0023021305 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві в день надходження уточнюючої декларації ТОВ 3Д Транс транспортного податку від 22.04.2016 року, повинно було проведено таку декларацію в день її подачі та здійснено логічний та арифметичний контроль, разом з тим, відповідачем не виконані обов'язки та не складено акт камеральної перевірки, внаслідок чого суми зі сплати транспортного податку в інтегрованій картці платника задвоїлися в сторону збільшення. Крім того, відповідно до копії банківської виписки, 22 квітня 2016 року позивачем сплачено квартальний розмір транспортного податку у розмірі 100 000,00 грн.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 13 грудня 2016 року головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання по транспортному податку за 2016 рік ТОВ 3Д ТРАНС (код ЄДРПОУ 38703875).

За результатами проведення вказаної перевірки відповідачем складено акт розрахунку транспортного податку з юридичних осіб № 4127/26-55-13-05/38703875 від 13.12.2016 року.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023021305 від 13 грудня 2016 року форми Ш , яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмір 10 % у сумі 8 125,00 грн. за затримку на 11 календарних днів (граничний строк погашення податкового зобов'язання по транспортному податку юридичних осіб є 29.04.2016 року, а фактично сплачено - 10.05.2016 року) сплати суми грошового зобов'язання з транспортного податку з юридичних осіб в розмір 81 250,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем отримано 21.12.2016 року, а 30 грудня 2016 року позивач подав скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до Рішення ГУ ДФС у м. Києві № 4133/10/26-15-10-02-16 від 27.02.2017 року про результати розгляду первинної скарги, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове-рішення без змін.

Не погоджуючись з Рішенням ГУ ДФС у м. Києві, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України з відповідною скаргою на податкове повідомлення-рішення та рішення ГУ ДФС у м. Києві.

Рішенням № 10233/6/99-99-11-03-01-25 від 16.05.2017 про результати розгляду скарги, залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення - рішення, винесене контролюючим органом, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, 01.01.2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до статті 267 Податкового кодексу України, з урахуванням змін внесених зазначеним Законом, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно із приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як встановлює підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За правилами обчислення та сплати транспортного податку, визначеними у підпунктах 267.6.1, 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року, у фізичних та юридичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19 лютого 2016 року позивач подав податкову декларацію з транспортного податку за 2016 рік та визначив річну суму зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника, у розмірі 325 000,00 грн.

Однак, після самостійного виявлення помилки у вказаній декларації, в якій замість зазначення у розрахунку розміру транспортного податку по 16 автомобілям, належних позивачу в декларації від 19.02.2016 року було зазначено розрахунок та загальний розмір податку лише по 13 автомобілям.

22 квітня 2016 року позивачем подано Уточнюючу податкову декларацію з транспортного податку за 2016 рік, якою виправлено допущену помилку та визначило річну суму зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника, у розмірі 400 000,00 грн. по усім наявним 16 транспортним засобам.

На початку травня 2016 року позивачу стало відомо, що по інтегрованій картці підприємства у позивача суми плати з транспортного податку за двоїлися в сторону збільшення, у зв'язку з чим позивачем 10.05.2016 року повторно подано Уточнюючу декларацію з транспортного податку за 2016 рік, якою було знято задвоєння та зменшено суму зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника у розмірі 325 000,00 грн.

Відповідно до Розділу IV ст. 3 п.п. 1, 2 Наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за алгоритмами арифметичного та логічного контролю здійснюється перевірка Звітних документів та відповідні показники відображаються в ІКП, якщо вони відповідають умовам рознесення.

У разі виявлення помилок для Звітних документів, допущених при перенесенні даних до інформаційної системи ДФС з паперових носіїв, відповідальним за внесення даних надається інформація про помилку для внесення вірних даних в підсистемі, що забезпечує обробку податкової звітності та платежів у терміни, встановлені Регламентом комп'ютерної обробки.

Виправлення помилок здійснюється до настання граничного терміну сплати. В ІКП відображаються нові показники Звітних документів.

У разі встановлення недостовірності обов'язкових реквізитів за результатами опрацювання зареєстрованих Звітних документів за випадками зазначення:

звітного періоду, що не відповідає звітному періоду, передбаченому нормами Податкового кодексу України для конкретного платника;

реквізитів щодо контролюючого органу, в якому платник податку не перебуває на обліку;

звітного періоду, що не відповідає обраному режиму оподаткування, підрозділи, відповідальні за адміністрування податків, зборів, у терміни, встановлені пунктом 49.11 статті 49 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України, готують та направляють платникам податків повідомлення про відмову у прийнятті Звітних документів із зазначенням причини. Звітний документ отримує в інформаційній системі органів ДФС ознаку стану обробки Вважається неподаним згідно з пунктом 49.15 статті 49 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Інформація про виявлені помилки зберігається в інформаційній системі органів ДФС та використовується відповідальними структурними підрозділами при проведенні камеральних перевірок.

Згідно з Розділом IV ст. 4 п. 2 вищевказаного Порядку, дані Звітних документів зі статусом Повністю введено , поданих платниками у законодавчо встановлені терміни для такого подання, а також поданих з порушенням термінів подання, але до настання граничного строку сплати грошового зобов'язання за такими Звітними документами, відображаються в ІКП датою, що відповідає даті граничного терміну сплати грошових зобов'язань за такими Звітними документами.

Дані Звітних документів зі статусом Повністю введено , поданих платниками після настання граничного строку сплати грошового зобов'язання, а також дані уточнюючих Звітних документів та дані Звітних документів, поданих за звітний (податковий) період, на який припадає дата ліквідації платника, відображаються в ІКП датою подання таких Звітних документів до органу ДФС. При цьому за уточнюючими Звітними документами в ІКП відображається різниця між грошовим зобов'язанням, зазначеним у поданому раніше Звітному документі, та грошовим зобов'язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок, штрафу та пені (у разі заниження грошового зобов'язання), визначені самостійно платником, якщо інше не передбачено формою Звітного документа.

За фактом порушення законодавчо встановленого терміну подання Звітного документа автоматично здійснюється розрахунок штрафу за його неподання або несвоєчасне подання. Структурні підрозділи органів ДФС, що відповідають за оформлення рішень про застосування штрафів до платників податків за неподання або несвоєчасне подання звітності, отримують доступ до інформації про розраховані штрафи. Суми штрафів після прийняття керівником органу ДФС відповідного повідомлення-рішення відображаються в ІКП у порядку, визначеному у розділі V цього Порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач в день надходження Уточнюючої декларації позивача з транспортного податку від 22.04.2016 року, повинен був провести таку декларацію в день її подачі та провести логічний та арифметичний контроль. Однак, відповідачем не виконані обов'язки та не складено акт камеральної перевірки, внаслідок чого суми зі сплати транспортного податку в інтегрованій картці платника за двоїлися в сторону збільшення.

Крім того, із матеріалів справи, а саме із копії банківської виписки вбачається, що 22 квітня 2016 року позивачем сплачено квартальний розмір транспортного податку у розмірі 100 000,00 грн.

Так, згідно з ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні , переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні , під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система, яка передбачена п. 1.29 ст. 1 даного Закону.

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне перерахування або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст виготовлено 25 вересня 2018 року.