Постанова

від 19.09.2018 по справі 816/1241/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Г.В. Костенко

19 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1241/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (м. Полтава) від 12.06.2018 (11:21 год., повний текст складено 18.06.2018) по справі № 816/1241/18 та апеляційною скаргою Споживчого товариства "Бахмут" на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 816/1241/18

за позовом Споживчого товариства "Бахмут"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ

12 квітня 2018 року Споживче товариство "БАХМУТ" (далі по тексту - СТ Бахмут , позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), в якій просить скасувати індивідуальну податкову консультацію відповідача від 04.04.2018 №1373/ІПК/16-31-12-05-19.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 по справі № 816/1241/18 адміністративний позов Споживчого товариства БАХМУТ" (вул. Квітки Цісик, 11, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 41368867) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про скасування індивідуальної податкової консультації задоволено частково.

Скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.04.2018 №1373/ІПК/16-31-12-05-19 в частині розгляду другого питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 360014; код ЄДРПОУ 39461639) на користь Споживчого товариства БАХМУТ" (вул. Квітки Цісик, 11, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 41368867) судові витрати у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна гривня).

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 по справі № 816/1241/18 скасувати, винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог СТ Бахмут в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що позивач у блоці № 2 Щодо переходу з єдиного податку на загальну систему звертався за наданням відповіді на 2 питання : 1) чи потрібно з суми оплати відвантажених товарів, отриманої у 3 кварталі (коли підприємство не буде платником єдиного податку) сплачувати єдиний податок? 2) чи потрібно з суми реалізації, відвантаження (які відбулися у 1-2 кварталах, коли позивач не був платником податку на прибуток), сплачувати податок на прибуток? Зазначив, що позивач станом на час звернення за податковою консультацією був платником єдиного податку 3 групи, для якого, в силу п.292.6 ст.292 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) датою отримання доходу є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій формі, дата підписання платником єдиного податку акту приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), дата відвантаження товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПК України. Отже, у разі відвантаження товарів під час перебування на спрощеній системі оподаткування та отримання оплати за ці товари після переходу на загальну систему оподаткування об'єкту оподаткування єдиним податком у позивача не виникає, про що позивача було повідомлено в оскаржуваній податковій консультації. Разом з тим, з урахуванням положень пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.5.12 п.140.5 ст.140 ПК України, якщо платник податку на прибуток, який перейде з 01.07.2018 зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему, і річний дохід якого (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період, не перевищує 20 млн. грн., не приймає рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування (тобто, збільшення фінансового результату на суму доходу, отриманого як оплата за товари, відвантажені під час перебування на спрощеній системі), такий платник має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму доходу, отриману за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Враховуючи викладене, вважає, що відповідачем надано вичерпну відповідь на обидва питання, поставлені позивачем у блоці 2 звернення, що не було враховано судом першої інстанції, який змістив акценти питання № 2 оскаржуваної консультації виключно на здійсненні фінансових коригувань та дійшов помилкового висновку, що відповіді на друге питання податкова консультація не містить. Стверджує, що висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації, у повній мірі відповідають вимогам п.52.3 ст.52 ПК України щодо надання висновку з питань практичного використання норм законодавства, та узгоджуються зі змістом норм матеріального права, які регулюють спірні відносини, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної податкової консультації у цій частині.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 816/1241/18 доповнено резолютивну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 по справі № 816/1241/18 абзацом наступного змісту : В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

Позивач, не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 816/1241/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги СТ Бахмут задовольнити, скасувати індивідуальну податкову консультацію ГУ ДФС у Полтавській області № 2360/ІПК/16-31-12-05-19 від 24.10.2017 в частині розгляду першого питання щодо застосування коефіцієнту 0,5 до ставок місцевих податків у м. Полтава у 2018 році.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що коефіцієнт 0,5, передбачений перехідними положеннями Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році від 20.12.2016 № 1791-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1791-VІІІ), застосовується до ставки місцевого податку на нерухомість у 2018 році. Пояснив, що Законом №1791-VІІІ було передбачено, що з 01.01.2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки податку, зокрема, на нерухоме майно, застосовуються з коефіцієнтом 0,5. Оскільки Полтавською міською радою в період з 01.01.2017 по даний час не прийнято нового рішення щодо встановлення ставки податку на нерухомість, ставка цього податку продовжує застосовуватися із коефіцієнтом 0,5. Вказує, що аналогічне питання щодо застосування коефіцієнту 0,5 до місцевих податків у м. Полтава у 2017 році вже розглядалось в судовому порядку (справа № 816/749/17), та вирішене на користь позивача. Так, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки Полтавська міська рада після настання 2017 року не прийняла нових ставок податку на нерухоме майно, то його ставка має обчислюватися з коефіцієнтом 0,5.

Представник відповідача в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги СТ Бахмут залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що для забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році Верховною Радою прийнято Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", який не передбачав застосування понижуючого коефіцієнту до ставок податку, діючих у 2018 році. Коефіцієнт 0,5, запроваджений Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році від 20.12.2016 № 1791-VІІІ, поширює свою дію виключно на 2017 рік. Таким чином, підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку у 2018 році немає.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що позивач, звертаючись до ГУ ДФС у Полтавській області з питанням про сплату податків у перехідний період в разі зміни системи оподаткування - переходу з єдиного податку на податок на прибуток, зазначав, що оскільки дохід підприємства складає менше 20 млн. грн., в разі переходу на загальну систему оподаткування підприємство згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України буде визначати податок на прибуток без застосування фінансових коригувань, передбачених статтями 133-142 ПК України, а відтак, до цієї ситуації не може бути застосовано пп.140.5.12 п.140.5 ст.140 ПК України. Враховуючи це застереження, відповідач повинен був надати відповідь без урахування положень пп.140.5.12 п.140.5 ст.140 ПК України, тобто, в ситуації, коли платник не застосовує податкові коригування . Однак, відповідач все одно надав відповідь на підставі цього пункту в контексті ситуації, коли платник застосовує податкові коригування, не надавши при цьому жодної відповіді про ситуацію, коли ці коригування не застосовуються. Разом з тим, застосування податкових коригувань докорінно змінює порядок обрахунку податку. Консультація щодо ситуації із застосуванням коригувань не може бути практично застосована платником до ситуації, коли він таких коригувань не здійснює. Отже, відповідач надав відповідь на питання, про яке його не запитували, однак, не надав відповіді на фактично поставлене питання, у зв'язку з чим надана податкова консультація не може вважатися належною і підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 по справі № 816/1241/18, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог СТ Бахмут відмовити в повному обсязі, апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 816/1241/18 залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове судове рішення - без змін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги ГУ ДФС у Полтавській області та СТ Бахмут не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що СТ "БАХМУТ" (код ЄДРПОУ 41368867, вул. Квітки Цісик, 11, м. Полтава, 36010), відповідно до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.06.2017 зареєстроване юридичною особою (запис 1 588 102 0000 016341), керівником якої є ОСОБА_2. Основним видом економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 12).

12.03.2018 голова СТ "БАХМУТ" ОСОБА_2 на підставі статті 52 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) звернувся до ГУ ДФС у Полтавській області із заявою про надання податкової консультації з питання застосування коефіцієнту 0,5 до ставки податку на нерухомість у 2018 році та з питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему та порядку сплати у зв'язку з цим податків (а.с. 41-43).

З приводу першого питання заявник зазначив, що прикінцевими положеннями Закону України від 20.12.2016 №1791-VІІІ передбачено застосування коефіцієнту 0,5 до ставок місцевих податків, якщо вони не змінюються органами самоврядування в 2017 році. Наразі ставку податку на майно в частині податку на нерухомість в м. Полтава встановлено рішенням Полтавської міської ради від 10.07.2015 "Про місцеві податки і збори". Згідно з пунктом 2.5 додатку 2 до цього рішення ставка податку складає 0,5% від мінімальної заробітної плати. 16.02.2018 Полтавською міською радою прийнято рішення про внесення змін до рішення від 10.07.2015 та продовжено дію вказаного рішення на 2017 і 2018 роки, але жодних змін щодо ставок податку не приймалося. Таким чином, по даний час Полтавською міською радою не приймались рішення про зміну ставок податку на нерухомість, тобто міською радою не виконано вимоги прикінцевих положень Закону України від 20.12.2016 №1719-VІІІ. У зв'язку з цим просив роз'яснити, чи розраховується ставка податку на нерухомість в 2018 році із ставки 0,5% від мінімальної зарплати чи з врахуванням коефіцієнту, встановленого законом №1719-VІІІ, вона складає 0,25% від мінімальної зарплати?

З приводу другого питання заявник зазначив, що СТ "БАХМУТ" є платником єдиного податку третьої групи та має намір перейти на загальну систему оподаткування в 2018 році. У зв'язку з цим просив роз'яснити, чи має товариство сплачувати єдиний податок за відвантажені товари в І-ІІ кварталах 2018 року під час перебування на спрощеній системі оподаткування, якщо оплата за них надійшла після переходу на загальну систему оподаткування - в ІІІ кварталі 2018 року, та чи потрібно у такому випадку з суми реалізації сплачувати податок на прибуток.

04.04.2018 заступником начальника ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_3 надано СТ "Бахмут" податкову консультацію за №1373/ІПК/16-31-12-05-19 (т.1, а.с. 37-40), у якій по першому питанню зазначено наступне.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2016 №1791-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон) визначено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків на 2017 рік відповідно до цього Закону встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки податку застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Ставку податку в м. Полтава, яка становить 0,5% від мінімальної заробітної плати, встановлено рішенням Полтавської міської ради від 10.07.2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів" (далі - рішення).

Рішенням чотирнадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.02.2018 внесено зміни до вказаного рішення та продовжено його дію на 2017 і 2018 роки.

Товариство, посилаючись на пункт 3 розділу ІІ Закону, зацікавлено у з'ясуванні питання щодо застосування вказаного коефіцієнта на території м. Полтава у 2018 році.

Закон, як це зазначено у його назві, визначає перелік заходів із забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році. До таких заходів належить і вказаний коефіцієнт.

Продовженням дії рішення на 2018 рік Полтавська міська рада своїм рішенням від 16.02.2018 визначила дію рішення у 2018 році, у тому числі застосування встановлених ним ставок податку.

Для забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році Верховною Радою прийнято Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", який не передбачив застосування понижуючого коефіцієнту до ставок податку, діючих у 2018 році.

Таким чином, підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку у 2018 році немає.

По другому питанню у податковій консультації від 04.04.2018 №1373/ІПК/16-31-12-05-19 з посиланням на приписи статей 134, 292 ПК України контролюючим органом зазначено, що у разі відвантаження товарів під час перебування на спрощеній системі оподаткування та отримання оплати за них після переходу на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, об'єкт оподаткування єдиним податком у товариства не виникає. Якщо платник податку на прибуток, який перейде з 01.07.2018 зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему і річний дохід якого (за вирахування непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищив 20 млн. грн. не приймає рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування, то такий платник має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму доходу, отриману за товари (роботи, послуги) відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Не погодившись із вказаною податковою консультацією, СТ Бахмут звернулось до суду з даним позовом про її скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана податкова консультація не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства в частині відповідей на друге питання (у консультації відповідач надав роз'яснення не на те питання, про яке його запитували, конкретної відповіді на друге питання консультація не містить).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкової консультації по першому питанню, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку на нерухоме майно у 2018 році немає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як визначено підпунктом 14.1.172-1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Процедуру надання податкових консультацій та наслідки їх застосування врегульовано главою 3 ПК України.

Так, згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Таким чином, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є:

- опис питань, що порушуються платником податків;

- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;

- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №826/2032/16.

Оцінюючи оскаржену податкову консультації на предмет відповідності її зазначеним критеріям, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вона не містить висновку з питань практичного використання норм податкового законодавства в частині відповідей на друге питання (у консультації відповідач надав роз'яснення не на те питання, про яке його запитували, конкретної відповіді на друге питання консультація не містить).

Так, відповідач по другому питанню роз'яснив ситуацію з точки зору того, як треба платити податки, якщо товариство застосовує фінансові коригування, при тому, що товариство запитувало про сплату податків у тому разі, коли ці фінансові коригування не застосовують.

За викладених обставин, оскаржувана податкова консультація в частині відповідей на друге питання не відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку оскаржуваній податковій консультації в частині надання відповіді на перше питання запиту позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача про надання податкової консультації стосувалось питання щодо можливості застосування ставок місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з коефіцієнтом 0,5 (в розмірі 3723х0,5%х0,5=9,31 грн/м2 чи в розмірі 3723х0,5%=18,62 грн/м2).

Судом першої інстанції з'ясовано, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегульовано статтею 266 ПК України.

Так, в силу положень підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.5.1 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.4.2 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

При цьому органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктом 10.1.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Водночас, відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 ПК України).

Статтею 12 ПК України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3. статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 статті 12 ПК України).

Відповідно до підпункту 12.3.4 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Так, рішенням 50 сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 10.07.2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів" затверджено Положення про місцеві податки і збори (а.с. 18).

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як складової податку на майно врегульовано пунктом 2.5 розділу 2 Положення про податок на майно додатку №1 до вказаного рішення (а.с. 19-20).

Підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 даного рішення встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб, не залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1м2 бази оподаткування.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 20.12.2016 №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (надалі - Закон №1791-VIII), пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що з 01.01.2017 до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

У 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (пункт 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1791-VIII).

На виконання вимог Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 №1797-VІІІ, Закону №1791-VIII, рішенням 9 сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 31.01.2017 внесено зміни до рішення 50 сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 10.07.2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів" зі змінами та доповненнями.

Даним рішенням Полтавською міською радою внесено зміни, зокрема, до розділу 2 Положення про податок на майно від 10.07.2015, а саме до пунктів 2.2, 2.4, 2.7, 28 Положення про податок на майно. До пункту 2.5 вказаного рішення зміни не вносилися, його редакція не змінювалась.

Надалі, для забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році Верховною Радою України прийнято Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", який не перебачив продовження застосування такого заходу як коефіцієнт 0,5 на 2018 рік.

На виконання Закону України "Про місцеве самоврядування в України", Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07.12.2017 №2245-VІІІ, рішенням 14 сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 16.02.2018 внесено зміни до рішення від 10.07.2015 та продовжено його дію на 2017 і 2018 роки. При цьому, до пункту 2.5 вказаного рішення зміни не вносилися, його редакція не змінювалась.

Таким чином, підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку у 2018 році немає.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок ГУ ДФС у Полтавській області, викладений у податковій консультації від 04.04.2018 №1373/ІПК/16-31-12-05-19, щодо відсутності підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку у 2018 році немає.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на постанову Полтавського окружного адміністративного суду та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 816/749/17, оскільки вказані судові рішення були ухвалені за інших фактичних обставин, а предметом спору у них була наявність у позивача права на застосування понижуючого коефіцієнту 0,5 до ставок податку на нерухоме майно у 2017 році, коли застосування такого коефіцієнту було передбачене Законом № 1791-VІІІ. Між тим, як зазначалось вище, Законом № 2245-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2018, не було передбачено застосування таких коефіцієнтів.

Крім того, Законом № 1791-VІІІ передбачено, що коефіцієнт 0,5 застосовується у тому випадку, якщо органом місцевого самоврядування (у даному випадку, Полтавською міською радою) не буде прийнято рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік.

Таким чином, самим Законом № 1791-VІІІ передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків, які мають вплив на застосування коефіцієнту 0,5, стосуються встановлення таких податків саме на 2017 рік і не можуть поширювати свою дію на 2018 рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на досліджені докази та встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач - ГУ ДФС у Полтавській області при наданні податкової консультації СТ Бахмут в частині відповіді на перше питання звернення позивача щодо можливості застосування ставки податку на нерухоме майно з коефіцієнтом 0,5, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому відсутні підстави для скасування індивідуальної податкової консультації у цій частині та задоволення вимог апеляційної скарги СТ Бахмут .

Водночас, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, правомірності наданої податкової консультації в частині відповіді на друге питання звернення позивача щодо переходу з єдиного податку на загальну систему оподаткування, належним чином не довів, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог СТ Бахмут про скасування податкової консультації у цій частині.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 по справі № 816/1241/18 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Споживчого товариства "Бахмут" залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 816/1241/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 24.09.2018.