Рішення

від 14.09.2018 по справі 346/822/17

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/822/17

Провадження № 2/346/59/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді: Бирич Н.В.

з участю: секретаря: Гайової Г.Ф.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Отинійської районної лікарні №1, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_3, про поновлення на роботі, виплату середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач та представник позивача, підтримуючи в судовому засіданні уточнені позовні вимоги, просять суд поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога по обслуговуванню сільського населення Отинійської районної лікарні №1 Коломийського району з 18 січня 2017 року. Стягнути з Отинійської районної лікарні №1 Коломийського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 25 574,60 грн.,12 000 грн. моральної шкоди та судові витрати. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона з 01 липня 2013 року згідно наказу Отинійської районної лікарні №1 від 01.07.2013 року №45-к працювала в в Отинійській районній лікарні №1 на посаді стажиста з стоматології амбулаторії ЗП-СМ с. Коршів (0,5 ставки) лікаря -стоматолога амбулаторії ЗП-СМ с. Коршів (о,5 ставки), лікаря-спеціаліста за спеціальністю стоматологія . Наказом Отинійської районної лікарні №1 від 26 вересня 2016 року №99 без прийняття рішення про проведення скорочення чисельності або штату працівників, інспектора відділу кадрів лікарні Верстлер Л.М. зобов язано попередити про можливе скорочення чи зміну істотних умов праці з 01.12.2016 року ряд працівників лікарні, в тому числі і її. Необхідність прийняття такого наказу головним лікарем обґрунтована потребою-утримувати чисельність працівників і здійснювати фактичні видатки на заробітну плату лише в межах затвердженого фонду заробітної плати із дотриманням норм трудового законодавства, вимог нормативно-правових актів, що регулюють питання оплати праці працівників та соціально-трудових відносин, а також приведенням штатної чисельності працівників у відповідність до затверджених асигнувань на оплату праці. Вказує, що з даним наказом вона була не ознайомлена. Наказом від 28.11.2016 року №107 вона була звільнена з посади лікаря-стоматолога по обслуговуванню сільського населення по скороченню згідно п.1 ст.40 КЗпП України. В період з 01.12.2016 року по 17.01.2017 року вона перебувала на лікарняному, у зв язку з чим головним лікарем лікарні заднім числом був виданий додаток до наказу №107 від 28.11.2016 року, в якому зазначено, що у зв язку з тим що вона захворіла і має листок непрацездатності днем її звільнення вважати перший день виходу на роботу після хвороби. Зазначає, що 18 січня 2017 року вона вийшла на роботу і в той же день отримала наказ №3-к про звільнення з займаної посади лікаря-стоматолога по обслуговуванню сільського населення згідно п.1 ст.40 КЗпП України по скороченню. В той же день їй була вручена трудова книжка та проведений розрахунок при звільненні. Вважає, що її звільнення проведено із порушенням норм трудового законодавства. Вказує, що згодом їй стало відомо, що головний лікар ще до прийняття рішення про скорочення чисельності працівників лікарні 18.08.2016 року звернувся до профспілкового комітету лікарні з поданням про дачу згоди на вивільнення працівників лікарні в тому числі і її за п.1 ст.40 КЗпП України. Однак, профспілковий комітет не розглядав дане подання і згоди на її звільнення не давав. Крім того,21 листопада 2016 року вона подала головному лікарю довідку з жіночої консультації Коломийського пологового будинку №281 від 21.11.2016 року про вагітність. З 03.01.2017 року по 06.01.2017 року Управлінням держпраці України в Івано-Франківській області була проведена перевірка дотримання трудового законодавства Отинійською районною лікарнею №1. За результатами перевірки складений акт №09-12-0052/5 від 06.01.2017 року в якому зазначено наявність порушень трудового законодавства при звільненні позивача, виданий припис №09-12-0052/5-5 від 06.01.2017 року щодо усунення виявлених порушень та на головного лікаря лікарні ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушенн передбачене ч.1 ст.41 КУпАП. Постановою Коломийського міськрайонного суду від 24 січня 2017 року ОСОБА_3 ви визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, свою вину у вчиненому порушенні ОСОБА_3 визнав. Вважає, що оскільки її звільнення відбувалося із порушенням норм трудового законодавства вона підлягає поновленню на роботі і їй має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу. З 23.01.2017 року вона перебуває на обліку як безробітня в Коломийському міськрайонному центрі зайнятості. Зазначає, що в результаті незаконного звільнення їй завдано моральну шкоду, оскільки вона є одинокою матір ю, шлюб між нею та чоловіком ОСОБА_5 розірвано, виховує сама дитину, дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка хворіє тому потребує додаткових витрат на лікування, а внаслідок незаконного звільнення позивач опинилася без засобів для існування, що спричиняє їй певні моральні страждання і змушує докладати додаткові зусилля для забезпечення себе та дитини хоча б харчуванням.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, подав до суду відзив на позовну заяву (заперечення на позовну заяву), в якому позовні вимоги не визнав та вказав, що 18.08.2016 року адміністрацією Отинійської районної лікарні №1 було направлене Подання у профспілковий комітет про ймовірне вивільнення з 01.12.2016 року працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України, яким і передбачалося скорочення лікарів-стоматологів по обслуговуванню сільського населення , в тому числі і ОСОБА_1, проте жодної обґрунтованої відповіді щодо заборони на вивільнення чи переважного права на залишення на роботі ОСОБА_1 адміністрація Отинійської РЛ №1 не отримала. Вказує, що закон про профспілки вимагає лише попередити профспілку, а не отримати її згоду. Наказ №99 Про попередження працівників про ймовірне вивільнення та зміну істотних умов праці адміністрація Отинійської РЛ№1 видала 26.09.2016 року. ОСОБА_1 ознайомлено зі змістом наказу особисто 03.10.2016 року. На час ознайомлення ніяких заперечень ОСОБА_1 не висловлювала, будь-яких даних про вагітність чи інші обставини до адміністрації не надано, даних про звернення в даний період до профспілкового комітету лікарні теж немає. 28.11.2016 року адміністрацією Отинійської РЛ №1 був виданий наказ №107 Про скорочення штатних посад . Як зазначається у позовній заяві ОСОБА_1 21 листопада 2016 року позивач подала головному лікареві лікарні довідку з жіночої консультації Коломийського пологового будинку №281 від 21.11.2016 року про її вагітність, однак будь-які заяви чи довідки у відділі кадррів чи профкому відсутні. 28.11.2016 року згідно акту від 01.12.2016 року зафіксовано, що 28.11.2016 року лікар-стоматологу по обслуговуванню сільського населення ОСОБА_1 інспектором відділу кадрів Верстлер Л.М. в телефонному режимі було запропоновано з явитися в Отинійську РЛ№1 для вияснення подальшого працевлаштування. ОСОБА_1дала згоду, але 01.12.2016 року під час телефонного дзвінка відмовилася з явитися в лікарню, мотивуючи тим, що знаходиться на прийомі у лікаря і має відкритий листок непрацездатності. 02.12.2016 року рекомендованим листом від 02.12.2016 року надіслано запрошення на адресу ОСОБА_1 з проханням з явитися для вирішення кадрових питань. Станом на 05.01.2017 року позивач не з явилася.

29.12.2016 року матір працівниці в адміністрацію Отинійської РЛ№1 передано листки непрацездатності за період з 01.12.2016 по 21.12.2016р. 11.01.2017 року рекомендований лист з пропозицією вакантних посад був надісланий ОСОБА_1. 20.01.2017 року з явилась позивач з лікарняним листком по 17.01.2017 року.Того ж дня був складений акт про прогули за 18.01.2017 р. та 19.01.2017 року. 20.01.2017 року позивачу було запропоновано у письмовій формі вакантні посади. 20.01.2017 року винесено наказ №29 про звільнення у якому вказано, що днем звільнення для ОСОБА_1 вважати 18.01.2017 року (перший день виходу на роботу), адже у іншому випадку звільнення було б під час лікарняного листка. 06.02.2017 року позивачем надано ксерокопію довідки про вагітність №35 від 06.02.2017 року про що складено акт. Отже звільнення ОСОБА_1 вважає правомірним, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату та час судового розгляду.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №45-к від 01.07.2013 року позивач ОСОБА_1 прийнята на посаду стажиста з стоматології амбулаторії ЗП-СМ с. Коршів (о,5 ставки) (а.с.16)

Згідно наказу Отинійської районної лікарні №1 ОСОБА_1 переведено на посаду лікаря-спеціаліста за спеціальністю Стоматологія , наказ №86 (а.с.18)

Наказом від 26 вересня 2016 року №99 попереджено працівників, зокрема ОСОБА_1 про можливе скорочення (а.с.19).

В період з 01.12.2016 року по 17.01.2017 року позивач ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатна, що підтверджується листками непрацездатності (а.с.20-23).

Згідно довідки Коломийського пологового будинку №281 від 21.11.2016 року ОСОБА_1 станом на 21.11.2016 року перебувала на 11 тижні вагітності (а.с.30).

Наказом головного лікаря Отинійської районної лікарні №1 ОСОБА_3 від 28.11.2016 року №107 в порушення вимог ст. 184 КЗпП України, яка забороняє звільняти вагітних жінок, в тому числі при скороченні штатної чисельності працівників позивача ОСОБА_1 звільнено по скороченню згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.24)

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема: скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Отже позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1, на посаді лікаря-стоматолога по обслуговуванню сільського населення Отинійської районної лікарні №1 Коломийського району з 18 січня 2017 року, є належно обгрунтованими, підтверджені зібраними в справі доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до норм ст. 235 КЗпП України, слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, зокрема слід стягнути з Отинійської районної лікарні №1 Коломийського району, на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.01.2017 року по 22.01.2017 року, та за період з 07.08.2017 року по 14.09.2018 року, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню саме за вказаний період, оскільки в інший період, за який позивач просить стягнути середній заробіток позивач перебувала на обліку в Коломийському міськрайонному центрі зайнятості, зокрема з 23.01.2017 року по 30.04.2017 року та отримувала допомогу на випадок безробіття, а також перебувала у відпустці з зв'язку із вагітністю та пологами з 03.04.2017 року по 06.08.2017 року.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів такого захисту, відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи тяжкість вимушених змін у житті позивача, пов"язаних із її звільненням, суд вважає, що з відповідача, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, слід стягнути на користь позивача 1000 гривень моральної шкоди.

Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача 1762 гривень судових витрат, що підтверджуються квитанцією №56.130.1/15759673, а також в користь держави судовий збір в розмірі 704, 80 гривень.

На підставі викладеного і керуючись Конституцією України, статтями 24, 36, 43, 184, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.81, 141, 258, 264-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на посаді лікаря-стоматолога по обслуговуванню сільського населення Отинійської районної лікарні №1 Коломийського району з 18 січня 2017 року.

Стягнути з Отинійської районної лікарні №1 Коломийського району (78223, вул. Січових Стрільців,5, смт. Отинія, Коломийського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 01993500) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.01.2017 року по 22.01.2017 року, та за період з 07.08.2017 року по 14.09.2018 року, а також 1 000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди, та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривень судових витрат.

Стягнути з Отинійської районної лікарні №1 Коломийського району (78223, вул. Січових Стрільців,5, смт. Отинія, Коломийського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 01993500) судовий збір в сумі 704 гривень 80 копійок на користь держави на рахунок : Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача ( код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001 ,Код класифікації доходів бюджету 22030106.

В решті позову відмовити

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Повне судове рішення складено 24.09.2018 року.

Суддя Бирич Н. В.