Рішення

від 24.09.2018 по справі 520/7022/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/7022/15-ц

Провадження № 2/520/2129/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2018 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

Публічного Акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору кредиту, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,

Встановив,

Публічне Акціонерне Товариство Райффайзен Банк Аваль в травні 2015 року звернулось з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014\0022\37500 від 03.10.2005 року (і додаткових угод, укладених до цього договору в період з 2005 року по 2010 рік) в сумі 82061,56 дол.США, стверджуючи, що відповідачі не виконують свої зобов'язання за договором кредиту і договором поруки.

Відповідач ОСОБА_2 позов Банку не визнала і 30.06.2015 року заявила зустрічний позов про визнання недійсним договору кредиту і додаткових до нього угод та про застосування до сторін наслідків недійсності правочину. ОСОБА_2 в зустрічному позові посилалась на невідповідність договору кредиту вимогам ст..47 ЗУ Про банки і банківську діяльність , Декрету КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю , ЗУ Про захист прав споживачів .

Відповідач ОСОБА_3 позов банку не визнала і 23.12.2015 року заявила зустрічний позов про визнання договору поруки, укладеного між нею і Банком 03.10.2005 року припиненим, посилаючись на положення частини 1 ст.559 ЦК України.

До провадження судді Калашнікової О.І. справу було передано 27.10.2015 року у відповідності до вимог ст.11-1 ЦПК України в редакції, що діяла на той період часу.

Справу не було розглянуто у встановлений законом строк у зв'язку з неявками сторін (їх представників) до судових засідань з поважних причин, призначенням по справі судово-економічної експертизи оспорюваного кредитного договору, несвоєчасним виконанням Банком ухвали суду про витребування додаткових доказів за клопотанням експерта.

До сьогоднішнього судового засідання сторони (їх представники) не з'явились, про час слухання справи сповіщені, надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Суд вивчив матеріали справи і встановив наступне:

03.10.2005 року Акціонерний поштово-пенсійний банк Аваль (правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) і ОСОБА_2 уклали кредитний договір №014\0022\37500, за умовами якого Банк надає, а ОСОБА_2 отримує кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 90 000 дол.США строком на 180 місяців по 03.10.2020 року із сплатою 15,25 % річних ( п.п.1.1,1.3,1.5 договору). За умовами договору погашення кредиту та сплата відсотків здійснюється щомісячно відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору кредиту.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 014\0022\37500 від 03.10.2005 року між Банком і ОСОБА_3 03.10.2005 року було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов язалась відповідати за виконання позичальником усіх зобов'язань перед кредитором у повному обсязі.

06.12.2005 року і 06.03.2006 року Банк і Позичальник уклали додаткові угоди до Кредитного договору, за умовами яких розмір відсоткової ставки було зменшено відповідно до 15%, а потім до 13%.

24 квітня 2009 року Банк і Позичальник уклали додаткову угоду №3, якою змінили умови погашення кредиту. Тимчасово, у період з 24.04.2009 року по 24.04.2010 року сторони зменшили розмір щомісячного платежу Позичальника за кредитом. Станом на 24.04.2009 року заборгованість Позичальника по сплаті кредиту складала 69750 дол.США, заборгованість Позичальника строк сплати якої настав складала 3007,46 дол.США, у тому числі 750 дол.США - з погашення суми кредиту і 2257,46 - заборгованість з погашення процентів. 24.04.2009 року Банк і ОСОБА_2 до дотикової угоди уклали графік погашення кредиту і розрахунок сукупної вартості кредиту (т.1 а.с.23-30). Розрахунок сукупної вартості кредиту виконано з суми кредиту 72007,45 дол.США.

21 жовтня 2010 року Банк і ОСОБА_2 уклали додаткову угоду №4 , якою змінили умови погашення кредиту. З 21.10.2010 року Позичальник зобов'язалась здійснювати погашення заборгованості за кредитом шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів відповідно до графіку. До додаткової угоди банк знову надав розрахунок сукупної вартості кредиту в сумі 71434,87 дол.США.

Поручитель ОСОБА_3 з додатковими угодами №3 і №4 була ознайомлена і погодилась, про свідчить її підпис на цих угодах.

Позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором - у строки і в розміри, визначені договором і додатковими умовами до цього договору- не повертала Банку кредитні кошти і не сплачувала відсотки. Внаслідок чого станом на 13.02.2015 року прострочена заборгованість ОСОБА_2 за договором склала: за тілом кредиту - 5643,94 дол.США, за відсотками - 7299,62 дол.США.

16.02.2015 року Банк надіслав Позичальнику і Поручителю досудову вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором. Оскільки відповідачі вимогу залишили без уваги, Банк звернувся до суду з цим позовом і вимагає стягнути в солідарному порядку з Позичальника і поручителя достроково суму кредиту в розмірі 49860,17 дол.США, прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 6192,05 дол.США,, заборгованість за відсотками в сумі 8417,60 дол.США, за порушення умов договору - пеню в сумі 17591,74 дол.США.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умови кредитного договору, положення ст.ст. 526,530, 1050,1054, 625,553,554 ЦК України.

ОСОБА_2 позов Банку не визнає і в зустрічній позовній заяві доводить, що при укладанні Кредитного договору у 2005 році Банк діяв не у відповідності до вимог Закону. Так, в порушення вимог Декрету КМУ від 19.02.1993 року за №1593 Про систему валютного регулювання і валютного контролю не мав індивідуальної ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті для розрахунків резидентам України. На думку ОСОБА_2 (її представника) Банк неправомірно видав кредит в іноземній валюті , тому умови договору і не відповідають вимогам ЗУ Про захист прав споживачів . Умови кредитного договору містять істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків сторін: усі ризики знецінення національної валюти Банк перевів на позичальника, а ризик можливого знецінення валюти США Банк для себе мінімізував; умови договору містять відповідальність тільки позичальника за порушення умов договору, відповідальність банку умовами договору не передбачена. ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що при укладанні договору в 2005 році Банк не надав розрахунок сукупної вартості кредиту, чим позбавив її інформації щодо кінцевої суми повернення кредитних коштів, що є суттєвою умовою договору. ОСОБА_2 вимагає визнати кредитний договір, укладений нею і Банком 03.10.2005 року і всі додаткові угоди до цього договору - недійсними і застосувати до сторін наслідки недійсності правочину і стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку 454500 грн, а з Банку на користь ОСОБА_2 всю суму грошових коштів, сплачену за час обслуговування кредиту.

ОСОБА_3 позов Банку не визнала і в зустрічному позові просила визнати договір поруки припиненим з тих підстав, що в 2009 році додатковою угодою №3 до кредитного договору №0140022\74\37500 фактична сума кредиту була збільшена на суму заборгованості за процентами, відбулася зміна строку погашення заборгованості в сторону його збільшення. Про зміну умов договору кредиту ОСОБА_3 довідалась у 2015 році з матеріалів даної справи, підпис на додатковій угоді вчинено не нею, а іншою особою.

Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль підлягає частковому задоволенню, і зустрічні позови не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Cудом встановлено, що 03.10.2005 року Банк і ОСОБА_2 при укладанні договору кредиту досягли домовленості щодо усіх істотних умов: мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; відсоткової ставки; порядку плати за кредит; порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір сторони уклали в письмовій формі. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Банк свої зобов'язання за договором виконав і видав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 90 000 дол.США. ОСОБА_2 свої зобов'язання виконувала до червня 2014 року - повертала кредит і сплачувала відсотки в доларах США. Матеріали справи свідчать, що за період з грудня 2005 року по березень 2006 року Банк двічі зменшував позичальнику розмір відсоткової ставки за користування кредитом: з 15,25% до 15% і до 13%. З 2009 року по квітень 2010 року Банк надав Позичальнику кредитні канікули, шляхом зменшення розміру щомісячного платежу. Але з липня 2014 року ОСОБА_2 не повертає кредитні кошти і не сплачує відсотки за користування кредитом. Умовами кредитного договору (п.7.5) передбачено право Банку вимагати дострокового повернення кредиту, простроченої заборгованості за кредитом, за відсотками, пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, що визначено п.10.1 Кредитного договору.

Відносини, пов'язані з порукою, врегульовано нормами § 3 гл. 49 розд. І кн. 5 ЦК. Відповідно до положень ст. 553 ЦК, порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Поручитель ОСОБА_3, не визнаючи позов Банку, посилалась на відсутність її згоди як поручителя на зміни зобов'язання, внаслідок якого збільшився обсяг її відповідальності. ОСОБА_3 доводить, що з умовами додаткової угоди №3 від 24.04.2009 року до кредитного договору №014\0022\74\37500 не була ознайомлена, на додатковій угоді підпис від її імені вчинено не нею, а іншою особою. Оскільки цією додатковою угодою фактична заборгованість позичальника ОСОБА_2 за сумою кредиту була збільшена на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбулась зміна строку погашення заборгованості в сторону його збільшення , ОСОБА_3 вважає, що збільшилась і її відповідальність за договором поруки, тому позивач за зустрічним позовом вимагає визнати договорі поруки від 03.10.2005 року між ОСОБА_3 і АППБ Аваль припиненим з 24.04.2009 року.

Відповідно до положень ст..81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_3 на надала суду належні докази того, що додаткова угода № 3 від 24.04.2009 року не містить її підпису.

Щодо доводів ОСОБА_2 про порушення Банком вимог Декрету КМУ №15-93 від 19.02.1993 року суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно із частиною першою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК України). Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Статтею 5 Декрету передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Позивач до позову не надав ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, тому вимоги Банку про стягнення боргу за договором кредиту в доларах США задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. У даному випадку суд стягує суму боргу за договором кредиту в гривнях і розраховує суму боргу за курсом НБУ станом на день звернення Банку з цим позовом до суду 1 дол.США = 20,69 грн., тому як з 2015 року позивач свої вимоги не змінював, а позичальник ОСОБА_2 розмір суми заборгованості не спростувала . Так, у висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи щодо кредитного договору від 14.09.2017 року (т.2 а.с.63-90) зазначено, що неможливо встановити, чи відповідає наявний розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором. У висновку експерта не міститься і спростування боргу ОСОБА_2 в сумі, вказаному Банком. Висновок експерта складається з переліку недоліків договору кредиту з посиланням на відповідні нормативні акти.

Заборгованість за кредитом складає 56052,22 дол.США ( в тому числі прострочена заборгованість 6192,05 дол.США), що дорівнює 1159720,43 грн (в тому числі прострочена заборгованість 128113,51 грн.); заборгованість за відсотками складає 8417, 6 дол.США (в том числі прострочена 7858,61 дол. ), що дорівнює 174160,14 грн (в том числі прострочена заборгованість 162594,64 грн).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з пунктом 10.1 Кредитного договору, укладеного між Банком і ОСОБА_2, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за його користування та комісій, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Відносно строку, в межах якого можливе стягнення неустойки (пені, штрафу) Верховний суд України надав роз'яснення 18.05.2016 р. у справі № 6-474цс16: Отже аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою .

З наданого до позову розрахунку заборгованості за кредитним договором №014\0022\74\37500 від 03.10.2005 року вбачається (а.с.8-11, т.1), що Банк нарахував пеню за порушення умов договору з 16.12.2010 року по 02.04.2015 року. Оскільки у вказаному розрахунку не вказано його порядок і суми, з яких проводився розрахунок суми пені, суд не має можливості розрахувати суму пені за 12 місяців перед зверненням кредитора до суду. Суд відмовляє Банку в задоволенні позову частині стягнення пені з підстав недоведеності цих вимог.

Таким чином, з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль підлягає стягненню в солідарному порядку сума боргу за договором кредиту №014\0022\74\37500 в розмірі 1333880 грн 57 коп, де борг за кредитом складає 1159720,43 грн (в тому числі прострочена заборгованість 128113,51 грн.); заборгованість за відсотками складає 174160,14 грн (в тому числі прострочена заборгованість 162594,64 грн).

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827 грн з кожного.

Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позов Публічного Акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПННОМЕР_2, зареєстрована АДРЕСА_1 і з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована АДРЕСА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль код ЄДРПОУ 14305909 в особі Одеської обласної дирекції ПАТ Райффайзен Банк Аваль борг за договором кредиту №014\0022\74\37500 в розмірі 1333880 грн. 57 коп., де борг за кредитом - 1159720,43 грн (в тому числі прострочена заборгованість 128113,51 грн.); заборгованість за відсотками - 174160,14 грн. (в тому числі прострочена заборгованість 162594,64 грн.).

У задоволенні іншої частини позову Публічному Акціонерному товариству Райффайзен Банк Аваль відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідкові недійсності правочину залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про визнання договору поруки припиненим залишити без задоволення.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПННОМЕР_2, зареєстрована АДРЕСА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль код ЄДРПОУ 14305909 в особі Одеської обласної дирекції ПАТ Райффайзен Банк Аваль судовий збір в сумі 1827 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована АДРЕСА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль код ЄДРПОУ 14305909 в особі Одеської обласної дирекції ПАТ Райффайзен Банк Аваль судовий збір в сумі 1827 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Калашнікова О. І.