Постанова

від 12.09.2018 по справі 523/13863/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 523/13863/15-ц

провадження № 61-17051св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

третя особа - Друга Одеська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та як піклувальник в інтересах обмеженого в цивільній дієздатності ОСОБА_5 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2016 року у складі головуючого судді Аліної С. С. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6, третя особа - Друга одеська державна нотаріальна контора, про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності та про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом є вони та дружина ОСОБА_6 В установлений статтею 1270 ЦК України строк вони звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, проте спадкові права видачею свідоцтв про право на спадщину не оформлено, оскільки квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_6

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати за кожним із них право власності по 1/8 частини квартири АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав вважати спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд своє рішення обґрунтовував тим, що позивачі не довели право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, a, відтак, і відкриття спадщини на 1/2 частини вказаного нерухомого майна.

У березні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та як піклувальник в інтересах обмеженого в цивільній дієздатності ОСОБА_5 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_8 уклав інвестиційний договір після розірвання шлюбу з ОСОБА_9 та до реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 Під час шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 сплачена повна вартість квартири і зазначена квартира була фактично передана 20 липня 2011 року дружині. Відповідач у період шлюбу із ОСОБА_8 із 2006 по 2011 рік вела домашнє господарство. ОСОБА_8 працював логістом у ТОВ Блек Сі Лайн , також надавав комерційні послуги, як фізична особа-підприємець, отримував достатні доходи для утримання сім'ї та придбання квартири.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У квітні 2017 року ОСОБА_6 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просила відхилити її, посилаючись на те, що позов подано з пропуском строку давності. Крім того, переуступка за інвестиційним договором була обумовлена тим, що гроші на придбання квартири надані її батьком.

Ухвалою від 04 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що між приватним підприємством Будівельна компанія Бастіон (далі - ПП Бастіон ) та ОСОБА_8 укладений інвестиційно-підрядний договір від 09 грудня 2005 року № 218 із будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,7 кв. м вартістю 148 549,00 грн. За умовами договору строк закінчення будівництва і введення будинку в експлуатацію визначався четвертим кварталом 2009 року; внесення інвестицій передбачалось поетапно до 20 квітня 2010 року.

20 липня 2011 року між ПП Будівельна компанія Бастіон , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладений договір про відступлення права вимоги та заміну особи у зобов'язанні, згідно з яким первісний інвестор ОСОБА_8 відступив, а новий інвестор ОСОБА_6 прийняла всі права і обов'язки за інвестиційно-підрядним договором від 09 грудня 2005 року № 218 із будівництва житлового будинку.

Згідно з актом приймання-передачі від 20 липня 2011 року ПП Будівельна компанія Бастіон передало ОСОБА_6 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Технічний паспорт КП Одеське МБТІ та РОН на квартиру виготовлено 11 серпня 2011 року.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради 12 жовтня 2011 року видане свідоцтво на квартиру АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 Свідоцтво видано на підставі інвестиційно-підрядного договору № 218 із будівництва житлового будинку від 09 грудня 2005 року, договору про відступлення права вимоги та зміну особи у зобов'язанні від 20 липня 2011 року, акта прийому-передачі квартири від 20 липня 2011 року.

На підставі вказаного свідоцтва 25 жовтня 2011 року КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради зареєстровано право власності на квартиру за № 3379 у Книзі 759пр-198 за ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачі вказували на те, що вони у порядку спадкування за законом мають право по 1/8 частини квартири АДРЕСА_2, оскільки 1/2 її частини належала за життя ОСОБА_8, як частка у спільному майні подружжя.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК Українита визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Установивши, що ОСОБА_8 за договором переуступки права вимоги передав свої права на квартиру своїй дружині ОСОБА_6, суд першої інстанції, застосовуючи норми статей 57, 60 СК України, дійшов обґрунтованого висновку, що спірна квартира є особистою приватною власністю відповідача, оскільки протилежного суду не доведено.

З огляду на встановлені фактичні обставини та наведені мотиви, суди правильно застосували норми матеріального права - статті 57, 60 СК України та обґрунтовано визначили правовий статус спірного майна приватною особистою власністю ОСОБА_6

Розглядаючи зазначений позов, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які скаржники посилалися в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, суди першої й апеляційної інстанції, з дотриманням вимог ЦПК України, забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, прийняли рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів судом касаційної інстанції, проте особами, що подали касаційну скаргу, не враховано положення частини першої статті 400 ЦПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України .

Керуючись статтями 408, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та як піклувальник в інтересах обмеженого в цивільній дієздатності ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик