Номер справи 623/1886/18
Номер провадження 2/623/829/2018
РІШЕННЯ
іменем України
12 вересня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Гуренко М.О.
з участю: секретаря - Телешевської В.Ю.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Ідеал-агро" про визнання припиненим договору оренди та повернення земельних ділянок,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом до Фермерського господарства "Ідеал-агро", в якому просив:
- визнати припиненим з 04 листопада 2017 р. Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322884000:02:000:0223, загальною площею 4,3675 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 632288404000930;
- зобов'язати Фермерське господарство "Ідеал-агро" повернути ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6322884000:02:000:0223, площею 4,3675 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області;
- визнати припиненим з 04 листопада 2017 р. Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322884000:02:000:0225, загальною площею 4,1480 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 632288404001044;
- зобов'язати Фермерське господарство "Ідеал-агро" повернути ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6322884000:02:000:0225, площею 4,1480 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради;
- стягнути з Фермерського господарства "Ідеал-агро" на користь ОСОБА_3 всі судові витрати, понесені по справі.
В судове засідання позивач не з'явився, його інтереси представляв представник.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязіз підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Загальні норми визнання цивільно-правового договору укладеним наводяться в ч. 1 ст. 638 ЦК, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Аналіз змісту цієї норми дозволяє визначити ряд умов, за наявності яких цивільно-правовий договір можна вважати укладеним: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.
У ст. 640 ЦК встановлені додаткові критерії, за якими договір може визнаватись укладеним. Крім вимог про узгодження сторонами істотних умов, висуваються вимоги до форми договорів або визнання певних умов (дій), які становлять сам зміст цих договорів. У першому випадку - про консенсуальні договори, у другому - про реальні.
Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним передання відповідного майна або вчинення певної дії. В абзаці третьому п.8 ППВСУ №9 зазначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за їй умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо. Спірний договір оренди земельної ділянки та внесені зміни до нього, був складений в письмовій формі, узгодженні істотні умови та зареєстрований в установленому ЗУ "Про оренду землі" порядку.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6322884000:02:000:0223 площею 4,3675 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6305989432018 від 14 травня 2018 р. (а.с.13-15) та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6322884000:02:000:0225 площею 4,1480 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 6305989442018 від 14 травня 2018 р. (а.с.16-18).
04 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322884000:02:000:0223, загальною площею 4,3675 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Зазначений договір 23 квітня 2012 р. було зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 632288404000930. (а.с.70-72). Пунктом 8 даного Договору передбачено, що договір укладено на 25 років. Сторони 23 квітня 2012 року склали акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.76), 04.02.2010 року склали акт про визначення меж земельної ділянки. (а.с.75).
22 червня 2011 року між сторонами було укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322884000:02:000:0225, загальною площею 4,1480 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Зазначений договір 23 квітня 2012 р. було зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 632288404001044 (а.с.78-80). Пунктом 8 даного Договору передбачено, що договір укладено на 25 років. Сторони 23.05.2012 року склали акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.84), 22.06.2011 року склали акт про визначення меж земельної ділянки. (а.с.83).
Частиною третьою статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.
Пунктом 38 кожного із зазначених договорів передбачено, що дія договорів припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін.
Також, пунктом 39 зазначених договорів передбачене право орендодавця розірвати договір оренди в односторонньому порядку шляхом направлення повідомлення про таке розірвання за два місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року.
06 жовтня 2017 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про розірвання Договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6322884000:02:000:0223 та 6322884000:02:000:0225 та повернення земельних ділянок. (а.с.32).
Листом № 723 від 04 листопада 2017 р. відповідач повідомив, що враховуючи той факт, що договір оренди земліз кадастровим номером 6322884000:02:000:0223 від 04 лютого 2010 року був укладений в простій письмовій формі, запропонував позивачу надати на розгляд проект відповідної додаткової угоди з необхідними топографо-геодезичними матеріалами. (а.с.33).
Листом № 724 від 04 листопада 2017 р. відповідач повідомив, що враховуючи той факт, що договір оренди землі з кадастровим номером 6322884000:02:000:0225 від 22 червня 2011 року був укладений в простій письмовій формі, запропонував позивачу надати на розгляд проект відповідної додаткової угоди з необхідними топографо-геодезичними матеріалами. (а.с.34).
Позивач зазначає, що 30 листопада 2017 р. він направив відповідачеві додаткові угоди від 29.11.2017 року щодо розірвання Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322884000:02:000:0223 та Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322884000:02:000:0225, проекти Актів приймання-передачі земельних ділянок та проекти Актів визначення меж земельних ділянок в натурі від 29.11.2017 року. (а.с.92-98).
Листом № 728 від 29 грудня 2017 р. та листом № 729 від 29 грудня 2017 р. відповідач повідомив, що надані документи, зокрема акт визначення меж земельних ділянок в натурі від 29.11.2017 року, суперечить чинному законодавству України, в зв'язку з чим ФГ "Ідеал-агро" повернув ОСОБА_3 без розгляду. (а.с.99-102).
09 лютого 2018 р. позивачем направлено відповідачеві ОСОБА_5 про повернення земельних ділянок з кадастровим номером 6322884000:02:000:0223 та 6322884000:02:000:0225 від 08 лютого 2018 року. (а.с.103-108).
Листами № 738 та 739 від 07 березня 2018 р. відповідач повідомив, що договори оренди були укладені в простій письмовій формі з подальшою державною реєстрацією, правовідносини щодо припинення договірних відносин повинні бути оформлені в такий самий спосіб та формі, з подальшою державною реєстрацією, також посилались на необхідність встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. (а.с.1109-112).
Ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ч.1 ст.783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Разом з тим, ч.2 ст.792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно з ч.9 ст.93 ЗК України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Ст.31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі " передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Згідно з ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі " , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 6322884000:02:000:0223 та 6322884000:02:000:0225 на сьогоднішній день росте соняшник врожаю 2018 р., який було посіяно під час строку дії договорів, при цьому були понесені значні витрати на посівний матеріал, добрива, засоби хімічного рослин, паливно-мастильні матеріали, заробітну плату працівникам відповідача, які сільськогосподарські роботи, а також витрати у зв'язку зі зносом та ремонтом господарської техніки.
В п.15 даних Договорів сторони домовились, що земельна ділянка передається в для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В абз.3 п.30 Договорів закріплені права Орендаря: використовувати орендовану ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зі змісту абз.3 п.31 Договорів вбачається, що обов'язки Орендаря: використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п.15, 16 Договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.
Згідно ст.25 Закону України "Про оренду землі " передбачено, що орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Ч.1 ст.95 ЗК України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Ч.1 ст.775 ЦК України передбачено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.
Ч.1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Правильність обчислення строку дії Договорів оренди земельних ділянок підтверджується п.43 даних договорів, ч.1 ст.210, 1, ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України, ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, 20 Закону України "Про оренду землі " , а також постановою Верховного Суду України від 18.01.2017 р. по справі № 532/129/16-ц, в якій Верховний Суд України на засіданні судової палати у цивільних справах при розгляді справи за позовом про витребування земельної ділянки з незаконного користування, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм права сформулював правову позицію, згідно з якою строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності; набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
У зазначеній справі Верховний Суд України, застосовуючи ч.1 ст.638, ч.1 ст.210, ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України, ст.ст.18,20 Закону України "Про оренду землі " (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), прийшов до висновку, що строк дії договору оренди землі від 02.01.2011 р., укладеного терміном на 5 років та зареєстрованого 19.06.2012 р. у Відділі Держкомзему Кобеляцького району Полтавської області, спливає 19.06.2017 р., у зв'язку з чим Верховний Суд України зазначив, що строк дії цього договору не закінчився, він є чинним, тому підстави для витребування землі відсутні.
Правильність даної позиції підтверджується також постановою Верховного Суду України від 27.04.2017 р. по справі №634/871/15-ц та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.04.2016 р. по справі №468/1638/15-ц.
Також висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17, в якому вказано, що строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Даний висновок також було викладено в постанові Верховного суду від 20.02.2018 року у справі № 379/386/16-ц.
Ч.1, 2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч.1 ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно з ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Згідно з ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Ст.126 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права, похідні від права власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки
П.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з п.2 ч.1, ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", однією з загальних засад державної реєстрації прав є обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п.п.1, 14 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі:укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Ч.5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Відповідно до ч.5 ст.3 цього Закону, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно до пп.6 п.4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. №1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 р. №484), ведення Державного реєстру прав передбачає, зокрема, відкриття та у випадках, передбачених законом, закриття розділів у Державному реєстрі прав, внесення до розділів або спеціального розділу Державного реєстру прав відомостей про набуття, зміну або припинення речових прав та їх обтяжень, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Відповідно до п.2 п.7 даного Порядку, під час формування заяви про державну реєстрацію прав додатково до відомостей, передбачених пунктом 6 цього Порядку, вносяться відомості провид державної реєстрації: набуття, зміна (крім випадків формування заяви щодо права власності), припинення.
Згідно з п.38 цього Порядку, до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації припинення речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень вносяться відомості про підставу для державної реєстрації припинення речового права, обтяження речового права: назва документа; серія документа (за наявності); номер документа; дата видачі документа; уповноважений суб'єкт, що видав документ; додаткові відомості про документ (за наявності).
Таким чином, оскільки сторонами не було підписано до кожного з цих договорів єдиного документа (додаткової угоди тощо) про розірвання Договорів за взаємною згодою сторін та не було здійснено державної реєстрації припинення права оренди, то доводи позивача про припинення дії цих договорів з 04.11.2017 р. та про наявність у відповідача обов'язку повернути позивачу належні йому земельні ділянки є безпідставними.
В силу положень ч.1 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У Законі України "Про оренду землі" передбачено особливості вказаних договорів. Цей закон також розмежовує поняття строку договору та набрання чинності договором. Згідно з ч. 1 ст. 15 вказаного закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди., розмір орендної плати.
Відповідно до ст. 203 ЦК України за загальними вимогами щодо чинності правочину, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Укладення правочину передує волевиявлення учасника, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, чого не було у вказаному випадку, так як жодні суттєві умови договору( термін оренди, розмір орендної плати, тощо) зі мною не узгоджувалися, а отже вільного волевиявлення з мого боку не було.
Відповідно до абзацу 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ": "у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли".
Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до абзацу 4 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ": "Відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними". Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила аферту; не передане майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо.
В узагальненнях від 01.04.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України" Верховний Суд України зазначив, що суд повинен з'ясувати характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Верховний Суд України у постановах від 03.09.2014 р. по справам №№6-94цс14, 6-84цс14, скасовуючи рішення суду касаційної інстанції, зазначив, що судом залишено поза увагою вимоги ст.3 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача.
Така позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 25.12.2013 р. по справі № 6-78цс13 та позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в ухвалах від 29.01.2014 р. по справі № 6-2429св14, від 26.02.2014 р. по справі № 6-55211св13.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки позивачем повідомлення про розірвання договору оренди землі було надіслано з порушенням п. 39 договору оренди землі, відповідачем 13.07.2017 року було розпочато польові роботи для отримання врожаю соняшника у 2018 році.
Звертаючись із позовом, позивач послався на пункт 39 Договору оренди землі, укладеного з ФГ "Ідеал-агро", згідно з яким розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за умови письмового попередженім заінтересованої в цьому сторони, за два місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року. При цьому підстав, передбачених законом або договором, для визнання припиненими договорів оренди землі не навів.
Таким чином, враховуючи те, що термін дії Договорів оренди землі не закінчився, у відповідача не виникало правового обов'язку повернути позивачу спірні земельні ділянки.
З огляду на це, підстав для визнання припиненими договорів немає.
Доводи позивача щодо можливості визнання припиненими договори оренди землі з підстав не можуть бути прийняті до уваги. В даному випадку сторони погодили процедуру, за умови дотримання якої договори оренди може бути визнано припиненими, і яка не є тотожною підставам припинення права користування земельною ділянкою.
Отже, в цих листах, якими обмінялися сторони, не зафіксована згода ні позивача, ні відповідача на розірвання Договорів оренди за взаємною згодою сторін.
Таким чином, враховуючи, що взаємної згоди сторін на розірвання Догорів не було, додаткові угоди між сторонами не укладались, та ці договори не були в судовому порядку розірваними, в судовому засіданні представник позивача не довів справжність волевиявлення позивача, а тому суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.
Понесені позивачем судові витрати на судовий збір не компенсуються у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 247, 263-265, 274 ЦПК України, ст. 3, 11, 15, 16, 207, 210, 317, 319, 321, 626, 627, 638, 640-642, 651, 652, 759, 775, 783, 792 ЦК України, ст. 93, 95, 124-126, 141 ЗК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Ідеал-агро" про визнання припиненим з 04 листопада 2017 року Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322884000:02:000:0223, загальною площею 4,3675 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 632288404000930, визнанні припиненим з 04 листопада 2017 року Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322884000:02:000:0225 загальною площею 4,1480 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №632288404001044 та зобов'язанні фермерського господарства "Ідеал-агро" повернути ОСОБА_3 зазначені земельні ділянки - відмовити.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 25 вересня 2018 року.
Головуючий суддя М.О. Гуренко
Суд | Ізюмський міськрайонний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 12.09.2018 |
Оприлюднено | 26.09.2018 |
Номер документу | 76681094 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
Гуренко М. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні