Постанова

від 11.09.2018 по справі 452/1612/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/1612/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кравців В.І.

Провадження № 22-ц/783/6255/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Б.

Категорія:2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Симець В.І.

за участі: представників ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області у складі судді Кравців В.І. від 17 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району до ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку і повернення земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району про визнання рішень протиправними та скасування реєстрації права користування земельною ділянкою ,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2017 року відмовлено за пропуском позовної давності у позові ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району до ОСОБА_6 про визнання недійсним Державного акта на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 0,3465 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована у с. Хлопчиці Самбірського району Львівської області, реєстраційний номер 4624288601:03:002:0005.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 10 липня 2013 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у постійне користування ОСОБА_5 сільській раді в с. Хлопчиці вул. Весела, 50 А, Самбірського району Львівської області для обслуговування будівлі дитячого садка щодо передачі ОСОБА_5 сільській раді у постійне користування земельної ділянки площею 1,0133 га для обслуговування дитячого садка по вул. Веселій, 50 А в с. Хлопчиці Самбірського району Львівської області.

Скасувано реєстрацію речового права користування ОСОБА_5 сільської ради земельною ділянкою площею 1,0133 га, кадастровий номер 4624288600:02:002:0194, в с. Хлопчиці по вул. Веселій 50 А, Самбірського району з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, реєстрація якого здійснена 27 вересня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У решті частині позову ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 7 серпня 2012 року № 4 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок площею 0,2975 га для обслуговування нежитлових будівель (дитячий садок) в с. Хлопчиці по вул. Весела, 50 та по вул. Весела, 50 А площею 1,3107 га відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області, подавши апеляційну скаргу . Зазначає, що незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення полягає у неправильності встановлення обставин щодо початку перебігу позовної давності, а також щодо добросовісності користування відповідачем спірною ділянкою внаслідок необґрунтованої відмови допитати свідків. Вказує, що підставою відмови суду у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності є наявність підписів кількох посадових осіб ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району, які свідчать про проінформованість позивача про надання права власності на спірну земельну ділянку. Проте, позивачем було подане клопотання про зупинення провадження у справі до завершення кримінального провадження №12016140290001.,оскільки кримінальне провадження порушено внаслідок того, що виявлено два рішення ОСОБА_5 сільської ради з однаковими реквізитами, але різного змісту. Суд першої інстанції зазначене клопотання залишив поза увагою.

Просить рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким позов сільської ради задовольнити.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 сільської ради Самбірського районупідлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права , бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у позові ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району до ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку і повернення земельної ділянки районний суд прийшов до висновку, що такий пропустив позовну давність без поважних причин, а відповідачем ОСОБА_7 подано заяву про застосування строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України .

Однак колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком виходячи із наступного.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути незаформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), Воловік проти України від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.

У Рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту ( рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

Крім зазначених справ, аналогічна позиція висвітлена у Рішенні у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05.

Відтак, заформалізований підхід у питанні пропуску строків на судовий захист позбавив позивача доступу до правосуддя і порушив право на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. ст. 256 та 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтями 261 та 267 цього Кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів вважає причини пропуску поважними, тому право позивача підлягає захисту з врахуванням наступних підстав.

Як вбачається з змісту позовної заяви позивач вважав спірну земельну ділянку само зайнятою, однак під час розгляду зазначеного спору ОСОБА_5 сільською радою Самбірського району було встановлено, що заява про передачу земельної протягом 1996-1997 року ОСОБА_6 не розглядалась,що підтверджується матеріалами справи.

Про наявність рішення та акту на право власності на оскаржувану земельну ділянку позивачу стало відому під час проведення розслідування по кримінальному провадженню 312016140290001347 та винесення ухвали від 13 листопада 2017 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст.366,ч.1 ст.364 КК України, у зв язку з закінченням строків давності, на підставі ст..49 КК України., тому судом не ввірно застосовано строки позовної давності.

Окрім того судом встановлено відсутність прізвища ОСОБА_6 у списку осіб, який є додатком до рішення ОСОБА_5 сільської ради від 24 квітня 1996 року № 7, не є підставою для визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,3465 га, призначену для ведення особистого підсобного господарства, виданого ОСОБА_6

Як встановлено матеріалами справи , а саме викопіюванням з генплану с. Хлопчиці, технічного звіту про виконанні роботи по підготовці та видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 та проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_5 сільській раді для обслуговування дитячого садка відомо, що спірна земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, її призначення - землі сільськогосподарського призначення, несільськогосподарські угіддя - багаторічні насадження, на даний час землі житлової і громадської забудови, яка ОСОБА_5 сільською радою Самбірського району на підставі рішення цієї ради від 24 квітня 1996 року № 7 передана у власність ОСОБА_6 для ведення особистого підсобного господарства .

Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі ЗК України 1990 року) громадяни України мали право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Передача земельних ділянок у власність громадян провадилася місцевими ОСОБА_3 народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Безплатно земельні ділянки передавалися у власність громадян, а саме, для: ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Згідно ст.ст. 9 та 17 ЗК України 1990 року до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування ОСОБА_3 народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належали передача земельних ділянок у власність.

Передача земельних ділянок у приватну власність провадилася ОСОБА_3 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Статтею 56 ЗК України встановлено, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської ОСОБА_3 народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

За бажанням громадян їм додатково могли надаватися земельні ділянки у користування.

Загальна площа цих ділянок не повинна була перевищувати 1 гектара.

Відповідно до ст. ст. 22 та 23 ЗК України 1990 року право власності на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

З матеріалів оглянутих в судовому засіданні апеляційного суду кримінального провадження №452\2589\17, 1-кп\452\271\2017 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст.366,ч.1 ст.364 КК України вбачається, що ОСОБА_9будучи наділеним владними та організаційно- розпорядчими функціями, являючись службовою особою, зловживаючи своїми службовими обов язками покладеними на нього відповідно до вимог ст..42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні умисно, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що на 8 -й сесії ХХШШ-го демократичного скликання ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 24 квітня 1996 року заява ОСОБА_6 про виділення земельної ділянки площею 0,3465 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства не розглядалась, оскільки не була поданою для розгляду і не зареєстрована у у журналі реєстрацій заяв, скарг громадян за 1996 рік ця обставини . Крім того, ОСОБА_8, який відповідно до рішення І-ої сесії ІV-го скликання № 2 від 18 квітня 2002 року перебував на посаді голови ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області, якому згідно з Закону України Про державну службу та відповідно до рішення ХХІ-ої сесії ІІІ-го скликання ОСОБА_5 сільської ради № 1 від 17 липня 2001 року присвоєно 9 (дев'ятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування 5 (п'ятої) категорії посад, будучи наділеним владними та організаційно-розпорядчими функціями, являючись службовою особою, зловживаючи своїми службовими обов'язками покладеними на нього згідно ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні умисно, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи що на восьмій сесії ХХІІ-го демократичного скликання ОСОБА_5 сільської ради від 24 квітня 1996 року не розглядалась заява ОСОБА_6 про виділення земельної ділянку для ведення особистого підсобного селянського господарства площею 0,3465 га у с. Хлопчиці Самбірського району Львівської області та яка не була подана ОСОБА_6 для розгляду і не була зареєстрована у журналі реєстрації пропозицій, заяв, скарг громадян за 1996 рік, у 2003 році надав секретарю Новосілко-Гостиннівської сільської ради ОСОБА_10 вказівку виготовити витяг із рішення № 7 від 24 квітня 1996 року вказавши у ньому завідомо недостовірні відомості про виділення ОСОБА_6 земельної ділянки для ведення особистого підсобного селянського господарства площею 0,3465 га у с. Хлопчиці Самбірського району Львівської області, який в подальшому підписав та скріпив гербовою печаткою ОСОБА_5 сільської ради та передав ОСОБА_6 для виготовлення державного акту на право власності на дану земельну ділянку. На підставі даного витягу із вказаного рішення ОСОБА_6 було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯА № 209774 від 13 січня 2006 року, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки розміром 0,3465 га у власність ОСОБА_6, внаслідок чого вказана земельна ділянка 13 січня 2006 року вибула із власності громади ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області, вартість якої станом на 2006 рік, згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, становить 38180 гривень, яка являється істотною шкодою.

Неправомірність набуття виникнення права власності на земельну ділянку у ОСОБА_7 встановлена ухвалою від 13 листопада 2017 року, тому доказуванню в силу вимог ч.6 ст.82 ЦПК України не підлягає .

Частиною 6 ст.82 ЦПК України зазначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили , є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

У абзаці другому пункту 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , роз'яснено, що судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено, що відповідно до рішення ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 7 серпня 2012 року № 4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування площею 0,2975 га (землі сільськогосподарського призначення, несільськогосподарські угіддя, господарські будівлі та двори) для обслуговування нежитлових будівель (дитячий садок) Новосілко - Гостиннівської сільської ради в с. Хлопчиці по вул. Весела, 50 та по вул. Весела 50 А, площею 1,3107 га (а.с. 48) та ТОВ ОРДО ПЛЮС розроблено зазначений проект землеустрою, який затверджено рішенням ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області від 10 липня 2013 року № 2 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у постійне користування ОСОБА_5 сільській раді в с. Хлопчиці вул. Весела, 50 А Самбірського району Львівської області для обслуговування будівлі дитячого садка , згідно якого передано ОСОБА_5 сільській раді у постійне користування земельну ділянку, площею 1,0133 га (кадастровий номер 4624288600:02:002:0194), за рахунок земель житлової та громадської забудови Новосілко - Гостиннівської сільської ради для обслуговування дитячого садка в с. Хлопчиці по вул. Веселій, 50 А Самбірського району Львівської області та 27.09.2013 року проведено реєстрацію речових прав (а.с. 4, 62, 63).

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_6 не правомірно набув право власності на зазначену земельну ділянку, тому первісний позов про визнання недійсним Державного акта на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 0,3465 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована у с. Хлопчиці Самбірського району Львівської області, реєстраційний номер 4624288601:03:002:0005. підлягає задоволенню, а в зустрічному ОСОБА_6 до ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району про визнання рішень протиправними та скасування реєстрації права користування земельною ділянкою слід відмовити.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області підлягає стягненю судовий збір в сумі 2 122 грн 12 коп.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

З урахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку, що права позивача ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району порушені та підлягають задоволенню із заначених вище підстав.

Отже, враховуючи те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення первісного позову і відмови у задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376,381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області - задовольнити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2017 року - скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 0,3465 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована у с. Хлопчиці Самбірського району Львівської області, реєстраційний номер 4624288601:03:002:0005.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 сільської ради Самбірського району Львівської області судовий збір в сумі 2 122 грн 12 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови .

Повний текст постанови складено 21 вересня 2018 року

Головуючий

Судді