Рішення

від 20.09.2018 по справі 904/3188/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018м. ДніпроСправа № 904/3188/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Заряд'є" (49000, АДРЕСА_2)

про стягнення 6 000,00 грн. заборгованості за отримані послуги, 1 695,00 грн. 3% річних, 13 934,39 грн. пені, 11 871,74 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

за участю секретаря судового засідання Найдьонов Є.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, паспорт серія НМ №163826

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність №2-дов від 21.08.2018

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 05.07.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Заряд'є" заборгованості на загальну суму 33 501,13 грн., з яких:

- 6 000,00 грн. заборгованість за отримані послуги;

- 1 695,00 грн. 3% річних за період з 01.02.2009 по 01.07.2018;

- 13 934,39 грн. пеня за період з 01.02.2009 по 01.07.2018;

- 11 871,74 грн. інфляційні втрати за період з лютого 2009 року по травень 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №5/КС про надання юридичних послуг від 17.04.2008 в частині своєчасної та повної оплати послуг отримані у січні 2009 року на суму 6 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2018 відкрито провадження у справі №904/3188/18 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 07.08.2018.

У судове засідання 07.08.2018 представник відповідача не з'явився, відзив та витребувані судом документи не надав, тому з метою надання додаткового часу для подання документів розгляд справи було відкладено на 20.09.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Заряд'є" 11.09.2018 звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору про надання юридичних послуг №5/КС від 17.04.2008 року недійсним. В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Заряд'є" зазначає, що про договір №5/КС від 17.04.2008 на який посилається у своїй позовній заяві Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 позивачу за зустрічним позовом стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи, крім того, позивач за зустрічним позовом вважає зазначений договір таким, що укладений з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, а не печатка підприємства позивача за зустрічним позовом, ані підпис його керівника ОСОБА_3 якими скріплено спірний договір, не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 17.09.2018 зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Відповідача заперечує проти позовних вимог посилаючись на відсутність будь-яких доказів в матеріалах справи наданих позивачем на підтвердження обставин виконаних у позовній заяві, зокрема щодо виконання фактичних умов договору, здійснення господарської операції, тощо, - позовна заява є такої, що не забезпечена доказовою базою, вимоги ж позивача ґрунтуються на договорі, що не має юридичної сили, а отже на думку відповідача, така позовна заява, не підлягає задоволенню. Також відповідач вважає, що пункт 10.6 договору суперечить діючим законодавчим нормам, встановлюючи збільшений термін позовної давності для основного грошового зобов'язання впродовж 10 років, замість належних трьох років та наданий до суду розрахунок штрафних санкцій у вигляді неустойки (штрафу, пені) за період з 2009 року по 2018 рік є неправомірним, оскільки неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов'язання, але не більше ніж за один рік.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Заряд'є" (далі - відповідач, замовник) 17.04.2008 укладено договір № 5/КС про надання юридичних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) виконавець приймає на себе зобов'язання в рамках абонентського обслуговування надавати замовнику послуги правового характеру, а саме:

- здійснювати підготовку та перевірку локальних документів замовника (правового характеру);

- надавати консультації, довідки, висновки з правових питань, які виникають в діяльності замовника, представляти інтереси в судах, органах виконавчої влади, місцевого самоврядування і т.п.

Відповідно до п. 2.1. договору щомісячна вартість послуг виконавця за даним договором складає 6 000, 00 грн. Дана сума є фіксованою абонентською платою і не залежить від кількості наданих виконавцем послуг за даним договором.

Оплата послуг здійснюється щомісяця, не пізніше 1-го числа кожного місяця, шляхом передачі замовником грошових коштів виконавцю в розмірі, зазначеному в п. 2.1. даного договору в готівковій формі або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору виконавець діє за розпорядженням (в тому числі і усним) замовника та у відповідності з його вимогами. Якщо виконавцю не надаються чіткі вказівки щодо виконання того або іншого доручення, вважається, що виконавець має право приймати самостійні рішення з виконання дорученого йому завдання в рамках максимально можливого задоволення потреб замовника.

Отримавши доручення замовника, виконавець погоджує строки, порядок його виконання та форму звітності. Виконавець інформує замовника про будь-яку істотну інформацію, яка відноситься до виконання доручення (п. 5.2. договору).

За відсутності протягом місяця будь-яких вказівок від замовника, вважається, що виконавець надавав юридичні послуги загального характеру (п. 5.5. договору).

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Кожна сторона має право достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону не пізніше, ніж за 30 днів до дати припинення, але при цьому дія даного договору припиняється шляхом підписання додаткової угоди про дострокове розірвання договору. Разом з тим, зобов'язання сторін, які виникли за даним договором у період його дії, діють до повного їх виконання сторонами (п. 8.2. договору).

Доказів розірвання договору станом на дату розгляду справи сторонами по справі не надано.

Згідно з п. 9.1. договору факт надання послуг, передбачених даним договором, підтверджується Актом наданих послуг, який щомісяця не пізніше 10-го числа кожного місяця надсилається на адресу виконавця і підписується повноважними представниками сторін.

Обов'язок складання та направлення виконавцю Акта наданих послуг покладається на замовника (п. 9.2. договору).

Послуги вважаються виконаними якісно, в строк, в повному обсязі та такими, що прийняті замовником, у випадку не направлення замовником Акта наданих послуг на адресу виконавця (п. 9.3. договору).

Позивач звернувся з позовом до суду, яким просить, зокрема, стягнути з відповідача заборгованість по сплаті юридичних послуг надані у січні 2009 року на суму 6 000,00 грн., а саме послуг правового характеру, у тому числі з перевірки документів відповідача, консультування з приводу оренди землі. Позивач посилається на не виконання відповідачем встановленого договором зобов'язання щомісяця оплачувати щомісячну вартість послуг у сумі 6 000,00 грн. у передбачений договором строк, що є причиною виникнення спору.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою спірний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, за умовами договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги правового характеру відповідно до визначеного договором переліку, який не є вичерпним, а вартість послуг, що підлягає сплаті щомісяця, є фіксованою абонентською платою і не залежить від кількості наданих послуг.

Також, відповідно до умов договору позивач діє за розпорядженням, в тому числі усним, відповідача у відповідності з його вимогами, а якщо чіткі вимоги щодо виконання доручення позивачу не надаються, позивач вправі приймати самостійні рішення з виконання дорученого йому завдання в рамках максимально можливого задоволення потреб відповідача. За відсутності протягом місяця будь-яких вказівок від відповідача, вважається, що позивач надавав юридичні послуги загального характеру.

Умови договору передбачають і складання позивачем та відповідачем ОСОБА_4 наданих послуг, яким підтверджується факт надання послуг, передбачених договором, обов'язок скласти та направити який позивачу покладено на відповідача. Разом з тим, послуги вважаються наданими якісно, в строк, в повному обсязі та такими, що прийняті відповідачем, якщо відповідач не направить Акт наданих послуг позивачу.

ОСОБА_4 наданих послуг у січні 2009 року між сторонами не складався та не підписувався. Матеріали справи не містять і розпоряджень відповідача (письмових), які б надавались позивачу щодо надання останнім послуг правового характеру.

Проте, враховуючи умови договору, відсутність таких розпоряджень, які можуть бути і усними, не спростовує факту надання позивачем у відповідному місяці юридичних послуг загального характеру, а не виконання відповідачем обв'язку складати та направляти позивачу ОСОБА_4 наданих послуг, як і не направлення відповідачем позивачу заперечень щодо надання послуг у певний період часу, не спростовує того, що за умовами договору послуги вважаються виконаними.

З урахуванням вказаних умов договору та наведеного вище, позивач вважається таким, що виконав належним чином умови договору у січні 2009 року щодо надання відповідачу послуг, а останній прийняв надані послуги та відповідно до вимог пунктів 2.1. та 2.2. договору строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не надано доказів оплати наданих позивачем послуг, як і не надано доказів, що послуги позивачем у вказаний період не надавалися та заборгованість за вказаний період відсутня.

За наведеного, суд дійшов висновку, що є правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 6 000, 00 грн.

Частина друга статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1 695,00 грн. 3% річних за період з 01.02.2009 по 01.07.2018 та 11 871,74 грн. інфляційні втрати за період з лютого 2009 року по травень 2018 року. Перевіривши розрахунок позивача, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 1 695,00 грн. 3% річних та 11 871,74 грн. інфляційні втрати.

Також, частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного України).

Відповідно до пункту 10.3. договору за порушення умов розділу 2 даного договору замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, інфляційні втрати і проценти за користування грошовими коштами згідно діючого законодавства.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також того, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків в результаті дій відповідача, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 2 786,88 грн.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст. 258).

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 10.6. Договору, укладеного у письмовій формі, позивач та відповідач погодили, що строки позовної давності за вимогами про стягнення платежів за даним Договором, неустойки - пені, штрафів, інфляційних втрат, процентів річних (і т.п.) за даним Договором, встановлюються сторонами тривалістю 10 років.

За загальним правилом, наведеним у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п'ятої цієї ж статті Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст. 266 ЦК України).

Отже, виходячи з наведених правових норм, умов Договору, періоду, за який заявлені до стягнення основний борг, 3% річних, інфляційні втрати та пеня, позовна давність за заявленими позивачем вимогами на дату звернення позивача з позовом до суду не є такою, що спливла.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73,74, 77-79, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Заряд'є" (49000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 25520048) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) 6 000,00 грн. заборгованості за отримані послуги, 1 695,00 грн. 3% річних, 2 786,88 грн. пені, 11 871,74 інфляційних втрат та витрат зі сплати судового збору 1 762, грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 25.09.2018.

Суддя Е.М. Бондарєв