Рішення

від 20.09.2018 по справі 910/4863/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2018Справа № 910/4863/18 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЖБІ-Груп"

про стягнення 1939134,69 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Науменко К.М.

від відповідача - Кириченко О.Ю.

В судовому засіданні 20.09.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом публічне акціонерне товариство "Київпроект" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЖБІ-Груп" про стягнення 1921904,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору від 30.03.2016 відповідач не повернув отриману ним поворотну фінансову допомогу у сумі 1912000,00 грн., в зв"язку з чим позивач просить стягнути її у судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 803,04 грн та пеню у розмірі 9101,12 грн.

Через канцелярію суду 04.05.2018 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 1939134,69 грн, в тому числі суму основного боргу у розмірі 1912000,00 грн, 3% річних у розмірі 2200,11 грн, пеню у розмірі 24934,58 грн.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вищезазначена заява, за своєю правовою природою являється заявою про збільшення розміру позовних вимог і була подана до закінчення підготовчого провадження, а тому приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 07.06.2018.

Підготовче засідання 07.06.2018 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 13.06.2018 підготовче засідання призначено на 25.06.2018.

25.06.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.07.2018.

09.07.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 19.07.2018.

Через канцелярію суду 12.07.2018 надійшла заява від позивача про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про продовження строків підготовчого засідання.

В судовому засіданні 19.07.2018 представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів

19.07.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 06.08.2018.

В судовому засіданні 06.08.2018 представником відповідача подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.08.2018 продовжено відповідачу строк для подання доказів та прийнято подані відповідачем докази, долучено їх до матеріалів справи; закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 20.09.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2018 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача не заперечував тієї обставини, що відповідачем було отримано від позивача кошти, які він не повернув, проте не вбачає своєї вини, оскільки, кошти не були повернуті в зв'язку з введенням у банку, на рахунку якого обліковуються кошти відповідача тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київпроект" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЖБІ-Груп" (сторона-2) укладено договір поворотної фінансової допомоги № б/н відповідно до п. 1.1,1.2, 2.1, 2.2, 3.1-3.3 якого сторона-1 зобов'язується надати стороні-2 безвідсоткову фінансову допомогу, а сторона-2 - повернути фінансову допомогу у порядку та на умовах, визначених цим договором. Метою надання поворотної фінансової допомоги стороні-2 є поповнення обігових коштів сторони-2 для ведення статутної діяльності. Розмір поворотної фінансової допомоги за цим договором становить 1912000,00 грн без ПДВ, фінансова допомога надається безвідсотково. Сторона-1 зобов'язується надати поворотну фінансову допомогу протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного договору. Поворотна фінансова допомога надається стороною-1 у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-2. Поворотна фінансова допомога вважається наданою з моменту зарахування її на поточний рахунок сторони-2.

Позивачем було перераховано на рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу за договором № б/н від 30.03.2016 у розмірі 1912000,00 грн без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 18221968 від 05.04.2016 на суму 1912000,00 грн, випискою по рахунку позивача за період з 05.04.2016 по 05.04.2016.

Відповідачем не заперечується та обставина, що ним отримано кошти на банківський рахунок за договором № б/н від 30.03.2016 у розмірі 1912000,00 грн.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Фінансова допомога за цим договором надається терміном на один рік з правом пролонгації, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду. Строк вказаний у п. 4.1 договору може бути змінений за згодою сторін, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду до цього договору. (п. 4.1, 4.2 договору).

Сторони скористались правом на внесення змін щодо строку, на який надається фінансова допомога та уклали додаткову угоду № 1 від 27.03.2017, в якій п. 4.1 договору виклали в наступній редакції: "Сторони домовились, що фінансова допомога за цим договором надається до 30.03.2018 року з правом пролонгації, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду.

Згідно з пунктами 5.1-5.4 договору кошти отримані від сторони-1 як поворотна фінансова допомога, повертаються стороною-2 протягом трьох банківських днів після настання строку, зазначеного в п. 4.1 цього договору. Сторона-2 має право повернути отриману фінансову допомогу раніше строків, визначених у п. 5.1 договору. Фінансова допомога повертається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-1 або інший спосіб, додатково погоджений сторонами шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору. Сторона-2 після перерахування відповідної суми фінансової допомоги зобов'язана повідомити сторну-1.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, що мало місце під час його дії (п. 7.1. 7.2 договору).

Відповідач не повернув позивачу отриману суму поворотної фінансової допомоги, що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунках позивача за період з 30.03.2018 по 09.07.2018 та довідками банків (довідка АТ "УкрСиббанк" від 11.07.2018 № 81-21-27/444; довідка від 10.07.2018 № 012-5-3/409 АТ "ОТП Банк").

Крім того, обставина щодо неповернення коштів не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором № б/н від 30.03.2016 встановлено строк повернення фінансової допомоги у розмірі 1912000,00 грн - до 30.03.2018.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору № б/н від 30.03.2016 не повернув поворотну фінансову допомогу на суму 1912000,00 грн., отже вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача за період з 05.04.2018 по 18.04.2018: 3% річних у розмірі 2200,11 грн, пені у розмірі 24934,58 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку порушення стороною-2 строків повернення поворотної фінансової допомоги винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Суд перевірив розрахунок пені за період 05.04.2018 по 18.04.2018,здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 24934,58 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем за період з 05.04.2018 по 18.04.2018 та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 2200,11 грн таким, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про відсутність вини у неповерненні грошових коштів, суд відзначає наступне.

Згідно наданої до матеріалів справи довідки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" від 03.08.2018 № 9-2/3351 вбачається, що на рахунку відповідача обліковувались кошти у розмірі 1912059,64 грн станом на 05.04.2016 і що 04.04.2016 розрахункові документи, на підставі яких ПАТ "КБ "Хрещатик" мав здійснювати транзакції коштів з рахунку відповідача до установи банку не надходили.

Відповідно до ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Отже відповідач самостійно здійснює свою підприємницьку діяльність і не може перекладати свою відповідальність за зобов'язаннями на інших юридичних осіб. Введення в банку тимчасової адміністрації не є підставою для невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Крім того, сторонами погоджено продовжити строк повернення фінансової допомоги на 1 рік згідно додаткової угоди.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав жодних доказів в спростування обставин, визнаних позивачем у позовній заяві, та на підтвердження яких позивач надав до матеріалів справи відповідні докази.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЖБІ-Груп" (03127, м. Київ, Голосіївський проспект, буд. 108, корп.. 2, прим. 1; ідентифікаційний код: 39901474) на користь Публічного акціонерного товариства "Київпроект" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22; ідентифікаційний код: 04012780) заборгованість у розмірі 1912000 (один мільйон дев'ятсот дванадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) грн. 11 коп., пеню у розмірі 24934 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 58 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 29087 (двадцять дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн. 02 коп.

3. Після набранням рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

повне рішення складено 26.09.2018

Суддя І.В.Усатенко