Постанова

від 04.02.2019 по справі 910/4863/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. Справа№ 910/4863/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЖБІ-Груп

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.09.2018 (повний текст складено 26.09.2018)

у справі №910/4863/18 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Київпроект

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЖБІ-Груп

про стягнення 1939134,69 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Київпроект (далі - ПАТ Київпроект , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЖБІ-Груп (далі - ТОВ Торговий дім ЖБІ-Груп , відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1939134,69 грн (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.04.2018), з яких 1912000,00 грн основного боргу, 2200,11 грн 3% річних, 24934,58 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору від 30.03.2016 відповідач не повернув отриману ним поворотну фінансову допомогу в сумі 1912000,00 грн, в зв'язку з чим позивач просить стягнути її у судовому порядку. Крім того, позивач заявив про стягнення 3% річних у розмірі 803,04 грн та пені у розмірі 9101,12 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/4863/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1912000,00 грн, 2200,11 грн 3% річних, 24934,58 грн пені та 29087,02 грн судового збору за подання позовної заяви.

Встановивши факт невиконання відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги від 30.03.2016, врахувавши ненадання відповідачем доказів для спростування позовних вимог, суд прийняв рішення про задоволення позову повністю та стягнення сум боргу, 3% річних та пені; щодо доводів відповідача про відсутність вини у неповерненні грошових коштів, суд відзначив, що ТОВ Торговий дім ЖБІ-Груп самостійно здійснює свою підприємницьку діяльність і не може перекладати свою відповідальність за зобов'язаннями на інших юридичних осіб. Введення в ПАТ КБ Хрещатик тимчасової адміністрації не є підставою для невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Торговий дім ЖБІ-Груп звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду в рішенні не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не звернув увагу, не дослідив і не надав правової оцінки тій обставині, що відповідач фактично був позбавлений можливості володіти, користуватись і розпоряджатись 1912000,00 грн, що надійшли та були зараховані на рахунок товариства як поворотна фінансова допомога, оскільки з 05.04.2016 в ПАТ КБ Хрещатик введено тимчасову адміністрацію, в результаті чого проведення банківських операцій було припинено. На переконання відповідача, він не набув права власності на суму позики через вказані вище події у ПАТ КБ Хрещатик , а сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім ЖБІ-Груп передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги.

04.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2019, позивачу запропоновано подати відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання 04.02.2019 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за його відсутності.

У судовому засіданні 04.02.2019 представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення від 20.09.2018 - законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

04.02.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.03.2016 між ПАТ Київпроект (сторона-1) та ТОВ Торговий дім ЖБІ-Груп (сторона-2) укладено договір поворотної фінансової допомоги (далі - договір від 30.03.2016), відповідно до п. 1.1,1.2, 2.1, 2.2, 3.1-3.3 якого сторона-1 зобов'язується надати стороні-2 безвідсоткову фінансову допомогу, а сторона-2 - повернути фінансову допомогу у порядку та на умовах, визначених цим договором. Метою надання поворотної фінансової допомоги стороні-2 є поповнення обігових коштів сторони-2 для ведення статутної діяльності. Розмір поворотної фінансової допомоги за цим договором становить 1912000,00 грн без ПДВ, фінансова допомога надається безвідсотково. Сторона-1 зобов'язується надати поворотну фінансову допомогу протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного договору. Поворотна фінансова допомога надається стороною-1 у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-2. Поворотна фінансова допомога вважається наданою з моменту зарахування її на поточний рахунок сторони-2.

05.04.2016 позивачем було перераховано на рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу за договором від 30.03.2016 у розмірі 1912000,00 грн без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 05.04.2016 №18221968 та випискою по рахунку позивача за 05.04.2016.

У пункті 4.1 договору від 30.03.2016 (в редакції додаткової угоди від 27.03.2017 №1) сторони визначили, що фінансова допомога за цим договором надається до 30.03.2018.

Згідно з п.п. 5.1-5.4 договору від 30.03.2016 кошти, отримані від сторони-1, як поворотна фінансова допомога, повертаються стороною-2 протягом трьох банківських днів після настання строку, зазначеного в п. 4.1 цього договору. Сторона-2 має право повернути отриману фінансову допомогу раніше строків, визначених у п. 5.1 договору. Фінансова допомога повертається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-1 або інший спосіб, додатково погоджений сторонами шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору. Сторона-2 після перерахування відповідної суми фінансової допомоги зобов'язана повідомити сторну-1.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, що мало місце під час його дії (п. 7.1. 7.2 договору від 30.03.2016).

Судом першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що відповідач не повернув позивачу отриману суму поворотної фінансової допомоги, що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунках позивача за період з 30.03.2018 по 09.07.2018 та довідками банків (довідка АТ УкрСиббанк від 11.07.2018 №81-21-27/444; довідка АТ ОТП Банк від 10.07.2018 №012-5-3/409). Встановлений судом факт не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Враховуючи наявність факту невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення фінансової допомоги в розмірі 1912000,00 грн, строк виконання якого вже настав (до 30.03.2018), судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 05.04.2018 по 18.04.2018 3% річних у розмірі 2200,11 грн та пені - 24934,58 грн.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У пункті 6.3 договору від 30.03.2016 вказано, що у випадку порушення стороною-2 строків повернення поворотної фінансової допомоги винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунки сум пені та 3% річних, колегія суддів вважає їх арифметично вірними та погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 24934,58 грн пені та 2200,11 грн 3% річних за період з 05.04.2018 по 18.04.2018.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у нього можливості володіти, користуватись і розпоряджатись 1912000,00 грн поворотної фінансової допомоги, що надійшла та була зарахована на рахунок товариства, оскільки з 05.04.2016 в ПАТ КБ Хрещатик введено тимчасову адміністрацію, в результаті чого проведення банківських операцій було припинено, колегія суддів зазначає наступне.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 Про віднесення ПАТ КБ Хрещатик до категорії неплатоспроможних Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 №463 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Хрещатик та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Згідно з наданої до матеріалів справи довідки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик від 03.08.2018 № 9-2/3351 вбачається, що на рахунку відповідача обліковувались кошти у розмірі 1912059,64 грн. До 05.04.2016 розрахункові документи, на підставі яких банк здійснює транзакції коштів з рахунку відповідача, до установи банку не надходили.

Відповідно до ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач самостійно здійснює свою підприємницьку діяльність і не може перекладати свою відповідальність за зобов'язаннями на інших юридичних осіб. Введення в банку тимчасової адміністрації не є підставою для невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження відповідача, що місцевим господарським судом не досліджено і не надано правової оцінки його доводам.

Крім того, скаржником не надано суду доказів того, що він вжив будь-яких заходів щодо вчасного повернення фінансової допомоги позивачу відповідно до умов договору від 30.03.2016.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що відповідач не надав суду докази на спростування позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ПАТ Київпроект .

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 910/4863/18 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ Торговий дім ЖБІ-Груп має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЖБІ-Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/4863/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/4863/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4863/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.02.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська