Рішення

від 25.09.2018 по справі 915/509/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Справа № 915/509/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМІМПЕКС ДНІПРО”, 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1-А (код ЄДРПОУ 39544767),

до відповідача: приватного підприємства “МАКНАС”, 55223, Миколаївська область, Первомайський район, село Мигія, вул. Перемоги, 33 (код ЄДРПОУ 41228707),

про: стягнення 59996,15 грн.,

без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

04.06.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОМІМПЕКС ДНІПРО” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 24.05.2018 року до приватного підприємства “МАКНАС” про стягнення грошових коштів у сумі 59996,15 грн., з яких:

- 42416,87 грн. – основний борг за договором поставки № 406 ДП від 03.05.2017 року,

- 4944,87 грн. – інфляційні втрати,

- 1199,29 грн. – 3% річних,

- 11435,12 грн. – пеня.

Як на підставу свого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 406 ДП від 03.05.2017 року щодо оплати товару.

Ухвалою суду від 27.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 26.07.2018 року.

Ухвалою суду від 26.07.2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2018 року.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та витяг з сайту Укрпошти.

16.08.2018 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач причини неявки суду не повідомив, відзив по суті спору не подав.

25.09.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

03.05.2017 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем був укладений договір поставки № 406 ДП (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 2.1 цього Договору (далі – товар), а покупець зобов'язується відповідно до умов даного Договору оплатити та прийняти товар (а.с. 13-15).

Відповідно до п. 2.1 Договору найменування, асортимент та кількість товару по кожній конкретній партії, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.4 Договору датою поставки (передачі) товару є дата підписання покупцем видаткової накладної або акту приймання-передачі, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у видатковій накладній та/або рахунку-фактурі за кожну одиницю товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець зобов'язується зробити оплату 100% вартості товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору.

Відповідно до п. 6.3 Договору за прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості не оплаченого товару в строк за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 9.1 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року.

16.05.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 39465,47 грн., що підтверджується видатковою накладною № 740 від 16.05.2017 року (а.с. 16-17) та товарно-транспортною накладною № 740 від 16.05.2017 року (а.с. 18-23).

19.05.2017 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2951,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 772 від 19.05.2017 року (а.с. 24) та товарно-транспортною накладною № 772 від 19.05.2017 року (а.с. 25-26).

У визначений договором строк відповідач вартість товару не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки № 406 ДП від 03.05.2017 року в сумі 42416,87 грн. (39465,47 + 2951,40) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 11435,12 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено вище, відповідно до п. 6.3 Договору за прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості не оплаченого товару в строк за кожен день такого прострочення.

Перевіривши розрахунок розміру пені (а.с. 11-12), судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 12.06.2017 року по 21.05.2018 року (344 дні) на загальну суму заборгованості 42416,87 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 4.2 Договору за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 740 від 16.05.2017 року на суму 39465,47 грн., відповідач мав розрахуватися у строк по 06.06.2017 року включно.

Оскільки зобов'язання мало бути виконано по 06.06.2017 року, позивач має право на нарахування пені у період з 07.06.2017 року по 06.12.2017 року включно (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

У відповідності до п. 4.2 Договору за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 772 від 19.05.2017 року на суму 2951,40 грн., відповідач мав розрахуватися у строк по 09.06.2017 року включно.

Оскільки зобов'язання мало бути виконано по 09.06.2017 року, позивач має право на нарахування пені у період з 10.06.2017 року по 09.12.2017 року включно (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

Судом за допомогою програми “Законодавство” здійснено перерахунок пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України:

- на суму заборгованості 39465,47 грн. за період з 12.06.2017 року по 06.12.2017 року включно (178 днів) розмір пені склав 4900,21 грн.;

- на суму заборгованості 2951,40 грн. за період з 12.06.2017 року по 09.12.2017 року включно (181 день) розмір пені склав 373,01 грн.

Загальний розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5273,22 грн. (4900,21 + 373,01)

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1199,29 грн. та інфляційних втрат в сумі 4944,87 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період прострочення з 12.06.2017 року по 21.05.2018 року включно (344 дні) та інфляційні втрати за період з червня 2017 року по травень 2018 року включно.

Судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 9, 10) та встановлено, що розрахунки є арифметично вірними, нарахування здійснено на загальну суму заборгованості 42416,87 грн.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1199,29 грн. та інфляційних втрат у сумі 4944,87 грн. є обґрунтованою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМІМПЕКС ДНІПРО” – задовольнити часткового.

2. Стягнути з приватного підприємства “МАКНАС” (55223, Миколаївська область, Первомайський район, село Мигія, вул. Перемоги, 33, код ЄДРПОУ 41228707) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМІМПЕКС ДНІПРО” (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1-А, код ЄДРПОУ 39544767):

- 42416,87 грн. – основний борг за договором поставки № 406 ДП від 03.05.2017 року,

- 4944,87 грн. – інфляційні втрати,

- 1199,29 грн. – 3% річних,

- 5273,22 грн. – пеню,

- 1585,80 грн. – судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в сумі 6161,90 грн. – відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

          Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

          Повний текст рішення складено і підписано 26.09.2018 року.

Суддя                                                                      А.П. Алексєєв