Постанова

від 19.09.2018 по справі 909/59/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. Справа № 909/59/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Кобзар О.

з участю представників :

від позивача - ОСОБА_2 - адвокат

від відповідача-1 - ОСОБА_3 - адвокат

від відповідача-2 - не з явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю КСА Груп , м.Івано-Франківськ, вих № 04/04 від 04.04.2018р. (вх.№ 01-05/1074/18 від 04.04.2018р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2018р. (час проголошення об 12 год. 01 хв. в м.Івано-Франківську, суддя - Деделюк Б.В., повний текст рішення складено 22.03.2018р.)

у справі № 909/59/18

за позовом ОСОБА_4, с.Бабче Богородчанського району Івано-Франківської області

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю КСА Груп , м.Івано-Франківськ

до відповідача-2 Державного реєстратора Богородчанської районної державної адміністрації, смт.Богородчани Івано-Франківської області

про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ КСА Груп , оформлені протоколом від 15.12.2017р. та зобов язання скасувати реєстрацію змін до установчих документів товариства, здійснену державним реєстратором Богородчанської районної державної адміністрації від 19.12.2017р. за № 11191050016008935,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2018р. у справі № 909/59/18 (суддя Деделюк Б.В.) позов ОСОБА_4 до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "КСА Груп" та державного реєстратора Богородчанської районної державної адміністрації про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "КСА ГРУП", оформлених протоколом від 15.12.2017 та зобов"язання скасувати реєстрацію змін до установчих документів товариства, здійснену державним реєстратором Богородчанської районної державної адміністрації від 19.12.2017 за № 11191050016008935 - задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що станом на дату проведення спірних зборів (15.12.2017р.) позивач мав статус учасника товариства з часткою у статутному капіталі 19%. ОСОБА_5 вказані збори товариства було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, чим порушено права позивача як учасника ТОВ КСА Груп , а саме не повідомлено останнього про проведення загальних зборів учасників товариства і не повідомлено про порядок денний зборів.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю КСА Груп подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви. Таким чином, вихід позивача зі складу учасників товариства не потребує вчинення загальними зборами учасників товариства окремого волевиявлення у вигляді рішення, а потребує лише волевиявлення самого учасника товариства. Добровільне волевиявлення позивача на вихід з товариства підтверджується відповідною заявою, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально. Враховуючи те, що станом на дату проведення загальних зборів - 15.12.2017, на яких були прийняті спірні рішення, які стосуються подальшої діяльності товариства, позивач не був учасником товариства, то оскаржуване рішення не порушує права та інтереси позивача.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2018 р. справу № 909/59/18 призначено судді-доповідачу ОСОБА_6 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ,,КСА Груп'' , м. Івано-Франківськ у справі № 909/59/18, зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2018 у справі № 909/59/18 та витребувано у Господарського суду Івано-Франківської області матеріали справи № 909/59/18.

20.04.2018 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 909/59/18

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 року розгляд справи було призначено на 15.05.2018 року, проте розгляд вище вказаної справи не відбувся у зв'язку із аварійним відключенням ПАТ «Львівобленерго» у будівлі Львівського апеляційного господарського суду електричної енергії з 9:00 год., що підтверджується актом про припинення електропостачання, який міститься в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було призначено на 22.05.2018 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 року розгляд справи було відкладено на 05.06.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04.06.2018 року № 177 справу № 909/59/18 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Марка Р.І. та перебуванням судді члена колегії - Желіка М.Б. у відрядженні.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2018р. справу № 909/59/18 розподілено головуючому судді Костів Т.С.. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 року розгляд справи було відкладено на 10.07.2018 року.

Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 10.07.2018 року № 270 справу № 909/59/18 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із перебуванням у відрядженні суддів - членів колегії Данко Л.С. та Бойко С.М..

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018р. справу № 909/59/18 розподілено головуючому судді Костів Т.С.. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_9 та ОСОБА_1.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 року розгляд справи було відкладено на 24.07.2018 року.

Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 24.07.2018 року № 338 справу № 909/59/18 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Марка Р.І..

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018р. справу № 909/59/18 розподілено головуючому судді Костів Т.С.. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 року розгляд справи було відкладено на 11.09.2018 року.

Представники від позивача та відповідача-1 в судове засідання 11.09.2018 року з'явились, надали усні пояснення по суті спору.

Представник від відповідача 2 в судове засідання не з'явився.

Ухвалою Львівського апеляційного посподарського суду від 11.09.2018р. розгляд справи відкладено на 19.09.2018р.

Представники від позивача та відповідача-1 в судове засідання 19.09.2018 року з'явились, надали усні пояснення по суті спору.

Відповідач-2 явку повноважних представників в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 19.09.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

30.08.2011 ОСОБА_4 виступив співзасновником ТОВ «КСА Груп» , вклавши в статутний фонд товариства 190,00 грн, що складало 19% від загального статутного фонду при заснуванні, потім доповнивши його власними коштами до 665 000 тис. грн. Іншими засновниками товариства виступили ОСОБА_10 190,00 грн, що складало 19% від загального статутного фонду при заснуванні та ОСОБА_11 - 620,00 грн, що складало 62% від загального статутного фонду при заснуванні.

У зв'язку із розходженням думок щодо подальшої діяльності товариства, позивачем 11.08.2017 подана заява про вихід з товариства, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Заява мотивована небажанням приймати участь в діяльності товариства.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.12.2017 відбулись загальні збори учасників товариства, оформлені протоколом загальних зборів № 19, на яких було вирішено: обрати голову та секретаря зборів ОСОБА_11; зменшити статутний капітал товариства на суму часток в статутному капіталі колишніх учасників товариства, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_10 та перерозподілити частку у статутному капіталі товариства; затвердити статут у новій редакції та вирішитипитання щодо подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних із виходом з товариства двох його учасників, а саме: : ОСОБА_4 та ОСОБА_10

У зв'язку із прийняттям рішень загальними зборами учасників товариства, оформлених протоколом № 19 від 15.12.2017 товариство звернулось до органу державної реєстрації для проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи проведена 19.12.2017 за № 11191050016008935, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.12.2017 за № НОМЕР_1.

З огляду на зазначене, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо порушення корпоративних прав позивача у зв'язку з прийняттям товариством оскаржуваного рішення загальних зборів.

Колегія суддів вважає позовні вимоги необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами).

Зважаючи на положення ст. 167 ГК України та ст.ст. 58, 60 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Статтею 116 Цивільного кодексу України унормовано права учасників господарського товариства. Так, згідно з ч. 1 вказаної статті, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Аналогічні положення містяться в ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Частиною 1 статті 148 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Положеннями п.п.4.2 статуту встановлено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу.

Необхідно зазначити, що з аналізу вищезазначених норм ЦК України та Закону України «Про господарські товариства» випливає, що законодавець визначає, що учасник товариства вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

З огляду на зазначене вище, право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Таким чином, вихід позивача зі складу учасників Товариства не потребує вчинення загальними зборами учасників Товариства окремого волевиявлення у вигляді рішення, а потребує лише волевиявлення самого учасника Товариства, в даному випадку ОСОБА_4

Добровільне волевиявлення позивача на вихід з Товариства підтверджується, відповідною заявою, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально.

Позивач у заяві зазначив, що даною заявою повідомляє про свій вихід зі складу учасників Товариства з наступного дня після спливу трьох місяців з дня одержання заяви. Заява від 11.08.2017 відправлена відповідачу ОСОБА_12 "КСА Груп" 12.08.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком. Товариством у свою чергу заява отримана 14.08.2017, що підтверджується відміткою у журналі вхідної кореспонденції Товариства.

Моментом виходу учасника з товариства є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 Цивільного кодексу України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що датою виходу позивача з Товариства є 15.11.2017, тобто наступний день після спливу трьох місяців з дня одержання заяви Товариством, про що і зазначено у самій заяві.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, станом на 15.12.2017 - дату проведення загальних зборів Товариства, на якому були прийняті спірні рішення, ОСОБА_4 не був учасником Товариства, втратив право участі в управлінні Товариством, що виключало необхідність надіслання йому Товариством повідомлення про проведення зазначених зборів. З моменту виходу ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства його участь у прийнятті загальними зборами учасників Товариства всіх рішень, в т.ч. і спірних, не вимагалось у зв'язку з відсутністю у нього корпоративних прав учасника Товариства, а прийняті 15.12.2017 загальними зборами спірні рішення, та усі наступні вчинені дії щодо внесення відповідних записів до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є правомірними, враховуючи те, що Статутом Товариства, зокрема пунктом 7.6, затвердження Статуту і внесення змін і доповнень, в тому числі щодо зміни розміру статутного капіталу належить до компетенції загальних зборів.

Суд зазначає, що саме учасник Товариства має право бути повідомленим про скликання загальних зборів учасників та має можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного, у зв'язку з чим посилання позивача на порушення його прав в частині неповідомлення його про проведення загальних зборів та ненадання можливості ознайомитися з документами внесеними до порядку денного є безпідставними.

Твердження позивача, що однією з підстав для недійсності протоколу є те, що ОСОБА_11 при відкритті загальних зборів не мала 100% в статутному капіталі Товариства не можна визнати підставою для задоволення позову з огляду на те, що така обставина хоч і мала місце, водночас не впливає на права позивача.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.

Твердження позивача, що державна реєстрація змін до установчих документів проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи не можна визнати обґрунтованим з огляду на те, що позивач посилається на статтю Закону України у старій редакції, в той час, як на момент виникнення спірних правовідносин стаття Закону України діяла вже у новій редакції.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації на підставі документів, поданих в електронній формі, що проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах України.

Відтак, рішення загальних зборів учасників ТОВ КСА Груп від 15.12.2017р. відповідають нормам чинного законодавства та не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Позивач належним чином не обгрунтував, яким чином визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства прзведе до відновлення його прав, враховуючи, що він вже не є учасником товариства, а строк виплати його частки ще не настав.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для визнання недійсними спірних рішень та скасування записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесених на підставі зазначених рішень, відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно до ч. 1. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування до стягнення зазначених витрат відповідачем надано Договір про надання правової (правничої) допомоги з Адвокатським Бюро "Белановський та партнери" б/н від 06.02.2018 в якому визначена винагорода за надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн, а також надано копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЛВ № 000214 від 01.07.2015. На підтвердження надання послуг та їх оплати, відповідачем надано рахунок № 4 від 06.02.2018 та платіжне доручення від 06.02.2018 із призначенням платежу оплата за послуги правової допомоги у Господарському суді Івано-Франківської області у судовій справі № 909/59/18 згідно рахунку № 4 від 06.02.2018 в розмірі 10 000,00 грн. Детальний опис робіт (наданих послуг) наведений в п. 2 Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 06.02.2018.

Окрім того, відповідачем-1 на підтвердження витрат, пов язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 10000 грн., понесених товариством у даній справі щодо апеляційного оскарження рішення суду додано договір № 5 про надання правової (правничої) допомоги від 28.03.2018р., рахунок № 5 від 28.03.2018р. та платіжне доручення від 30.03.2018р. щодо оплати товариством правничої допомоги адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищезгадані критерії розумності та співрозмірності витрат, суд апеляційної інстанції вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача-1 судові витрати, пов язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 5000,00 грн. за розгляд справи у місцевому господарському суді та 5000,00 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об єктивно не залежали від нього.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.18 р. у справі № 909/59/18 винесено за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, що є підставою згідно ст. 277 ГПК України для його скасування .

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2018 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на позивача в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 275, 277, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,КСА Груп'' , м.Івано-Франківськ, вих. № 04/04 від 04.04.2018 року - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2018р. у справі № 909/59/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_4 (77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, с.Бабче, вул.Лесі Українки, 165 ІПН НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю КСА Груп (76010, м.Івано-Франківськ, вул.Бельведерська, 27а код 37794668) 2643,00 грн. сплаченого судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. Стягнути з ОСОБА_4 (77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, с.Бабче, вул.Лесі Українки, 165 ІПН НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю КСА Груп (76010, м.Івано-Франківськ, вул.Бельведерська, 27а код 37794668) 5000,00 витрат на правничу допомогу, понесених у зв язку з розглядом справи в суді першої інстанції, та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв язку з переглядом рішення в апеляційному порядку.

5. Доручи видачу наказів Господарському суду Івано-Франківської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 21 вересня 2018р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Данко Л.С.

суддя Желік М.Б.