Постанова

від 26.09.2018 по справі 918/553/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Справа № 918/553/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Вох В.С.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1,представник, ОСОБА_2

від відповідача ОСОБА_3 представник ,ОСОБА_4 -голова парафіяльної ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_5,представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с.Красносілля Гощанського району Рівненської області

на рішення господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р.

(ухвалене о 16:23 год., у м. Рівному, повний текст складено 15.05.2018р.)

у справі № 918/553/16 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с.Красносілля Гощанського району Рівненської області

до ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви - Київський Патріархат с.Красносілля Гощанського району Рівненської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Рівненська обласна державна адміністрація

про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району Рівненської області до ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви - Київський Патріархат с. Красносілля Гощанського району Рівненської області про усунення перешкод в користуванні та володінні будівлею церкви по вул. Шевченка, 9б в селі Красносілля Гощанського району Рівненської області, що перебуває в користуванні позивача відмовлено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2016 року рішення Господарського суду Рівненської області від 05 вересня 2016 року скасовано, зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні будівлею церкви по вул. Шевченка, 9б, у с. Красносілля шляхом повернення її в користування позивачу.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 квітня 2017 року постанову апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Справа №918/553/16 була допущена до провадження Верховного Суду України, постановою якого від 01 листопада 2017 року скасовано постанову Вищого господарського суду України від 11 квітня 2017 року з мотивів виходу останнім за межі своїх повноважень з передачею справи на розгляд до суду касаційної інстанції.

При новому розгляді справи судом касаційної інстанції було винесено постанову від 14.03.2018р., якою касаційну скаргу ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви - Київський Патріархат с. Красносілля Гощанського району Рівненської області задоволено частково. Рішення Господарського суду Рівненської області від 05.09.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року у справі № 918/553/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р. у справі № 918/553/16 (суддя Церковна Н.Ф) у задоволенні позову ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району Рівненської області до ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви - Київський Патріархат с.Красносілля Гощанського району Рівненської області про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову , суд першої інстанції посилався на ст.. 17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації ,Постанову Верховної ОСОБА_1 ОСОБА_7 РСР "Про порядок введення в дію Закону ОСОБА_7 РСР "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.01.1991 року, ст.. 16,ч.1ст.104,391ЦК України та прийшов до висновку ,що культова будівля, що знаходяться на вулиці Шевченка, 9б села Красносілля Гощанського району Рівненської області правомірно віднесено до державної власності (інші власники відсутні).

Доказів передачі Рівненською обласною державною адміністрацією релігійним громадам в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області культової будівлі матеріали справи не містять.

Також суд вказав , що типовий договір про передачу в користування церковної будівлі та церковного майна від 25 грудня 1945 року та охоронний договір на передачу пам'ятника архітектури від 20 січня 1988 року, не можна вважати підставою виникнення у позивача права користування спірною будівлею церкви в с. Красносілля Гощанського району, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх укладення з дотриманням вимог, передбачених для даних видів договорів.

Крім того, проаналізувавши статут, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , суд першої інстанції вказав, що із наданих позивачем документів не вбачається, що Свято-Дмитрівської парафія Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району є правонаступником Руської православної церкви, а є новоутвореною юридичною особою.

Щодо дотримання порядку передачі культової будівлі (церкви) у користування релігійним громадам, суд першої інстанції зазначив, що доказів передачі Рівненською обласною державною адміністрацією релігійним громадам в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області культової будівлі матеріали справи не містять, а згідно Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"повноваження щодо надання у користування будівлі церкви, які є власністю держави покладено на обласну адміністрацію.

Підсумовуючи все вище викладене, місцевий суд прийшов до висновку, що правові підстави користування будівлею церкви як у позивача, так і у відповідача відсутні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_6 громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с.Красносілля Гощанського району Рівненської області. У вказаній апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р. у справі № 918/553/16 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2018р. по справі № 918/553/16 апеляційну скаргу ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району Рівненської області - залишено без руху. Надано скаржнику 10-денний строк із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків та надання суду доказів сплати судового збору в розмірі - 2067,00 грн., доказів надсилання апеляційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи листом з описом вкладення. Крім того, роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

05.07.2018 року ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду повернуто апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р. у справі № 918/553/16 - ОСОБА_6 громаді Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с.Красносілля Гощанського району Рівненської області (у зв"язку з частковим усуненням недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2018р.).

Усунувши недоліки апеляційної скарги, 17.07.2018 року (вх. № 1593/18) від ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с.Красносілля Гощанського району Рівненської області надійшла апеляційна скарга з додатками .

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 року у справі № 918/553/16 апеляційну скаргу ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с.Красносілля Гощанського району Рівненської області призначено до розгляду на 19.09.2018 року на 15 год.

Так, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_6 громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви вказує,що судом першої інстанції не вірно надана оцінка юридичних наслідків укладеного охоронного договору , який відповідає вимогам законодавства ОСОБА_7 РСР , а тому вважає , що охоронний договір було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства .

Апелянт зазначає, що підтвердженням права на користування культовою будівлею є Типовий договір про передачу в користування приходу православної церкви церковного приміщення та культового майна від 02 грудня 1945 р,який є дійсним і чинним до даного часу.

Вказує щодо безпідставності та необґрунтованості зазначення в судовому рішенні висновку щодо того, що ОСОБА_6 громада Свято - Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району є новоутвореною юридичною особою.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що з огляду на законодавство, яке діяло з моменту побудови храму (1744 і до 1991 року), законодавством не було передбачено необхідності в реєстрації статуту чи документальному підтвердженні утворення релігійної громади.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради Народних депутатів № 173 від 25.09.1991 року зареєстровано статут ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району, що підтверджується наявним в справі свідоцтвом № 64 від 25.09.1991 року. Вказана реєстраційна дія відбулась з урахуванням єдиної релігійної громади, яка діяла на території села Красносілля.

05.03.2012 року прийнято наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Вимог до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки". Так, юридична особа повинна була мати своє найменування. У найменуванні юридичної особи необхідно було зазначити її організаційно-правову форму та назву.

У зв'язку з цим ОСОБА_7 Православна Церква с. Красносілля Гощанського району змінила назву юридичної особи на: "ОСОБА_6 громада Свято - Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району" з метою приведення до вимог чинного законодавства.

Всупереч зазначеним правовим нормам в рішенні суду зазначається що релігійна громада УПЦ є новоствореною юридичною особою. Термін - новостворена, трактується таким чином що ця організація жодною діяльністю раніше не займалась. Вказаний термін не може бути застосований до діяльності Позивача в зв'язку з тим, що релігійна громада УПЦ здійснювала свою діяльність відповідно до призначення щодо задоволення духовних потреб громади з 1945 року. Вважає, що зазначені в рішенні суду твердження що релігійна громада УПЦ є новоутвореною юридичною особою не відповідають фактичним даним тому, що релігійна організація не припиняла своєї діяльності з 1945 року і жодні відомості про припинення діяльності відсутні.

Апелянт зазначає, що укладені Типовий та Охоронний договори зберігають свою дію, оскільки були укладені релігійною громадою с. Красносілля до набуття статусу юридичної особи, та не були визнанні не чинними.

Апелянт звертає увагу на судову практику , зокрема постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2002 року у справі за позовом Свято-Іоано-Зачатіївської громади ОСОБА_7 православної церкви, с. Тишковичі до Громади Святого Пророка Предтечі Хрестителя ОСОБА_8 ОСОБА_7 православної церкви Київського Патріархату, с.Тишковичі про усунення перешкод в користуванні приміщенням храму та церковним майном.

Вважає, що рішенням Рівненського апеляційного господарського суду у вказаній справі від 16.11.2016 року надано правомірну оцінку фактичним доказам у справі у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 08 травня 2018 року в справі № 918/553/16 в повному обсязі, та ухвалити нове рішення ,відповідно до якого задовольнити вимоги Позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 громада Свято-Дмитрівської парафіїі Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви -Київський Патріархат повністю заперечила доводи, викладені в апеляційній скарзі , серед іншого наголосила, що позивач не є правонаступником Руської православної церкви, а тому у нього не виникло речове право користування церквою . Зокрема, статут громади УПЦ не містить положення про правонаступництво цієї громади щодо громади Руської православної церкви.

Наголосив, що релігійна громада у зв"язку із зміною підпорядкування з Московського на Київський патріархат , продовжує користуватися приміщенням Свято -Дмитрівської церкви , як єдиної культової будівлі в с. Краснопілля.

При цьому договір на користування культовою будівлею з громадою УПЦ ніколи не укладався, обидві громади є православними , тому не має будь-яких привілеїв у користуванні .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що покликання апелянта на судову практику є помилковим , оскільки ті обставини , які наведені у судовій справі №21-1425во09 зовсім не відносяться до тих правовідносин, що мають місце в даній справі.

Також незаконність вимог позивач стверджується постановою Вищого господарського Суду України від 12.05.2015 року у аналогічній справі № 903/1068/14 .

Просить оскаржуване рішення залишити без змін .

У відповіді на відзив позивач, серед іншого наголосив , що права релігійних громад, які в установленому порядку користувалися культовими будівлями і майном до введення у дію Закону України " Про свободу совісті та релігійні організації ", зберігаються і після одерження ними правоздатності юридичної особи. Право громад щодо володіння і користування цими будівлями і майном зберігаються також за її правонаступниками. Договори про передачу в безоплатне користування релігійним громадам молитовних споруд і культового майна(в т.ч. безстрокові) ,укладені до або після введення в дію зазначеного Закону ,можуть бути розірвані або припинені лише відповідно до передбачених ЦК підстав.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.

У судове засідання з"явились представники скаржника, які підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Пояснив, що до Рівненської ОДА з клопотанням про черговість проведення богослужінь не звертались,оскільки вважають себе правомірним користувачем майна . Просять скасувати рішення в справі № 918/553/16 в повному обсязі, та ухвалити нове рішення, відповідно до якого задовольнити вимоги Позивача.

Представники відповідача заперечують вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Вважають оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, прийнятим у відповідності до чинного законодавства. Додатково вказали , що до Рівненської ОДА з клопотанням про черговість проведення богослужінь не звертались, звертались з клопотанням про надання громаді с. Красносілля офіційного дозволу на користування церквою.

Просять рішення рішення Господарського суду Рівненської області від 08 травня 2018 року в справі № 918/553/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи Рівненської ОДА вважає доводи апелянта безпідставними, оскільки на разі зареєстрована ОСОБА_6 організація Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви - Київський Патріархат, яка є новоутвореною установою. Крім того, вказує, що культова споруда не передана в користування для жодної із сторін, проте є розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації щодо вивчення релігійного питання громади Свято - Дмитрівської парафії с. Красносілля Гощанського району.

Від представник апелянта ( адвоката ОСОБА_1П.) надійшло клопотання( вх. № 30625/18) від 26.09.2018 р. про залучення до матеріалів справи постанови слідчого Гощанського відділення поліції Острозького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_9 , згідно якого Свято -Дмитрівську парафію Рівненської єпархії УПЦ с. Краснопілля вул. Шевченка,9а, Гощанського району визнано потерпілою стороною у кримінальному провадженні № 12016180080000030.

Представники відповідача заперечують щодо задоволення заявленого клопотання, оскільки означена вище постанова слідчого не має ніякого юридичного значення для вирішення справи в порядку господарського судочинства. Крім того, наголосили, що даний доказ виник після ухвалення судом першої інстанції судового рішення , а також не був поданий суду та сторонам у строки, визначені в ГПК України щодо їх подання.

Представник третьої особи покликається на розсуд суду щодо заявленого клопотання.

Заслухавши думку представників сторін, третьої особи з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Згідно ч.3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин , що об"єктивно незалежали від нього.

Отже, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас, апеляційна інстанція переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

На переконання колегії суддів, обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес саме в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов'язків по доказуванню в суді першої інстанції .

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції, згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Разом з тим, апелянтом не надано достатніх та обґрунтованих пояснень щодо не можливості подання вищезазначених доказів до суду першої інстанції, апелянт не навів обставин, які б перешкоджали йому подати такі докази до місцевого господарського суду.

Згідно ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

При цьому дослідженню підлягають докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За таких обставин , Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги , як доказу у даній справі постанову слідчого Гощанського відділення поліції Острозького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_9 .

Крім того, судом апеляційної інстанції звертається увага, що даний доказ (постанова слідчого ) винесена після постановлення рішення,що оскаржується.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району Рівненської області не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради Народних депутатів від 25 вересня 1991 року № 173 було надано правоздатність юридичній особі, зареєстрованій до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійної організації", ОСОБА_6 громаді ОСОБА_7 Православної Церкви в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області.

Статут релігійної громади ОСОБА_7 православної церкви, діяльність якої поширюється на с. Красносілля Гощанського району,було зареєстровано 25 вересня 1991 року , що стверджується свідоцтвом за № 64.

Так, з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, датою державної реєстрації позивача ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району та датою внесення запису в Єдиний державний реєстр про включення до даного реєстру відомостей про юридичну особу у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є 25 вересня 1991 року.

В свою чергу, як вірно встановлено місцевим господарським судом, будівля церкви, що знаходиться на вулиці Шевченка, 9б села Красносілля Гощанського району Рівненської області, експлуатується вже багато років. Дана культова споруда була збудована в кінці XVIII столітті. Станом на вказаний період Україна знаходилася в складі Російської імперії. В 1917 році відбулася революція, яка змінила державний устрій Російської імперії. Було створено Союз Радянських Соціалістичних Республік, до складу якого входила ОСОБА_7 Радянська Соціалістична Республіка. Згідно статті 35 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

В 1927 році прийнято Адміністративний кодекс ОСОБА_7 РСР, відповідно до статті 366 якого все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю.

24 серпня 1991 року було прийнято Постанову Верховної ОСОБА_1 ОСОБА_7 РСР "Про проголошення незалежності" (Акт проголошення незалежності), яким було проголошено незалежність України та створено самостійну українську державу - Україна. Україна перестала бути федеративним утворенням у складі СРСР.

12 вересня 1991 року прийнято ОСОБА_7 України "Про правонаступництво", відповідно до якого Закони ОСОБА_7 РСР та інші акти, ухвалені Верховною ОСОБА_1 ОСОБА_7 РСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

З огляду на зазначене, право державної власності на культові споруди, що є предметом даного судового спору, виникло у держави у 1927 році (згідно приписів статті 336 Адміністративного кодексу ОСОБА_7 РСР).

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) " затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). У вказаному переліку не зазначено споруд, будівель тощо культового призначення.

Також у вказаній постанові зазначено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства , колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції , що культова будівля, що знаходяться на вулиці Шевченка, 9б села Красносілля Гощанського району Рівненської області правомірно віднесено до державної власності (інші власники відсутні).

Як зазначалось вище у даній постанові та вірно встановлено місцевим господарським судом, будівля церкви, яка знаходиться по вул. Шевченка, 9б у с. Красносілля Гощанського району Рівненської області була збудована наприкінці XVIII століття і експлуатується багато років.

25.12.1945 року Виконавчим комітетом Гощанської районної ОСОБА_1 депутатів трудящих та релігійною громадою села Красносілля укладено типовий договір про передачу в користування церковної будівлі та церковного майна (далі Типовий договір), відповідно до умов якого Виконавчий комітет передав, а релігійна громада прийняла у безстрокове та безкоштовне користування одноповерхову будівлю церкви з предметами культового використання. У додатках до Типового договору сторони перелічили інвентар, який передається та список осіб, які підписали договір.

Відповідно до довідки, виданої уповноваженим ОСОБА_1 зі справ Руської православної церкви при ОСОБА_1 міністрів СРСР Рівненської області від 20.06.1946 року та довідок №79 від 20.08.1948 року та №66 від 30.05.1988 року, виданих уповноваженим ОСОБА_1 зі справ Руської православної церкви при Рівненському облвиконкомі вбачається, що церковна громада села Красносілля Гощанського району зареєстрована 16.09.1944 року за №79 та користується будівлею церкви.

В свою чергу, Обласним відділом в справах будівництва та архітектури виконавчого комітету Рівненської обласної ОСОБА_1 народних депутатів (облвідділ) та церковною радою с. Красносілля Гощанського району (користувач) 20.01.1988 року укладено Охоронний договір на передачу пам'ятника архітектури (далі Охоронний договір), відповідно до умов якого облвідділ передає користувачу, а користувач приймає в безоплатне користування будинок пам'ятника архітектури Дмитрівської церкви 1783 року з дзвіницею для використання приміщення цього пам"ятника для безпосереднього богослужіння. Користувач бере на себе повну відповідальність за збереження вказаного майна.

На виконання умов Охоронного договору облвідділ передав, а користувач прийняв у безстрокове безоплатне користування будівлю лише для проведення релігійних обрядів, про що 20.09.1988 року складено акт технічного огляду пам'ятника архітектури та передачі його в оренду/використання.

Охоронний договір та Акт підписано представниками сторін та скріплено відтиском печатки облвідділу.

Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради Народних депутатів від 25.09.1991 року №173 зареєстровано статут ОСОБА_6 громади ОСОБА_7 Православної Церкви в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області,що також підтверджується свідоцтвом від 25.09.1991 року №64 про реєстрацію статуту релігійної громади та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.11. 2015 року.

Крім того,розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 24.12.2015 року №756 зареєстровано статут ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви-Київський Патріархат; свідоцтво від 28.12.2015 року №1623 про реєстрацію статуту ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви-Київський Патріархат та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.01.2016 року.

Як встановлено місцевим судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, з січня 2016 року богослужіння у спірній церкві у с. Красносілля здійснюються ОСОБА_6 громадою Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії УПЦ - КП, що вбачається з копії звіту про суми податкових пільг, копій виставлених та оплачених відповідачем рахунків-фактур за спожиту електричну енергію, копії виготовлених і виданих технічних паспортів на будівлю дзвіниці та на будівлю спірної церкви, копію договору добровільного страхування відповідачем вказаної будівлі церкви від 01.03.2016 року, довідкою Красносільської сільської ради від 11.03.2016 року про те, що богослужіння у спірній церкві з 18.01.2016 року проводяться ОСОБА_6 громадою Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії УПЦ - КП та не заперечується сторонами.

ОСОБА_6 громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району Рівненської області,вважаючи себе володільцем культової будівлі , звернулась з позовною заявою до релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви Київський Патріархат с. Красносілля Гощанського району Рівненської області) про усунення перешкод в користуванні та володінні будівлею церкви по вул. Шевченка, 9б в селі Красносілля Гощанського району Рівненської області.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне до спірних правовідносин застосувати такі положення чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Так, ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право.Отже, даний позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, за своєю правовою природою є негаторним.

В свою чергу, позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Відповідно до приписів ч.1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні .

Відповідно до п. 3 Постанови Верховної ОСОБА_1 ОСОБА_7 РСР "Про порядок введення в дію Закону ОСОБА_7 РСР "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.01.1991 року ОСОБА_7 РСР "Про свободу совісті та релігійні організації" застосовується до правовідносин, які виникли після введення його в дію.До правовідносин, які виникли до введення в дію цього Закону, він застосовується до тих прав і обов'язків, що виникнуть після введення його в дію.

Пунктом 4 Постанови від 23.01.1991 року про порядок ведення цього Закону встановлено, що релігійні організації, зареєстровані до введення в дію цього Закону, у разі збереження віросповідної приналежності, для одержання правоздатності юридичної особи подають до 1 січня 1992 року органам, що здійснюють реєстрацію, лише статути (положення), які відповідають вимогам цього Закону.

В свою чергу, згідно з ч.ч. 1-3, 9 ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Судом встановлено, що держава в особі органів, визначених статтею 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" є власником культових будівель і майна.

Колегія суддів констатує, що в розумінні ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" державним органом, який реалізовує правомочності держави, як власника спірної культової будівлі в даному випадку є Рівненська обласна державна адміністрація.

Разом з тим,в матеріалах справи відсутні докази передачі Рівненською обласною державною адміністрацією релігійним громадам в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області культової будівлі .

Також, згідно листа Рівненської обласної державної адміністрації за № 4356/0/01-37/16 від 15.07.2016р. культова будівля церкви по вул. Шевченка, 9б в селі Красносілля Гощанського району Рівненської області у власність чи користування позивачу або відповідачу не передавалась.

При цьому , апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що будь-які правові підстави для зайняття будівлі церкви, яка знаходиться по вул. Шевченка, 9б у с. Красносілля Гощанського району Рівненської області у відповідача ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії УПЦ КП відсутні.

Щодо покликань апелянта на Типовий та Охоронний договори,як на підставу права на користування культовою будівлею,апеляційний господарський суд зазначає , що зазначені договори не надають будь-якій релігійній громаді переважних прав виключно одноособового володіння та користування культовою будівлею перед іншою релігійною громадою. Отже, доводи скаржника в цій частині є помилковими та суперечать обставинам справи та нормам діючого законодавства України.

Разом з тим, як встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи та підтверджується в суді апеляційної інстанції, на території с. Красносілля діє дві релігійні громади: ОСОБА_6 громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської ОСОБА_7 Православної Церкви та ОСОБА_6 громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської ОСОБА_7 Православної Церкви Київський Патріархат, які бажають використовувати будівлю церкви в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області для задоволення духовних потреб, а взаємна згода про спільне використання культової споруди відсутня.

За таких обставн ,відповідно до приписів ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" порядок користування культовою будівлею і майном, повинен визначатися Рівненською обласною державною адміністрацією.

Отже, суд апеляційної інстанції критично оцінює покликання скаржника на охоронний договір на передачу памятника архітектури від 20 січня 1988 року, як на правову підставу користування останнім спірним нерухомим майном.

Зокрема, слід вказати, що зі змісту преамбули вказаного договору вбачається, що він укладається між обласним відділом в справах будівництва та архітектури виконавчого комітету Ровенської обласної ОСОБА_1 народних депутатів (Облвідділ) та церковною радою с. Красносілля Гощанського району (Користувач),а його предметом є передача користувачу в безоплатне користування будинку памятника архітектури Дмитрівської церкви 1783 року з дзвіницею для використання приміщення цього памятника для безпосереднього богослужіння.

Положенням про релігійні об'єднання в ОСОБА_7 РСР, затвердженим Указом Президії Верховної ради ОСОБА_3 РСР від 1 листопада 1976 року № 1417-IX, діючим на час укладення договору, передбачалась можливість підписання договору про передачу молитовної споруди і культового майна в безкоштовне користування віруючих членами релігійної громади. Відповідно до пункту 31 вищевказаного положення договір про передачу молитовної споруди і культового майна в безоплатне користування віруючим підписується представником виконавчого комітету районної, міської ради народних депутатів і не менш як двадцятьма членами релігійної громади.

Згідно статті 44 Цивільного кодексу ОСОБА_7 РСР письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Проте, як вбачається з копії вищенаведеного договору, він не містить підписів громадян, які складають церковну общину, релігійну громаду, зареєстровану в установленому порядку.

Також, місцевим судом правомірно не взято до уваги посилання позивача на типовий договір про передачу в користування церковної будівлі та церковного майна від 25 грудня 1945 року, як на правову підставу користування спірним нерухомим майном .

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії вказаної угоди, вона була підписана уповноваженим представником виконавчого комітету Гощанської районної ОСОБА_1 депутатів трудящих. У той же час у тексті даного правочину зазначено про те, що підписи представників релігійної громади села Красносілля на 2-му листі. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які додатки до цього договору з підписами громадян, які складають церковну общину, релігійну громаду, зареєстровану в установленому порядку, так само як і відомості про ідентифікуючі ознаки (прізвища, імена, по-батькові та ін.) уповноважених на підписання цього правочину членів релігійної громади.

Крім того , в матеріалах справи міститься лист -відповідь від 3 серпня 2016р., надана Рівненською обласною державною адміністрацією на запит позивача ,відповідно до якої наявна у матеріалах справи копія переліку підписів членів релігійної громади с. Красносілля є не частиною вищенаведеного договору, а являється окремим документом списком двадцятки релігійної общини віруючих.

Суд першої інстанції також правомірно не взяв до уваги в якості належного доказу підписання уповноваженими представниками релігійної громади села Красносілля вищезазначеного правочину копію листка з підписами громадян про прийняття майна по інвентарному опису церковного майна Красносільської Свято-Дмитрівської церкви,оскільки у вказаних списках відсутні будь-які посилання на вищезазначений договір, а в самому договорі та наведених списках відсутня нумерація сторінок, що давала б змогу встановити порядковість листів, а також приналежність та віднесення підписів членів релігійної громади с. Красносілля саме до цього договору в умовах відсутності в даних документах будь-яких інших відомостей і реквізитів.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що вищенаведені правочини, зокрема, типовий договір про передачу в користування церковної будівлі та церковного майна від 25 грудня 1945 року та охоронний договір на передачу памятника архітектури від 20 січня 1988 року, не можна вважати підставою виникнення у позивача права користування спірною будівлею церкви в с. Красносілля Гощанського району, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх укладення з дотриманням вимог, передбачених для даних видів договорів.

Колегія суддів також звертає увагу на об"язковість вказівок Верховного суду при направлені справи № 918/553/16 на новий розгляд до суду першої інстанції,що передбачено ч.1 ст. 316 ГПК України .

Зокрема, у постанові від 14.03.2018р. Верховним судом вказано дослідити наступні обставини:

(1) чи є позивач правонаступником Руської православної церкви та чи виникло у нього речове право користування будівлею церкви у разі, якщо судами буде встановлена доведеність належними та допустимими доказами такого факту правонаступництва;

(2) чи дотримано порядок передачі культової будівлі (церкви) у користування релігійним громадам у відповідності до статті 17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та статті 6 Постанови ВерховноїРади ОСОБА_7 РСР Про порядок введення в дію Закону ОСОБА_7 РСР "Про свободу совісті та релігійні організації";

(3) правові підстави користування будівлею церкви як позивачем, так і відповідачем.

Виконуючи вказівки Верховного суду згідно постанови від 14.03.2018р. господарським судом встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради Народних депутатів від 25 вересня 1991 року № 173 було надано правоздатність юридичній особі, зареєстрованій до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійної організації", ОСОБА_6 громаді ОСОБА_7 Православної Церкви в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області.

Згідно із свідоцтвом від 25 вересня 1991 року № 64 цього ж дня було зареєстровано статут релігійної громади ОСОБА_7 православної церкви, діяльність якої поширюється на с. Красносілля Гощанського району .

У відповідності до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

В свою чергу, проаналізувавши Статут ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району Свято-Дмитрівської парафія є релігійне обєднання (релігійна спілка), первинний структурний підрозділ ОСОБА_7 Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Рівненської єпархії.

Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, Статуту ОСОБА_7 Православної Церкви, Статуту Рівненської єпархії, а також цього статуту.

В свою чергу, як вірно зазначає суд першої інстанції , в статуті позивача не зазначено , що ОСОБА_6 громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району створена шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) .

Згідно наявної у матеріалах справи копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 9), датою державної реєстрації позивача ОСОБА_6 громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району та датою внесення запису в Єдиний державний реєстр про включення до даного реєстру відомостей про юридичну особу у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", є 25 вересня 1991 року.

В свою чергу, із наявних в матеріалах справи Статуту, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що Свято-Дмитрівської парафія Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району є правонаступником Руської православної церкви.

Відтак,є правильним висновок суду першої інстанції про те, що Свято-Дмитрівська парафія Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району є новоутвореною юридичною особою.

Щодо дотримання порядку передачі культової будівлі (церкви) у користування релігійним громадам у відповідності до статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та статті 6 Постанови Верховної ОСОБА_1 ОСОБА_7 РСР "Про порядок введення в дію Закону ОСОБА_7 РСР "Про свободу совісті та релігійні організації", колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду, що згідно Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" повноваження щодо надання у користування будівлі церкви, які є власністю держави покладено на обласну адміністрацію.

Проте, як вбачається із листа Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області за № 143/02-26 від 09.03.2018р. адресованого Рівненській обласній державній адміністрації щоб надати оспорювану культову споруду в користування позивачу чи відповідачу необхідно взяти культову будівлю на баланс Красносільської сільської ради.

В той же час, в даному листі Красносільська сільська рада зазначає, що питання взяття оспорюваної будівлі на свій баланс буде вирішено після закінчення судових процесів, що в подальшому надасть змогу вирішити питання надання культової споруди у користування релігійним громадам.

Таким чином,враховуючи те, що на території с. Красносілля Гощанського району діє дві релігійні громади: ОСОБА_6 громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви та ОСОБА_6 громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви - Київський Патріархат, які бажають використовувати церкву в с. Красносілля для задоволення духовних потреб, взаємна згода про спільне використання культової споруди відсутня, в силу ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" порядок користування культовою будівлею і майном, повинен визначатися Рівненською обласною державною адміністрацією.

Апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2002 року у справі за позовом Свято-Іоано-Зачатіївської громади ОСОБА_7 православної церкви, с. Тишковичі до Громади Святого Пророка Предтечі Хрестителя ОСОБА_8 ОСОБА_7 православної церкви Київського Патріархату, с.Тишковичі про усунення перешкод в користуванні приміщенням храму та церковним майном,оскільки вона прийнята за інших обставин та іншої доказової бази.

Посилання апелянта на рішення(постанову) Рівненського апеляційного господарського суду у вказаній справі від 16.11.2016 року єх також помилковим,оскільки вона скасована .

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують вірних по суті висновків господарського суду Рівненської області .

При цьому колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Рівненської області від 08.05.2018 року у справі № 918/553/16, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Рівненської області неправильного судового рішення у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усього вищевказаного у апеляційного суду немає правових підстав для його скасування.

За таких обставин , Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 08 травня 2018 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії ОСОБА_7 Православної Церкви залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 08 травня 2018 року у справі № 918/553/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови .

Повний текст постанови складений "26" вересня 2018 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.