Постанова

від 05.02.2019 по справі 918/553/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 918/553/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - (в режимі відеоконференції) Приходько Р. П., Медведюк О. П.,

відповідача - (в режимі відеоконференції) Кухарук Б. М., Януль В. С.,

третьої особи - (в режимі відеоконференції) Ганов О. О.,

розглянув у режимі відеоконференції касаційну скаргу Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 (судді: Олексюк Г. Є. (головуючий), Маціщук А. В., Петухов М. Г.) у справі

за позовом Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району Рівненської області

до Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат с. Красносілля Гощанського району Рівненської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рівненська обласна державна адміністрація,

про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2016 року Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району Рівненської області (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат с. Красносілля Гощанського району Рівненської області (далі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні та володінні будівлею церкви по вул. Шевченка, 9б в селі Красносілля Гощанського району Рівненської області (далі - церква, культова будівля), що перебуває в користуванні позивача.

2. Позовну заяву мотивовано тим, що церква з моменту будівництва перебувала в законному користуванні позивача, зокрема на підставі типового договору про передачу в користування церковної будівлі та церковного майна від 25.12.1945 та охоронного договору від 20.01.1988, проте в січні 2016 року незаконно захоплена представниками відповідача, що порушує права позивача на користування єдиною культовою будівлею в населеному пункті.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.05.2018 (суддя Церковна Н. Ф.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що спірна культова будівля відноситься до державної власності (інших власників не має); доказів передачі Рівненською обласною державною адміністрацією релігійним громадам в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області культової будівлі матеріали справи не містять, а типовий договір про передачу в користування церковної будівлі та церковного майна від 25.12.1945 та охоронний договір на передачу пам'ятника архітектури від 20.01.1988, не можна вважати підставою виникнення у позивача права користування спірною будівлею церкви, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх укладення з дотриманням вимог, передбачених для таких видів договорів. Крім того, проаналізувавши статут, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач є новоутвореною юридичною особою. Щодо дотримання порядку передачі культової будівлі (церкви) у користування релігійним громадам, суди зазначили, що доказів передачі спірної культової будівлі як позивачу, так і відповідачу матеріали справи не містять, а тому правові підстави користування будівлею церкви як у позивача, так і у відповідача відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на порушення норм процесуального права, а саме частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошує, що: 1) охоронний договір було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства; 2) висновок суду про те, що типовий та охоронний договори не надають позивачу переважних прав одноособово володіти і користуватися культовою будівлею є передчасним; 3) договір користування церквою від 25.12.1945 зберіг свою юридичну силу і після набрання чинності Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", отже майнові права позивача, як правонаступника Руської Православної Церкви, не припинені.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що будівля церкви, розташована по вул. Шевченка, 9б, у с. Красносілля була збудована наприкінці XVIII століття, є пам'яткою архітектури місцевого значення та експлуатується упродовж багатьох років.

9. 25.12.1945 між виконавчим комітетом Гощанської районної Ради депутатів трудящих і релігійною громадою с. Красносілля укладено типовий договір про передачу в користування церковної будівлі та церковного майна (далі - Типовий договір), відповідно до умов якого виконавчий комітет передав, а релігійна громада прийняла у безстрокове та безкоштовне користування одноповерхову будівлю церкви з предметами культового використання. У додатках до Типового договору сторони перелічили інвентар, який передається, та навели список осіб, які підписали договір.

10. У довідці від 20.06.1946, виданій уповноваженим Ради зі справ Руської православної церкви при Раді міністрів СРСР Рівненської області, та довідках від 20.07.1948 № 79 і від 30.05.1988 № 66, виданих уповноваженим Ради зі справ Руської православної церкви при Рівненському облвиконкомі та уповноваженим Ради зі справ релігії при Раді Міністрів УРСР у Рівненській області відповідно, зазначено, що церковна громада с. Красносілля зареєстрована 16.09.1944 № 79 і користується будівлею церкви.

11. Між обласним відділом в справах будівництва та архітектури виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів (облвідділ) і церковною радою с. Красносілля (користувач) 20.01.1988 укладено охоронний договір на передачу пам'ятника архітектури (далі - Охоронний договір), відповідно до умов якого облвідділ передає користувачу, а користувач приймає у безоплатне користування будинок пам'ятника архітектури Дмитрівської церкви 1783 року з дзвіницею для використання приміщення цього пам'ятника для безпосереднього богослужіння. Користувач бере на себе повну відповідальність за збереження зазначеного майна.

12. На виконання умов Охоронного договору облвідділ передав, а користувач прийняв у безстрокове безоплатне користування будівлю лише для проведення релігійних обрядів, про що 20.09.1988 складено акт технічного огляду пам'ятника архітектури та передачі його в оренду/використання.

Охоронний договір та акт підписано представниками сторін і скріплено відбитком печатки облвідділу.

13. Рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради Народних депутатів від 25.09.1991 № 173 зареєстровано статут Релігійної громади УПЦ в с. Красносілля. Наведене також підтверджується свідоцтвом від 25.09.1991 № 64 про реєстрацію статуту релігійної громади та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.11.2015.

14. Згідно з довідкою від 10.11.2014 № 582, виданою виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області, приміщення церкви св. Дмитра с. Красносілля, яке належить на праві власності церковній громаді, призначене для проведення богослужінь у молитовному залі.

Згідно з довідкою від 25.11.2015 № 607, виданою виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області, у культовій будівлі церкви св. Дмитра с. Красносілля богослужіння здійснює релігійна громада УПЦ.

15. Розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 24.12.2015 №756 зареєстровано статут Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат, що підтверджується свідоцтвом від 28.12.2015 №1623 про реєстрацію статуту Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.01.2016.

16. Із січня 2016 року богослужіння у спірній церкві у с. Красносілля здійснюються Релігійною громадою Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат, що вбачається із копії звіту про суми податкових пільг, копій виставлених та оплачених відповідачем рахунків-фактур за спожиту електричну енергію, копії виготовлених і виданих технічних паспортів на будівлю дзвіниці та на будівлю спірної церкви, копію договору добровільного страхування відповідачем зазначеної будівлі церкви від 01.03.2016, довідкою Красносільської сільської ради від 11.03.2016.

17. Як у відповідача, так і у позивача є технічні паспорти на спірну будівлю церкви від 25.04.2016 і від 15.10.2015 відповідно.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

19. Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що держава в особі органів, визначених статтею 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" є власником культових будівель і майна.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у розумінні наведеної норми державним органом, який реалізовує правомочності держави, як власника спірної культової будівлі в даному випадку є Рівненська обласна державна адміністрація.

За змістом частин 1- 3, 9 статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

20. За своєю правовою природою даний позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним.

Правовою підставою вимог про усунення перешкод у користуванні майном є норма статті 391 Цивільного кодексу України, відповідної до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до цієї статті власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

21. Позивач в обґрунтування позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви посилається на те, що церква з моменту будівництва перебувала у нього в законному користуванні, зокрема на підставі Типового і Охоронного договору, оскільки він є правонаступником релігійної громади Руської православної церкви, яка діяла на території села Красносілля до 1991 року.

22. На підставі наявних у справі доказів (статут позивача, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) в їх сукупності судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що Свято-Дмитрівська парафія Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Красносілля Гощанського району є новоутвореною юридичною особою, отже правонаступництво Руської православної церкви позивачем не доведено.

23. Також суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи не містять доказів передачі Рівненською обласною державною адміністрацією як державного органу, який реалізовує правомочності держави (власника), культової будівлі релігійним громадам в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що як судом першої, так і судом апеляційної інстанції було правильно встановлено, що власник культової будівлі ані позивачу, ані відповідачу церкву у користування не передавав. Зазначене відповідає поясненням, які третя особа (державний орган, який реалізовує правомочності держави, як власника спірної культової будівлі) надавала судам під час розгляду цієї справи.

24. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає безпідставними і недоведеними доводи скаржника про те, що з моменту реєстрації статуту Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви набула статус юридичної особи як правонаступника Руської Православної Церкви в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області, а отже позивачем не доведено право користування і розпорядження спірним майном.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки правових підстав користування спірною будівлею як у позивача, так і у відповідача немає, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

27. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови немає.

Щодо судових витрат

28. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 08.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 918/553/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков