Постанова

від 18.09.2018 по справі 910/909/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Справа№ 910/909/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 року

у справі № 910/909/18 (суддя Літвінова М. Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБК ПРОГРЕС"

про визнання договору оренди припиненим та стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБК ПРОГРЕС" про визнання припиненим договору оренди нежитлового приміщення № 1-2510/16 від 25.10.2016 року з 26.07.2017 р.; стягнення 583 199,19 грн., з яких 478 532, 26 грн. заборгованості по орендній платі, 61 949, 37 грн. пені, 9 031, 32 грн. 3% річних, 33 686, 21 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору оренди відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, внаслідок чого позивач в односторонньому порядку розірвав договір та просить стягнути з відповідача заборгованість.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБК ПРОГРЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" заборгованість у розмірі 469 932 грн. 26 коп., пеню у розмірі 60 853 грн. 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 33 686 грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 8 828 грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 599 грн. 51 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заборгованість відповідача з орендної плати за період з квітня 2017 року по липень 2017 року становить 469 732,26 грн., при чому відповідачем не надано суду доказів які б спростовували наявність заборгованості по орендних платежах за вказаний період.

Відмовляючи в задоволені позовної вимоги про визнання припиненим договору оренди нежитлового приміщення № 1-2510/16 від 25.10.2016 року, суд першої інстанції зазначив, що вказана вимога (про встановлення факту) виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, у зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог у цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 року у справі № 910/909/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 1-2510/16 від 25.10.2016 року припиненим з 26.07.2017 року, ухвалити нове рішення в частині визнання договору оренди нежитлового приміщення № 1-2510/16 від 25.10.2016 року припиненим з 26.07.2017 року, яким позовну вимогу задовольнити та визнати договір оренди нежитлового приміщення № 1-2510/16 від 25.10.2016 року припиненим з 26.07.2017 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, висновки щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди припиненим є необґрунтованими, оскільки предметом спору у даному випадку є визначення моменту припинення договору, а не факту припинення договору. Також зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що лист позивача № 21 від 16.06.2017 р. не є підставою для припинення договору, оскільки містить вимогу про розірвання договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 року у справі № 910/909/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Смірнова Л. Г., Кропивна Л. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/909/18 та призначено до розгляду на 18.09.2018 року.

Заявлені у справі клопотання учасників справи та результати їх розгляду.

18.09.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що представник ТОВ БК Прогрес через хворобу не має можливості взяти участь в судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, у судовому засіданні ухвалила клопотання позивача залишити без задоволення з наступних підстав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Колегія суддів зазначає, що наведені позивачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 18.09.2018р. за відсутності представників позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

25.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельний комбінат Прогрес (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗБК Прогрес (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1-2510 / 16 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення з наявним у ньому промисловим обладнанням та комунікаціями (надалі разом - об'єкт оренди), а саме:

- виробниче приміщення - формувальний (виробничий) цех площею 2669,7 кв.м, та БСУ площею 188,5 кв.м, загальною площею - 2858,2 кв.м. (надалі - Приміщення);

- відкритий склад для піску та щебеню;

- підземна конвеєрна галерея з залізобетонними бункерами для піску та щебно;

- наклонні конвеєрні галереї - 2 ШТ.

- склад готової продукції з залізобетонними конструкціями підкранових шляхів;

- дороги для доступу до складу та до складу готової продукції.

Приміщення знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., вул. Запорізька, 14.

У п. 1.4. договору зазначено промислове обладнання, що орендується за цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору приміщення передається орендареві для здійснення виробничої діяльності, а саме для виготовлення попередньо напружених екструдерних плит.

Протягом 1 доби з моменту підписання цього договору приміщення передається орендареві в оренду за актом приймання-передачі приміщення, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору. Підписання Акту приймання-передачі приміщення орендарем є підтвердженням того, що об'єкт знаходиться у належному стані, відповідає усім вимогам орендаря і може ним використовуватися у цілях, визначених цим договором (п. 3.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору орендна плата за користування об'єктами оренди складає за місяць 164 100,00 грн., у т.ч. ПДВ 27 350,00 грн.

Орендар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту підписання сторонами Акту приймання передачі приміщення перерахувати на поточний рахунок орендодавця грошову суму в розмірі місячної орендної плати за перший місяць оренди.

У п. 4.2. договору зазначено, що до складу орендної плати включено плату за водопостачання та водовідвід, послуги орендодавця з ремонту та обслуговування приміщення та обладнання, інженерних мереж, компенсація плати за землю, а також витрати на охорону приміщення та обладнання.

Орендна плата, вартість комунальних (крім визначених п.4.2 цього Договору) послуг, пов'язаних з експлуатацією Приміщення, здійснюється Орендарем відповідно до показань, лічильників (3 шт.) та виставленихрендодавцем рахунків, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому споживалися такі послуги.

Згідно п. 4.3. договору орендна плата сплачується щомісячно в грошовій формі орендодавцю протягом п'яти днів з дня отримання ним відповідного рахунку, але не пізніше 10 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до п. 10.1. договору він може бути достроково (до закінчення строку оренди) розірваний сторонами за взаємною згодою, шляхом підписання єдиного документа, укладеного в письмовій формі. У цьому разі договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору.

У п. 10.2. договору сторони погодили, що цей договір вважається припиненим внаслідок односторонньої відмови орендодавця від договору на 32 (день після отримання орендарем письмового повідомлення про таке припинення.

Цей договір вважається припиненим внаслідок односторонньої відмови орендаря від договору на 32 (тридцять другий день після отримання орендодавцем письмового повідомлення про таке припинення (п. 10.3. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 11.2. договору строк оренди складає 2 (два) роки та починає перебіг з моменту, вказаному в пункті 3.2 договору.

На підставі укладеного договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове оплатне користування частину нежитлових приміщень, розташованих за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14, загальною площею 2 858,2 кв.м, а саме виробниче приміщення - формувальний (виробничий) цех - 2 669,7 кв.м, БСУ - 188,5 кв.м; відкритий склад для піску та щебеню; підземна конвеєрна галерея з залізобетонними бункерами для піску та щебно; - наклонні конвеєрні галереї - 2 шт.; склад готової продукції з залізобетонними конструкціями підкранових шляхів; дороги для доступу до складу та до складу готової продукції, а також обладнання згідно п. 1.4. договору, відповідно до акта прийому-передачі приміщення від 24.10.2016р. Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

17.07.2017 року позивач направив відповідачу лист №21 від 16.06.2017 року, в якому повторно повідомив ТОВ "БК Прогрес" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1-2510/16 від 25.10.2016 та просив направити представника для підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення та промислового обладнання, що підтверджується описом вкладення та чеком від 17.06.2017 року.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів з квітня 2017 року по липень 2017 року, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з останнього заборгованості з орендної плати у сумі 478 532,26 грн., за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 33 686,21 грн., 3% річних - 9 031,32 грн., пеня - 61 949,37 грн.

Крім того, позивач просить визнати припиненим договір оренди нежитлового приміщення № 1-2510 / 16 від 25.10.2016р. з 26.07.2017 року.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статей 526, 527, 530, 599, 610 та 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується з статтею 526 Цивільного кодексу, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вже було встановлено колегією суддів, актом прийому-передачі приміщення від 24.10.2016р., підтверджено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу в орендне користування частину нежитлових приміщень, розташованих за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14, загальною площею 2 858,2 кв.м, а саме виробниче приміщення - формувальний (виробничий) цех - 2 669,7 кв.м, БСУ - 188,5 кв.м,; відкритий склад для піску та щебеню; підземна конвеєрна галерея з залізобетонними бункерами для піску та щебно; - наклонні конвеєрні галереї - 2 шт; склад готової продукції з залізобетонними конструкціями підкранових шляхів; дороги для доступу до складу та до складу готової продукції, а також обладнання згідно п. 1.4. договору.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що договором оренди чітко визначено розмір орендної плати, а її сплата не поставлена у залежність від виставлення відповідного рахунку орендодавцем та від його отримання орендарем, оскільки, договором встановлено обов'язок відповідача не пізніше 10 числа кожного поточного місяця вносити орендну плату в сумі 164 100,00 грн. за місяць.

Враховуючи умови п. 4.3. договору, строк сплати орендної плати за період з травня 2017 року по липень 2017 року є таким, що настав.

За твердженням позивача, у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором зі сплати орендної плати, у нього утворилась заборгованість в сумі 478 532,26 грн., а саме за квітень 2017 року в розмірі 12 700,00 грн., за травень 2017 року - 164 000,00 грн., за червень 2017 року - 164 000,00 грн., за липень 2017 року - 137 623,26 грн.

Однак, як було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до платіжних доручень №529 від 20.03.2017 року на суму 50 000,00 грн., №530 від 21.03 2017 року на суму 100 000,00 грн., №574 від 31.03.2017 року відповідач сплатив орендну плату за квітень 2017 року в загальній сумі 160 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача з орендної плати за квітень 2017 року становить 4 100,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати за договором за період з квітня по липень 2017 року становить 469 732,26 грн.

З урахуванням положень ст. 530, ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України, враховуючи умови п. 4.3. Договору, відповідач повинен був сплатити орендну плату за квітень 2017 року до 10.04.2017 р. включно, за травень 2017 року - до 10.07.2017 включно, за червень 2017 року - до 10.07.2017 включно, за липень 2017 року - до 10.07.2017 включно.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач своїх зобов'язань за договором оренди не виконав, плату за користування об'єктом оренди за період з квітня по липень 2017 року не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за договором оренди у сумі 469 732,26 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача за договором оренди у сумі 469 732,26 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Твердження відповідача про те, що позивачем було заблоковано починаючи з квітня 2017 року доступ до орендованого приміщення, на підтвердження чого останній надав Акти про недопуск від 12.04.2017 року та 13.04.2017 року, судом було правомірно відхилено, оскільки подані акти не є належними та допустимими доказами не допуску відповідача до орендованого приміщення, так як складені ним в односторонньому порядку.

Крім того, матеріали справи не містять жодних претензій або звернень відповідача до позивача щодо недопуску в орендоване приміщення.

Також, позивачем було заявлено позовну вимогу про визнання припиненим договір оренди нежитлового приміщення № 1-2510 / 16 від 25.10.2016р. з 26.07.2017 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені вказаної вимоги, зазначив, що, що вказана вимога (про встановлення факту) виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, у зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог у цій частині.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містяться і в частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вищезазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції, який, залишаючи без задоволення вимогу про визнання договору припиненим, не звернув уваги, що відповідач не визнає право позивача на припинення договору з 26.07.2017 р., а обраний позивачем спосіб захисту спрямований на поновлення прав останнього.

У висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.09.2016 у справі № 6-1512цс16, зазначено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що в даному випадку позов в частині визнання договору припиненим подано у відповідності до приписів ч.1 ст. 15 ЦК України, оскільки має місце спір про право, а саме права Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" на припинення договору, яке позивач вважає порушеним.

Статтею 651 ЦК України визначено підстави для зміни або розірвання договору. Так, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 2 і 3 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, при вирішенні спору про дострокове припинення (розірвання) договору в односторонньому порядку, суд має дослідити та встановити обставини щодо дотримання позивачем визначеного договором порядку його дострокового розірвання (надіслання пропозиції).

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У п. 10.2. договору сторони погодили, що цей договір вважається припиненим внаслідок односторонньої відмови орендодавця від договору на 32 (день після отримання орендарем письмового повідомлення про таке припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2017 р. ТОВ БК Прогрес було направлено лист № 21 про дострокове розірвання договору.

Даний лист отриманий відповідачем 24.06.2017 р., що підтверджується відстеженням поштового пересилання Укрпошти, а тому договір оренди є припиненим з 26.07.2017 р. відповідно до умов п. 10.2. договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що договір оренди нежитлового приміщення № 1-2510 / 16 від 25.10.2016р. є припиненим з 26.07.2017 р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору за прострочення оплати орендної плати, комунальних, охоронних платежів та інших послуг, визначених п. 4.1. та 4.2. договору, орендар за письмовою вимогою сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування та стягнення пені можливе лише за умови чинності договору оренди та наявності порушення під час дії такого договору.

Як було встановлено колегією суддів вище, договір оренди є таким, що припинив свою дію з 26.07.2017 р., а тому нарахування позивачем з 26.07.2017 р. по 22.01.2018 р. пені за несвоєчасне внесення орендних платежів, є неправомірним та безпідставним.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок пені за загальний період з 11.04.2017 р. по 25.07.2017 р., за кожен місяць окремо, дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 15 706,81 грн.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат, дійшла до висновку, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 32 949 грн. 32 коп. та 3% річних у розмірі 8 828 грн. 46 коп.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором оренди не виконав, плату за користування об'єктом оренди за період з квітня по липень 2017 року не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за договором оренди у сумі 469 732,26 грн.

В той же час, колегія суддів дійшла до висновку, що в даному випадку позов в частині визнання договору припиненим подано у відповідності до приписів ч.1 ст. 15 ЦК України, оскільки має місце спір про право, а саме право Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" на припинення договору, яке позивач вважає порушеним.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 року у справі № 910/909/18 - частковому скасуванню.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 року у справі № 910/909/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 року у справі № 910/909/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди припиненим та змінити в частині стягнутої пені і інфляційних втрат та прийняти в цих частинах нове рішення, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" задовольнити частково.

Визнати припиненим договір оренди нежитлового приміщення № 1-2510/16 від 25.10.2016 р. з 26.07.2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБК ПРОГРЕС" (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 41; ідентифікаційний код 40256618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 14; ідентифікаційний код 40087050) заборгованість у розмірі 469 932 грн. 26 коп., пеню у розмірі 15 706 грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 32 949 грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 8 828 грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 7 911 грн. 26 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В решті Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2018 року у справі № 910/909/18 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБК ПРОГРЕС" (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 41; ідентифікаційний код 40256618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 14; ідентифікаційний код 40087050) 2 643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/909/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.09.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова