Рішення

від 17.09.2018 по справі 819/1176/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1176/18

17 вересня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного агропромислового підприємства "Полівці" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне агропромислове підприємство "Полівці" (далі - позивач, ПАП "Полівці") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 №0003061401.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі висновків викладених в акті перевірки, посадовими особами Головного Управління ДФС у Тернопільській області було прийнято податкове повідомлення рішення про порушення позивачем абз. а) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.209 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 559462,50 грн, що включає в себе 372975,00 грн податкового зобов'язання та 186487,50 грн штрафних санкцій.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що ПК України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. Також зазначено, що немає підстав розмежовувати продукцію, яка вирощена на земельних площах, щодо яких належним чином оформлено правовстановлюючі документи і продукцію, які вирощена на земельних площах, право користування якими не оформлене належним чином, тому, відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення діяв не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законом та Конституцією України.

Ухвалою суду від 11 липня 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 06.08.2018 надав до суду відзив на позов (аркуш справи 69-72), зі змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечував та в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення зазначив, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки ПАП «Полівці" встановлено реалізацію сої урожаю 2016 року, яка вирощена на земельних ділянках стосовно яких не оформлено правовстановлюючі документи на право власності чиправо користування та становить 1 334 388 грн. Зазначено, що податкове законодавство встановлює вичерпні умови при одночасному дотриманні яких сільськогосподарське підприємство має право використовувати спеціальний режим оподаткування, а саме: товари повинні бути вироблені на власних або орендованих основних фондах або на давальницьких умовах; питома вага вартості сільськогосподарської продукції повинна становити щонайменше 75%; розрахунок питомої ваги визначається від вартості поставлених, всіх товарів та послуг, протягом попередніх 12 послідовних звітних періодів сукупно.

За таких умов, представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представником позивача 16.08.2018 надано до суду відповідь на відзив (аркуш справи 79).

Відповідач 31.08.2018 подав заперечення (аркуш справи 90-91).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок на І квартал 2018 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного агропромислового підприємства "Полівці" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, результати якої оформлено актом перевірки від 02.03.2018 №1156/14-01/30787958 (аркуш справи 14-39).

Перевірку позивача проведено на підставі наказу Головного Управління ДФС у Тернопільській області від 19.01.2018 №127, копію якого надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та було вручено 23.01.2018 головному бухгалтеру ПАП Полівці .

За результатами перевірки було встановлено ряд порушень, серед яких, тими що стосуються предмету доказування у справі є зокрема:

- абз. а) п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, ст.209 Податкового кодексу України в результаті чого ПАП Полівці занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 372 975 грн., в тому числі: за вересень 2016 року в сумі 150 577 грн., та за грудень 2016 року в сумі 222 398 грн

На підставі яких відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 №003061401 про збільшення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 559 462,50 грн, з них - 372 975 грн - основного платежу та 186 487,50 грн - штрафних (фінансових) санкцій (аркуш справи 13).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Як випливає із матеріалів справи, підприємством було вирощено та зібрано з 263 га земельних ділянок озимого ріпаку урожаю 2016 року всього 891,959 т. (залікова вага), яка оприбуткована ПАП Полівці по Дт 271 рахунку Продукція сільськогосподарського виробництва , як власна сільськогосподарська продукція на суму 7754827,89 грн. Задекларована урожайність озимого ріпаку урожаю 2016 року по ПАП Полівці склала 33,91 ц/га.,(891,959 т) (залікова вага), яка оприбуткована/263 га (площа задекларованих та зібраних посівів озимого ріпаку)), при середній урожайності по Чортківському районі 29 ц/га.

Проте, ПАП Полівці в 2016 році здійснювали операції з вирощування та збору урожаю озимого ріпаку на земельних ділянках площею 288,4 га.

Суд встановив, що до перевірки не представлено, а перевіркою не виявлено первинно-облікових документів відповідно до яких можливим було б визначити структури посівних площ озимого ріпаку урожаю 2016 року в розрізі полів та площ посіву на земельних ділянках стосовно яких не оформлені належним чином правовстановлюючі документи, середня урожайність озимого ріпаку урожаю 2016 року по ПАП Полівці склала 30,93 ц/га, (891,959 т (залікова вага), яка оприбуткована/288,4 га (фактична площа застрахованих та зібраних посівів озимого ріпаку)).

Відповідно, кількість озимого ріпаку урожаю 2016 року, вирощена, зібрана та оприбуткована ПАП Полівці по Дт 271 рахунку на площі 25,4 га та не може вважатися власне виробленою, склала 785,622 цнт.,(30,93 ц/га (фактична середня урожайність озимого ріпаку з площ застрахованих та зібраних) * 25,4 га (площа земельних ділянок, стосовно яких не оформлені належним чином право встановлювальні документи).

Станом на 01.01.2016 року товарного залишку озимого ріпаку урожаю 2015 року по ПАП Полівці не обліковувалось (Дт 271 рахунку).

Зібраний озимий ріпак урожаю 2016 року реалізовано ПАП Полівці в серпні- вересні 2016 року в кількості 891,629 т, на загальну суму 9 941 471,39 грн., в тому числі ПДВ 1 656 911,9 грн., що підтверджується даними рахунків бухгалтерського обліку, накладними на реалізацію та даними Єдиного державного реєстру податкових накладних.

Суми податку на додану вартість від реалізації озимого ріпаку урожаю 2016 року в серпні-вересні 2016 року повністю віднесені до складу податкових зобов'язань спеціальної (скороченої) декларації з податку на додану вартість від реалізації власної сільськогоспродарської продукції (товарів,послуг).

Станом на 01.01.2017 року товарного залишку озимого ріпаку урожаю 2016 року по ПАП Полівці не обліковувалось (Дт 271 рахунку).

Відтак, кількість реалізованого озимого ріпаку урожаю 2016 року, яка не може вважатися власне виробленою склала 78,5622 тн., (30,93 ц/га фактична середня урожайність озимого ріпаку з площ застрахованих та зібраних) * 25,4 га (площа земельних ділянок, стосовно яких не оформлені належним чином право встановлювальні документи) (891,629 тн.,( кількість реалізованого озимого ріпаку урожаю 2016 року) - 78,5622 тн. (кількість озимого ріпаку урожаю 2016 року, вирощеного, зібраного та оприбуткованого ПАП Полівці по Дт 271 рахунку та не може вважатися власне виробленою)).

Як наслідок, відповідно до наведеного вище, вартість реалізованого озимого ріпаку урожаю 2016 року, вирощеного на земельних ділянках, стосовно яких не оформлені право встановлюючі документи (акти на право власності чи договори оренди) становить 903 462 грн., в т.ч. ПДВ 150 577 грн., (78,5622 тн. (кількість реалізованого озимого ріпаку урожаю 2016 року, яка не може вважатися власне виробленою) * 9583,33 ((9750+9416,67)/2) (середня ціна реалізації озимого ріпаку в вересні 2016 року,без ПДВ)).

Так, в порушення абз. а) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, СТ..209 Податкового кодексу України ПАП Полівці занизила податкові зобов'язання по податку на додану вартість від реалізації невласної сільськогосподарської продукції на загальну суму 372975 грн., а саме у вересні 2016 року на суму 150577, грн., та у грудні 2016 року на суму 222398,00 грн.

ПАП Полівці за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 було платником єдиного податку четвертої групи згідно з п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, оскільки являлось сільськогосподарським товаровиробником, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищувала 75 % (КВЕД _01.11 (основний) - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур).

ПАП Полівці за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, як сільськогосподарський товаровиробник використовувало загальний та спеціальний режими оподаткування податком на додану вартість і подавало до Чортківської ОДПІ Головного Управління ДФС у Тернопільській області дві податкові декларації з ПДВ:

- податкову декларацію (загальна) - в цій декларації відображаються податкові зобов'язання і податковий кредит по операціях з продажу підакцизної продукції, продукції не власного виробництва (придбаної), по якій суми податку на додану вартість сплачувалися до бюджету;

- податкову декларацію (скорочена) - спеціальна або окрема декларація по податку на додану вартість відповідно до спеціального режиму оподаткуванню діяльності у сфері сільського господарства передбаченого ст.209 Податкового кодекс України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

В період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ПАП Полівці використовувало загальний режими оподаткування податком на додану вартість і подавало до Чортківської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області лише загальну декларацію з ПДВ, у зв'язку із втратою чинності спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства передбаченого ст.209 Податкового кодексу України.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивача і, відповідно, винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ПК України, суд виходить з наступного.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Підпункт 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України), та має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Платники податку зобов'язані, зокрема: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 ПК України).

Статтею 209 ПК України (в редакції чинної до 01.01.2017 року), врегульовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

За приписами п. 209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що для сільськогосподарських підприємств до 01.01.2017 було передбачено спеціальний режим оподаткування ПДВ. Але існували певні умови, як: потрібно було виконати, щоб мати право застосовувати цей режим.

По-перше, потрібно провадити підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

По-друге, виконати критерії п. 209.6 ПК України, а саме:

а) критерії належності підприємства до сільськогосподарського:

- основною діяльністю має бути постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах;

- питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг має становити не менш як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Зазвичай це 12 попередніх місяців, а якщо платник ПДВ обрав квартальний звітний період (згідно з п. 202.2 ПК України платники єдиного податку можуть обрати квартальний звітний період), то це будуть 4 попередні квартали.

При цьому, слово сукупно означає, що потрібно взяти інформацію за 12 попередніх місяців без помісячної деталізації, та на підставі цих даних визначити питому вагу сільськогосподарських товарів та послуг загалом за ці місяці. При цьому не враховуються оподатковувані операції з постачання основних засобів, що перебували у складі основних засобів сільськогосподарського підприємства не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності. Це цілком логічно, адже продаж основних засобів, це не звичайна сільськогосподарська діяльність, для якої, власне, і призначений спецрежим з ПДВ;

- якщо сільськогосподарське підприємство новоутворене та провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, воно розраховує питому вагу сільськогосподарських операцій за наслідками кожного окремого місяця. В цьому разі цей показник має перевищувати 75% у кожному місяці, щоб отримати право на застосування спецрежиму з ПДВ;

б) товари, що їх постачає сільськогосподарське підприємство, мають належати до товарних груп 1-24, товарних позицій 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД; послуги, які надаються сільськогосподарським підприємством (яке має намір стати суб'єктом спецрежиму з ПДВ) надаються ним у результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п. 209.17 ПК України поширюється дія спеціального режиму з ПДВ, а також рибальства. У п. 209.17 ПК України наведено вичерпний перелік видів сільськогосподарської діяльності з посиланнями на коди КВЕД.

Податкове законодавство встановлює вичерпні умови, при одночасному дотриманні яких сільськогосподарське підприємство має право використовувати спеціальний режим оподаткування, а саме: товари повинні бути вироблені на власних або орендованих основних фондах або на давальницьких умовах; питома вага вартості сільськогосподарської продукції повинна становити щонайменше 75%; розрахунок питомої ваги визначається від вартості поставлених всіх товарів та послуг, протягом попередніх 12 послідовних звітних періодів сукупно.

Зокрема, суд встановив, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки ПАП Полівці встановлено реалізацію сої урожаю 2016 року, яка вирощена на земельних ділянках стосовно яких не оформлено право встановлювальні документи на право власності чи право користування та становить 1 334 388 грн.

Так проведеною перевіркою не встановлювався факт наявності договорів оренди чи документів на право власності по земельних ділянках на загальну площу 152,4 га, які не просто перебувають у користуванні позивача на підставі дефектних правочинів тощо, а експлуатуються без жодних (в тому числі дефектних) правовстановлюючих документів.

В даному випадку, суд встановив, що ПАП Полівці користується та отримує дохід від вирощення с/г продукції на тих ділянках, котрі залишаються поза межами договірного чи будь-якого іншого правового регулювання експлуатації ним земельних ділянок, що для контролюючого органу дає підстави для вжиття заходів щодо встановлення можливості застосування таким суб'єктом господарювання податкових пільг по сплаті ПДВ,

Використаний у виробничих цілях ПДВ, по суті - це ПДВ, який не сплачений до бюджету. Кошти на спеціальному рахунку сільгоспвиробника - це кошти держави. А сільгоспвиробник, що застосовує ці кошти, отримує пільгу від бюджету. Отже, при відсутності права на використання спеціального режиму ПДВ підприємство повинно повернути всі отримані пільгові кошти та сплатити відповідні штрафні санкції. За відсутності належним чином зареєстрованого право встановлювального документа (акти на право власності чи договори оренди) відповідна земельна ділянка не може вважатися такою, що знаходиться у власності чи на праві оренди в особи, яка фактично розпоряджається такою ділянкою.

Тому сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, стосовно яких не оформлені належним чином договори оренди (суборенди) та не надано дозволу на суборенду, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму не може вважатися власне виробленою.

Відповідно до п. 4 розд. І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі - Порядок № 21), усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з ПДВ з позначкою 0110 , у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).

Платники податку, які згідно зі ст. 209 ПК України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою 0121 / 0122 / 0123 , яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосується спеціального режиму, установленого ст.209 ПК України (п.5 розд. І Порядку №21).

Суд зазначає, що позивачем не спростовано того, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки ПАП Полівці встановлено реалізацію сої урожаю 2016 року, яка вирощена на земельних ділянках, стосовно яких не оформлено право встановлюючі документи на право власності чи право користування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що перевіркою не встановлено та судом не здобуто підтвердження факту наявності договорів оренди чи документів на право власності по земельних ділянках на загальну суму 152,3 га, які не просто перебувають у користуванні позивача на підставі дефектних правочинів тощо, а експлуатуються без жодних (в тому числі дефектних) правовстановлюючих документів, як наслідок, вирощена продукція на таких земельних угіддях не підлягає під спец оподаткування.

Крім того, суд зазначає, що наявність дефектних правовстановлюючих документів не спростувало б порушення виявлених при проведенні перевірки в будь-якому разі, однак це могло б свідчити про вжиття заходів хоча б якихось дій у напрямку отримання користувачем спец режиму ПДВ вимог та умов його застосування, хоча і не звільнило б від притягнення до відповідальності.

Посилання позивача на лист Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012 №2614/12/13-12 Щодо справляння фіксованого сільськогосподарського податку та застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського господарства суд не бере до уваги, оскільки даний лист носить лише рекомендаційний характер, адже він висвітлює лише позицію суду касаційної інстанції у зв'язку з застосуванням станом на 2012 рік у судовій практиці ряду питань, пов'язаних із застосуванням норм Податкового кодексу України, які регулюють справляння фіксованого сільськогосподарського податку та застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства. Хоча і в ньому зазначено, що сільськогосподарське товаровиробництво для користувача спец режиму повинно здійснюватись на тих земельних угіддях, які або належать йому на або на праві власності, або на праві користування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що в ході розгляду справи відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі та положення ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову приватного агропромислового підприємства "Полівці" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003061401 від 27.03.2018, - відмовити.

Реквізити сторін: позивач - 48576, Тернопільська область, Чортківський район, с. Полівці, код ЄДРПОУ30787958; відповідач - 46003, м.Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.