КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2147/18 Суддя (судді) першої інстанції: Д'яков В.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Приватного підприємства ''Серпуш'' про накладення арешту на кошти та інші цінності, -
В С Т А Н О В И В :
25.05.2018р. Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі - ГУ ДФС у Чернігівській області) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства Серпуш (надалі - ПП Серпуш ) щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, на суму 1068417,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується податковий боргу на суму 1068417,07 грн., посилаючись на п. 95.1 ст.95 Податкового кодексу України, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відсутні законні підстави для задоволення даного позову.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чергнігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи , не перешкоджає розгляду справи.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП Серпуш знаходиться на податковому обліку у позивача та має податковий борг на загальну суму 1068417,07 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі № 825/1921/16, яка набрала законної сили 03.01.2017р., з ПП Серпуш стягнуто вказану суму податкового боргу (а.с.11-13).
11.01.2017р. позивач отримав виконавчі листи у справі № 825/1921/16 щодо стягнення з відповідача податкового боргу (а.с.16,17).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про зареєстровані права власності за відповідачем на нерухоме майно відсутні (а.с.18).
Згідно з листом Територіального сервісного центру № 7441 Регіонального сервісного центру в Чернігівській області від 04.05.2018 № 31/25/13-1363 за ПП Серпуш транспортні засоби не зареєстровані (а.с.19) , згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 05.05.2018 № 01-13-24/3041 за ПП Серпуш техніка не зареєстрована (а.с.20).
Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.
Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Статтею 94 Податкового кодексу України визначено порядок та підстави адміністративного арешту майна.
Відповідно до п. 94.1. та п. 94.2 вказанної статті адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Відповідно до п.94.4. ст.94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно п.94.6. ст. 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632 затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (надалі Порядок № 632), чинний на день прийняття судом першої інстанції рішення.
Цей Порядок № 632 розроблено відповідно до статті 94 глави 9 розділу II Податкового кодексу України, що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Розділом III цього Порядку № 632 визначені обставини, за яких застосовується арешт майна.
Зокрема ч.1 цього розділу, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;
8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Розділом VII Порядку № 632 визначені особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків.
Згідно ч.1 та ч.3 цього розділу Порядоку № 632, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Отже, адміністративний арешт, як майна платника податків, так і коштів на нарухках платника податків, може здійсниюватися лише за наявності однієї із наведених обставин визначених у п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.
Матеріалам справи підтверджено, що позивачем не доведено наявності однієї із наведених обставин визначених у п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.
Вказане апелянтом не спростовано.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищенаведені обставини, правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.01.2018р. у справі № 2а/0570/3824/11, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, оскільки обставини для застосування адміністративного арешту позивачем не доведені, доказів щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків суду не надано.
Отже, усі наведені аргументи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.
Повний текст постанови виготовлено 24.09.2018 р.
Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 р. - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Приватного підприємства ''Серпуш'' про накладення арешту на кошти та інші цінності - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
М.І. Кобаль
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.09.2018 |
Оприлюднено | 27.09.2018 |
Номер документу | 76692714 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Карпушова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні