Рішення

від 19.09.2018 по справі 285/1919/18

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1919/18

провадження у справі №2/0285/919/18

19 вересня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: не прибув

відповідач: представник не прибув,

розглянувши заочно у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери про стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та уточнивши позовні вимоги остаточно просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги.

В обґрунтування позову зазначає, що з 13.10.2000 р. по 27.12.2015 р. працював у відповідача на посаді слюсаря і був звільнений за власним бажанням. На день звільнення з роботи відповідач не виплатив йому заробітну плату, заборгованість якої, за його розрахунками, за період з 13.10.2000 р. по 27.12.2015 р становить 35 000 грн. Позивач посилаючись на те, що оскільки відповідач на день його звільнення та наданий час не сплатив заборгованість по заробітній платі, чим порушив вимоги ст. 116 КЗпП, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати за період роботи з 01.01.2015 р. по 27.12.2015 р., середній заробіток за час затримки розрахунку та вихідну допомогу при звільненні.

Позивач в судове засідання не прибув, подав заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Проти винесення заочного рішення заперечень не має.

Представник відповідача в судове засідання не прибув повторно, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.10.2000 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до госпрозрахункової дільниці по обслуговуванню соціальної сфери Гульської сільської ради на посаду слюсара. 27.12.2015 року позивача звільнено з роботи (за власним бажанням згідно із ст. 38 КЗпП України (а.с. 9).

Також встановлено, що позивачу під час звільнення не було видано довідки про розмір заробітної плати та її виплату, що підтверджується його зверненнями до Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (а.с.8).

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. У ст. 30 Закону України Про оплату праці міститься аналогічна норма, доповнена зобов'язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідач не надав суду розрахунково-платіжних відомостей, що засвідчують виплату ОСОБА_1 заробітної плати за зазначений період роботи та на день його звільнення, а тому для розрахунку беруться дані, що містяться у відомості про застраховану особу, надані Пенсійним фондом України (далі - УПФ) (а.с.4).

Як вбачається з відомості УПФ, позивачу протягом періоду з 01.01.2015 р. по день звільнення 27.12.2015 р. було нараховано заробітну плату в сумі 16479,35 грн., яку йому не було виплачено, оскільки відповідач в порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надав суду доказів на спростування доводів позивача про наявну заборгованість по заробітній платі.

Відповідно до вимог ст. 116 ч. 1 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В зв'язку з тим, що відповідач, не здійснивши вчасно розрахунок по заробітній платі позивача при звільненні працівника, відповідно до ст. 116 КЗпП України, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи той факт, що відповідач, не здійснивши вчасно розрахунок по заробітку при звільненні працівника, відповідно до ст. 117 КЗпП України, несе матеріальну відповідальність перед працівником у межах середньої заробітної плати. Також згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за весь час затримки, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача слід також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Середньомісячна заробітна плата позивача за останні два місяці становить 8333,82 грн. сума робочих днів позивача за останні два місяці складала 43 робочі дні, таким чином середньоденна заробітна плата позивача становить 193 грн. 80 коп. (8333 грн. 82 коп. ? 43 дні).

Кількість днів затримки розрахунку при звільненні складає 677 дні, таким чином розмір середнього заробітку становить 131 202 грн. 60 коп. = (677 дні х 193,80 грн.).

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Разом з тим за змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду. (постанова ВС України №6-259цс17 від 13.03.2017 року).

Таким чином, враховуючи наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, а також те, що позивач був звільнений з роботи 27.12.2015 року за власним бажанням, і вже 28.12.2015 року був прийнятий на роботу до КП Гульскводоканал Гульської сільської ради на посаду (слюсаря-машиніста) де працював до 12.10.2017 року, значну кількість днів затримки розрахунку та відсутність в матеріалах справи доказів про поважні причини неможливості позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав раніше, суд приходить до висновку, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку слід зменшити до 18 000 грн..

Щодо стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільненні то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано суду доказів, що розірвання трудового договору було пов'язано саме з не виконанням власником або уповноваженим органом законодавство про працю, умов колективного договору чи трудового договору (ст. 44, ч. 3 ст. 38 КЗпП).

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери (код 20402114, місце знаходження: вул. Леніна, 17 с. Гульськ Новоград-Волинського району Житомирської області) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 16479 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) гривень 35 копійок; середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 27 грудня 2015 року по 19 вересня 2018 року в сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень, а всього 34479 (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) гривень 35 копійок

У частині задоволення позовних вимог про стягнення вихідної допомоги при звільненні - відмовити.

Стягнути з комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляці йного суду Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подають учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 24 вересня 2018 року.

Суддя Т.Б. Сташків