Постанова

від 27.06.2007 по справі 2/60-92а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м.

Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" червня 2007 р.

Справа № 2/60-92А.

за

позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Луцьк

до

відповідачів Відкритого акціонерного товариства «Волиньвтормет», м. Луцьк

                           Приватного

підприємства «Гарбо», м. Луцьк

про  визнання недійсним договору поставки на суму

81666,55 грн. та стягнення з відповідачів в доход держави з кожного 81666,55

грн.

     Суддя          Л. О. Черняк

При

секретарі Андрусенко О. О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від

позивача: Сахарчук А. А. - податковий інспектор (довіреність у справі), Коптєва

А. Є. -  начальник відділу (дов. у

справі)

від

відповідача1: Дуда Л. М. - довіреність у справі

від

відповідача2: Сорокопуд М. О. - адвокат (довіреність у справі)

В

засіданні суду 25.06.2007 р. було оголошено перерву до 27.06.2007 р. для подачі

сторонами нових доказів по справі.

Відповідно

до ст.160 КАС України в засіданні суду 27.06.2007 р. було оголошено вступну та

резолютивну частини постанови.

Представникам

сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст.

49, 51 КАС України.

          Суть спору :  Позивач - Луцька ОДПІ просить визнати

недійсним договір поставки, укладений між підприємством "Гарбо" та

ВАТ "Волиньвтормет" на поставку металобрухту на суму 81666,55грн. та

застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним,

передбачені ст.208 ГКУ , а саме : стягнути з товариства та підприємства

"Гарбо" все одержане ними за зобов'язанням в доход держави в сумі по

81666,55грн. з кожного.

          Позовні вимоги  в засіданні суду та  в позовній заяві податкова інспекція

обгрунтовує таким.

          Луцькою ОДПІ проведено перевірку

Відкритого акціонерного товариства "Волиньвтормет" (надалі ВАТ

"Волиньвтормет") з питань взаємовідносин з приватним підприємством

"Гарбо" з 01.01.2003р. по 30.06.2004п. про що складено  Довідку від 08.09.2005 року №00804.

          Перевіркою встановлено, що між ПП

"Гарбо" та ВАТ "Волиньвтормет" 18.02.2004р. було укладено

договір №38 на поставку металобрухту та відходів чорних металів.

          На виконання умов договору ВАТ

"Волиньвтормет", було придбано металобрухт, що підтверджується

податковими накладними підписаними прізвищем ОСОБА_1.

          №94 від 31.04.2004р. на суму

60000,00грн. в т.ч. ПДВ 10000,00грн.

          №12 від 27.02.2004 р. на суму

21666,55грн. в т.ч. ПДВ 3611,09грн.

          Всього 81666,55грн. в т.ч. ПДВ

13611,09грн.

          Зазначені суми з податку на додану

вартість згідно виписаних ПП "Гарбо" податкових накладних було

віднесено ВАТ "Волиньвтормет" до податкового кредиту 13611,09грн., що

підтверджується деклараціями з ПДВ відповідних періодів. Фактичне відвантаження

металобрухту підтверджується 

приймально-здавальними актами.

          Під час проведення перевірки згідно

оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 ВАТ "Волиньвтормет" за

ПП "Гарбо" рахується дебетове сальдо в сумі 3164,42грн. що свідчить

про виконання умов угоди сторонами.         

          Згідно виписки банку встановлено, що

розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі з р/р ВАТ

"Волиньвтормет" №26009229958002 ГРУ КБ "Приватбанк" на р/р

ПП "Гарбо" №26009015395 в АТ "Кредит-Банк" (Україна)

м.Луцьк.

          Рішенням Луцького міськрайонного суду

від 31.01.2006 року визнано недійсним статут ПП "Гарбо" від

06.03.2002 року з моменту держреєстрації, а свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_1 від

18.03.2002 року з моменту видачі.

          Судом встановлено, що директор та

засновник ПП "Гарбо" ОСОБА_1 лише здійснив державну реєстрацію

підприємства, після чого всі документи передав невстановленій особі за грошову

винагороду. Представник ПП "Гарбо" в судовому засіданні визнав, що

ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та

укладення будь-яких угод ОСОБА_1 не мав.

          Оскільки судом визнано недійсними

статут ПП "Гарбо" з моменту його державної реєстрації, а саме з

06.03.2002 року, та свідоцтво платника ПДВ з моменту його видачі, тобто з

18.03.2002 року, Луцька ОДПІ вважає, що підстав у ВАТ

"Волиньвтормет", щодо віднесення до податкового кредиту сум податку

на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ПП

"Гарбо" не було.

          Статтею 92 ЦК України передбачено, що

юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої

органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, в даному

випадку через директора ПП "Гарбо". Однак, як встановлено рішенням

міськрайонного суду гр.ОСОБА_1 немає будь-якого відношення до діяльності

підприємства та будь-яких документів пов'язаних з фінансово-господарською

діяльністю він не підписував.

          Таким чином, укладення та виконання

сторонами договору поставки металобрухту, на думку Луцької ОДПІ, вчинено з

метою суперечною інтересам держави в частині приховування від оподаткування

прибутків.

          Постановою Верховного Суду України

від 19.04.2005 року передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум

до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до

Державного бюджету України. В нашому випадку ПП "Гарбо" податкові

зобов'язання з податку на додану вартість за угодою з ВАТ

"Волиньвтормет" не задекларовано та не сплачено.

          При цьому позивач посилається на

приписи п.п.7.2.4 п.7.2, 7.4.1 п.7.4, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про

податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (з послідуючими

змінами та доповненнями), на Постанову Пленуму Вищого господарського суду

України від 25.07.2002р. №1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного

застосування законодавства про податки".

          Відповідач - товариство проти позову

заперечило посилаючись на те, що ВАТ "Волиньвтормет" повністю не

визнає позовні вимоги Луцької ОДПІ про визнання угоди недійсною недійсною і

вважає, що вони не підлягають до задоволення з наступних підстав :

          На думку Луцької ОДПІ укладення та

виконання ПП "Гарбо" та ВАТ "Волиньвтормет" договору на

поставку металобрухту та відходів чорних металів №38 від 18.02.2004 року

(надалі - Договір) , вчинено з метою суперечною інтересам держави в частині

приховування від оподаткування прибутків.

          Однак, із наданих позивачем доказів

не вбачається, в чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і

суспільства мета укладення Договору, і чи була вона спрямована на приховання

від оподаткування доходів. Не доведено позивачем також наявність умислу в діях

відповідачів щодо ухилення від сплати податків.

          В момент укладення Договору на

поставку металобрухту ВАТ "Волиньвтормет" не мало на меті, так і як

не було відомо про умисел будь-яких осіб, ухилитися від сплати податків за

наслідками укладення вищезазначеного договору.

          Відповідно до пункту 2.2 Статуту ВАТ

"Волиньвтормет" предметом діяльності Товариства є збирання,

заготівля, переробка, купівля і продаж брухту та відходів кольорових та чорних

металів, здійснення операцій з металобрухтом.

          На реалізацію своїх статутних цілей

18.02.2004 року між ПП "Гарбо" та ВАТ "Волиньвтормет" було

укладено договір за №38 на поставку металобрухту та відходів чорних металів.

(Договір було підписано особисто директором ПП "Гарбо" ОСОБА_1 та

головою правління ВАт "Волиньвтормет" Сьохом Ю.В.) На виконання умов

договору "Волиньвтормет" від ПП "Гарбо" було отримано

металобрухту на загальну суму 81666,55грн., що підтвердужється

приймально-здавальними актами, а також податковими накладними, підписаними

ОСОБА_1 Розрахунки між підприємствами було проведено в безготівковій формі

шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Гарбо".

          Вважаю, що Договір укладений щодо

товару, не забороненого в обігу, та відповідно до вимог Господарського кодексу

України, а отже - не суперечить інтересам держави та суспільства. Більше того,

оформлення Договору відповідає всім вимогам чинного законодавства, а сама

господарська операція відображена в бухгалтерському та податковому обліку ВАТ

"Волиньвтормет" відповідно до вимог законодавства України про систему

оподаткування. Як встановлено перевіркою Луцької об'єднаної державної

податкової інспекції з питань взаємовідносин з приватним підприємством

"Гарбо", що проводилась з 06.09.2005р. по 08.09.2005р. і про що

складено довідку №00804 від 08.09.2005 року з боку ВАТ

"Волиньвтормет" порушень не було виявлено. Окрім того, перевіркою

встановлено, і що відповідає фактичним обставинам , що ВАТ

"Волиньвтормет" підставно включив до податкового кредиту відповідних

періодів суми податку на додану вартість по податкових накладних №94 від

31.03.2004 року на суму 50000,00грн. , ПДВ - 10000грн. та №12 від 27.02.2004

року на суму 18055,46грн., ПДВ - 3611,09грн., що виписувались від імені ПП

"Гарбо".

          Окрім того, позивачем не зазначено

якими доказами підтверджується наявність та розмір шкоди або збитків,

заподіяних державі, шляхом ухилення від сплати податків та заподіяння її саме

укладенням Договору. В позовній заяві лише зазначено, що "не задекларовано

та не сплачено ПП "Гарбо" податкові зобов'язання з податку на додану

вартість за угодою з ВАТ "Волиньвтормет".

          За таких обставин вважаю, що позивач,

звернувшись до господарського суду з позовною заявою про визнання угоди

недійсною на підставі ст.207 ГК України, не надав жодного доказу, який й би

свідчив про те, що Договір на поставку металобрухту укладено відповідачами (чи

одним із відповідачів) з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, як

і не  надав доказів наявності у сторін

умислу укладення даного Договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави

і суспільства.

          Із досліджених матеріалів справи,

пояснень представників сторін, суд

в

с т а н о в и в :

          Між ВАТ "Волиньвтормет"

(покупець) та ПП "Гарбо" 18.02.2004р. було укладено договір №38 на

поставку металобрухту та відходів чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002

"Метали чорні вторинні".

          Проплата за отриманий товар

товариство здійснювало в безготівковій формі і платіжними дорученнями від

19.02.2004р., 24.02.2004р., 26.02.2004р., 04.03.2004р., 11.03.2004р.,

17.03.2004р., 23.03.2004р., 25.03.2004р., 01.04.2004р., які маються в

матеріалах справи (а.с.  14-22).

          Податкові накладні від 27.02.2004р.,

31.03.2004р., (а.с. 12-14) та вищезазначені платіжні доручення свідчать, що у

вартість товару включено ПДВ в сумі 13611,09грн.

          Згідно довідки Луцької ОДПІ №00804

від 08.03.2005р. з питань взаємовідносин з ПП "Гарбо" за період з

01.01.2003р. по 30.06.2004р. (а.с. 7-9), на виконання умов договору №38

від  18.02.2004р. товариству

"Волиньвтормет" було відвантажено продавцем - підприємством "Гарбо"

металобрухт згідно податкових накладних №94 від 31.03.2004р. на суму 50000грн.,

ПДВ 10000грн., №12 від 27.02.2004р. на суму 18055,46грн., ПДВ 3611,09грн. суми

податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до

податкового кредиту відповідного періоду та помісячно відображені в книзі обліку

придбання товарів (робіт, послуг).

          Фактичне відвантаження металобрухту

здійснювалось приймально-здавальними актами (перелік яких зазначено в довідці,

а.с.9).

          Згідно довідки ДПІ транспортування

закупленого металобрухту товариству підтверджується шляховими листами.

Розрахунки з підприємством здійснюється в безготівковій формі (а.с. 9).

          Постановою господарського суду

Волинської області від 24.05.2007 р. у справі № 9/22-74А визнано недійсним з

моменту реєстрації Статут приватного підприємства “Гарбо”та свідоцтво про

державну реєстрацію від 06.03.2002р. зареєстровані громадянином Побігаєм

Віктором Анатолійовичем; визнано недійсним з моменту його видачі свідоцтво

платника податку на додану вартість, видане громадянину ОСОБА_1 від 18.03.2002р.

НОМЕР_1; припинено юридичну особу -Приватне підприємство “Гарбо”м. Луцьк, вул.

Дубнівська,64  (код 31881168).

Враховуючи

те, що.

На

момент здійснення фінансово-господарської діяльності між відповідачами, ПП

«Гарбо» було зареєстроване в установленому законом порядку і мало свідоцтво

платника податку на додану вартість.

У

відповідності до вимог ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність з

01.01.2004 року, якщо угода укладена з метою, суперечною інтересам держави і

суспільства, то вона є недійсною. При наявності умислу на укладання такої угоди

у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави

стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією

стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все

належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж

умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто

другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного

стягується в доход держави.

Цивільний

кодекс України, який набрав чинності 01.01.04 року серед правових наслідків

вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій

аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР.

Санкція

за укладання угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, встановлена Господарським кодексом

України.

Згідно

ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.04р.,

господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або укладено

учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із

сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним

повністю або частково.

Відповідно

до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як

таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання

зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все

одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною

з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все

належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності

наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій

стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного

стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення

статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що

правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства

водночас суперечить моральним засадам суспільства, тому згідно з ч. 1 ст. 203,

ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом

не вимагається.

Органи

державної податкової служби, можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України

«Про державну податкову службу в Україні» звернутися до судів з позовами про

стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою,

яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню

нікчемність.

Санкції

застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам

держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України

застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією

стороною.

Санкції,

встановлені ч. 1 ст. 208 цього кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт

несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін

договору.  За таких обставин

правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування

санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу необхідним є наявність умислу на

укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства. Такої позиції дотримується Верховний суд України.   

В

обгрунтування позову податковою інспекцією зроблено посилання на протиправність

умислу підприємством «Волиньвтормет» та особи, яка діяла від імені ПП «Гарбо»,

посилаючись на постанову господарського суду Волинської області  від 24.05.2007 р., якою визнано недійсними

установчі документи ПП «Гарбо». Однак, наявність умислу не може бути

підтверджена лише даним рішенням суду, оскільки предметом дослідження у такій

справі є, зокрема відповідність установчих документів вимогам чинного

законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні усних угод, що

мали місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Крім

того юридичним наслідком припинення підприємницької діяльності приватного

підприємця з підстав, визнання його установчих документів недійсними мало бути

здійснення ліквідаційної процедури. Сам факт припинення підприємницької

діяльності не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його

державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

У

відповідності з ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних

осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.03р. № 755-ІV, якщо відомості,

які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були

внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на

достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона

знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В

матеріалах справи відсутні докази про те, що укладаючи угоди шляхом оформлення

податкових накладних, сторони діяли з метою яка суперечить інтересам держави і

суспільства.

Навпаки,

встановлені судом факти свідчать про те, що підприємство сплатило продавцю в

ціні товару податок на додану вартість.

Самі

по собі угоди про продаж товару, вказаного 

в податкових накладних, не є такими що суперечать інтересам держави та

суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю

ним не вимагалася ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його

купівлі - продажу. Докази про те, що ПП «Гарбо» притягалося до відповідальності

за реалізацію металобрухту без ліцензії відсутні.

Керуючись

ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ГК України,

господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В

позові Луцької ОДПІ про визнання договору поставки між ПП «Гарбо» та ВАТ

«Волиньвтормет» на поставку металобрухту на суму 81666,55 грн. та стягнення в

доход держави по 81666,55 грн. з кожного з відповідачів - відмовити.

Заява

про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня

складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову може бути

подана протягом 20 днів після подання 

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                      

Л. О. Черняк

Дата

виготовлення повного тексту постанови 28.06.2007 р.

          Суддя