Постанова

від 11.06.2007 по справі 15/132-07-3061а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

         "11" червня 2007 р.

Справа  № 15/132-07-3061А

  14 год. 56 хв.                                                                             

м. Одеса

Господарський

суд Одеської області у складі:

головуючого

судді                         Петрова

В.С.

При

секретарі                                

Стойковій М.Д.

За

участю представників сторін:

від позивача -           ОСОБА_2, ОСОБА_1; 

від

відповідачів:

1)

ДПІ у Київському районі м. Одеси - Коболева І.В.,

2)

ДПА в Одеській області -              

Коболева І.В.;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу за позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у

Київському районі м. Одеси та Державної податкової адміністрації в Одеській

області про визнання дій протиправними та 

скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ: 

Суб'єкт підприємницької

діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської

області з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної

податкової адміністрації в Одеській області щодо проведення перевірки від

08.02.2007 р. та скасування рішень Державної податкової інспекції у Київському

районі м. Одеси від 12.02.2007 р. НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про застосування штрафних

(фінансових) санкцій, посилаючись на безпідставність проведення ДПА в Одеській

області перевірки та незаконність прийнятих ДПІ у Київському районі м. Одеси

рішень.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 11 квітня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній

справі № 15/132-07-3061А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 26 квітня 2007 р. у справі 15/132-07-3061А закінчено

підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач - ДПА в Одеській області

з позовними вимогами не згоден та вважає їх безпідставними, з підстав,

викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 22-25) та у доповненнях до

заперечень (а.с. 67-69), посилаючись при цьому на правомірність проведення

перевірки,  та просить суд в задоволенні

позову відмовити.

Відповідач - ДПІ у Київському

районі м. Одеси позовні вимоги не визнає та вважає їх незаконними з підстав,

викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 51-55), при

цьому посилаючись на проведення перевірки позивача ДПА в Одеській області у

відповідності з вимогами чинного законодавства, а також на наявність виявлених

проведеною ДПА в Одеській області перевіркою порушень позивачем вимог п. 1 ст.

7 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” та

вимог п. 1, п. 6, п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг”, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити

повністю.

У зв'язку з набранням 01 вересня

2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський

суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень

Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного

адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам

відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,

вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу

адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи,

господарський суд встановив наступне.

08 лютого 2007 р. співробітниками

ДПА в Одеській області проведено перевірку магазину „Продукти” щодо контролю за

здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу

суб'єктами підприємницької діяльності, який розташований за адресою:   АДРЕСА_1 

та належать позивачу.

За результатами перевірки ДПА в

Одеській області складений акт НОМЕР_3 від 08 лютого 2007 р., яким встановлені

порушення позивачем вимог п. 1, п. 6, п.9, п. 13 ст. 3 Закону України „Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг” та п. 1 ст. 7 Закону України „Про патентування деяких

видів підприємницької діяльності”.

На підставі складеного акту

перевірки від 08 лютого 2007 р. ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняті

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2007 р.:

-          НОМЕР_1 на суму 160,00 грн. у зв'язку

з порушенням позивачем вимог п.1 ст. 7 Закону України „Про патентування деяких

видів підприємницької діяльності в сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг”;

-          НОМЕР_2 на суму 16 237,5 грн. у

зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 1, п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України

„Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг”.

Суб'єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 було оскаржено рішення ДПІ у Київському

районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від

12.02.2007  НОМЕР_2 до ДПА в Одеській

області. За результатами розгляду скарги позивача ДПА в Одеській області

прийнято рішення про результати розгляду скарг від 20.03.2007 р. НОМЕР_4, яким

оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення

Проте, на думку суду, зазначені

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2007 р.

винесені за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного

законодавства, виходячи з наступного.

Повноваження податкового органу

щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову

службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом

Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Статтею 11-1 Закону України „Про

державну податкову службу в Україні” встановлено, що вважаються позаплановими

перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України

„Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і

обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів”, а в інших випадах -за рішенням суду.

Крім того, згідно Порядку

оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та

позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого

законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327,

зареєстрований Мінюстом України 25.08.2005 р. №925/11205 позаплановою виїзною

перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу

державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із

обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні”

та іншими законодавчими актами.

Так, згідно ст. 11-1 Закону України

„Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка

проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за наслідками

перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення

платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства,

якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на

обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти

робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в

установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання

передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у

податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не

надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий

запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня

отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про

порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби

під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає

повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі

виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала

правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть

пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит

органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання

запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно

платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому

законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з

чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки

фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли

вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за

достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби

здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків

акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх

невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум

податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в

цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби

лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого

органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову

виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове

розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з

від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.

грн.

Одна з перелічених підстав

обов'язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення

позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 112

Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу

державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або

позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення,

визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику

податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в

якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби,

мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення

перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної

податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є

дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової

служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника

податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому

зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її

початку та дата закінчення.

Як з'ясовано судом, в порушення

зазначеної норми фахівцями ДПА в Одеській області до проведення перевірки не

була надана позивачу під розписку ні копія наказу про проведення позапланової

виїзної перевірки, ні направлення на перевірку, оскільки докази вручення

вказаних документів позивачу в матеріалах справи відсутні. До того ж наказ

керівника ДПА в Одеській області про проведення позапланової перевірки не

надавався відповідачем і до суду. 

Також згідно ст. 15 Закону України

„Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995р.  (із змінами та доповненнями) контроль за

додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення

розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють орган державної

податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок

згідно із законодавством України. А відповідно до ст. 16 Закону України „Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг” контролюючі органи мають право відповідно до

законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які

підпадають під дію цього Закону.

Планова перевірка здійснюється

органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори

(обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування

згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р.

Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного

календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання

річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Планова виїзна перевірка

-перевірка, яка передбачена у плані роботи. Право податкового органу на

проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому

випадку, коли податковий орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення

перевірки надіслав суб'єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із

зазначенням дати початку та закінчення перевірки (ч. 4 ст. 111

Закону України „Про державну податкову службу в Україні”). 

Позапланова перевірка, що

провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у

частині другій ст. 16 Закону України № 265, може здійснюватися виключно на

підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

В засіданні суду представник

відповідача - ДПА в Одеській області пояснив, що проведена ДПА в Одеській

області перевірка позивача була передбачена в плані-графіку проведення

перевірок відділом оперативного контролю управління контрольно-перевірочної

роботи ДПА в Одеській області на лютий 2007 р., що підтверджується копією

плану-графіку проведення перевірок.

Так, виходячи з викладеного та  враховуючи те, що плановою перевіркою

відповідно до вищенаведених положень законодавства вважається перевірка, яка

передбачена у плані роботи податкового органу, відповідно ДПА в Одеській

області було проведено планову перевірку позивача. Проте, відповідач не надав

доказів повідомлення позивача про дату початку та закінчення перевірки за

десять днів до дня проведення перевірки, як того вимагає чинне законодавство.

Адже, як зазначалось вище, право податкового органу на проведення планової виїзної

перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли податковий

орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслав

суб'єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із зазначенням дати початку

та закінчення перевірки.

На підставі вищевикладеного, суд

доходить до висновку про порушення перевіряючим податковим органом норм

законодавства щодо порядку проведення перевірки магазину „Продукти”. Так,

відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

Разом з тим суд відхиляє доводи

позивача про те, що внаслідок порушення відповідачем -ДПА в Одеській області

вимог законодавства щодо порядку проведення перевірок ДПІ у Київському районі

неправомірно прийняті рішення про застосування штрафних санкцій до позивача,

оскільки такі суто формальні порушення самі по собі не можуть бути достатньою

підставою для скасування рішень про застосування штрафних санкцій за умов

доведеності фактів порушення позивачем норм законодавства, які не спростовані

позивачем.

Так, щодо самих фактів виявлених

порушень, за які ДПІ у Київському районі м. Одеси застосовані штрафні

(фінансові) санкції згідно оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, підставою для

прийняття відповідачем оскаржуваного позивачем рішення про застосування

штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_2 від 12.02.2007 р. стали виявлені ДПА в

Одеській області під час перевірки порушення, а саме: 

-          реалізація позивачем продуктів

харчування, алкогольних напоїв та тютюну на загальну суму 44,80 грн. без

застосування реєстратора розрахункових операцій і без видачі розрахункового

документу;

-          факту незабезпечення щоденного

друкування фіскальних звітних чеків за 07.04.06р., 24.05.06р., 21.07.06р.,

30.07.06р., 05.08.06р., 06.08.06р., 27.08.06р. і їх зберігання за 03.04.06р.,

28.04.06р., 07.04.06р., 24.05.06р., 21.07.06р., 30.07.06р., 05.08.06р.,

06.08.06р., 27.08.06р.;

-          незабезпечення відповідності суми

готівкових коштів, вказаних у денному звіті реєстратора розрахункових операцій

на суму 3 134,70 грн.

Так, згідно акту перевірки сума

готівкових коштів на місці проведення розрахунків встановлює 3382,4 грн., а

згідно показників „Х”-денного звіту РРО -202,9 грн. Таким чином, з урахуванням

суми закупки робітників ДПА у розмірі 44,8 грн. перевіркою було встановлено

суму невідповідності в розмірі 3134,70 грн.

Відповідно до ст.2 Закону України

„Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг” місцем проведення розрахунків є місце, де

здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та

зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а

також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із

застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Як зазначає позивач, на момент

перевірки він знаходився у крамниці один та ним не проводилась інвентаризація

грошових коштів, у зв'язку з чим застосовані до нього фінансові санкції є

неправомірними.

Але, як з'ясовано судом та

підтверджується матеріалами справи, перевірку було здійснено у присутності

громадянки ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), якою власноручно підписано опис наявних

готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків. Крім того,

необґрунтованими є посилання позивача на те, що опис наявних готівкових коштів

не підписувався ним, у зв'язку з чим відсутні докази наявності невідповідності

суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка

зазначена у денному звіті. Так, як встановлено судом, гр. ОСОБА_3 є найманим

працівником позивача, яка працювала на час проведення перевірки ІНФОРМАЦІЯ_1 в

магазині позивача на підставі трудового договору НОМЕР_5 від 12.10.2006 р.,

укладеного безстроково між СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Крім того, твердження позивача про

те, що під час перевірки він знаходився у магазині один спростовується скаргою

позивача від 28.02.2007 р., в якій він просив ДПА в Одеській області

переглянути рішення про застосування штрафних (фінансових) НОМЕР_2 від

12.02.2007 р. у зв'язку з тим, що частина виявлених наявних готівкових коштів,

а саме: 3135,0 грн. є особистими коштами його ІНФОРМАЦІЯ_1 -ОСОБА_3, які

знаходились в неї та були надані перевіряючим.

Таким чином, позивач не довів суду

факт відсутності порушення ним п.13 ст.3 Закону України „Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями).

Таким чином, при встановленні суми

невідповідності наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі

коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій,

відповідачем правомірно віднесено до суми невідповідності  наявних готівкових коштів на місці проведення

розрахунків суму в розмірі  3134,7 грн.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону

України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які

здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із

застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу

товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці

проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора

розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки

-загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку

робочого дня.

Таким чином, суд вважає, що ДПІ у

Київському районі м. Одеси правомірно застосовані до позивача штрафні (фінансові)

санкції у розмірі 15673,5 грн. (3134,7 грн. х 5).

Згідно ст. 22 Закону України ”Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці

проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку

використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими

квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької

діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на

яку виявлено невідповідність.

Щодо порушень позивачем, на думку

відповідача, вимог п. 1. ст. 3 Закону України ”Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суд

зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки ДПА в

Одеській області, в порушення вимог п. 1. ст. 3 Закону України ”Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг” позивачем не проведено через реєстратор розрахункових

операцій розрахункову операцію на суму 44,8 грн. при закупівлі 1 пляшки водки

„Хортиця” -0,7 -22,5 грн., 1 пачки масла -3,00 грн., 1 бул. хліба -2,4 грн.,

кільця „Чайної” ковбаси -9,00 грн. та 1 пачки сигарет „Парламент” -7,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних

вимог посилається на те, що він взагалі не здійснював продаж вказаного в акті

товару та не приймав від працівників ДПА в Одеській області грошові кошти.

Проте, в підтвердження зазначеного позивач не надав жодних доказів, у зв'язку з

чим такі посилання до уваги судом не приймаються. Більш того, вказані посилання

позивача спростовуються описом наявних готівкових коштів, що знаходились на

місці проведення розрахунків, в якому зазначена сума вищевказаної покупки в розмірі

44,80 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону

України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які

здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із

застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу

товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги)

через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у

фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням

відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових

операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням

зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Також згідно п. 2 ст. 13 Закону

України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які

здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із

застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу

товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або

відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму

проведеної операції.

Таким чином, з урахуванням

вищевикладених обставин, суд вважає що позивачем правомірно нараховано позивачу

штрафні санкції в розмірі 224,00 грн. за непроведення розрахункової операції

через реєстратор розрахункових операцій на суму 44,80 грн.

Також під час перевірки ДПА в

Одеській області було встановлено факт незабезпечення щоденного друкування

фіскальних звітних чеків за 07.04.2006 р., 24.05.2006 р., 21.07.2006 р.,

30.07.2006 р., 05.08.2006 р., 06.08.2006 р., 27.08.2006 р., а також

незабезпечення зберігання в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних

чеків за 03.04.2006 р., 28.04.2006 р., 07.04.2006 р., 24.05.2006 р., 21.07.2006

р., 30.07.2006 р., 05.08.2006 р., 06.08.2006 р., 27.08.2006 р.

Заперечення позивача щодо вказаного

порушення та ствердження позивача, що під час проведення перевірки фахівці ДПА

в Одеській області не врахували та не взяли до уваги, що позивач щоденно

здійснює роздрукування фіскальних звітних чеків, та усі Z-звіти зберігаються у

книзі обліку розрахункових операцій, спростовуються наявними в матеріалах

справи копіями фіскальних звітних чеків, які були наявні під час перевірки. При

цьому слід зазначити, що позивач не надав жодних доказів в обґрунтування своїх

стверджень про щоденне роздрукування фіскальних звітних чеків та про їх

зберігання у книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 9 ст. 13 Закону України

„Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які

здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із

застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу

товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

зобов'язані  щоденно друкувати на

реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів

(послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку

розрахункових операцій.

Згідно п. 4 ст. 17 Закону України

„Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг” у разі невиконання щоденного друку

фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових

операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові

операції за товари (послуги), застосовуються фінансові санкції у розмірі  двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

У зв'язку з цим, на думку суду,

застосовані до позивача ДПІ у Київському районі м. Одеси штрафні санкції у сумі

340,00 грн. за порушення п. 9 ст. 13 Закону України „Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг” є правомірними.

Відтак, позивач не довів суду

протиправність прийняття податковим органом оскаржуваного рішення НОМЕР_2 щодо

застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 1,

п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Щодо застосованих до позивача

штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 160 грн. згідно рішення НОМЕР_1 від

12.02.2007 р. суд зазначає наступне. 

Як вбачається з матеріалів справи,

підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення від 12.02.2007 р.

НОМЕР_1 на суму 160,0 грн. є порушення позивачем п. 1 ст. 7 Закону України „Про

патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Згідно п. 1 ст. 7 Закону України

„Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” торговий патент

повинен бути розміщений у приміщеннях для надання послуг у сфері грального

бізнесу та надання побутових послуг; торговий патент має бути відкритим та

доступним для огляду.

Так, ДПА в Одеській області

зазначає, що торговий патент на момент перевірки знаходився у Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 у папці з документами, а не

розміщений на доступному для огляду місці, але ніяких доказів зазначеного не

надав.

Згідно пояснень позивача торговий

патент, під час проведення перевірки, знаходився на доступному для огляду місці

- біля касового апарату та був знятий з видного місця у крамниці і наданий

перевіряючим під час проведення перевірки, однак ними не було прийнято до уваги

наявність такого патенту.

Разом з тим суд зазначає, що

доказів порушення позивачем вимог п. 1 ст. 7 Закону України „Про патентування

деяких видів підприємницької діяльності” відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від

доказування. А частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України

передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу

адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві

є будь-які фактичні дані,  на

підставі  яких  суд 

встановлює  наявність або

відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть

участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення

справи.  Ці дані встановлюються судом на

підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх 

представників, показань свідків, письмових  і речових 

доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу

адміністративного судочинства України суд оцінює  докази, 

які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх

безпосередньому,  всебічному, повному та

об'єктивному дослідженні.

Відтак, відповідач не довів суду

правомірність прийняття ним рішення НОМЕР_1 щодо застосування до позивача

штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем п.1 ст. 7 Закону України

„Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, у зв'язку з чим суд

доходить висновку про безпідставність нарахування позивачу штрафних

(фінансових) санкцій в розмірі 160,00 грн. та відповідно про безпідставність

прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

від 12.02.2007 р. НОМЕР_1.

Стаття 19 Конституції України

встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства

України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті

(вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою

це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що

мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо

(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед

законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного

судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності,

відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а

згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або

визнання нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень

повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав,

свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу

адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного

позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта

владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про

скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про

поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу

його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання

відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача

коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності

об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7)

примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8)

визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних

повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і

захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних

повноважень.   

Враховуючи вищевикладене та

оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, господарський суд

вважає, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_1 обґрунтовані частково та відповідають вимогам чинного законодавства, у

зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

         Керуючись

ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у

Київському районі м. Одеси та Державної податкової адміністрації в Одеській області

про визнання дій протиправними та 

скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

задовольнити частково.

2.          Визнати дії Державної податкової

адміністрації в Одеській області щодо проведення 08.02.2007 р. перевірки

Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 протиправними. 

3.          Рішення Державної податкової

інспекції у Київському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових)

санкцій  НОМЕР_1 від 12.02.2007 р.

скасувати. 

4.          В задоволенні решти позовних вимог

відмовити.

5.          Стягнути з державного бюджету України

на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 судовий

збір у розмірі 1 (одна) грн. 13 коп.

Постанову

суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова

суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено

21.06.2007 р.

Суддя