Ухвала

від 20.09.2018 по справі 510/1726/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 510/1726/17

провадження № 61-41838ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Лесько А.О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ренійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що відповідно до рішення Ренійського районного суду Одеської області від 29 серпня 2017 року вона є власником ? частини земельної ділянки загальною площею 0,0539 га по АДРЕСА_1, та ? частини розташованого на вказаній земельній ділянці житлового будинку (загальною площею 49, 10 кв. м та житловою площею 36,90 кв. м) з надвірними спорудами НОМЕР_1.

Постановою державного виконавця ВДВС Ренійського РУЮ від 05 червня 2008 року № 03-6603 на вказане майно було накладено арешт, у зв'язку з чим їй відмовлено у державній реєстрації права власності.

На підставі викладеного, просила суд зняти арешт з ? частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Ренійського районного управління юстиції Одеської області внести зміни до Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майнапрозняття арешту.

Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року позов задоволено. Знято арешт з ? частини житлового будинку по АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ренійського районного управління юстиції 05 червня 2008 року № 03-6603 (запис про заборону відчуження нерухомого майна від 27 червня 2008 року № 7469790).

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року рішення Ренійського районного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання про стягнення судового збору.

28 липня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_3направлено із пропуском строку на касаційне оскарження касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року надіслано судом до реєстру - 07 червня 2018 року, зареєстровано 08 червня 2018 року, оприлюднено 12 червня 2018 року.

Згідно із частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

У касаційній скарзі міститься прохання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження у зв'язку із поважністю причини такого пропуску, з посиланням на те, що повний текст постанови Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року нею отримано лише 29 червня 2018 року, на підтвердження чого надала копію конверта з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із частиною третьою статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року пропущено із поважних причин, такий підлягає поновленню.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської областівід 31 травня 2018 року і залишити в силі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом положень частини першої статті 59 Закону України Про виконавче провадження , а також на порушення вимог статті 33 ЦПК України 2004 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Апеляційний суд установив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19травня 2006 року (реєстраційний номер 11830 на праві власності належала ? частина будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 .

27 червня 2008 року реєстратором: Ренійською районною державною нотаріальною конторою на вказане домоволодіння накладено арешт на підставі постанови Ренійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 25червня 2008 року.

Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 29 серпня 2017 року за ОСОБА_3 визнано право власності на ? частини житлового будинку з надвірними спорудами НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Постановою державного виконавця Ренійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області КошовєйІ. Ф.від 16січня 2018 року накладено арешт на земельну ділянку АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2 ).

Також апеляційний суд установив, що ОСОБА_4 має заборгованість заборгованість по аліментам за період з 01 січня 2016 року до 27 червня 2017 року у розмірі 200 844 грн 79 коп. Розмір аліментів станом на 01січня 2018 року- 9 100 грн, заборгованість за додатковими витратами на утримання дитини - 778 грн 30 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачами в справі про зняття арешту є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Врахувавши, що судом першої інстанції в порушення частини першої статті 33 ЦПК України 2004 року до участі у справі не було залучено особу, в інтересах якої накладено арешт - ОСОБА_6 (стягувач по аліментам), апеляційний суд дійшов правильного висновку про передчасність скасування арешту на майно боржника, накладеного до набуття позивачем права власності на нього.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують викладені у оскаженому судовому рішенні висновки.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктами 1, 5 частини другої, пунктом 2 частинами четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ренійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик