Рішення

від 17.09.2018 по справі 910/8683/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018Справа № 910/8683/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства спеціального конструкторсько - технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (03028, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛИСОГІРСЬКА, будинок 12) до проГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.Київ, ВУЛИУЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16) відшкодування збитків у розмірі 8 678 грн. 59 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство спеціальне конструкторсько - технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі також - Відповідач ) про відшкодування збитків у розмірі 8 678 грн. 59 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Відповідача збитків у зв'язку з подвійним відшкодуванням заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 року позовну заяву Державного підприємства спеціального конструкторсько - технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відшкодування шкоди у розмірі 8 678 грн. 59 коп. залишено без руху. Надано Заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду письмової заяви із зазначенням відповідних відомостей.

13.07.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8683/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

09.08.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.07.2018 була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим особам сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2017 року по справі №826/6314/17 адміністративний позов Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві задоволено. Стягнуто з Державного підприємства спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення в сумі 86 785,94 грн. (вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят п'ять) гривень 94 копійок на розрахунковий рахунок № 25608301232821, код платежу 50020600 в ГУ Ощадбанку по м.Києву та області, МФО 322669). (а.с.25-26)

12.01.2018 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55506365 з примусового виконання виконавчого листа №826/6314/17 виданого 20.11.2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з Державного підприємства спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України на користь Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві боргу в сумі 86 785,94 грн. (а.с.31)

Відповідно до платіжного доручення №22 від 22.01.2018 року Державне підприємство спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України перерахувало на рахунок Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві грошові кошти у розмірі 95715 грн. 53 коп. із зазначенням призначення платежу: на підставі примусового виконання ВЛ№826/6314/17 від 20.11.2017р., що вид. ОС м. Києва та ВП№55506365 від 12.01.2018р. (а.с.30)

09.02.2018 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №55506365 з примусового виконання виконавчого листа №826/6314/17 виданого 20.11.2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва, у зв'язку зі сплатою боргу та витрат виконавчого провадження. (а.с.32)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що станом на 31.05.2017 року Позивачем було відшкодовано на користь Відповідача витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за період січень - квітень 2017 року у загальному розмірі 86785 грн. 94 коп., що підтверджується платіжними дорученнями. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві збитки у розмірі 8 678 грн. 59 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства спеціального конструкторсько - технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2017 року по справі №826/6314/17 адміністративний позов Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві задоволено. Стягнуто з Державного підприємства спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення в сумі 86 785,94 грн. (вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят п'ять) гривень 94 копійок на розрахунковий рахунок № 25608301232821, код платежу 50020600 в ГУ Ощадбанку по м.Києву та області, МФО 322669). (а.с.25-26)

У вказаній постанові адміністративного суду встановлено, що Державне підприємство спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України зареєстровано в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у м.Києві як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідно до положень Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" і Прикінцевих положень вказаного Закону несе обов'язок щодо покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Пенсійним фондом сплачуються пенсії, які призначені на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", фізичним особам, що працювали за Списками № 1 та № 2.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 N 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для вказаних платників збору, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, згідно пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- п."а" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- п."б"-"з", зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві на адресу відповідача надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в загальній сумі 86 785,94 грн., а саме: за Списком № 1 в сумі 63 128,06 грн., в тому числі січень 2017 р. з розрахунку 18 950,48 грн., лютий 2017 р. - 14 703,18 грн., березень 2017 р. - 14 737,20 грн., квітень 2017 р. -14 737,20 грн. та за Списком № 2 в сумі 23 657,88 грн., в тому числі січень 2017 р. з розрахунку 5 944,04 грн., лютий 2017 р. - 5 904,58 грн., березень 2017 р. - 5 904,63 грн., квітень 2017 р. - 5 904,63 грн., яка у встановлений законодавством термін відповідачем сплачена не була. Відповідно утворилася заборгованість в розмірі 86 785,94 грн. за період січень-квітень 2017 р.

12.01.2018 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55506365 з примусового виконання виконавчого листа №826/6314/17 виданого 20.11.2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з Державного підприємства спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України на користь Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві боргу в сумі 86 785,94 грн. (а.с.31)

Відповідно до платіжного доручення №22 від 22.01.2018 року Державне підприємство спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України перерахувало на рахунок Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві грошові кошти у розмірі 95715 грн. 53 коп. із зазначенням призначення платежу: на підставі примусового виконання ВЛ№826/6314/17 від 20.11.2017р., що вид. ОС м. Києва та ВП№55506365 від 12.01.2018р. (а.с.30)

09.02.2018 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №55506365 з примусового виконання виконавчого листа №826/6314/17 виданого 20.11.2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва, у зв'язку зі сплатою боргу та витрат виконавчого провадження. (а.с.32)

Однак, Судом встановлено, що відповідно до платіжних доручень №21 від 30.01.2017 року на суму 21000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за січень 2017р. ., №106 від 28.04.2017 року на суму 17 607 грн. 90 коп. із зазначенням призначення платежу: відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за лютий 2017р. ., №129 від 30.05.2017 року на суму 3 000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за лютий 2017р. ., №130 від 30.05.2017 року на суму 18 619 грн. 21 коп. із зазначенням призначення платежу: відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за березень 2017р. ., №131 від 31.05.2017 року на суму 55 240 грн. 72 коп. із зазначенням призначення платежу: відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за березень-травень 2017р. Державним підприємством спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України було перераховано на користь Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві грошові кошти у загальному розмірі 115 467 грн. 83 коп. (а.с.14, 17,23-24)

Таким чином, Суд зазначає, що станом на момент винесення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2017 року по справі №826/6314/17 Державним підприємством спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України було перераховано на користь Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві грошові кошти на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення в сумі 86 785,94 грн.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем заявлено до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві збитків у розмірі 8 678 грн. 59 коп.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд звертає увагу, що визначений Позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення збитків з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на підставі ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України є неефективним з огляду на правовідносини, які склалися між Сторонами, а тому на підставі ч.2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України у вказаному рішенні Господарським судом міста Києва самостійно визначено ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача у вигляді стягнення шкоди.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. У разі наявності лише незаконної бездіяльності державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування.

Згідно зі ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Суд зазначає, що протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення грошових коштів на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення в сумі 86 785,94 грн., які фактично вже були перераховані на рахунок Відповідача, звернення до виконавчої служби з заявою про примусове виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2017 року по справі №826/6314/17, примусове стягнення даної суми та відшкодування витрат виконавчого провадження, встановлено Судом на підставі фактичних обставин справи, причино-наслідковий зв'язок характеризується тим, що у зв'язку з неправомірністю винесення даної постанови Позивачем в межах виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 31.07.2017 року по справі №826/6314/17 було сплачено грошові кошти у розмірі 95 715 грн. 53 коп. внаслідок чого Позивачу завдано шкоду у розмірі 8 678 грн. 59 коп.

Наявність вини Відповідача у вказаних діях не спростовано під час розгляду справи та відповідно вона за змістом ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України презюмується.

За таких обставин, Суд приходить до висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

Судом враховано, що у рішенні Конституційного суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001 р. у справі № 1-36/2001 зазначено, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Таким чином, з врахуванням наведених норм права, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 67/157-10 від 25.05.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Частиною першою ст. 48 названого Кодексу встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка, зокрема, передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Аналогічна норма передбачена у Положенні про Державну казначейську службу України, затвердженому Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011. Відповідно до пункту 7 зазначеного Положення Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Територіальним органом у м. Києві є Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Таким чином, управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.

З огляду на викладене вище, обов'язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, у тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам незаконними діями та рішеннями органів державної влади покладено на Державну казначейську службу України та її територіальні органи, а тому Позивачу надано право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що оскільки Позивачем доведено належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, позовні вимоги Позивача про стягнення шкоди у розмірі 8 678 грн. 59 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, Суд звертає увагу, що оскільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України №203 від 29.03.2017 року утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об'єднані управління Пенсійного фонду України в м. Києві та головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, належним відповідачем у даній справі є саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Що стосується розподілу судових витрат відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, Суд приходить до висновку, що судовий збір за подання вказаної позовної заяви не покладається на Відповідачів та не справляється взагалі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, Суд зазначає, що Позивач має право на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Позивачем також заявлено до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2400 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2018 року між Державним підприємством спеціального конструкторсько - технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (Замовник) та Адвокатським об'єднанням Адвокатська фірма Бізнес і Право (Виконавець) було укладено Договір про надання правової допомоги №11/01/18, за змістом якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Виконавець зобов'язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору, у випадку, якщо така оплата передбачена Договором.

Додатковою угодою №1 до Договору про надання правової допомоги №11/01/18 від 11.01.2018 року Сторони узгодили, що вартість правової допомоги становить 2400 грн.

На підтвердження здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу Позивачем було подано платіжне доручення №101 від 31.05.2018 р. на суму 2400 грн. Також було подано посвідчення помічника адвоката ОСОБА_2 Однак, Заявником не додано до матеріалів справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги всупереч статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Суд зазначає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами . Однак, доказів надання правничої допомоги Позивачу саме адвокатом матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2400 грн. 00 коп. не підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, а тому в цій частині Суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Державного підприємства спеціального конструкторсько - технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.Київ, ВУЛИУЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) через Державну казначейську службу України (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37567646) на користь Державного підприємства спеціального конструкторсько - технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (03028, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛИСОГІРСЬКА, будинок 12, ідентифікаційний код юридичної особи 05540132) шкоду у розмірі 8 678 (вісім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 вересня 2018 року

Суддя О.В. Чинчин