Рішення

від 20.09.2018 по справі 910/7698/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2018Справа № 910/7698/18

За позовом ОСОБА_1 (м. Суми)

До 1. ОСОБА_2 (Донецька область, м. Слав'янськ)

2. ОСОБА_3 (м. Суми)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Виробничо-комерційна фірма "Бєлфат" Товариство з обмеженою відповідальністю (м. Київ)

Про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та скасування рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: ОСОБА_5

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю від 13.10.16. № 1, укладений між відповідачами;

- скасування рішення загальних зборів учасників Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю, оформленого протоколом від 13.10.16. № 01/10/16 в частині вибуття позивача зі складу засновників Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку із продажем належної йому частки, що становить 29% та в частині затвердження статуту Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю в новій редакції.

Позовні вимоги обґрунтовано введенням відповідачами позивача в оману для підписання оспорюваного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.18. відкрито провадження у справі № 910/7698/18, призначено підготовче засідання у справі на 19.07.18. та залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Виробничо-комерційну фірму "Бєлфат" Товариство з обмеженою відповідальністю.

19.07.18. відповідачем-2 подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_3 проти позову заперечує з підстав того, що на думку відповідача-2 він є неналежним відповідачем по справі, та з підстав того, що постановою від 28.03.18. про закриття кримінального провадження № 12017200440000899 встановлено, що показами ОСОБА_1 підтверджується, що документи, які стали підставою для його виходу зі складу засновників ВКФ Белфат ТОВ були підписані ним особисто, за його власного волевиявлення, без примусу та тиску зі сторони засновників товариства та ним особисто були прочитані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.18. відкладено підготовче засідання у справі на 21.08.18., повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 16.08.18. з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.

21.08.18. позивачем подано клопотання про залучення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.18. повернуто ОСОБА_1 без розгляду клопотання № б/н від 21.08.18. про залучення третьої особи.

21.08.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/7698/18 до судового розгляду по суті на 20.09.18.

17.09.18. відповідачем-2 подано заяву, в якій вказано, що при розгляді Господарським судом міста Києва справи № 910/7698/18 відповідач-2 користується професійною правничою допомогою адвоката, послуги якого за домовленістю з останнім мають бути оплачені після проголошення судом рішення у справі, відповідач-2 зможе подати докази витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, та керуючись ст.ст. 129, 221 ГПК України повідомляє суд, що відповідні докази будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі № 910/7698/18 та просить вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 20.09.18. проти позову заперечував.

Представники позивача, відповідача-1 в судове засідання 20.09.18. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.09.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено вимоги про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю від 13.10.16. № 1, укладений між відповідачами;

- скасування рішення загальних зборів учасників Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю, оформленого протоколом від 13.10.16. № 01/10/16 в частині вибуття позивача зі складу засновників Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку із продажем належної йому частки, що становить 29% та в частині затвердження статуту Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю в новій редакції.

Вказані вимоги обґрунтовано наступним:

- підпис на оскаржуваному договорі є дійсно підписом позивача, але ставлячи свій підпис він не знав, що це є договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі та не бажав укладення такого договору, оскільки навмисно був введений в оману ОСОБА_3, з огляду на що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України;

- необхідність скасування рішення загальних зборів учасників Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю, оформленого протоколом від 13.10.16. № 01/10/16 в частині вибуття позивача зі складу засновників Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку із продажем належної йому частки, що становить 29% та в частині затвердження статуту Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю в новій редакції, обґрунтована позивачем тим, що наразі він не має статусу учасника другого відповідача, то він позбавлений можливості провести загальні збори його учасників, спонукати відповідача-1 до проведення таких зборів, чи провести реєстрацію змін до статуту на підставі ст. 29 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Відповідач-2 заперечуючи проти позову зазначає, що на думку відповідача-2 він є неналежним відповідачем по справі, та з підстав того, що постановою від 28.03.18. про закриття кримінального провадження № 12017200440000899 встановлено, що показами ОСОБА_1 підтверджується, що документи, які стали підставою для його виходу зі складу засновників ВКФ Белфат ТОВ були підписані ним особисто, за його власного волевиявлення, без примусу та тиску зі сторони засновників товариства та ним особисто були прочитані.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

13.10.16. між ОСОБА_1, як Продавцем, та ОСОБА_2, як Покупцем, було укладено Договір № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець передає Покупцеві у власність належну йому частку у статутному капіталі Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю, розмір якої становить 159.500,00 грн. (29% статутного капіталу), а Покупець приймає цю частку і сплачує за неї грошову суму, яка становить 3000,00 грн. (п. 5.1 Договору).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що повний розрахунок між сторонами за Договором здійснено до укладення самого Договору і підписанням Договору сторони засвідчують виконання зобов'язань за ним в частині оплати вартості частки.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом Постанови № 9 від 06.11.09. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частинами 1 та 2 ст. 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частиною 1 ст. 229 Цивільного кодексу України визначено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, предметом дослідження є коло обставин, які стосуються укладення угоди при введенні однієї сторони в оману другою стороною умисно, з певною метою, при цьому характер обставин, щодо яких введено в оману, повинен бути істотним, таким, що суттєво впливає на права тієї сторони угоди, яка діє добросовісно.

У п. 3.10 Постанови № 11 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вказано, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі, в тому числі, ст. 230 - 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Зокрема, цими істотними обставинами у розумінні ст. 230 Цивільного кодексу України може бути умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 12.04.17. по справі № 902/695/16.

У розумінні приписів ст. 230 Цивільного кодексу України обман - це навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину; це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Ознакою обману є, насамперед, умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 Цивільного кодексу України. Вказану правову позицію висловлено у постановах від 26.09.17., від 11.04.17. по справах № 904/677/16, № 920/292/16.

Судом вказувалось, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, всупереч наведеного вище, позивачем не було надано суду належних та допустимих у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів введення ОСОБА_3 в оману позивача щодо обставин, які мали істотне значення при укладанні Договору.

При цьому судом встановлено наступне.

За приписами ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Ст. 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом (ч. 1, 3 ст. 83 Цивільного кодексу України).

За приписом статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства (ст. ст. 28, 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ).

З протоколу № 01/10/16 загальних зборів учасників Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю вбачається, що на загальних зборах присутні учасники. які в сукупності володіють 100% часток Статутного капіталу Товариства: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1.

Збори були визнані правомочними та було затверджено наступний порядок денний:

1. Про вихід учасників з Товариства та відступлення частки в статутному капіталі.

2. Про прийняття нового учасника до складу учасників Товариства.

3. Про зміну місцезнаходження Товариства.

4. Про звільнення директора Товариства.

5. Про призначення директора Товариства.

6. Про затвердження нової редакції Статуту Товариства.

7. Про проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства.

Матеріали справи свідчать, що 13.10.16. за результатами проведення Загальних зборів учасників Виробничо-комерційної фірми "Бєлфат" Товариства з обмеженою відповідальністю прийнято рішення по питаннях порядку денного, яке оформлене протоколом № 01/10/16..

З вказаного протоколу вбачається, що з питання 1 Про вихід учасників з Товариства та відступлення частки в статутному капіталі Товариства Учасники проголосувавши ЗА одноголосно вирішили вивести зі складу учасника Товариства ОСОБА_1 та передати належну йому частку у статутному капіталі Товариства в розмірі 159.500,00 грн., що складає 29% статутного капіталу Товариства на користь ОСОБА_2 на підставі Договору від 13.10.16.

Протокол від 13.10.16. № 01/10/16 загальних зборів учасників третьої особи підписаний всіма учасниками, в тому числі ОСОБА_1., та скріплений печаткою третьої особи.

Згідно з п. 17, п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.08. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Отже, судом встановлено, що під час скликання та проведення Загальних Зборів учасників Товариства 13.10.16. відсутні порушення вимог законодавства, які є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного у сукупності, приймаючи до уваги, що заявником не доведено належними та допустимими у розмінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами наявності обставин, з якими чинне законодавство пов'язує визнання правочинів недійсними, як то введення в оману сторони за договором, як і не доведено наявності підстав для визнання недійсними рішення загальних зборів учасників третьої особи, оформленого протоколом № 01/10/16 від 13.10.16., суд дійшов висновку щодо залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та скасування рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 27.09.18.

Суддя Т.М. Ващенко