Рішення

від 26.09.2018 по справі 911/1498/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1498/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства "КРАНОБУДІВНА ФІРМА "СТРІЛА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Т.А. ГРУП"

про визнання недійсним договору,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 09.08.2018 року);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 25.04.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "КРАНОБУДІВНА ФІРМА "СТРІЛА" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Т.А. ГРУП" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що сторонами договору купівлі-продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015 року не були погоджені у встановленому законом порядку всі істотні умови, а також на те, що під час укладення вищевказаного договору від імені позивача договір був підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 25 липня 2018 року.

24 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

25 липня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, доповнення до відзиву на позовну заяву та заява про долучення до матеріалів справи документів, які підлягали задоволенню судом.

25 липня 2018 року представник позивача у засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання заперечував.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що задоволенню не підлягало.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2018 року підготовче засідання відкладено на 15 серпня 2018 року.

15 серпня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - публічного акціонерного товариства "Київобленерго". Також, представник позивача подав клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

15 серпня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву про долучення до матеріалів справи документів, яка підлягала задоволенню судом.

У засіданні представник позивача заявлені клопотання підтримав, просив суд залучити до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - публічне акціонерне товариство "Київобленерго", та продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення клопотань представника позивача заперечував.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, визнав його таким, що задоволенню не підлягало, а клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження на тридцять днів підлягало задоволенню судом.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 12 вересня 2018 року.

10 вересня 2018 року та 12 вересня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заяви про долучення документів до матеріалів справи, які підлягали задоволенню судом.

12 вересня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зміну підстав позову від 11.09.2018 року.

12 вересня 2018 року в засіданні представник позивача просила суд відкласти підготовче засідання.

Представник відповідача проти відкладення підготовчого засідання заперечував.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 26 вересня 2018 року.

26 вересня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

04 червня 2015 року між публічним акціонерним товариством "КРАНОБУДІВНА ФІРМА "СТРІЛА" та товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Т.А. ГРУП" (далі - відповідач) був укладений договір купівлі - продажу частини нерухомого майна - комплексу (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу у власність частину нерухомого майна - комплексу, розташованого за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Щолківська, №1, загальною площею 40 306,03 кв.м. (далі - майно), а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Публічним акціонерним товариством "КРАНОБУДІВНА ФІРМА "СТРІЛА" було змінено назву на приватне акціонерне товариство "КРАНОБУДІВНА ФІРМА "СТРІЛА" (далі - позивач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 1.1 договору, до складу відчужуваних 8/100 (вісім сотих) частин комплексу входить: склад тарного зберігання продукції, інв. №0002 Ц, загальна площа 104,5 кв. м.; склад ПММ, Е; заготівельна дільниця, інв. №0016 Ф, загальна площа 1 762,0 кв. м.; прохідна, інв. №0009 Щ - 2, загальна площа 30,0 кв. м.; 18/100 частини огорожі №б/н, що підтверджується довідкою виданою КП Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" від 09.04.2015 року за №11.

Згідно з п. 1.2 договору, частина комплексу, що відчужується за цим договором, належить позивачу на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 28 листопада 2011 року виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, на підставі рішення №590 від 08.11.2011 року, зареєстрованого 28.11.2011 року КП Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" за номером запису 440 в книзі 1/1. Право власності на частину комплексу, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під №9452654, що підтверджується витягом із зазначеного реєстру, виданим 22.04.2015 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу, індексний номер: 36643838. Реєстраційний номер комплексу, як об'єкта нерухомого майна - 6234495322106.

Відповідно до п. 2 договору, за домовленістю сторін та згідно статті 632 Цивільного кодексу України продаж зазначеної у договорі частини комплексу вчиняється за 1 304 077,20 (один мільйон триста чотири тисячі сімдесят сім) гривень 20 копійок, в тому числі ПДВ 217 346,20 (двісті сімнадцять тисяч триста сорок шість) гривень 20 копійок.

Згідно з п. 2.1 договору, вказану суму в п. 2 цього договору, відповідач сплачує на розрахунковий рахунок позивача №26004166100073 в ПАТ "Укрінбанк" Броварське відділення №1 МФО 300142 код ЄДРПОУ 01349495 протягом п'яти днів, з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не пізніше 08 червня 2015 року. Обов'язок відповідача, щодо сплати вартості нерухомого майна, вважається виконаним у момент зарахування повної його вартості на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 6 договору встановлено, що ми: представники позивача та відповідача особистими підписами під цим договором, взаємно стверджуємо один одному та повідомляємо усіх заінтересованих в тому осіб, що: в момент підписання цього договору ми усвідомлюємо значення своїх дій і можемо керувати ними; представники діють в межах своїх повноважень щодо укладення цього договору, немає обмежень щодо товариства на купівлю частини комплексу; розуміємо природу цього правочину, свої права та обов'язки за цим договором; при узгодженні умов цього договору та укладенні договору відсутній будь - який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними, як учасниками правочину; договір укладається на вигідних для учасників правочину умовах і не є результатом впливу обставини; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків, не є фіктивним; цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним); у сторін відсутні заперечення щодо кожної з умов цього правочину; ми володіємо українською мовою, що дає нам можливість прочитати цей договір і правильно зрозуміти його сутність та правові наслідки; ми не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає нашим інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає нашій внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому; цей договір не є фіктивним чи удаваним правочином; подані нами документи, що ідентифікують нас, учасників цього договору, є достовірними, ми не є публічними діячами або пов'язаними з ними особами; проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням визначених нами умов та умов, що є обов'язковими, нами прочитаний, зрозумілий і схвалений.

Згідно з п. 7 договору, сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі - продажу частини комплексу.

Відповідно до п. 9 договору, позивач зобов'язаний передати, а відповідач прийняти частину комплексу за актом приймання - передачі в день підписання (укладення) договору.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що сторони домовились, що позивач звільняє відповідачу приміщення частини комплексу протягом сорока п'яти днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно з п. 9.4 договору, позивач зобов'язується в момент підписання цього договору укласти з відповідачем договір купівлі - продажу обладнання, за яким продати трансформатор ТМЗ - 1000 (ТП - 2А) та дві конденсатні установки КСТУКМ, власником яких є позивач та які розташовані на території частини комплексу. Останній надав свою згоду та не має жодних претензій фінансових чи матеріальних, ні до позивача, а ні до відповідача з цього приводу. Позивач зобов'язується надати заяву на відступлення зарезервованої (договірної) потужності в розмірі 0,5 МВт на користь відповідача.

Відповідно до п. 12 договору, договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

04 червня 2015 року сторонами підписано акт приймання - передачі частини нерухомого майна - комплексу (далі - акт від 04.06.2015 року), з якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв 8/100 (вісім сотих) частин нерухомого майна - комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Щолківська, №1 (один), загальною площею 40 306,3 кв.м. (далі - майно). До складу відчужуваних 8/100 (вісім сотих) частин комплексу входить: склад тарного зберігання продукції, інв. №0002Ц, загальна площа 104,5 кв. м.; склад ПММ, Е; заготівельна дільниця, інв. №0016 Ф, загальна площа 1 762,0 кв. м.; прохідна, інв. №0009 Щ - 2, загальна площа 30,0 кв. м.; 18/100 частини огорожі №б/н, що підтверджується довідкою, виданою КП Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" від 09.04.2015 року за №11 та розташована на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:01:038:0009, загальною площею 10,2540 га.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що сторонами договору купівлі-продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015 року не були погоджені у встановленому законом порядку всі істотні умови вищевказаного договору, що підтверджується, на думку позивача, наявністю в договорі п. 9.4 договору.

Крім цього, послався на те, що під час укладення вищевказаного договору від імені позивача договір був підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що під час укладення договору сторонами не були погоджені всі його істотні умови, що підтверджується п. 9.4 договору.

Як уже зазначалося, відповідно до п. 9.4 договору, позивач зобов'язується в момент підписання цього договору укласти з відповідачем договір купівлі - продажу обладнання, за яким продати трансформатор ТМЗ - 1000 (ТП - 2А) та дві конденсатні установки КСТУКМ, власником яких є позивач та які розташовані на території частини комплексу. Останній надав свою згоду та не має жодних претензій фінансових чи матеріальних, ні до позивача, а ні до відповідача з цього приводу. Позивач зобов'язується надати заяву на відступлення зарезервованої (договірної) потужності в розмірі 0,5 МВт на користь відповідача.

Так, за твердженнями представника позивача, умови, визначені в п. 9.4 договору, за своєю правовою природою є самостійним правочином, який може породжувати права та обов'язки виключно за умови досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору. Також представник позивача вважав, що відступлення зарезервованої (договірної) потужності (0,5 МВт) відповідачу є самостійним предметом договірного правовідношення, щодо якого не визначено істотних умов договору, а саме: ціни, строку, порядку та форми передачі цієї потужності, а також не визначено суб'єкта, на користь якого має бути передана заява позивача на відступлення зарезервованої (договірної) потужності.

25 липня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він послався на те, що під час укладення договору купівлі - продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015 року сторонами були погоджені всі істотні умови. Крім цього, представник відповідача просив суд застосувати позовну давність, вважав, що позивачем пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що 04 червня 2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу частини нерухомого майна - комплексу.

Згідно з п. 1 договору, позивач передає у власність (продає), а відповідач приймає у власність (купує) і зобов'язується сплатити за нього позивачу грошову суму у розмірі та на умовах визначених цим договором, 8/100 (вісім сотих) частин нерухомого майна - комплексу, з належних позивачу 58/100 (п'ятдесят вісім сотих) частин, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Щолківська, №1 (один), загальною площею 40 306,3 кв.м. (далі - частина комплексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Пунктом 2 договору встановлено, що за домовленістю сторін та згідно статті 632 Цивільного кодексу України продаж зазначеної у договорі частини комплексу вчиняється за 1 304 077,20 (один мільйон триста чотири тисячі сімдесят сім) гривень 20 копійок, в тому числі ПДВ 217 346,20 (двісті сімнадцять тисяч триста сорок шість) гривень 20 копійок.

Відповідно до п. 12 договору, договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 17 договору, договір може бути розірваний за домовленістю сторін. Договір вважається розірваний з моменту оформлення відповідного договору, згідно до вимог чинного законодавства України.

Так, суд дійшов висновку про те, що сторонами були погоджені всі істотні умови договору (предмет, ціна та строк дії).

Крім цього, сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі - продажу частини комплексу (п. 7 договору).

Відтак, посилання позивача на те, що укладення вищевказаного договору сторонами суперечить актам цивільного законодавства та інтересам держави і суспільства, є безпідставними.

Також, позивач послався на те, що під час укладення договору купівлі-продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015 року, від імені позивача договір був підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Доводи представника позивача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Частиною 1 ст. 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які отримуються шляхом пошуку через офіційний веб-сайт розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015 року посвідчено нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №1255.

Так, під час посвідчення договору купівлі-продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015 року нотаріусом було перевірено цивільну правоздатність та дієздатність осіб, які підписували вищевказаний договір.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, головою правління позивача з 03.09.2012 року є ОСОБА_4, який наділений повноваженнями, зокрема, щодо підписання договорів від імені юридичної особи позивача.

Документів, що підтверджували б відсутність в особи, яка вчиняла правочин, достатнього обсягу цивільної дієздатності, представник позивача суду не надала.

У судовому засіданні представник позивача послалась на те, що підписанню вищевказаного договору передувала усна домовленість між сторонами щодо відступлення зарезервованої (договірної) потужності в розмірі 0,25 МВт, проте в п. 9.4 договору було зазначено потужність у розмірі 0,5 МВт. У зв'язку з цим, на думку представника позивача, підписання договору сторонами було вчинено під впливом помилки.

Доводи представника позивача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Документів, що підтверджували б неправильне сприйняття сторонами правочину предмету чи інших істотних умов договору, а також домовленості сторін щодо іншої потужності, представником позивача суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, позивачем не доведено, що зміст договору купівлі-продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015 року суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, договір укладений під впливом помилки, а з боку позивача правочин вчинено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відтак, вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015 року недійсним є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У відзиві та в судових засіданнях представник відповідача просив застосувати позовну давність до заявлених вимог.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий ж висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі №910/18812/12 від 11.09.2018 року.

Оскільки позивачем порушення його прав або законних інтересів не доведено, то заява представника відповідача про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч. 1, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 229, ст. 253, ст. 256, ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 632, ч. 1 ст. 638, ст. 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 79, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові приватного акціонерного товариства "КРАНОБУДІВНА ФІРМА "СТРІЛА" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Січових Стрільців, будинок 1, ідентифікаційний код 01349495) до товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Т.А. ГРУП" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Щолківська, будинок 1/3, ідентифікаційний код 38871093) про визнання недійсним договору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 27.09.2018 року.

Суддя С. Грабець