Рішення

від 26.09.2018 по справі 927/513/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/513/18

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/513/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю БК САН

вул. Давидова, 4, с. Никифорівка, Долинський р-н, Кіровоградська область

до відповідача: Приватного підприємства Техтранссервіс

вул. Громадська, 47, м. Чернігів, 14037

про стягнення 401 033грн 82 коп.

За участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Товариством з обмеженою відповідальністю БК САН подано позов до Приватного підприємства Техтранссервіс про стягнення 300000,00 грн боргу за договором №03-09/17 поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 26.09.2017, 38835,62 грн 25% річних за період з 28.12.2017 по 04.07.2018, 13105,11 грн інфляційних за період з 28.12.2017 по 04.07.2018, 49093,09 грн пені за період з 28.12.2017 по 27.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №03-09/17 від 26.09.2017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БК САН залишено без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Судом вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв'язку з чим отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 31.07.2018. Відповідно до вказаного витягу за критерієм пошуку код ЄДРПОУ - 22812709, станом на 31.07.2018 в реєстрі значиться Приватне підприємство Техтранссервіс , місцезнаходження: вул. Громадська, 47, м. Чернігів, 14037, ОСОБА_1, 14.03.2016 - керівник; не перебуває в процесі припинення.

Ухвалою господарського суду від 02 серпня 2018 року, після усунення позивачем недоліків, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/513/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29 серпня 2018 року об 10 год.00хв.

В підготовче засідання 29.08.2018 прибув уповноважений представник позивача.

Представник відповідача в призначене підготовче засідання 29.08.2018 не прибув, відзив у встановлений судом строк не подав, проти позовних вимог не заперечив.

Ухвала суду від 02.08.2018 направлена на адресу відповідача (вул. Громадська, 47, м. Чернігів), що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася 09.08.2018 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв'язку інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

Суд повторно 10.08.2018 направив на адресу відповідача ухвалу суду від 02.08.2018, яка повернулася до суду неврученою 13.08.2018 з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання; інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.08.2018 підготовче засідання було відкладено на 12.09.2018 на 10:00 год.

В підготовче засідання 12.09.2018 прибув уповноважений представник позивача.

Представник відповідача в призначене підготовче засідання 12.09.2018 не прибув.

12.09.2018 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 29.08.2018 за штрихкодовим ідентифікатором 1400041040612. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта , відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400041040612 не вручене під час доставки, станом на 31.08.2018 знаходиться в місці виконання операції ЧЕРНІГІВ 37.

За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із п.1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Крім того, в порядку ст. 120 - 122 Господарського процесуального кодексу України на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 30.08.2018 розміщено оголошення про виклик у судове засідання 12.09.2018 ПП Техтранссервіс .

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість проведення підготовчого засідання у справі за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області 12.09.2018 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду справи по суті на 26.09.2018 об 11:00, явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Як вбачається із матеріалів справи, після закінчення судового засідання, яке відбулося 12.09.2018, до канцелярії суду о 12: 34 була подана копія заяви від 11.09.2018 за підписом представника відповідача ОСОБА_2. У вказаній заяві представник відповідача просив перенести судове засідання у справі №927/513/18 призначене на 10:00 год 12.09.2018 у зв'язку з тим, що 30.08.2018 йому було проведено операцію з відновлення ЗРММ (меніска) і він змушений пройти реабілітацію близько 1 місяця. До копії заяви від 11.09.2018 додано копію виписки з медичної картки від 31.08.2018, копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, копія договору про надання правової допомоги від 10.09.2018.

Заява представника відповідача від 11.09.2018 про перенесення судового засідання по справі №927/513/18 призначене на 10:00 год 12.09.2018 задоволенню не підлягає, оскільки надійшла після судового засідання, яке вже відбулося.

У судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 26.09.2018 об 11:00 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 12.09.2018 у даній справі та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400040995007 щодо відправки на його адресу рекомендованим листом з повідомленням ухвали суду від 12.09.2018.

Ухвала суду від 12.09.2018 направлена на адресу відповідача (вул. Громадська, 47, м. Чернігів), що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася 19.09.2018 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв'язку інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

Судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.09.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

26.09.2018 відповідачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подана заява вих.№6 від 25.09.2018 за підписом директора ОСОБА_1, в якій відповідач просить перенести судове засідання по справі №927/513/18 призначене на 11:00 год. 26.09.2018 у зв'язку з тим, що відповідач має намір вирішити питання шляхом переговорів з позивачем, а також скористатися правовою допомогою. До вказаної заяви відповідачем додана довіреність №1 від дванадцять п'яте вересня дві тисячі вісімнадцятого року - мовою документа на ім'я ОСОБА_3.

За приписами ч.3 ст. 247 Цивільного кодексу України довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

Дослідивши довіреність №1 на ім'я ОСОБА_3 суд дійшов висновку, що довіреність є нікчемною, оскільки у ній не вказана фактична календарна дата її вчинення.

З огляду на подані відповідачем заяви про перенесення судових засідань, суд доходить висновку, що відповідач був обізнаний із перебуванням справи №927/513/18 на розгляді в суді, а також обізнаний про дату час та місце проведення судових засідань, тому неотримання ним ухвал суду розцінюється як розпорядження процесуальними правами на власний розсуд, тому факт повернення суду ухвал суд вважав униканням від їх отримання.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також те, що відповідачем до заяви вих.№6 від 25.09.2018 не подано доказів, які підтверджують викладені в ній обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав та не заперечив проти позовних вимог, враховуючи ту обставину, що його явка не визнавалась судом обов'язковою, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про перенесення засідання по даній справі. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.09.2018 судом здійснено розгляд справи по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

26 вересня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю БК САН (позикодавець, позивач) та Приватним підприємством ТЕХТРАНССЕРВІС (позичальник, відповідач) укладено договір № 03-09/17 поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, останній зобов'язується повернути її у визначений договором строк (п. 1.1. договору).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У пункті 3.1. договору сторони визначили, що сума безвідсоткової поворотної фінансової допомоги становить 300000,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору позикодавець здійснює перерахування суми поворотної фінансової допомоги, визначеної у п. 3.1. цього договору, протягом двадцяти п'яти банківських днів з моменту підписання цього договору. Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів у валюті України на банківський рахунок позичальника.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 300000,00грн поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням від 27.09.2017 № 16 та випискою банку від 27.09.2017 з призначенням платежу надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №03-09/17 від 26.09.17 без ПДВ .

У п. 3.3 договору сторони встановили, що поворотна фінансова допомога надається на строк з моменту перерахування коштів на рахунок позичальника до 26 грудня 2017 року.

За приписами п. 3.4. договору по закінченні строку, вказаного в п. 3.3 договору, позичальник зобов'язується протягом одного банківського дня повернути суму допомоги. Поворотна фінансова допомога повертається шляхом перерахування грошових коштів у валюті України (гривні) на банківський рахунок позикодавця.

Дослідивши умови договору, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язався остаточно повернути суму допомоги шляхом перерахування грошових коштів у валюті України (гривні) на банківський рахунок позикодавця у термін 26.12.2017, з огляду на те, що відповідно до п.3.3 договору строк фінансової допомоги спливає - 25.12.2017, а 26.12.2017 - є банківським днем протягом якого відповідач зобов'язаний здійснити повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання по поверненню позики не виконав.

Позивачем на адресу відповідача 04.05.2018 направлена вимога від 04.05.2018 №26/05, в якій позивач просить перерахувати заборгованість у сумі 371811,92 грн, що складається з 300000,00 грн боргу, 10620,15 грн інфляційних, 26712,32 грн 25% річних та 34479,45 грн пені, яка отримана відповідачем 24.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5000501343038, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 04.05.2018 №00560980005617.

Вказана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення кореспондуються з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, суд доходить висновку, що прострочка виконання грошового зобов'язання з повернення позики виникла з 27.12.2017.

На час розгляду справи відповідачем не спростовані вимоги позивача щодо стягнення суми неповернутої позики 300000,00грн, не подані докази виконання відповідачем умов договору по поверненню позики у встановлений строк.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 300000,00грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що якщо позичальник прострочить повернення суми безвідсоткової фінансової допомоги, він, крім повернення основної суми, яка повертається з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, окрім цього індекс інфляції. Також згідно ст. 1050 та ст.625 ЦК України сплатити 25% річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочки.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 49093,09 грн пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 28.12.2017 по 27.06.2018.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив правильність наведеного позивачем розрахунку пені і встановив, що позивач проводить нарахування пені за період з 28.12.2017, що є правом позивача, по 27.06.2018.

Однак, приймаючи до уваги, що прострочка виконання відповідачем зобов'язання по поверненню суми позики виникла з 27.12.2017, а не з 28.12.2017 року як визначає позивач, і нарахування пені припиняється через 6 місяців, тобто 26.06.2018, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у сумі 48813,70грн, в решті стягнення пені вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю проведеного нарахування.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 13105,11 грн інфляційних втрат за період з 28.12.2017 по 04.07.2018 та 38835,62 грн 25% річних за період з 28.12.2017 по 04.07.2018.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата 3% процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, умовами договору встановлено інший розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, ніж той, що визначений приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме сторонами погоджено розмір відсотків - 25%.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 25% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що фактично нарахування інфляційних проведено позивачем за період січень-червень 2018 року, що розрахунки є обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по поверненню позики, вимоги відповідачем не спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 300000,00грн основного боргу, 38835грн 62коп. 25 % річних, 13105грн11коп. інфляційних, 48813грн 70коп. пені, в решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 279грн39коп. відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Так, в зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 6011грн 32коп.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БК САН до Приватного підприємства Техтранссервіс про стягнення 300000 грн 00 коп. основного боргу, 38835грн 62коп. 25% річних, 13105грн 11коп. інфляційних, 49093грн 09 коп. пені задовольнити частково .

2. Стягнути з Приватного підприємства Техтранссервіс (вул.Громадська, 47, м. Чернігів, ідентифікаційний код 22812709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК САН (вул. Давидова, 4, с. Никифорівка, Долинський район, Кіровоградська область, ідентифікаційний код 41523835) 300000грн00коп. основного боргу, 38835грн62 коп. 25% річних, 13105грн11 коп. інфляційних, 48813грн70коп. пені, 6011грн 32коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 279грн 39коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне судове рішення складено 27.09.2018.

Суддя Н.Ю.Книш