Постанова

від 20.09.2018 по справі 910/16158/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/16158/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р., м. Київ, у справі №910/16158/14 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентіна",

третя особа - Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод"

про стягнення 313967005,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. у справі №910/16158/14 відмовлено Відповідачу 1 у прийнятті зустрічного позову.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. та зустрічну позовну заяву разом зі справою №910/16158/14 передати на розгляд до місцевого суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала порушує ст.20 Господарського кодексу України, якою передбачений такий спосіб захисту як визнання відсутності права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 05.12.2017р.

28.11.2017р. до суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017р. у справі №910/16158/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017р. апеляційне провадження у справі №910/16158/14 зупинено до вирішення Вищим господарським судом України касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017р. у справі №910/16158/14 та повернення матеріалів справи №910/16158/14 до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018р. поновлено апеляційне провадження у справі №910/16158/14, призначено розгляд скарги на 20.09.2018р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути солідарно з Відповідачів: 1) прострочену заборгованість за укладеним Позивачем та Відповідачем 1 кредитним договором від 23.12.2010р. №70; 2) строкову заборгованість зі сплати процентів; 3) прострочену заборгованість зі сплати процентів; 4) пеню за несвоєчасну сплату процентів; 5) пеню за несвоєчасне повернення кредиту; 6) 3% річних за прострочення повернення кредиту; 7) 3% річних за прострочення сплати процентів.

02.11.2017р. Відповідач 1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Позивача про визнання відсутнім права на підвищення процентної ставки на 4 (чотири) проценти в період з 25.10.2013р. по 27.07.2014р. за кредитним договором №70 від 23.12.2010р., укладеним між Позивачем та Відповідачем 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. у справі №910/16158/14 відмовлено Відповідачу 1 у прийнятті зустрічного позову.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що позовні вимоги про визнання відсутнім права на вчинення певних дій (у даному випадку - на підвищення процентної ставки) є нічим іншим, як встановленням фактів, що мають юридичне значення. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. При цьому місцевий суд послався на висновок Верховного Суду України у постанові від 14.01.2002р., прийнятої у спорі про визнання договору неукладеним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З наведеного вбачається, що у сторін договору виникають певні взаємні права та зобов'язання. Дані права сторона може захищати в судовому порядку у разі їх порушення або невизнання. Одним зі способів захисту прав є визнання судом наявності або відсутності прав.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач 1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання відсутнім права у Позивача на підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Отже, обраний Відповідачем 1 спосіб захисту свого права відповідає нормам ст.20 Господарського кодексу України, а висновок місцевого суду, що позовні вимоги Відповідача 1 про визнання відсутнім права є нічим іншим, як встановленням фактів є помилковим, оскільки у зустрічній позовній вимозі Відповідач 1 не просить встановлювати ніякого факту.

При цьому, посилання місцевого суду на правові позиції Верховного Суду України також є помилковими, оскільки у справі, на яку послався місцевий суд, розглядався спір про визнання договору неукладеним, який відрізняється від спору про визнання відсутнім права за договором.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала місцевого суду - скасуванню, а справа - передачі до місцевого суду.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст.129 Господарського процесуального кодексу України, ч.14 якої встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Даний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у справах №910/10616/17, 911/1967/17, 924/257/16, 50/371-б.

Апеляційний суд у даній справі не змінював та не ухвалював нового рішення, а скасував ухвалу місцевого суду з передачею справи на розгляд місцевого суду. З огляду на вказане, апеляційний суд зазначає, що розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги повинен здійснюватися місцевим судом за результатами розгляду ним справи згідно із загальними нормами ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. у справі №910/16158/14 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. у справі №910/16158/14 скасувати.

3. Направити справу №910/16158/14 до місцевого суду для розгляду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, ст.288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 27.09.2018р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко