Рішення

від 15.05.2019 по справі 910/16158/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2019Справа № 910/16158/14 За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТІНА"

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод" та на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 313967005,28 грн.

та за зустрічними позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" права на підвищення процентної ставки на 4 (чотири) проценти в період з 25.10.2013 по 27.07.2014 за Кредитним договором №70 від 23.12.2010, укладеним між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь";

про визнання недійсним з моменту вчинення кредитного договору №70 від 23.12.2010.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - Лозовський В.М. (адвокат);

від відповідачів 1 та 2 - не з`явилися;

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - Гуленко Ю.М. (адвокат);

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ" (Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТІНА" (Відповідач-2) про солідарне стягнення боргу, процентів та штрафних санкцій у загальній сумі 26714237,07 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 у справі № 910/16158/14 позов задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентіна", на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" прострочену заборгованість у сумі 22398917 доларів США 80 центів, що еквівалентно 263249933 грн. 92 коп.; строкову заборгованість зі сплати процентів у сумі 277186 доларів США 61 цент, що еквівалентно 3257717 грн. 96 коп.; прострочену заборгованість зі сплати процентів у сумі 1817521 доларів США 50 центів, що еквівалентно 21360961 грн. 23 коп.; пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 102560 доларів США 03 цента, що еквівалентно 1205367 грн. 21 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 1891119 доларів США 61 цент, що за еквівалентно 19875385 грн. 48 коп.; 3% річних за прострочення повернення кредиту у сумі 407781 доларів США 69 центів, що еквівалентно 479257 грн. 42 коп.; 3% річних за прострочення сплати процентів становлять 19149 доларів США 83 цента, що еквівалентно 225064 грн. 06 коп. та 73 080 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі №910/16158/14 рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2015 у справі №910/16158/14 касаційну скаргу задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 у справі №910/16158/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При направленні справи на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив, що застосовуючи до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України, не було не з`ясовано, що були підстави саме для дострокового повернення наданих Відповідачу-1 кредитних коштів, враховуючи той факт, що присічним строком їх повернення, визначеним в самому Кредитному договору, було 23.12.2013, в той час як Позивач звернувся до суду з позовом в серпні 2014 року.

Також, листами Позивача до Відповідача-1 № 8162-1-2 від 01.11.2013 (з 9,5 % до 10,5 % з огляду на порушення підпункту 4.3.12.7. Кредитного договору), № 292/1-2 від 15.01.2014 (з 10,5 % до 11,5 % за порушення підпунктів 4.3.11.1., 4.3.11.4. Кредитного договору), № 2905/1-2 від 05.05.2014 (з 11,5 % до 13,5 % за порушення підпункту 4.3.12.6. Кредитного договору) відбулося збільшення процентної ставки, але попередніми судами не було досліджено всі обставини, необхідні для підтвердження порушення.

Крім того, Вищий господарський суд України вказав, що не досліджувалася укладення ТОВ "Електросталь" з ПАТ "Дельта Банк" договору про надання кредиту, що пов`язано з наявністю підстав для збільшення процентної ставки (пп. 4.3.12.6. Кредитного договору).

Також, у постанові було зазначено, що листом № 8162-1/1-2 від 01.11.2013 Позивач вже збільшував розмір процентів за порушення підпункту 4.3.12.7. Кредитного договору, і це питання потребує дослідження, так як у договорі наявні умови, що виключають повторне збільшення процентної ставки (абз. 5 пп. 3.1.1. Кредитного договору), тож треба з`ясувати настали вони чи ні.

Окремо, було зауважено, що встановлюючи наявність солідарного обов`язку Відповідача-2 та задовольняючи позовні вимоги до нього, місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної правової оцінки Договору поруки та правомірності укладення такого договору, враховуючи той факт, що договір підписаний між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 після моменту можливого порушення Відповідачем-1 умов Кредитного договору.

І також, що не було з`ясовано, чи впливатиме прийняте у справі рішення на права й обов`язки Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод".

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва було призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 910/16158/14 передана на розгляд судді Стасюку С.В.

У подальшому, розпорядженням керівництва суду у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Стасюка С.В. було призначено здійснити повторний автоматизований розподіл даної справи, відповідно до якого справу №910/16158/14 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Провадження у справі судом неодноразово зупинялося у зв`язку з оскарженням процесуальних документів у справі до судів вищих інстанцій.

Вимоги позову мотивовані тим, що за кредитним договором від 23.12.2010 № 70 Позивач, як банк, надав Відповідачу-1, як боржникові, кредит у сумі 30000000 доларів США, який боржник повинен був повернути до 23.12.2013, і з метою забезпечення виконання Відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором, між Позивачем і Відповідачем, як поручителем, 28.07.2014 було укладено договір поруки № 70/Z-6. Але усупереч взятим на себе зобов`язанням Відповідач-1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, а Відповідач-2, як поручитель, протягом двох календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку не виконав зобов`язання передбачені договором поруки.

Заявою від 13.11.2017 Позивач зменшив позовні вимоги, просить суд стягнути з Відповідача загалом заборгованість у розмірі 26414237,07 доларів США, оскільки за умовами кредитного договору кредит видавався у валюті, та повинен був погашатися у валюті, то Позивач просить і у судовому порядку стягнути заборгованість за кредитним договором у валюті. Крім того, Позивач посилається, що правова позиція щодо права банку стягувати заборгованість за кредитним договором у іноземній валюті, у т.ч. в доларах США, викладена у постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі №6-1680цс15.

Відповідач-1 вимоги позову не визнав, та натомість, під час нового розгляду подав два зустрічні позови до Позивача, перший про визнання відсутнім у Позивача права на підвищення процентної ставки на 4% в період з 25.10.2013 по 27.07.2014 за кредитним договором, так як на думку Відповідача-1 підстави для підвищення ставки Позивачем перед судом не доведені, та судом раніше не досліджувалися, і другий зустрічний позов про визнання недійсним з моменту вчинення кредитного договору, оскільки договір було укладено на кредит у валюті, тобто з порушенням ст. 5 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю .

Позивач вимоги обох зустрічних позовів не визнав, оскільки на його думку підвищення процентної ставки було аргументоване, а кредитний договір на момент укладення відповідав чинному законодавству.

Відповідач-2 обґрунтованих заперечень проти позову не подав, у судові засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи.

Третя особа-1 пояснень по справі не надала, у засідання представників не направила, хоча судом були вчинені всі дії щодо її належного повідомлення про розгляд справи.

Третя особа-2 у наданих суду поясненнях підтримала первісний позов, та повністю заперечувала проти задоволення зустрічних позовів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2010 між Позивачем, як банком, та Відповідачем-1, як позичальником, укладено Кредитний договір, за умовами якого:

- банк на умовах Кредитного договору зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 30000000 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 22.12.2013, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені Кредитним договором (пункт 1.1 Кредитного договору);

- позичальник зобов`язується повернути кредит відповідно до такого графіка: 31.12.2012 - 29166667 доларів США; 31.01.2013 - 28333333 доларів США; 28.02.2013 - 27500000 доларів США; 31.03.2013 - 26666667 доларів США; 30.04.2013 - 25833333 доларів США; 31.05.2013 - 25000000 грн.; 30.06.2013 - 24166667 доларів США; 31.07.2013 - 23333333 доларів США; 31.08.2013 - 22500000 доларів США; 30.09.2013 - 21666667 доларів США; 31.10.2013 - 20833333 доларів США; 30.11.2013 - 20000 000 доларів США; 22.12.2013 - 0,00 доларів США. Будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму кредиту вважається простроченою заборгованістю (підпункт 1.1.2 пункту 1.1 Кредитного договору);

- надання кредиту позичальнику здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заяви позичальника за формою додатку № 1 (заява) в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника №26003010112157 у відділенні "Донецька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767 (або за іншими реквізитами, що вказані у заявці) за умови виконання позичальником своїх зобов`язань у повному обсязі та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених Кредитним договором; надання кредиту може здійснюватися окремими частинами, розмір яких визначається позичальником та зазначається у заявці, в межах ліміту кредитування (пункт 2.1 Кредитного договору);

- позичальник зобов`язується сплачувати банку плату за кредит в розмірі та в порядку, передбачених в Кредитному договорі (підпункт 4.3.4 пункту 4.3 Кредитного договору);

- позичальник зобов`язується повернути кредит в повному обсязі в строк, визначений в Кредитному договорі (підпункт 4.3.5 пункту 4.3 Кредитного договору);

- позичальник зобов`язується з метою мінімізації ризиків банку, пов`язаних з необхідністю здійснення аналізу певного спектору фінансових показників позичальника, а також наявністю грошових коштів для здійснення прав банку у випадку порушення позичальником певних умов Кредитного договору, з 01.01.2011 позичальник повинен забезпечити проведення в банку щоквартальних загальних кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих в банку в сумі, що дорівнює загальним кредитовим оборотам позичальника у всіх банках за квартал, що передує кварталу, за який здійснюється моніторинг, пропорційно розміру кредитної заборгованості позичальника перед банком в загальній кредитній заборгованості позичальника перед іншими банками, де у позичальника відкриті рахунки (фактична заборгованість по всім видам кредитів в інших банках) станом на перше число кварталу, за який проводиться моніторинг, та забезпечувати розмір таких кредитових оборотів у вищевказаному обсязі протягом строку дії Кредитного договору. Моніторинг виконання підпункту 4.3.11.1 пункту 4.3 Кредитного договору проводиться не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, наступного за звітним кварталом. Під щоквартальним загальним кредитовим оборотом у Кредитному договорі розмінюється сумарний обсяг коштів, що надійшли на поточні рахунки позичальника в банку протягом кожного розрахункового кварталу (підпункту 4.3.11.1 пункту 4.3 Кредитного договору);

- протягом дії Кредитного договору позичальник зобов`язаний без письмової згоди банку не вчиняти вказаних нижче дій та забезпечити не вчинення таких дій поручителем як, зокрема, не приймати рішення стосовно ліквідації (припинення) юридичної особи позичальника та поручителя шляхом злиття, приєднання, розподілу або перетворення, крім випадків приведення господарсько-правової форми товариства до вимог чинного законодавства України. Моніторинг виконання умов виконується щоквартально на підставі довідки про установчі документи та органи управління (додаток № 4 до Кредитного договору) (підпункт 4.3.12.2 пункту 4.3 Кредитного договору);

- несприятливою подією вважається, зокрема, невиконання та/або неналежне виконання позичальником зобов`язань за договором чи з будь-якими іншими договорами, укладеними з банком (пункт 5.1 Кредитного договору);

- у випадку виникнення будь-якої несприятливої події банк набуває право відкликати власні зобов`язання з кредитування за Договором та/або вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення підпункту 1.1.2 пункту 1.1 Кредитного договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями (окрім комісії за дострокове розірвання Кредитного договору), що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з умовами Кредитного договору, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Кредитного договору, для погашення боргового зобов`язання позичальника, а також вчиняти всі інші дії щодо стягнення заборгованості згідно з чинним законодавством України (пункт 5.2 Кредитного договору);

- у разі прострочення позичальником зобов`язань з погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день погашення з розрахунку факт/365 (пункт 7.1 Кредитного договору);

- у разі прострочення позичальником зобов`язань з погашення плати за кредит згідно з умовами Кредитного договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов`язань, враховуючи день погашення з розрахунку факт/365 (пункт 7.2 Кредитного договору);

- Кредитний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань у повному обсязі (пункт 9.4 Кредитного договору).

Сторонами було укладено договори про внесення змін до Кредитного договору, а саме: від 04.02.2011 № 1; від 07.04.2011 № 2; від 28.09.2011 №3 та від 20.12.2012 № 4.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 2 статті 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем-1 було подано Банку заявки від 24.12.2010 та від 27.12.2010 про надання кредитних коштів, в яких Відповідач-1 просив Позивача перерахувати грошові кошти згідно з Кредитним договором у сумі 21300000 доларі США та 8700000 доларів США на поточний рахунок Відповідача -1 .

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання та надав Відповідачу-1 грошові кошти (кредит) у сумі 30000000 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.12.2010 №32582387 на суму 21300000 доларів США та від 28.12.2010 №32582367 на суму 8700000 доларів США, і також підтверджується банківськими виписками по рахунках обліку кредитної заборгованості Позивача.

Виконуючи вказівки вищого суду, надані у постанові при направленні даної справи на новий розгляд, суд дослідив наявність підстав для застосовуючи до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та дійшов висновку про наявність таких підстав з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 4.3.11.1 Кредитного договору з метою мінімізації ризиків Позивача, як банку та кредитора, пов`язаних з необхідністю здійснення аналізу певного спектру фінансових показників Відповідача-1, як боржника, а також наявністю грошових коштів для здійснення прав кредитора у випадку порушення боржником певних умов Кредитного договору, з 01 січня 2011 року боржник повинен забезпечити проведення в кредитора щоквартальних кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих в кредитора, пропорційно розміру кредитної заборгованості боржника перед кредитором в загальній кредитній заборгованості боржника перед всіма банками, де у боржника відкриті рахунки (фактична заборгованість по всім видам кредитів у банках) станом на перше число кварталу, за який проводиться моніторинг, та забезпечувати розмір таких кредитових оборотів у вищезазначеному обсязі протягом строку дії Кредитного договору. Під щоквартальним кредитовим оборотом у Кредитному договорі розуміється сумарний обсяг коштів, що надійшли на поточні рахунки позичальника в банку протягом кожного розрахункового кварталу.

Відповідно до звіту щодо проведення оборотів за 4 квартал 2013 року Відповідач-1 (боржник) не забезпечив проведення кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих у банку, а саме відхилення від необхідного обсягу складає 27,59%. Разом з тим, відповідно до звіту щодо проведення оборотів за 1 квартал 2014 року Відповідач-1 не забезпечив проведення кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих у банку, відхилення від необхідного обсягу складає 29,17%.

Підпунктом 4.3.12.2 пункту 4.3 Кредитного договору встановлено, що протягом дії Кредитного договору позичальник зобов`язаний без письмової згоди банку не приймати рішення стосовно ліквідації (припинення) юридичної особи позичальника та поручителя шляхом злиття, приєднання, розподілу або перетворення, крім випадків приведення господарсько-правової форми товариства до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що в бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.07.2014 №288 (18) міститься повідомлення про прийняття засновниками (учасниками), судом або уповноваженим органом рішення про виділ ТОВ "Електросталь". При цьому письмової згоди, як це передбачено підпунктом 4.3.12.2 пункту 4.3 Кредитного договору Банк відповідача-1 не надавав.

Відповідно до п. 6.2 Кредитного договору у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, кредитор набуває право відкликати власні зобов`язання з кредитування за Кредитним договором та/або вимагати від боржника повернути виданий боржнику кредит, а боржник зобов`язаний, не зважаючи на положення п. 1.1.2. Кредитного договору, виконати таку вимогу кредитора і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями (окрім комісії за дострокове розірвання Кредитного договору), що підлягають сплаті боржником на користь кредитора згідно умов Кредитного договору.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору несприятливою подією вважається, зокрема, невиконання та/або неналежне виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором чи за будь-якими іншими договорами, укладеними з Банком.

Таким чином, Відповідачем-1 було порушено зобов`язання за Кредитним договором, що надає Позивачу, як банку, право вимагати від Відповідача-1 повернення виданого кредиту в повному обсязі.

Судом також встановлено, що 28.07.2014 між Позивачем, як банком, та Відповідачем-2, як поручителем, було укладено Договір поруки, за умовами якого:

- поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов`язань зі сплати банку заборгованості у сумі 313967005,28 грн., що є еквівалентом 26714237,07 доларів США за курсом НБУ станом на 09:00 на дату укладення Договору поруки (1 долар США = 11,752797 гривень), яка виникла згідно з положенням Кредитного договору (пункт 1.1 Договору поруки);

- сторони Договору поруки визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов`язань позичальника за Кредитним договором, включаючи повернення кредиту, плату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов`язаних з порушенням виконання зобов`язань позичальником (пункт 2.1 Договору поруки);

- у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором поручитель зобов`язується виконати їх протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання вимоги, направленої згідно з пунктом 2.5 Договору поруки, шляхом перерахування коштів на рахунок банку. При перерахуванні поручителем коштів на рахунок банку у зазначений строк банк має право на договірне списання з рахунків поручителя суми боргових зобов`язань. З підписанням Договору поруки поручитель надає банку доручення на договірне списання коштів з поточних рахунків поручителя, відкритих у банку. Таке доручення може бути виконане банком за умови настання строку виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором або у разі належного виконання будь-якого із зобов`язань, з останнього дня строку виконаних цих зобов`язань і в необхідній сумі, визначеній банком самостійно. Отримувачем коштів за вказаним договірним списанням є банк. Договірне списання може здійснюватися з будь-якого рахунку поручителя, відкритого у банку, реквізити якого відомі сторонам. У випадку, якщо валюта кредиту не співпадає з валютою коштів, які знаходяться на поточних рахунках поручителя, банк має право самостійно здійснювати продаж/купівлю/обмін валютних коштів на міжбанківському валютному ринку України з метою отримання валюти кредиту та отриману суму направити на погашення кредиту, для чого поручитель, укладаючи Договір поруки, надає банку відповідне право здійснювати валютні операції. Всі витрати, пов`язані із здійсненням банком договірного списання та продажем/купівлею/обміном валютних коштів, сплачуються за рахунок поручителя (пункт 2.6 Договору поруки);

- вимога банку вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою, кур`єром, телеграфом або вручена особисто під розпис поручителю/уповноваженій особі поручителя за адресою поручителя, вказаною у Договорі поруки, або повідомлену банку поручителем згідно з пунктом 2.9 Договору поруки. Датою отримання буде вважатися дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача. Для здійснення вимоги банк не зобов`язаний надавати поручителеві підтвердження порушення зобов`язань за Кредитним договором позичальником (пункт 2.8 Договору поруки);

- при простроченні виконання поручителем зобов`язань, визначених в пункті 1.2 Договору поруки, поручитель зобов`язаний виплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення (пункт 4.1 Договору поруки);

- Договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов`язання за Кредитним договором (пункт 5.1 Договору поруки).

Відповідно до частин першої та другої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивачем, як банком, було виставлено Відповідачу-2, як поручителю, вимогу, в якій зазначено, що станом на 29.07.2014 Відповідач-1 не виконав обов`язку щодо повернення банку (кредитору) заборгованості у сумі 26714237,07 доларів США, тому банк вимагає від Відповідача-2 виконати зобов`язання за Договором поруки, а саме сплатити на користь Банку заборгованість у сумі 26714237,07 доларів США, яка виникла згідно з Кредитним договором протягом двох календарних днів з дня отримання даної вимоги.

Вимогу було отримано 29.07.2014 особисто директором Відповідача-2 Ковалем Кареном В`ячеславовичем, однак Відповідач-2 відповіді на вказану вимогу не надав, суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив.

Окремо слід зазначити, що на виконання вимог постанови вищого суду, наданих при направленні справи на новий розгляд, судом було досліджені питання правомірності збільшення Позивачем розміру (ставки) процентів.

Так, щодо застосування процентної ставки у розмірі 10,5 %, то листом № 8162-1/1-2 від 01.11.2013 Позивач повідомив Відповідача-1 про збільшення розміру базової ставки за користування кредитом у зв`язку з тим, що за результатами моніторингу, проведеного банком за 3-й квартал 2013 року, був виявлений факт передачі належних Відповідачу-1 майнових прав в заставу ПАТ ДЕЛЬТА БАНК в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору кредитної лінії № ВКЛ-2017235 від 06 вересня 2013 року (порушення п. 4.3.12.7 Кредитного Договору); дозвіл на укладення такого договору Позивачем не надавався, а Відповідачем-1 вчинення указаних дій, які є порушенням кредитного договору, не спростовано.

Щодо застосування процентної ставки у розмірі 12,5%, то листом №292/1-2 від 15.01.2014 Позивач повідомив Відповідача-1 про збільшення розміру базової ставки за користування кредитом у зв`язку з тим, що Відповідач-1 не забезпечив проведення в Позивача щоквартальних кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих в банку, пропорційно розміру кредитної заборгованості Відповідача-1 перед всіма банками, де у Відповідача-1 відкриті рахунки (фактична заборгованість по всім видам кредитів в банках) станом на перше число кварталу, за який проводиться моніторинг (порушення пп. 4.3.11.1 Кредитного договору, Відповідачем-1 не спростоване), і оскільки Відповідач-1 не забезпечив щоквартально, починаючи з 01.04.2011, проведення операцій купівлі-продажу та конвертації валюти в банку щоквартально на суму не менше еквівалента 105000000 гривень за курсом НБУ станом на перше число місяця, наступного за звітним кварталом, в якому проводиться моніторинг (порушення пп. 4.3.11.4 Кредитного Договору, Відповідачем-1 не спростовано; розрахунки кредитових оборотів Відповідача-1 за 4-й квартал 2013 року та 1-й квартал 2014 року є у матеріалах справи).

Щодо застосування процентної ставки у розмірі 13,5 %, то листом № 2905/1-2 від 05.05.2014 Позивач повідомив Відповідача-1 про збільшення розміру базової ставки за користування кредитом у зв`язку з тим, що за результатами моніторингу, проведеного банком за 1-й квартал 2014 року, був виявлений факт отримання Відповідачем-1 кредиту в ПАТ ДЕЛЬТА БАНК згідно договору кредитної лінії № НКЛ-2017235/1 від 30 січня 2014 року із загальним лімітом кредитування 2600000 доларів США та з кінцевим терміном погашення 30 червня 2015 року (порушення п. 4.3.12.6 Кредитного Договору; Відповідачем-1 не спростовано).

При цьому, щодо правомірності збільшення відсоткової ставки згідно листа №2905/1-2 від 05.05.2014, то в абз. 5 п.п. 1 п. 3.1.1.2 Кредитного договору фраза та у випадку повторного порушення вказаних умов розмір процентів за користування процентів не збільшується , була неправильно трактована Відповідачем-1, оскільки указане положення Кредитного договору виключає збільшення процентів у разі повторного порушення однієї і тієї ж самої умови Кредитного договору (фактично при наявності триваючого правопорушення), в той час як Відповідач-1 порушив різні умови Кредитного Договору (п. 4.3.12.6 і п. 4.3.12.7), в зв`язку з чим дане положення Кредитного договору не підлягає застосуванню, і, таким чином, збільшення процентної ставки було правомірним.

Також судом враховано, що рішенням Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 у справі №905/3542/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 та постановою Верховного Суду від 15.05.2018 встановлено, що Позивач збільшував відсоткову ставку за Кредитним договором у період з 01.11.2013 до 28.07.2014 за порушення різних пунктів (вимог) кредитного договору, а саме: 4.3.12.7 з 01.11.2013, п.4.3.11.1 та п.4.3.11.4 з 15.01.2014, п.4.3.12.6 з 01.05.2014, п.4.3.2 з 29.12.2014, п.4.3.12.4 з 01.03.2015, тобто при збільшенні розміру процентної ставки не застосовувалися ті ж самі умови договору, тому відсутні підстави вважати, що мало місце повторне порушення умов кредитного договору. Вказана обставина в силу ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню знов при вирішенні даного спору.

З огляду на наведене, оскільки судом було встановлено наявність у Позивача правових підстав та права підвищувати процентну ставку за Кредитним договором, а також дотримання встановленого договором порядку такого підвищення, що описано вище, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову про визнання відсутнім у Позивача права на підвищення процентної ставки на 4 % в період з 25.10.2013 по 27.07.2014 за Кредитним договором.

Натомість, надані Позивачем та залучені до справи (з урахуванням заяви від 13.11.2017, відповідно до якої заявлено загалом заборгованість у розмірі 26414237,07 доларів США) розрахунки заборгованості по кредиту та заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.10.2013 по 27.07.2014 (включно), судом перевірені та визнані обґрунтованими та арифметично правильними.

За таких обставин позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідачів на користь Позивача простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 21898917,80 доларів США та простроченої заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.10.2013 по 27.07.2014 (включно) у розмірі 2094708,11 доларів США, є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Надані Позивачем та залучені до справи (з урахуванням заяви від 13.11.2017, відповідно до якої заявлено загалом заборгованість у розмірі 26414237,07 доларів США) розрахунки 3% річних за прострочення повернення кредиту, що нараховані за період з 01.10.2013 по 27.07.2014 (включно), та за прострочення сплати процентів, що нараховані за період з 01.11.2013 по 27.07.2014 (включно), судом перевірені та визнані обґрунтованими та арифметично правильними.

За таких обставин позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідачів на користь Позивача 3% річних за прострочення повернення кредиту, що нараховані за період з 01.10.2013 по 27.07.2014 (включно), у розмірі 407781,69 долар США та 3% річних за прострочення сплати процентів, що нараховані за період з 01.11.2013 по 27.07.2014 (включно), у розмірі 19149,83 доларів США є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім того, у частині 1 статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1 Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з погашення заборгованості за кредитом, позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день погашення з розрахунку факт/365.

Пунктом 7.2 Кредитного договору передбачено, що У разі прострочення позичальником зобов`язань з погашення плати за кредит згідно з умовами Кредитного договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов`язань враховуючи день погашення з розрахунку факт/365.

Пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що при простроченні виконання поручителем зобов`язань, що визначені в пункті 1.2 Договору поруки, поручитель зобов`язаний виплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення.

За приписом частини шостої статті 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Надані Позивачем та залучені до справи (з урахуванням заяви від 13.11.2017, відповідно до якої заявлено загалом заборгованість у розмірі 26414237,07 доларів США) розрахунки пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 01.11.2013 по 28.07.2014 (включно), та за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 01.10.2013 по 28.07.2014 (включно), судом перевірені та визнані обґрунтованими та арифметично правильними.

За таких обставин позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідачів на користь Позивача пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 01.11.2013 по 28.07.2014 (включно) у розмірі 102560,03 доларів США та пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 01.10.2013 по 28.07.2014 (включно), у розмірі 1891119,61 доларів США, є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Визнаючи вимоги обґрунтованими у частині солідарного стягнення з Відповідачів, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Підпунктом 2.1 Договору поруки встановлено, що сторони Договору поруки визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов`язань позичальника за Кредитним договором, включаючи повернення кредиту, плату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов`язаних з порушенням виконання зобов`язань позичальником.

Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, з огляду на все наведене, вимоги про солідарне стягнення з Відповідачів заборгованість у розмірі 26414237,07 доларів США, яка складається з описаних вище складових (основний борг, проценти по кредиту, пеня та 3% річних) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Окремо, виконуючи вказівки вищого суду, надані у постанові при направленні даної справи на новий розгляд, щодо надання оцінки тій обставині, що договір поруки було підписаний між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 після моменту можливого порушення Відповідачем-1 умов Кредитного договору, суд зазначає наступне, що ЦК України, та зокрема, його ст. 553, не встановлює жодних обмежень щодо того, за виконання якого обов`язку боржника (порушеного чи ні) поручитель може поручитися.

З аналізу положення ст. 509 ЦК України про те, що є зобов`язанням, то дане поняття не містить жодної прив`язки щодо будь-яких часових меж у зобов`язанні. Тобто, навіть будь-який порушений обов`язок станом на конкретний зафіксований у часі момент є таким, що існує, і, в контексті кредитних правовідносин, боржник, маючи порушений обов`язок перед кредитором, може його виконати впродовж, зокрема, конкретного дня, у відповідному обсязі, передбаченому укладеним між сторонами договором.

Станом на момент укладення Договору поруки у боржника існував обов`язок сплатити банку грошові кошти у розмірі 313967005,28 грн., тобто зобов`язання вже існувало, а даний обов`язок чітко визначений на момент укладення Договору поруки в його предметі та міг бути виконаний боржником протягом дня укладення Договору поруки.

І лише після того, як боржником було порушено визначене у Договорі поруки дійсне зобов`язання, яке існувало станом на момент укладення Договору поруки, тобто, в даному випадку, боржник не сплатив суму у розмірі 313967005,28 грн. у зазначений день, дане його зобов`язання, будучи дійсним, було порушене. Таким чином, Договором поруки забезпечувалося дійсне та непорушене зобов`язання Боржника.

Щодо вимог зустрічного позову визнання недійсним з моменту вчинення кредитного договору №70 від 23.12.2010, суд зазначає наступне.

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93 визначено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Відповідно до статей 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до банківських послуг належать операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Пунктом 2.3 Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають права здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями.

Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-УІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (стаття 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року N 1429/10028).

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію, письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-УІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" вважається генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Законодавством визначено право здійснювати валютні операції та використовувати іноземну валюту як засіб платежу (статті 192, 524, 533 ЦК України), а також правомірність діяльності банків на підставі відповідних ліцензій по наданню кредитів в іноземній валюті.

На момент укладення із Відповідачем-1 спірного договору про надання кредиту була відсутня станом на 23 грудня 2010 року законодавча заборона щодо надання кредитів в іноземній валюті (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2018 року N 383/502/15-ц).

Враховуючи наведене, у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним з моменту вчинення кредитного договору №70 від 23.12.2010, суд відмовляє.

Щодо того, що Позивач заявив позов та просить винести рішення шляхом присудження до стягнення коштів у іноземній валюті, суд зазначає наступне.

Враховано, що Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу 373/2054/16-ц, відступила від правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 щодо стягнення валютного боргу в гривневому еквіваленті. В постанові від 16 січня 2019 року висловлена позиція щодо правильного застосування норм права, згідно з якою, отримавши валютну позику позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Так, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог, а саме, витрати Позивача слід покласти на Відповідачів, а витрати Відповідача-1 відносяться на нього та не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ" (Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, Промислова зона, буд. 70; ідентифікаційний код 32582387) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТІНА" (м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 62, оф. 1; ідентифікаційний код 38090546) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) заборгованість у розмірі 26414237,07 доларів США (двадцять шість мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч двісті тридцять сім доларів США 07 центів), в тому числі:

- прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 21898917,80 доларів США;

- прострочену заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.10.2013 по 27.07.2014 (включно) у розмірі 2094708,11 доларів США;

- пеню за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 01.11.2013 по 28.07.2014 (включно) у розмірі 102560,03 доларів США;

- пеню за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 01.10.2013 по 28.07.2014 (включно), у розмірі 1891119,61 доларів США;

- 3% річних за прострочення повернення кредиту, що нараховані за період з 01.10.2013 по 27.07.2014 (включно), у розмірі 407781,69 долар США;

- 3% річних за прострочення сплати процентів, що нараховані за період з 01.11.2013 по 27.07.2014 (включно), у розмірі 19149,83 доларів США.

а також 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. судового збору.

У задоволенні зустрічних позовів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 27.05.2019

Суддя Сташків Р.Б.