Рішення

від 27.09.2018 по справі 826/286/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2018 року № 826/286/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Айрон Фінанс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 року №0053711406,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Айрон Фінанс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 року №0053711406.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий орган за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Айрон Фінанс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.01.2014 року по 25.07.2017 року, дійшов помилкового висновку щодо нереальності господарських операцій з цими підприємства, внаслідок чого застосував до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням санкцію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/286/18, (далі - справа), судовий розгляд справи на 01 березня 2018 року.

У судовому засіданні 01 березня 2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 27.09.2017 №1092/26-15-14-06-02/40368138 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 18.10.2017 №0053711406, з огляду на наявність вироку Печерського районного суду міста Києва по контрагенту позивача.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд адміністративної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Айрон Фінанс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.01.2014 року по 25.07.2017 року, про що складено Акт від 27 вересня 2017 року №1092/26-15-14-06-02/40368138.

Перевіркою встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Айрон Фінанс":

- пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010, №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 899 100 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 899 100 грн.;

- п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями, несвоєчасно подано звіт про нараховані суми єдиного внеску за березень 2016 року.

На підставі Акту перевірки від 27 вересня 2017 року №1092/26-15-14-06-02/40368138 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від (форма "Р") від 18.10.2017 року №0053711406, яким у відношенні Позивача збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств 11021000" в сумі 899100, 00 гривень та застосовано штрафні санкції на суму 224775,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначеної вимоги податкової вимоги, позивач звернувся з відповідною скаргою до Державної фіскальної служби України з проханням скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 року №0053711406.

Рішенням ДФС України від 14.12.2017 року №30030/6/94-94-11-01-01-25 скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 року №0053711406 - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 року №0053711406. протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на травень-червень 2016 року) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно акту перевірки за наслідками господарських операцій з ТОВ "Сімузар" ним були належним чином оформлені на ім'я позивача та передані позивачу податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку.

Позивач, в свою чергу, включив зазначені у податкових накладних суми до податкового кредиту по зареєстрованих належним чином податкових накладних.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до чч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно акту перевірки при її проведенні використано документи господарських відносин позивача з ТОВ Амбер Сервіс , в тому числі, щодо податкового кредиту по податку на додану вартість (платіжне доручення, договори) надані позивачем під час проведення перевірки.

Зокрема, 29.03.2016 року ТОВ ФК Айрон Фінанс (Покупець) укладено з ТОВ Амбер Сервіс (код 40115674) (Продавець) Договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-36/29-03/14.

29.03.2016 ТОВ ФК Айрон Фінанс (Покупець) складено з ТОВ Амбер Сервіс (код 40115674) (Продавець) акт виконання зобов'язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-36/29-03/14 від 29.03.2016 згідно якого Покупець передав поза фондовою біржею у власність Покупця, а Покупець прийняв та оплатив вищевказані цінній папери.

Акт виконання зобов'язання підписано зі сторони Продавця - ОСОБА_1, зі сторони Покупця - ОСОБА_2

Копія вказаного документ наданий позивачем до суду у вигляді додатку до позовної заяви.

Проте, фактично підставою для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала інформація з ІС "Податковий блок" щодо контрагента позивача - ТОВ Амбер Сервіс , інформація, отримана від СУ ФР ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві , також наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2017 року у справі № 757/5715/17-к, яким ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України, та призначено покаранням із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

Щодо вказаних доказів суд зазначає наступне.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2017 року у справі №757/5715/17-к, який є належним доказом у справі, встановлено, що ОСОБА_3 домовилась з особою, у відношенні якої здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, про створення (реєстрацію) на її ім'я, як засновника та службової особи підприємства, в органах державної влади юридичної особи - ТОВ "Амбер Сервіс" за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ "Айрон Фінанс", а також про те, що до діяльності ТОВ Амбер Сервіс ОСОБА_3 не бути мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись засновником та службовою особою товариства, фінансово-господарською діяльністю з використанням товариства будуть займатись інші особи.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

У вказаному вироку суду також зазначається, що ТОВ Амбер Сервіс зареєстроване на ОСОБА_3 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, остання сприяла у його створенню не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, а саме: з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки, в тому числі і ТОВ ФК Айрон Фінанс (код 40368138).

Суд зазначає, що наявність вказаного вироку може бути одним з доказів безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ Амбер Сервіс , проте не є єдиним і не визначальним, оскільки навіть створена з фіктивною метою юридична особа може проводити реальні господарські операції.

У постанові від 16.01.2018 року у справі №К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію, яка полягає у тому, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У постанові від 06.03.2018 року у справі №804/5444/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію, яка полягає у тому, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина була визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

В даному випадку згідно наявних у справі матеріалів суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку контролюючого органу, викладеного у акті перевірки від 27.09.2017 №1092/26-15-14-06-02/40368138 щодо не підтвердження факту реальності проведення господарських операцій ТОВ ФК Айрон Фінанс з ТОВ Амбер Сервіс , а також документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи вирок у кримінальній справі, яким встановлено фіктивність контрагента позивача, специфіку надаваних послуг, суд дійшов висновку про те, що позивач у даному випадку не дотримався вимог належної обачності щодо вибору контрагента і, відповідно, що висновок акту перевірки та оскаржуване рішення прийняте за наявності на те підстав, а отже є правомірним.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Айрон Фінанс" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда