Постанова

від 27.09.2018 по справі 804/4347/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 рокусправа № 804/4347/17 (суддя - Врона О.В., м. Дніпро)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді-доповідача Чередниченко В.Є.

судді: Іванов С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства Екосплав на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі №804/4347/17 за позовом приватного підприємства Екосплав до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Екосплав 07 липня 2017 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області згідно з яким просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 31.05.2017 року форми "П" №0006081410, форми Р №0006091410 та форми Р № 0006131410.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ Укрінжинірінг Він , ТОВ Фабенс та ТОВ Ліакон , викладені у акті №4881/04-36-14-03/31550475 від 12.05.2017 року (далі - акт перевірки), на підставі якого було прийнято оскаржені рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивована тим, що відповідачем було доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову лише на підставі наявності вироків суду відносно керівників контрагентів позивача.

Посилається на правовий висновок Верховного суду України, викладений в постанові від 03.03.2016 у справі №5-347кс15, згідно із яким є не припустимим встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками цього конкретного кримінального провадження.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач, зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем в період з 20.03.2017 року по 03.05.2017 року проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства Екосплав (код ЄДРПОУ 31550475) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №4881/04-36-14-03/31550475 від 12.05.2017 р., в якому зроблено висновок про порушення позивачем приписів:

- пп.141.11, п. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.10 № 2755-VI внаслідок чого підприємством завищено збитки на загальну суму 646605,00 грн., в т.ч. за 2015 р. - 613006,00 грн., за 2016 р. - 33599,00 грн. та занижено податок на прибуток на 599513,00 грн., в т.ч. за 2014 р. - 218305,00 грн., 2015 р. -331042 грн., за 2016 р. - 50166,00 грн.

- п. 44.1. ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 707987,00 грн., в т.ч.: квітень 2014 року в сумі 121625 грн.; травень 2014 року в сумі 37586 грн.; грудень 2014 року в сумі 83351 грн.; січень 2015 року в сумі 21360 грн.; червень 2015 року в сумі 143219 грн.; серпень 2015 року в сумі 4192 грн.; вересень 2015 року в сумі 101268 грн.; жовтень 2015 року в сумі 122100 грн.; - січень 2016 року в сумі 69755 грн., березень 2016 в сумі 3531 грн.

- пп. 47.1.1 п. 47.1 ст. 47, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товарів на загальну суму 3 187 842,43 грн., у т.ч. ПДВ 531 307,1 грн. та зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з наступними контрагентами:

- ТОВ Укрінжинірінг ВІН (код 39474831) - на загальну суму 2 814 389 грн., в т.ч. ПДВ - 469 065 грн.; віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 444 065 грн, в т.ч. у квітні 2015 року - 143 219 грн., у липні 2015 року - 4 192 грн., у вересні 2015 року - 124 951 грн., у жовтні 2015 року - 98 417 грн.; у листопаді 2015 року- 73 286 грн.;

- ТОВ Фабенс (код 39285132) - на загальну суму 628 265 грн., в т.ч. ПДВ- 104 711 грн.; віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2014 року ПДВ в сумі 83 351 грн., у січні 2015 року - 21 360 грн.;

ТОВ Ліакон (код 39066912) - на загальну суму 955 263 грн., в т.ч. ПДВ - 159 210 грн.; віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2014 року.

Заперечення позивача до акта перевірки було розглянуто та частково задоволено, а саме Головне управління ДФС у Дніпропетровській області визнало висновки перевіряючих щодо заниження доходу у сумі 312 299,57 грн. по простим векселям передчасними, оскільки з урахуванням строків позовної давності дохід від не пред'явлених та відповідно не погашених векселів виникає з 01.01.2017 року.

На підставі цього акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.05.2017 року:

- № 0006091410 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 603923,25 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями - 549347,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54576,25 грн.

- № 0006131410 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 732952,50 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 586362,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 146590,50 грн.

- № 0006081410 форми "П", яким приватному підприємству "Екосплав" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 613006,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов'язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що між ПП Екосплав , як покупцем, та ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , як постачальником, 18.06.2015 року укладено договір поставки продукції виробничо-технічного призначення №34/15 та специфікації № 1-8 до нього (т. 2 а.с. 218 - 227).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини поставки товару: видатковими накладними №87 від 23.06.2015 р., №88 від 25.06.2015 р., №93 від 27.07.2015 р., №44 від 16.09.2015 р., №100 від 28.09.2015 р., №65 від 26.10.2015 р., №13 від 09.11.2015 р., №20 від 19.11.2015 р., які підтверджують факт передачі та отримання товару; товарно-транспортними накладними №87-06 від 23.06.2015 р., №88-06 від 25.06.2015 р., №93-07 від 27.07.2015 р., №44-09 від 16.09.2015 р., №100-09 від 28.09.2015 р., №65-10 від 26.10.2015 р., №13-11 від 09.11.2015 р., №20-11 від 19.11.2015 р.. ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН виписано податкові накладні (т. 2 а.с.28 - 102).

Згідно з актом перевірки розрахунки між суб'єктами господарювання проведено на суму 445000 грн. відповідно до банківських виписок які надано підприємством до перевірки (т. 1 а.с. 68).

На суму 859314,60 грн. здійснено перевод боргу на ТОВ Флешкорп та на суму 1510074,74 на ТОВ Верде торг заборгованість між підприємствами відсутня. (т. 1 а.с. 68).

Водночас, обставини використання придбаного за цим договором товару в господарській діяльності позивача підтверджуються даними акта перевірки, згідно з якими отриманий товар використано для здійснення підрядних робіт по поточному ремонту грейферних кранів та екскаваторів ЕКГ-5А на об'єктах ПАТ Євраз Суха Балка відповідно до актів списання за червень, липень, вересень - листопад 2015 року даним головної книги по рах.903 та оборотно-сальдової відомості по рах.201 вартість придбаного товару в сумі 2345324,45 грн. списана на собівартість виконаних робіт ( т.1 а.с. 68).

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність перелічених господарських операцій позивача з ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН підтверджуються наявними в матеріалах справи: копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, податкових накладних (т. 2 а.с. 28 -71).

Разом з цим, як вбачається з акта перевірки та відповідачем не спростовується, на час здійснення господарських операцій ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

При цьому, запис про державну реєстрацію припинення ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН на час розгляду справи в суді не вчинявся, доказів цього не надано. Отже підприємство продовжує здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій позивача з ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Висновки відповідача щодо нереальності господарської операції між позивачем та ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , які мотивовані відсутністю таких документів як сертифікати якості на товар є безпідставними, оскільки зазначені документи в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є первинними документами, тому їх відсутність не може свідчити про нереальність господарської операції.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН виробничого обладнання, складських приміщень, працівників для здійснення господарської діяльності не спростовують обставин постачання позивачу товарно-матеріальних цінностей, адже з урахуванням сутності операцій, відповідачем не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсяг інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, враховуючи при цьому, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій.

Щодо недоліків оформлення товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що ця обставина є лише можливим порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. При цьому зазначені документи надають можливість ідентифікувати особу, яка здійснила перевезення та містять, зокрема, відомості про товари які перевозяться.

Між тим зазначена особа не була опитана посадовими особами контролюючого органу на предмет відсутності обставин перевезення товару.

Крім того, в акті перевірки, відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом саме з обставинами діяльності контрагентів ТОВ Укрінжинірінг Він , а саме: ТОВ Філіс Комфорт , ТОВ Гешефт Профіт , що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств в ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності господарської операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником та його безпосереднім постачальником.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, Печерським районним судом м. Києва у справі №757/9289/16-к винесено вирок, яким затверджено угоду від 18.04.2016р. між прокурором відділу м. Києва Бондарчуком Д.М. та підозрюваним ОСОБА_4 про визнання винуватості та яким останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

Так, за результатами розгляду означеної справи, Печерським районним судом м. Києва було встановлено, що ОСОБА_4 являється засновником та керівником ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН та як пособник взяв участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

При цьому, ОСОБА_4 не мав наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , а діяв у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності усупереч вимогам законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва.

Також Печерським районним судом м. Києва встановлено, що використовуючи ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість складати продовж 2015-2016 років господарські угоди та первинні документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету наступним підприємствам реального сектору економіки: ТОВ ПАРТНЕР ЦЕНТР ЛТД" (ЄДРПОУ 37773208), ТОВ "КІЙАГРОПРОДУКТ" (ЄДРПОУ 31088656), 70В "ЗЕРНО.УА" (ЄДРПОУ 38451064), ТОВ "ПРАЙД-КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 36151455), ТОВ "АРТ ПІД КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39419194), ПАТ "КАМЕТ" (ЄДРПОУ 241206), ТОВ "НЕТВОРК-СЕРВІС" (ЄДРПОУ 32046177), ПІТ "ЕКОСПЛАВ" (ЄДРПОУ 31550476), ТОВ "ШЛЯХБУД КР" ЄДРПОУ 39348841), ТОВ "РЕМБУД КОЛІЯ" (ЄДРПОУ 39338278), ТОВ "ТИАМАТ" (ЄДРПОУ 38640632), ТОВ "ПЕНЕТРОН-НИКОЛАЕВ" (ЄДРПОУ 37206844), ТОВ "СФЕРАЛАЙН" (ЄДРПОУ 37404411), ТОВ "КБМК" (ЄДРПОУ 35062322), ТОВ "КАПІТАЛБУД СВ" (ЄДРПОУ 38255369), ПП "ВИСОТНИК" (ЄДРПОУ 19299540), ПП "ТРАНЗИТ-ВЕСТ" (ЄДРПОУ 30735103), ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС" (ЄДРПОУ 37140061).

Отже, Печерський районний суд м. Києва за результатами розгляду справи №757/9289/16-к дійшов до висновку про те, що ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН упродовж 2015-2016 років не здійснювало господарські операції, з зазначеними у переліку підприємствами, а надавало послуги з мінімізації податкових зобов'язань.

Проте, Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2018 року у справі №802/1853/16-а зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Враховуючи вказану правову позицію та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи висновок суду першої інстанції про те, що наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 року у справі №757/9289/16-к, яким директора контрагента позивача - ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України, вказує на безтоварність спірних господарських операцій позивача, колегія суддів дійшла висновку про його помилковість, оскільки цим вироком не встановлено фіктивності господарських операцій ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН за участю позивача, за результатами яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а лише встановлено факт реєстрації ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН на ім'я ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, які використали ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН для прикриття своєї незаконної діяльності, що саме по собі не є достатнім і необхідним, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказом, що підтверджує обставини безтоварності спірних господарських операцій, та не виключає факт здійснення позивачем з ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН реальних господарських операцій, які підтверджено первинними документами.

Так, вказаним вироком встановлено, що використовуючи ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість складати упродовж 2015-2016 років господарські угоди та первинні документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету певним підприємствам реального сектору економіки. Тобто, вироком встановлено надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, переліченим в ньому підприємствам, саме невстановленими особами, які використовували ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , а не ОСОБА_4.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, первинні документи укладені між позивачем та ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН в межах господарських операцій за результатами яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були підписано ОСОБА_4 як керівником контрагента позивача, протиправність дій якого, у відповідності до вироку, виразилося лише у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

Зазначеним вироком не встановлено обставин того, що підприємство за участю ОСОБА_4 не здійснювало господарську діяльність, не встановлено протиправності таких дії засудженого, а також того чи мають господарські операції ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН з позивачем ознаки неконтрольованності їх державою, та чи приймали участь в цих операціях невстановлені особи зазначені у вироку.

Також, згідно з цим вироком встановлено, що ОСОБА_4 був саме пособником у вчиненні злочину, а не співвиконавцем, хоча він не був формальним керівником фіктивного підприємства, оскільки він відкрив у ПУАТ Смартбанк поточний рахунок, а первинні документи в тому числі вищевказаний договір та специфікації до нього, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН містять його підпис. При цьому вироком суду не було встановлено обставин підробки підпису ОСОБА_4 на зазначених первинних документах.

Враховуючи викладене, а також те, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 року у справі №757/9289/16-к, встановлено використання ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН для прикриття незаконної діяльності, саме невстановленими особами, при цьому первинні документи, що підтверджують господарські операції здійснені між позивачем та ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , за наслідками яких відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містять підписів будь-яких інших осіб, крім ОСОБА_4, уповноваженого на підписання документів з боку ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН , який при цьому не є співвиконавцем злочину, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначений вирок не містить достатньо відомостей про здійснення безтоварних господарських операцій між позивачем та ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН за результатами яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670.

Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява №3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також слід врахувати те, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України, який міститься в постанові від 03.03.2016 року у справі №5-347кс15, неприпустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками даного конкретного кримінального провадження. Встановлення такої преюдиції, суперечить передбаченим статтею 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину не повинно призводити до автоматичного встановлення фактів незаконності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Разом з цим, слід зазначити про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних відносин правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-1318а16 враховуючи наступне.

Так, у зазначеній постанові Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Тож, для застосування цієї позиції ВСУ мають бути наявними дві обставини: встановлена вироком суду фіктивність підприємства контрагента платника податків і факт формального складання первинних документів за відповідними господарськими операціями.

Проте, у цьому випадку зазначеним вище вироком суду, факт фіктивності контрагента позивача - юридичної особи ТОВ УКРІНЖИНІРИНГ ВІН не встановлено, а також не встановлено обставин не підписання саме керівником ТОВ Укрінжинірінг Він податкових накладних виданих позивачу.

При цьому в ході розгляду цієї справи підтверджено реальність господарських операцій між позивачем і зазначеним контрагентом, що виключає підстави вважати первинні документи, складені за їх результатами, формальними.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

Отже, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.05.2017 року: №0006091410 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 311818 грн.; №0006131410 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), з яких за податковими зобов'язаннями у розмірі 444065 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 111016,25 грн. та № 0006081410 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо правовідносин позивача (покупець) з ТОВ Фабенс та ТОВ Ліакон (постачальники) судом першої інстанції вірно встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач протягом грудня 2014 року та січня 2015 року мав взаємовідносини з ТОВ Фабенс (код ЄДРПОУ 39285132) відповідно до договору поставки № 63/14 від 25.11.2014 року за умовами якого постачався товар (лист, круг, дріт) кількість, асортимент, якісні характеристики і ціна якого вказуються в Специфікаціях до договору які є невід'ємною частиною договору, та протягом квітня 2014 року мав взаємовідносини з ТОВ Ліакон (код ЄДРПОУ 39066912) згідно з договором поставки № 23/14 від 24.03.2014 року за яким постачався товар (боковини насоса, колеса, шестерні, підшипники, хвостовики та інше) кількість, асортимент, якісні характеристики і ціна якого вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору.

При цьому, в підтвердження реальність вчинення зазначених господарських операцій позивачем було надано суду докази щодо наявності обставин поставки товару, а саме щодо правовідносин з:

ТОВ Фабенс - видаткові накладні, які підтверджують факт передачі та отримання товару; товарно-транспортні накладні, податкові накладні (т. 2 а.с. 72-102). Згідно з актом перевірки станом на 31.12.2016 року заборгованість між підприємствами відсутня (т. 1 а.с. 80);

ТОВ Ліакон - видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні (т. 2 а.с. 103 - 155).

Водночас, згідно з даними акта перевірки придбаний у ТОВ Фабенс товар використано для виконання підрядних робіт по поточному ремонту гірничого обладнання на об'єктах ПАТ Євраз Суха Балка , ПАТ Південний ГЗК , ПАТ Центральний ГЗК , ПАТ Корум Україна , ТОВ Коростенський щебзавод … (т. 1 а.с. 81).

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з мотивувальною частиною вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у кримінальній справі №756/8888/16-к по обвинуваченню ОСОБА_2 (далі - ОСОБА-2) у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, вбачається, що в кінці червня 2014 року, ОСОБА-2, перебуваючи у ресторані "Баккара", що знаходиться у м. Луганськ по вул. Радянська, діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, вступив у злочинну змову з невстановленою особою, з метою придбання та державної перереєстрації за матеріальну винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи TOB Фабенс на своє ім'я, в органах державної влади без наміру здійснення статутної та господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Відповідно до попередньо розробленого ОСОБА-2 та невстановленою особою детального плану вчинення вказаного злочину та розподілу ролей між його співучасниками, ОСОБА-2 повинен був надати свої анкетні дані, документи, що посвідчують особу, підписати статутні та інші документи по придбанню TOB "Фабенс" та у подальшому передати здобуті в ході перереєстрації реєстраційні документи невстановленій особі. У свою чергу вказана невстановлена особа відповідно до відведеної їй злочинної ролі, повинна була підготувати документи, необхідні для перереєстрації підприємства в органах державної влади та організувати здійснення його державної реєстрації, забезпечити та надати можливість невстановленим особам використовувати придбане підприємство з метою прикриття незаконної діяльності. За вчинення вказаних дій, невстановлена особа пообіцяла щомісячно сплачувати ОСОБА-2 грошову винагороду у розмірі 4000 грн. упродовж всього періоду перебування останнього на посаді директора ТОВ "Фабенс".

У подальшому ОСОБА-2, діючи згідно з попередньо розробленим планом вчинення вказаного злочину, у серпні 2014 року, перебуваючи поблизу однієї із станцій метро, в місті Києві, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановленою особою, як майбутнього директора придбаного товариства, що юридична особа придбається з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих мотивів, надав невстановленій особі копії особистого паспорту громадянина України та ідентифікаційного номеру з метою виготовлення невстановленою особою статутних та реєстраційних документів, які необхідні для придбання TOB "Фабенс".

Продовжуючи свою протиправну діяльність ОСОБА-2, діючи згідно попередньо розробленого із невстановленою особою плану, 26.08.2014 та 27.08.2014, перебуваючи у службовому кабінеті приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, на прохання невстановлених осіб, реалізуючи спільний злочинний умисел, достовірно знаючи, що придбає юридичну особу без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, яка в тому числі полягає у проведенні безтоварних операцій, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав два договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Фабенс" від 26.08.2016 (у ТОВ "Віртуальний офіс" - 10% статутного капіталу та у ТОВ "Агенція антикризових рішень" - 90% статутного капіталу), протокол № 2 від 26.08.2014 загальних зборів учасників TOB "Фабенс" відповідно до якого ОСОБА-2 призначено директором TOB "Фабенс", нову редакцію Статуту ТОВ "Фабенс", наказ №2 від 27.08.2014, відповідно до якого приступив до виконання обов'язків директора ТОВ "Фабенс", реєстраційну картку (форма 3) на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 29.08.2014 та довіреності на представництво інтересів підприємства в органах державної влади на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Після підписання вказаних документів ОСОБА-2, усвідомлюючи протиправність своїх дій, згідно попередньо розробленого плану, передав їх невстановленій особі, яка проставила на них печатки ТОВ "Фабенс" для подальшої державної перереєстрації юридичної особи.

Таким чином, ТОВ "Фабенс" в органах державної реєстрації перереєстровано за ОСОБА-2.

У свою чергу, невстановлена особа, здійснюючи відведену їй роль у злочинному плані, отримавши 27.08.2014 від ОСОБА-2 вищевказані документи, того ж дня здійснила у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (м. Київ, вул. Тимошенка, 16), перереєстрацію TOB "Фабенс" за ОСОБА-2, про що в Єдиний державний реєстр за №10691060009032105 внесено відповідний запис.

Таким чином, ОСОБА-2 будучи єдиним засновником (власником) ТОВ "Фабенс" із 27.08.2014 отримав право здійснювати діяльність товариством та самостійно розпоряджатись її майном.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у кримінальній справі №756/8888/16-к встановлено, що ОСОБА-2, являючись директором ТОВ "Фабенс", 27.08.2014 перебуваючи в приміщенні службового кабінету приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (АДРЕСА_2), діючи із прямим умислом та з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленими особами, за вищевказаних обставин, вчинив пособництво в придбанні суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ "Фабенс" з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Продовжуючи злочинну діяльність, невстановлені особи отримали та використали можливість укладати від імені ОСОБА-2, шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт(послуг) для підприємств реального сектору економіки, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванню валових витрат підприємств. Окрім цього невстановлена особа складала та подавала від імені ОСОБА-2 документи податкової звітності до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Київ.

У згаданому вироку також вказано, що обвинувачений беззастережно визнав свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, та повністю підтвердив обставини вчиненого ним злочину.

Цей вирок суду набрав законної сили 07.11.2016, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції зазначеним вироком встановлено, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, ОСОБА-2 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що у справі № 127/9558/16-к Вінницьким міським судом Вінницької області 19.09.2016 року винесено вирок, згідно з яким ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 205 КК України, та, зокрема, за ч. 2 ст. 205 призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн.

Вказано, зокрема, що ОСОБА_10 наприкінці січня 2014 року, точну дату та місце не встановлено, перебуваючи в м. Вінниці, отримавши у не встановленої слідством особи на ім'я "ОСОБА_16" документи, (завірену копію паспорту та коду, реєстраційні картки, протокол загальних зборів учасників ТОВ "Ліакон" № 1 від 2.01.2014) на ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1), який не був обізнаний із злочинними намірами ОСОБА_10, вчинив дії щодо реєстрації на ОСОБА_12 суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Ліакон" (код ЄДРПОУ - 39066912, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, буд. 88, офіс 107), визначивши ОСОБА_11 єдиним засновником не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку.

Фактично ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не здійснювали господарську діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зазначеної у статутних документах ТОВ "Ліакон".

З метою створення суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ "Ліакон", ОСОБА_10, реалізовуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в м. Вінниці, у січні 2014 року отримав у невстановленої слідством особи на ім'я "ОСОБА_16" документи та статут ТОВ Ліакон та передав ОСОБА_13, яка 24 січня 2014 року, діючи за вказівкою ОСОБА_10 та будучи не обізнаною про його злочинний умисел, надала державному реєстратору реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області ОСОБА_14, за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 59, для затвердження, підписані ОСОБА_11 статут ТОВ Ліакон , прийнятий відповідно до рішення протоколу загальних зборів учасників ТОВ Ліакон № 1 від 22 січня 2014 року та реєстраційні картки на проведення державної реєстрації установчих документів юридичної особи.

Отримання вищевказаних документів надало юридичні підстави державному реєстратору ОСОБА_14 провести реєстрацію ТОВ Ліакон на ОСОБА_11, в результаті чого він отримав майнові та корпоративні права та обов'язки засновника, при цьому ОСОБА_10 усвідомлював, що ОСОБА_15 фактично не буде здійснювати легальну фінансово-господарську діяльність ТОВ Ліакон , як власник та керівник підприємства, а вказані дії дадуть змогу ОСОБА_10, використовуючи реквізити підприємства, документально оформлювати неіснуючі операції, пов'язані з наданням послуг, робіт, поставкою товарів, які фактично не мали місце, а будуть відображатись лише документально з метою незаконного формування витрат по податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ іншим підприємствам та сприянню їм в подальшому ухиленні від сплати податків чи заволодінні бюджетними коштами.

Після створення ОСОБА_10 ТОВ Ліакон та оформлення його на ОСОБА_11, статутні, реєстраційні документи та печатка підприємства перебували у ОСОБА_10

Реєстрація ТОВ Ліакон на ОСОБА_11 надала можливість обвинуваченому ОСОБА_10 здійснювати незаконну діяльність, яка полягала у наданні підприємствам реального сектору економіки послуг з незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, витрат з податку на прибуток та заниження таким чином податкових платежів, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з продажу товарів (робіт, послуг).

Таким чином, ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно.

Даний вирок суду набрав законної сили 20.10.2016 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670 (ЄРДСР №55953481), первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування на їхній підставі валових витрат є безпідставними.

Крім того, при оцінці показів посадових осіб названих підприємств суд першої інстанції обґрунтовано врахував і правовий висновок Верховного Суду України, викладений у його постанові від 05.03.2012 (справа №21-421а11), відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що документи підписані від імені фіктивних підприємств ТОВ "Фабенс"(код ЄДРПОУ 39285132), ТОВ "Ліакон" (код ЄДРПОУ 39066912) особами які не здійснювали господарську діяльність не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ПП Екосплав .

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ПП Екосплав та ТОВ Фабенс , ТОВ Ліакон , а відтак податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31 травня 2017 року: №0006091410 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 292105,25 грн.; №0006131410 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), з яких за податковими зобов'язаннями у розмірі 142297 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 35574,25 грн. є таким, що прийняті контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень, а тому у задоволені позовних вимог ПП Екосплав в цій частині обґрунтовано відмовлено.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає стягненню на користь позивача 34492,88 грн. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову та апеляційної скарги, пропорційно до задоволеної частини позову виходячи з розміру сплаченого судового збору - 45474,34 грн. виходячи з розрахунку 1600 + 7929 + 35945,34 = 45474,34 грн., ціни позову 1949881,75 грн. та розміру задоволеної частини позову - 1479905,25 грн.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до частково неправильного вирішення справи в вищезазначеній частині відмови у задоволені позову і є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній частині відмови у задоволені позову та прийняття нової постанови в цій частині про задоволення позову.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Екосплав - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі №804/4347/17 - в частині відмови у задоволені позову щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.05.2017 року:

№0006091410 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 311818 грн.;

№0006131410 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), з яких за податковими зобов'язаннями у розмірі 444065 грн., та за штрафними фінансовими санкціями 111016,25 грн.;

№ 0006081410 - скасувати ти прийняти нову постанову, якою позов в цій частині - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.05.2017 року:

№0006091410 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 311818 грн.;

№0006131410 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 555081,25 грн., з них за податковими зобов'язаннями - 444065,00 грн. та за штрафними санкціями 111016,25 грн.;

№ 0006081410.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь приватного підприємства Екосплав за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у розмірі 34492,88 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 27 вересня 2018 року.

Повне судове рішення складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко