Рішення

від 24.09.2018 по справі 826/4637/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 24 вересня 2018 року                      №826/4637/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Перевізник» доГоловного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,      В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ваш Перевізник» (далі – позивач, товариство, ТОВ «Ваш Перевізник») з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі – відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00000951402, №00000961402 від 26.01.2018 року.   В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не наведено жодного обґрунтованого доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та TOB «КТТК», ТОВ «Вестфаль» та ТОВ «Кепітал ЛТД», а усі первинні документи позивача відповідають вимогам законодавства. Крім того, позивач звертав увагу, що внаслідок пошкодження вірусом «Petya» комп'ютера на якому здійснювався бухгалтерський облік товариства та знищення такого в електронному вигляді, бухгалтерський облік позивача відновлюється з первинних документів, що не виключає деяких механічних помилок у розрізі боргів позивача. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. У своєму відзиві на адміністративний позов представник відповідача стверджує, що перевіркою не підтверджено реального руху активів (товарів) на адресу позивача від TOB «КТТК» за період взаємовідносин протягом періоду, що перевірявся. При цьому, позивач не включив безнадійну заборгованість до складу інших доходів за 9 місяців 2017 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вестфаль» та ТОВ «Кепітал ЛТД». Крім того, на запити контролюючого органу щодо надання пояснень по встановлених перевіркою порушеннях, позивачем не надано таких, а тому контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків. 16.04.2018 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання з додатками, яким усунуто виявлені судом недоліки. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4637/18 та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні. 25.05.2018 від представника позивача надійшла заява про долучення доказів до справи, яка прийнята судом. 07.08.2018 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення доказів до справи, яка прийнята судом. При цьому, фіксування судового засідання 09.08.2018 за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, у зв'язку з поданим клопотанням сторін про розгляд справи у порядку письмового провадження (Т.5, арк. 268). Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи положення частини 3 статті 194 КАС України, беручи до уваги, що усі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ваш Перевізник» (код ЄДРПОУ 3694262) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, за наслідком якої складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки №567/26-15-14-02-02/36942062 від 28.12.2017 року (далі - акт перевірки) (Т.1, арк. 28-96). За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства: - п.44.1 ст.44, п.138.2, ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, пп.134.1.1, п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції 2015,2016), пп.14.1.11, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5 П(С)БО 11 «зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 11.02.2000 року №85/4306, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 588   305,00 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 119   447,00 грн., за 2015 рік у сумі 337   043,00 грн., за 9 місяців 2017 року у сумі 131   815,00 грн.; - п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 373   563,00 грн., в тому числі за грудень 2014 року у сумі 50   000,00 грн., за лютий 2015 року у сумі 20   000,00 грн., за березень 2015 року в сумі 16   517,00 грн., за квітень 2015 року в сумі 31   667,00 грн., за травень 2015 року в сумі 50   000,00 грн., за червень 2015 року в сумі 65   505,00 грн., за жовтень 2015 року в сумі 3 451,00 грн., за листопад 2015 року в сумі 4449,00 грн., за грудень 2015 року в сумі 9923,00 грн., за вересень 2017 року в сумі 122   051,00 грн. (Т.1, арк. 96).    Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, заниження грошового зобов'язання, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Київська торгівельно-транспортна компанія», ТОВ «Вестфаль», ТОВ «Кепітал ЛТД». Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, визначається контролюючим органом з огляду на наступні обставини. Так, стосовно господарських правовідносин позивача з ТОВ «Київська торгівельно-транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 38896631) та ТОВ «Трансфергрупп» (код ЄДРПОУ 39033887) контролюючий орган посилається на те, що: 1) за договором постачання від 25.03.2015 року №250315 позивач придбав у ТОВ «КТТК» дизельне пальне на суму 959   968,74 грн. протягом 2014-2015 року, проте, в ході аналізу податкової звітності контрагента відсутня інформація про наявність складських та виробничих приміщень, а також транспорту, що необхідно для транспортування товарів; 2) щодо операцій з надання послуг, товару контрагентом на користь позивача не можливо підтвердити встановлений факт дефектності документів, реальності здійснення фінансово-господарських операцій та фактичного руху активів між суб'єктами господарювання. 3) товари оформлювались окремими первинними документами з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та формування податкового кредиту; видаткові накладні не підтверджують факт передачі товару від ТОВ «КТТК» до позивача, оскільки дефектність первинних документів підтверджується відсутністю товару, нереальністю фактичного здійснення господарської операції, матеріалами досудових розслідувань; 4) не можливо встановити осіб, які фактично відвантажували товар від контрагента до ТОВ «Ваш Перевізник». Стосовно господарських правовідносин позивача за період, що перевірявся з ТОВ «Вестфаль» (код ЄДРПОУ 38519127) та ТОВ «Кепітал ЛТД» (код ЄДРПОУ 38464225) контролюючий орган посилається на те, що: 1) ТОВ «Ваш Перевізник» не надано до перевірки документів щодо продовження терміну дії договорів, укладених з вищезазначеними контрагентами та документів щодо заборгованості перед останніми; 2) свідоцтва платників податку на додану вартість у ТОВ «Вестфаль» та ТОВ «Кепітал ЛТД» з 2013 року – анульовані; 3) контрагенти не подавали до суду позовних заяв щодо примусового стягнення з позивача заборгованості та не надсилали до ТОВ «Ваш Перевізник» претензій щодо погашення кредиту. Так, стосовно господарських правовідносин позивача за період, що перевірявся з ТОВ «Трансфергрупп» (код ЄДРПОУ 39033887) контролюючий орган посилається на те, що: 1) в ході аналізу податкової звітності контрагента відсутня інформація про наявність складських та виробничих приміщень, а також транспорту, що необхідно для транспортування товарів; 2) щодо операцій з надання послуг, товару контрагентом на користь позивача не можливо підтвердити встановлений факт дефектності документів, реальності здійснення фінансово-господарських операцій та фактичного руху активів між суб'єктами господарювання; 3) товари оформлювались окремими первинними документами з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та формування податкового кредиту; видаткові накладні не підтверджують факт передачі товару від ТОВ «Трансфергрупп» до позивача, оскільки дефектність первинних документів підтверджується відсутністю товару, нереальністю фактичного здійснення господарської операції, матеріалами досудових розслідувань. На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 року: - №00000961402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 466954,00 грн., з яких 373563,00 - за податковими зобовязаннями, 93391,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, арк. 159); - №00000951402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 651121,00 грн., з яких 588305,00 - за податковими зобовязаннями, 62816,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, арк. 161); Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі – ЦК України), Кримінальним кодексом України від 05.04.2001 року № 2341-III, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішень органів державної влади, а саме: Головного управління ДФС у місті Києві. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції). Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт. Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями. Відповідно до частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих  документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Частиною 2  статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України  встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. При цьому, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. За змістом частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок. За таких обставин, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність), встановлена в акті перевірки з огляду на відсутність у контрагентів необхідних виробничо-трудових ресурсів для провадження господарської діяльності, не сприймаються судом, як преюдиційна обставина, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Перевізник», було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 205, 209, 212 КК України. Враховуючи викладене, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача виробничо-трудових ресурсів є необґрунтованими. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 03.01.2014 року між ТОВ «Вестфаль» (первісний кредитор), ТОВ «МОСТСІТІ» (новий кредитор) та ТОВ «Ваш Перевізник» (боржник) був укладений договір про відступлення права вимоги №124/ВС/МСТ, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги, згідно з Договором про надання послуг №010513 від 01.05.2013 року з боржником, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором (Т.1, арк. 172). Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору, боржник заявляє про свою згоду на заміну первісного кредитора по основному договору на нового кредитора і підтверджує наявність у нього грошового зобов'язання по основному договору перед первісним кредитором у розмірі 378   800,00 грн., яке після підписання цього договору стане зобов'язанням боржника перед новим кредитором. Так, на підтвердження виконання грошових зобов'язань перед нових кредитором, позивачем надано наступні документи: платіжне доручення №783 від 10.01.2014 року у сумі 54   000,00 грн. з ПДВ, платіжне доручення №784 від 20.01.2014 у сумі 10   000,00 грн. з ПДВ, платіжне доручення №810 від 07.02.2014 року у сумі 110   000,00 грн. з ПДВ та банківську виписку за січень 2014 року з призначенням платежу «сплата за послугу згідно договору про відступлення права вимоги №124/ВС/МСТ» (Т.1, арк. 174-180). 03.02.2014 року між ТОВ «Кепітал ЛТД» (первісний кредитор), ТОВ «МОСТСІТІ» (новий кредитор) та ТОВ «Ваш Перевізник» (боржник) був укладений договір про відступлення права вимоги №167/ВС/МСТ, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги, згідно з Договором про надання послуг №23/1-13 від 23.01.2013 року з боржником, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором (Т.1, арк. 181).    Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору, боржник заявляє про свою згоду на заміну первісного кредитора по основному договору на нового кредитора і підтверджує наявність у нього грошового зобов'язання по основному договору перед первісним кредитором у розмірі 353 506,00 грн., яке після підписання цього договору стане зобов'язанням боржника перед новим кредитором. Так, на підтвердження виконання грошових зобов'язань перед нових кредитором, позивачем надано наступні документи: платіжне доручення №935 від 24.04.2014 року у сумі 65 084,00 грн. з ПДВ, платіжне доручення №917 від 15.04.2014 у сумі 55 000,00 грн. з ПДВ, платіжне доручення №895 від 08.04.2014 року у сумі 120 000,00 грн. з ПДВ, платіжне доручення №868 від 31.03.2014 року у сумі 30 000,00 грн. з ПДВ, платіжне доручення №863 від 24.03.2014 року у сумі 48 000,00 грн. з ПДВ та банківську виписку за лютий 2014 року з призначенням платежу «сплата за послугу згідно договору про відступлення права вимоги №167/ВС/МСТ» (Т.1, арк. 183-188). Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконано умови вищезазначених договорів, а тому твердження контролюючого органу в частині ТОВ «Вестфаль» (код ЄДРПОУ 38519127) та ТОВ «Кепітал ЛТД» (код ЄДРПОУ 38464225) щодо не включення безнадійної заборгованості до складу інших доходів за 9 місяців 2017 року на загальну суму 732   306,00 грн. є необґрунтованими. Щодо фінансово-господарської діяльності позивача з ТОВ «КТТК», суд зазначає наступне. Як вбачається зі змісту акту перевірки, між позивачем (за договором – замовник) та ТОВ «КТТК» (за договором – виконавець) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.06.2014 року №01-06/14, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання за плату здійснити для замовника пов'язані з перевезенням вантажу замовника операції (Т.1, арк. 215-217). Також, між позивачем (за договором – покупець) та ТОВ «КТТК» (за договором – постачальник) укладено договір постачання від 25.03.2015 року №250315, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар: паливо дизельне (УКТ ЗЕД 2710 1943 00). Виконання умов даних договорів підтверджується наданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями актів надання послуг, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, податкових накладних, заявок-договорів, банківських виписок (Т.1, арк.190-214, 219-362; Т.2, арк.16-246; Т.3-Т.5, арк.1-183). При цьому, суд звертає увагу, що позивачем надано лист-звернення до контролюючого органу від 17.02.2018 року №10, зі змісту якого вбачається, що вказані вище документи надані позивачем до перевірки не були враховані відповідачем та не були включені до акту перевірки, а саме: товарно-транспортні накладні за період 2014-2015 роки по взаємовідносинам з ТОВ «КТТК», договори про відступлення права вимоги з  ТОВ «Вестфаль» та ТОВ «Кепітал ЛТД», пояснення щодо пошкодження електронних баз даних ТОВ «Ваш Перевізник» (Т.1, арк. 363-377). Крім того, на підтвердження факту відображення в податковому обліку ТОВ «Ваш Перевізник» показників спірних господарських операцій, позивачем надано податкову звітність за 2014-2015 року (Т.5, арк. 200-264). Відповідно до статті 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Згідно з пунктом 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Відповідно до пункту «а» статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту. Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, актів виконаних робіт, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності. Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим  статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів. Відтак, суд дійшов висновку, що надані суду копії первинних документів оформлено у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. У сукупності останні не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій з вказаними вище контрагентами та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій. Таким чином, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути  достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами. Частина 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності. Як вбачається з пояснень позивача, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Перевізник» надано належні копії первинних документів, які підтверджують зв'язок між господарськими операціями з контрагентами, а тому прийняті Головним управлінням ДФС у місті Києві податкові повідомлення-рішення №00000951402, №00000961402 від 26.01.2018 року є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню. Відповідно до частини 1   статті 2 КАС України   завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною 1   статті 6 КАС України   встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до положень частини 1   статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2   статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 242 КАС України   встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 26.02.2018 року №1566, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 16 771,14 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 16 771,13 грн. Керуючись ст.ст.   2,   5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Перевізник» (код ЄДРПОУ 3694262, адреса: 03170, м. Київ, вулиця Кільцева дорога, буд. 4-Б) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) задовольнити у повному обсязі. 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000951402, №00000961402 від 26.01.2018 року.   3. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Перевізник» документально підтверджені судові витрати у розмірі 16 771,13 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 13 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя          Ю.Т. Шрамко