Рішення

від 31.07.2018 по справі 826/10176/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2018 року №826/10176/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Резерв Слобожанщини" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Відкритого недержавного пенсійного фонду "Резерв Слобожанщини" (далі - позивач, ВНПФ "Резерв Слобожанщини") до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа, Фонд), про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №48075615 від 14.07.2016 р.

Ухвалою суду від 14 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10176/17, (далі - справа).

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова винесена передчасно, з порушенням вимог ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мін'юсту від 02.04.2012 №512/5, порушує права та законні інтереси позивача, оскільки судове рішення фактично не виконано.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також заперечення на позовну заяву, у яких посилався на дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження" та вжиття усіх заходів для виконання рішення суду. Зазначив, що оскаржувану постанову винесено у відповідності до п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі наданої відповіді боржника про виконання рішення суду.

Третя особа просила у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

09.07.2015 державним виконавцем Відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48075615 по примусовому виконанню виконавчого листа №826/16005/14, виданого 07.04.2015 Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов'язання повернути пенсійні активи у розмірі 18 000,00 грн. Боржником у вказаному виконавчому провадженні зазначено Фонд, а стягувачем - ВНПФ "Резерв Слобожанщини".

21.07.2015 р. Фонд подав до Відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві лист №09-23736/15, в якому повідомив, що рішення згідно з виконавчим листом №826/16005/14 виконано Фондом у повному обсязі.

До вказаного вище листа Фондом додано копію розпорядження від 21.07.2015 р. №10-Р, яким на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження №48075615 від 09.07.2015 зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Форум" Ларченко І.М. повернути ВНПФ "Резерв Слобожанщини" пенсійні активи у розмірі 18000,00 грн., розміщені у ПАТ "Банк "Форум" відповідно до генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку від 28.03.2013 №213 та договору банківського вкладу (депозиту) "Строковий" від 05.04.2014 №213/2; контроль за виконанням розпорядження покладено на заступника директора - розпорядника Кияка А.Т.

12.10.2015 державним виконавцем направлено до Фонду вимогу, якою боржника зобов'язано у строк до 19.10.2015 р. повернути ВНПФ "Резерв Слобожанщини" пенсійні активи у розмірі 18000,00 грн.

У відповідь на зазначену вимогу Фонд листом вх. №19284 від 20.10.2015 р. повідомив державного виконавця про виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/16005/14 від 07.04.2015 р. з огляду на прийняття розпорядження від 21.07.2015 №10-Р. Також зазначив про те, що оскільки у нього відсутні пенсійні активи ВНПФ "Резерв Слобожанщини", то вчинити дії щодо передачі пенсійних активів Фонд може виключно у вигляді видання розпорядчого документу уповноваженій особі банку, яка виконує повноваження органів управління банку і виконує функції з управління майна банку, та просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

14.07.2016 державним виконавцем відповідача Байрамовим Т.Р. на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №48075615 у зв'язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено,

своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.17 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (п.1).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст. 19 Закону № 606-XIV).

За вимогами п.8 ч.1 ст.49 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, прийняття Фондом розпорядження від 21.07.2015 №10-Р, яким уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Форум" Ларченко І.М. зобов'язано повернути ВНПФ "Резерв Слобожанщини" пенсійні активи у розмірі 18 000,00 грн., розміщених у ПАТ "Банк "Форум" відповідно до генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку від 28.03.2013 №213 та договору банківського вкладу (депозиту) "Строковий" від 05.04.2014 №213/2, - не може вважатися виконанням рішення суду. Належним виконанням Фондом рішення суду буде факт повернення відповідних пенсійних активів ВНПФ "Резерв Слобожанщини".

При цьому, посилання Фонду на те, що вчинити дії щодо передачі пенсійних активів Фонд може виключно у вигляді видання розпорядчого документу уповноваженій особі банку, яка виконує повноваження органів управління банку і виконує функції з управління майна банку, не є належним доказом обґрунтованості прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, оскільки відповідно ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) , в редакції станом на час існування спірних правовідносин, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. При цьому, доказів звернення Фонду до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі №826/16005/14 у зв'язку із наявністю обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що факту повернення пенсійних активів у розмірі 18 000,00 грн. не відбулося, протилежного відповідачем та третьою особою не доведено, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження №48075615 від 14.07.2016 р., винесеної на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону № 606-XIV у зв'язку з виконанням рішення у повному обсязі, та необхідність її скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Відкритого недержавного пенсійного фонду "Резерв Слобожанщини" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1600,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого недержавного пенсійного фонду "Резерв Слобожанщини" (04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 12-Л, код ЄДРПОУ 34619062) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (04032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 110, код ЄДРПОУ 34967593), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016), про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамова Т.Р. про закінчення виконавчого провадження №48075615 від 14.07.2016 р.

3. Стягнути на користь Відкритого недержавного пенсійного фонду "Резерв Слобожанщини" сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко