Постанова

від 25.09.2018 по справі 622/615/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 622/615/17

провадження № 22-ц/790/4767/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрівська сільська рада Золочівського району Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27 червня 2018 року, постановлене суддею Кочнєвим О.В.,-

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрівська сільська рада Золочівського району Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначила, що на підставі договору дарування є власником житлового будинку № 5, що розташований за адресою: Харківська область, Золочівський район, с. Олександрівка, вул. Залізнична (далі - будинок), в якому зареєстрований ОСОБА_2

З 01 червня 2016 року відповідач в зазначеному будинку не проживає, що підтверджується актом депутата Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області від 06 червня 2017 року.

Зважаючи на те, що відповідач у добровільному порядку не бажає знятися з обліку за вказаною адресою, просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком № 5, що розташований за адресою: Харківська область, Золочівський район, с. Олександрівка, вул. Залізнична.

24 липня 2017 року ОСОБА_2 подано заперечення на позов, в якому зазначив, що доводи ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам у справі. Він проживає за вказаною адресою, працює, зважаючи на що при складенні та підписанні вказаного акту, члени комісії не бачили його за вказаною адресою. Крім того, рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року, що набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні аналогічного позову.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 27 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм процесуального права. Судом не було встановлено фактичні обставини у справі. Висновки суду стосовно того, що не проживання відповідача в будинку пов'язане з перешкоджанням ОСОБА_1, є помилковими. Суд надав оцінку лише доказам, що були подані відповідачем, при цьому на надавши правової оцінки доказам позивача, що призвело до ухваленні незаконного та необґрунтованого рішення.

16 серпня 2018 року ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом належним чином були досліджені надані сторонами докази, їм надано належної оцінки та встановлено фактичні обставини справи.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1та її представник - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали.

ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мешкав у вказаному будинку в період часу з 01 червня 2016 року по 15 червня 2017 року у зв'язку з діями позивача щодо створення перешкод у користуванні будинком. ОСОБА_1 не має жодних перепон у користуванні будинком, який їй належить на праві власності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сторони у справі перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2010 року по 2012 рік, проживали у двокімнатній квартирі, яка належала позивачу.

ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 05 грудня 2012 року є власником будинку № 5, що розташований за адресою: Харківська область, Золочівський район, с. Олександрівка, вул. Залізнична (а.с. 8).

Право власності позивача на будинок зареєстроване в КП Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району , що підтверджується витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 36842684 від 20 грудня 2012 року (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 листопада 2015 року ОСОБА_1 також на праві приватної власності належить земельна ділянка, на якій розташований будинок, кадастровий номер 6322680501:01:000:0022 (а.с. 11).

Згідно виписки з погосподарської книги № 2 за 2011-2015 року за № ОПО 03651, ОСОБА_2 зареєстрований в будинку як член сім'ї ОСОБА_1 (а.с. 4).

15 червня 2017 року комісією Олександрівської сільської ради було складено акт, яким встановлено, що ОСОБА_2 з 01 червня 2016 року фактично не проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: Харківська область, Золочівський район, с. Олександрівка, вул. Залізнична (а.с. 3).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції надано акт без дати, який затверджений секретарем Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області та підписаний членами комісії: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 З даного акту вбачається, що з 01 червня 2016 року відповідач не проживає в зазначеному будинку (а.с. 111).

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_5, допитана в якості свідка, надала пояснення, відповідно до яких вона у спірний період не бачила відповідача за адресою спірного домоволодіння, окрім жовтня 2016 року та початку травня 2017 року, коли при його приїзді викликалася поліція, оскільки він зірвав замки, які позивач повісила на домоволодінні, та влаштував сварку (зворотний бік а.с. 119).

Також в судовому засіданні суду першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які повідомили, що вказаний період постійно бачили відповідача і у с. Олександрівка, і у домоволодінні по вул. Залізничній, 5, однак безпосередньо до домоволодіння не заходили, на підтвердження чого повідомивши, що майже кожен день або їздили з відповідачем на роботу, або через приятельські стосунки постійно спілкувалися з відповідачем (зворотний бік а.с. 119) .

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 та її представник зазначали, що подання позову пов'язано з тим, що у вказаний період відповідач у домоволодінні не мешкав, проживаючи у іншої жінки у смт. Золочів, підтвердженням чого є акт про не проживання від 15 червня 2017 року та акт без номеру. Наразі там проживає, однак за комунальні послуги не платить і не є членом сім`ї позивача. Позивач його проживанню у спірний період не перешкоджала, однак саме через власне бажання відповідач у вказаний період у спірному домоволодінні не мешкав. Представник позивача додатково пояснив, що ті два випадки, коли відповідач у спірний період з`являвся у домоволодінні (жовтень 2016 року та травень 2017 року) не можна відповідно до норм діючого законодавства вважати належним проживанням, оскільки проживання характеризується постійністю перебування за місцем проживання, чого у відповідача не було.

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Частиною другою ст. 64 ЖК Української РСР передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Дослідивши повною мірою вищевказані докази, що містяться в матеріалах справи, у їх сукупності, надавши оцінку показанням свідків, колегія судді дійшла висновку щодо недоведеності ОСОБА_1 та її представником факту відсутності ОСОБА_2 без поважних причин в будинку № 5, що розташований за адресою: Харківська область, Золочівський район, с. Олександрівка, вул. Залізнична.

Відповідно до ч.3 ст. 3, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

ОСОБА_11 не доведено не лише факт відсутності ОСОБА_2 без поважних причин в будинку, а ще й той факт, що позивач несе витрати по оплаті комунальних послуг замість відповідача.

Проте, зібрані у справі докази, в їх сукупності, свідчать про те, що між сторонами склалися неприязне ні взаємовідносини, існують конфлікти щодо користування спірним житловим приміщенням. Зазначені обставини перешкоджають відповідачу користуватися цим будинком.

Отже, при розгляді справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт відсутності відповідача в вищевказаному будинку більше одного року без поважних на те причин.

Також суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо неможливості розпорядження будинком, який належить їй на праві приватної власності. Не надано будь-яких доказів, з яких вбачається, що ОСОБА_12 перешкоджає ОСОБА_1 реалізувати право володіння, користування та розпорядження будинком.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Викладені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду судом першої інстанції, висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Судді:ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15