Рішення

від 18.09.2018 по справі 908/920/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/60/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 Справа № 908/920/18

м. Запоріжжя

За позовом: Корпорації «Енергоресурс-інвест» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 131, код ЄДРПОУ 30336890)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ТЕК» (69076, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31950105)

про стягнення суми 835965,88 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 81/1 від 08.02.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 17/12/2017 від 17.12.2017;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 17.05.2018 надійшла позовна заява Корпорації «Енергоресурс-інвест» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ТЕК» , про стягнення 398127,20 грн. основного боргу за договором № 08-11/15 ОС від 13.11.2015, суми 291916,88 грн. пені, суми 117845,65 грн. збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, суми 28076,15 грн. - 3% річних, всього - суми 835965,88 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.05.2018 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/920/18 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.05.2018 позовна заява прийнята та відкрито провадження у справі № 908/920/18, присвоєний номер провадження 9/60/18, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.06.2018.

Ухвалою суду від 19.06.2018 строк підготовчого провадження продовжено на чотирнадцять днів - до 06.08.2018 включно, підготовче засідання відкладено на 01.08.2018.

Ухвалою суду від 27.07.2018, у зв'язку із службовим відрядженням судді Боєвої О.С. до м. Києва у період з 31.07.2018 по 02.08.2018 включно, продовжено строк підготовчого провадження на чотири дні - до 10.08.2018 включно, підготовче засідання призначено на 07.08.2018. Ухвалою господарського суду від 07.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на дванадцять днів - до 22.08.2018 включно, підготовче засідання відкладено на 21.08.2018.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2018 закрито підготовче провадження у справі № 908/920/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.09.2018. В судовому засіданні 13.09.2018 оголошено перерву до 18.09.2018.

18.09.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані наступним. Відповідно до умов договору № 08-11/15 ОС від 13.11.2015 позивачем було виготовлено та здійснено поставку комплектів установок біологічного очищення стічних вод продуктивністю 100 м куб./добу у кількості 4 шт. на загальну суму 7 053 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1217-1 від 17.12.2015. Відповідно до п. 6.3 договору позивач здійснив поставку продукції власним транспортом (надав транспортні послуги) на адресу відповідача на загальну суму 204527,20 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.12.2015 та 21.12.2015, що підписані з боку відповідача. Всього за договором позивач поставив продукцію та надав транспортні послуги на загальну суму 7258127,20 грн. Після прийняття Замовником продукції та транспортних послуг, претензій щодо їх якості та кількості не надходило. Відповідач 20.11.2015 та 29.12.2015 перерахував 1800000 грн. та 5060000 грн., всього 6860000 грн. Повного розрахунку не здійснив, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість за договором в розмірі 398127,20 грн. За порушення грошового зобов'язання позивачем на вказану суму боргу нараховано суму 291 916,88 грн. пені на підставі п.10.2 договору, суму 117 845,65 грн. інфляційних втрат та суму 28 076,15 грн. 3 % річних. Позов обґрунтовано умовами договору № 08-11/15 ОС від 13.11.2015, ст.ст. 525, 625, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 230 ГК України.

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що укладеним між сторонами договором узгоджено лише питання з продажу та оплати замовленої продукції. Відповідач підтвердив факт отримання продукції на загальну сум 7053600 грн. та наявність заборгованості за поставлене позивачем обладнання в розмірі 193600 грн. Позивні вимоги в частині стягнення заборгованості за транспортні послуги в розмірі 204527,20 грн. вважає безпідставними, оскільки позивач фактично їх не надавав. Згідно з наданими позивачем документами (товарно-транспортними накладними) перевезення здійснено сторонньою організацією - ПП Одіссей Транс Україна . Отже, в даному випадку може розглядатись питання відшкодування транспортних витрат на доставку продукції, здійсненої іншою організацією, а не оплати транспортних послуг позивача. Однак, позивач не надав до актів виконаних робіт жодних документів підтверджуючих замовлення та оплати ним транспортних витрат на доставку продукції. Вартість послуг з перевезення, що надавались іншим підприємством, сторонами не узгоджено у зв'язку з їх безпідставним завищенням. Підписуючи акти здачі-приймання робіт, відповідач не погодився з визначеною у них вартістю перевезення та направив запит позивачу та перевізнику щодо надання документів в обґрунтування її розміру. У відповідь позивачем була надана лише калькуляція перевізника на транспортні послуги, яка не відповідає фактичним умовам здійсненого перевезення. Умовами договору не визначено строк оплати транспортних послуг, а також не передбачена відповідальність за несвоєчасну оплату цих послуг. Оскільки в договорі та актах не обумовлений строк оплати транспортних послуг, в даному випадку необхідним є додержання положень ч. 2 ст. 530 ЦК України. Позивач до подання позову не звертався до відповідача з вимогою про оплату, тому з боку відповідача порушення зобов'язань щодо оплати транспортних витрат не виникло. З наведених підстав відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем надано відповідь на відзив в якій, зокрема, зазначено, що підписані відповідачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані без зауважень, в тому числі в частині вартості транспортних послуг, підтверджують визнання боргу в сумі, яка вказана в цих актах.

07.08.2018 відповідач подав до суду письмову заяву про зменшення судом на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України суми штрафних санкцій в частині пені, нарахованої на суму заборгованості з оплати поставленого товару, які є надмірно великими в порівнянні зі збитками кредитора. Нарахування пені здійснено за період, який складає 2 роки п'ять місяців, та перевищує шестимісячний строк нарахування, який обмежується ч. 6 ст. 232 ГК України. Позивач протягом усього часу не направляв претензій щодо оплати, внаслідок такого довгострокового затягування, розмір здійснених позивачем нарахувань пені, процентів річних та інфляційних втрат перевищує суму основної заборгованості. Просить с суд зменшити пеню, нараховану в частині сплати основного боргу за поставлений товар, до розміру 70976,67 грн., із розрахунку одинарної ставки НБУ, діючої в період прострочення. Вказану заяву представник відповідача в судовому засіданні підтримав.

Позивач в усній формі заперечив проти заяви відповідача про зменшення пені.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2015 між Корпорацією «Енергоресурс-інвест» (Виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ТЕК» (Замовник, відповідач) укладено договір № 08-11/15 ОС, згідно з яким Виконавець зобов'язується виготовити і поставити, а Замовник прийняти і оплатити комплект установки біологічного очищення стічних вод продуктивністю 100 куб.м./добу у кількості 4 шт. (надалі - Продукція), відповідно до Специфікації (п.1.1. договору). Загальна сума за договором складає 7 053 600,00 грн. з ПДВ (п.3.1.).

Згідно з п. 4.1. договору Замовник оплачує поставлену виконавцем продукцію за ціною, передбаченою у п. 3.1. даного договору згідно виставленого рахунку.

В п.п.5.1.-5.2 договору визначено, що розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковому порядку на р/рахунок виконавця, зазначений в реквізитах даного договору. Початок виконання замовлення по договору - зарахування авансової оплати в розмірі до 30% від суми договору на р/рахунок виконавця.

Кінцева оплата за поставлену продукцію згідно видаткових накладних здійснюється протягом 3-х робочих днів після отримання замовником коштів за цю продукцію від Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації. Датою передачі продукції від виконавця замовнику вважається момент вручення продукції. Дата передачі продукції визначається згідно з видатковою накладною, товарно-транспортною накладною (п.4.3.).

Відповідно до п.6.3. договору відвантаження продукції проводиться автомобільним транспортом Замовника і за рахунок замовника, але також Виконавець може здійснити поставку та перевезення продукції власним транспортом з окремою оплатою транспортних послуг Замовником згідно рахунку та/або акту надання транспортних послуг.

Відповідно до п. 9.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору, позивач здійснив поставку комплектів установок біологічного очищення стічних вод продуктивністю 100 куб.м./добу у кількості 4 шт. на загальну суму 7 053 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1217-1 від 17.12.2015 та довіреністю № МТ-52 від 17.12.2015.

Доставка вказаною продукції на адресу ТОВ Мега-Тек згідно з товарно-транспортними накладними №№ ТР1221-1, ТР12121-2 від 21.12.2015, №№ ТР1217-3, ТР1217-4 від 17.12.2015 здійснена автомобільним транспортом перевізником ПП Одісей Транс Україна за маршрутом м.Львів - смт. Фруктове. Вантажовідправником за вказаними накладними є Корпорація Енергоресурс-інвест (позивач), вантажоодержувачем - ТОВ Мега-Тек (відповідач), який підписав ці накладні та скріпив печаткою.

Сторонами підписано Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1217-3 від 17.12.2015, № 1217-5 від 17.12.2015, № 1221-1 від 21.12.2015, № 1221-2 від 21.12.2015 на суму 51131,80 грн. кожний. Згідно з цими актами позивачем, як виконавцем, надано, а відповідачем, як замовником, прийнято транспортні послуги за маршрутом: м. Львів - смт. Фруктове на загальну суму 204527,20 грн. Акти підписані без зауважень та скріплені печатками.

Відповідач здійснив часткову оплату за продукцію в сумі 6 860 000,00 грн., а саме: 20.11.2015 перерахував суму 1800000 грн. попередньої оплати, 29.12.2015 - 5060000 грн. оплати за продукцію, із посиланням у призначенні платежу на договір, що підтверджується виписками банку з рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався повністю за отриману продукцію та не сплатив вартість транспортних послуг, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача суми 398127,20 грн. основного боргу, що складається з суми 193600 грн. заборгованості за поставлену продукцію та суми 204527,20 грн. за транспортні послуги, а також суми 291916,88 грн. пені, суми 28076,15 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2016 по 07.05.2018, та суми 117845,65 грн. втрат від інфляції за період січень 2016 - березень 2018.

Проаналізувавши норми законодавства, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із змісту положень ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.

Відповідно до приписів ст.129 Конституції України, ст.ст. 7, 13, 14 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В даному випадку для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є по-перше, встановлення факту існування господарських правовідносин, їх правової природи та підстав виникнення; по-друге, з'ясування обставин щодо настання строку виконання зобов'язання та, відповідно, наявності підстав для захисту порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного сторонами договору № 08-11/15 ОС від 13.11.2015, суд дійшов до висновку, що даний договір є змішаним. Фактично цей договір є договором поставки, який містить елементи договору про надання послуг, що пов'язані з відвантаженням та доставкою товару (продукції) на адресу покупця.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що матеріалами справи підтверджується, здійснення позивачем поставки відповідачу продукції на загальну суму 7 053 600,00 грн., яка оплачена відповідачем частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, що складає 193600 грн.

Згідно з підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг), позивачем, як виконавцем, надано відповідачу (замовнику) транспортні послуги, пов'язані із відвантаженням (доставкою) продукції його на адресу, загальна вартість яких становить суму 204527,20 грн. Окрема оплата таких послуг угоджена сторонами в п. 6.3 договору. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1217-3 від 17.12.2015, № 1217-5 від 17.12.2015, №1221-1 від 21.12.2015, № 1221-2 від 21.12.2015 на суму 51131,80 грн. кожний, містять застереження про те, що сторони не мають претензій одна до одної. Акти підписані без зауважень та скріплені печатками сторін. Факт здійснення доставки продукції на адресу відповідача автомобільним транспортом підтверджується товарно-транспортними накладними №№ ТР1221-1, ТР1221-2 від 21.12.2015, №№ ТР1217-3, ТР1217-4 від 17.12.2015 вантажовідправником в яких значиться Корпорація Енергоресурс-інвест (позивач), вантажоодержувачем - ТОВ Мега-Тек (відповідач), які підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідач позовні вимоги в частині заборгованості за отриману ним продукцію не спростував, доказів належного виконання зобов'язання за договором в цій частині не надав. Відповідно до змісту відзиву наявність заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 193600 грн. відповідачем визнано. В судовому засіданні представник ТОВ Мега-Тек підтвердив, що відповідні кошти для проведення розрахунків за продукцію, згідно з п. 4.3 договору, були ним отримані. Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати за поставлену продукцію в сумі 193600 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення вартості транспортних послуг відповідач заперечив мотивуючи тим, що їх розмір не узгоджений сторонами та є безпідставно завищеним, перевезення фактично здійснювалося іншим підприємством. Зазначив, що позивач не надав документів, що підтверджують розмір понесених ним витрат.

Відповідач надав до матеріалів справи (супровідним листом, що надійшов до суду 19.06.2018) копію листа за вих. №155 від 29.12.2015 в якому, зокрема, зазначено про повернення чотирьох підписаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг), вартість відшкодування по яким є неузгодженою до надання документів підтверджуючих транспортні витрати. Також надано копію листа за вих. № 14 від 27.01.2016 аналогічного змісту. Проте доказів на підтвердження направлення або вручення їх позивачу відповідачем не надано. Позивач, в свою чергу, їх одержання заперечив.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог та заперечень.

Отже відповідачем не доведено направлення цих листів позивачу і, відповідно, направлення (повернення) підписаних актів здачі-прийняття робіт разом з листом від 29.12.2015, як-то стверджує відповідач.

Позивач пояснив, що перевезення здійснювалося ПП Одісей-Транс Україна , з яким позивачем було укладено відповідний договір про організацію перевезень, що був діючим на час правовідносин за договором між позивачем та відповідачем. Позивачем надано в матеріали справи копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОД-0000018 від 17.12.2015 та № ОД-0000019 від 21.12.2015 про надання перевізником транспортно-експедиторських послуг за маршрутом м.Львів - с. Фруктове Запорізької області та копії виписок по рахунку, згідно із якими позивачем здійснено оплату вартості транспортних послуг на користь автомобільного перевізника - ПП Одісей-Транс Україна , у розмірі, який заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Вирішуючи спір в цій частині, суд враховує, що за змістом п. 6.3 укладеного договору сторони погодили, що у разі здійснення поставки продукції виконавцем на адресу замовника, вартість транспортних послуг оплачуються замовником на підставі рахунку та/або Акту надання транспортних послуг. Таким чином, підписавши акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1217-3 від 17.12.2015, № 1217-5 від 17.12.2015, №1221-1 від 21.12.2015, № 1221-2 від 21.12.2015 без зауважень, відповідачем погоджено зазначену у них вартість транспортних послуг, тому твердження відповідача про протилежне є безпідставними.

Заперечення відповідача про те, що фактично транспортне перевезення здійснювалося іншою організацією не впливають на вирішення спору в цій частині. Договір № 08-11/15 ОС від 13.11.2015 не містить умов щодо обов'язковості здійснення перевезення виключно самим позивачем, а передбачає здіснення позивачем, як виконавцем, поставки та перевезення продукції власним транспортом, тобто власними силами, із подальшою оплатою пов'язаних із цим транспортних послуг замовником. Тому залучення позивачем перевізника до здійснення доставки продукції відповідачу не суперечить умовам договору. Наданими позивачем доказами повністю підтверджується організація ним поставки продукції на адресу відповідача автомобільним транспортом та оплата їх вартості перевізнику. Інших умов щодо обов'язку підтвердження Виконавцем вартості перевезення, крім надання рахунку та/або актів надання транспортних послуг договір не місить.

Суд враховує, що ані в договорі, ані в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не встановлений строк (термін) виконання замовником обов'язку з оплати вартості транспортних послуг, тому кредитор мав право вимагати його виконання в порядку, який передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме: шляхом пред'явлення вимоги у будь-який час. Доказів направлення відповідачу такої вимоги до звернення до суду із даним позовом позивачем не надано. Позивач реалізував своє право вимагати від боржника виконання обов'язку шляхом пред'явлення даного позову, який направлено до суду 11.05.2018, внаслідок чого на час розгляду даної справи у боржника виник обов'язок з виконання грошового зобов'язання щодо оплати на користь Корпорації Енергоресурс-інвест суми 204527,20 грн. вартості транспортних послуг, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 291916,88 грн. пені, суми 117 845,65 грн. інфляційних втрат та суми 28 076,15 грн. 3 % річних, які, згідно з розрахунком наведеним у позовній заяві, нараховано на загальну суму в розмірі 398127,20 грн., що складається з суми 193600 грн. заборгованості за продукцію та суми 204527,20 грн. вартості транспортних послуг, починаючи з 01.01.2016.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 343 ГК України.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 10.2 укладеного сторонами договору встановлено, що за порушення термінів оплати Продукції Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення. Строк нарахування пені, а також строк позовної давності щодо її стягнення за цим пунктом становить 3 (три) роки.

Факт порушення відповідачем грошового зобов'язання в частині оплати заборгованості за поставлену продукцію в сумі 193600 грн., починаючи з 01.01.2016, суд вважає доведеним, тому нарахування пені та 3% річних за період з 01.01.2016 по 07.05.2018, втрат від інфляції за період січень 2016 - березень 2018 на вказану суму боргу є обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на суму 193600 грн. боргу за вказані періоди обґрунтованим є нарахування суми 141881,89 грн. пені, суми 13636,87 грн. 3% річних та суми 62418,95 грн. втрат від інфляції.

Вимоги в частині нарахування пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції на суму 204527,20 грн. вартості транспортних послуг суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Враховуючи встановлений судом факт відсутності направлення вимоги щодо оплати транспортних послуг, прострочення виконання грошового зобов'язання станом на час звернення позивача до суду з даним позовом в цій частині також відсутнє, тому нарахування 3% річних та втрат від інфляції за заявлені періоди, є безпідставним.

Із змісту ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.

Приписами ч. 6 ст. 231 ГУК України передбачено лише порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотковому співвідношенні від подвійної облікової ставки НБУ; Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.

Пунктом 10.2 договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ саме за порушення термінів оплати продукції, а не будь-якого іншого грошового зобов'язання, що може виникнути на підставі цього договору.

Враховуючи викладене, застосування позивачем умов пункту 10.2 договору щодо розрахунку розміру пені за порушення грошового зобов'язання з оплати вартості транспортних послуг є необґрунтованим. Пункт договору, яким передбачається відповідальність за порушення такого грошового зобов'язання, в укладеному сторонами договорі відсутній. Іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення також не встановлено, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється судом частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем надано заяву про зменшення пені, нарахованої за прострочення оплати основного боргу за отриману продукцію до 70976,67 грн. - в розмірі ставки НБУ, що діяла в період прострочки. Вказану заяву відповідач підтримав також у судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні проти зменшення пені заперечив.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру пені, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки заявником не доведено, що належна до сплати сума штрафних санкцій у вигляді пені є надмірно великою порівняно із збитками кредитора. При цьому, судом прийнято до уваги тривалий час існування заборгованості, відсутність часткових оплат протягом всього періоду прострочення, а також категоричну незгоду позивача зі зменшенням пені. Ризик настання наслідків невиконання зобов'язань за договором, в тому числі збільшення періоду прострочки, в даному випадку несе боржник, адже відповідач зобов'язаний належним чином виконувати умови договору в частині додержання строків оплати, не чекаючи направлення кредитором вимог щодо оплати боргу за поставлену продукцію. З огляду на викладене, у задоволенні заяви відповідача про зменшення пені судом відмовлено.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ТЕК» (69076, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31950105) на користь Корпорації «Енергоресурс-інвест» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 131, код ЄДРПОУ 30336890) суму 193600 (сто дев'яносто три тисячі шістсот) грн. боргу за поставлену продукцію, суму 204527 (двісті чотири тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 20 коп. боргу за транспортні послуги, суму 141881 (сто сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн. 89 коп. пені, суму 13636 (тринадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 87 коп. 3% річних, суму 62418 (шістдесят дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 95 коп. втрат від інфляції, суму 9240 (дев'ять тисяч двісті сорок) грн. 97 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 28.09.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя О.С. Боєва