Рішення

від 13.09.2018 по справі 910/5823/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2018Справа № 910/5823/18

За позовом Консорціуму "Військово-будівельна індустрія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль"

про стягнення 125 367,22 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Пекар В.М. за договором про надання правничої допомоги,ордер.;

від відповідача - Муха А.О. за дов.;

від відповідача - Машков К.Є за дов.

Обставини справи:

Консорціум "Військово-будівельна індустрія" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" про стягнення 11124,60 грн. три відсотки річних та 114242,62 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № №7к/10 від 01.05.2010 в частині здійснення оплати наданих позивачем послуг з приймання, зберігання, обліку, відвантаження товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу. Враховуючи наявну заборгованість відповідача перед позивачем, яка встановлена у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі № 910/8320/13, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 18.11.2013 по 08.05.2018, у зв'язку з чим останнім було подано зазначену позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Призначено розгляд справи №910/5823/18 на 12.06.2018.

Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 13.09.2018 представник позивача подав до суду Клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" 7 473,17 грн. три відсотки річних та 32 581,35 грн. інфляційних втрат

Заява про зменшення позовних вимог відповідає нормам ст. 46 ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

Відповідно до ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив, свої заперечення виклав в Відзиві на позовну заяву, в судовому засіданні 13.09.2018 надав усні пояснення, просив суд відмовити в позові.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2010 між Державним господарським об'єднанням "Консорціум "Військово-будівельна індустрія" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нормаль" (далі - відповідач) було укладено договір №7к/10 про надання послуг (далі - договір).

Згідно з п.1 договору сторони домовились, що предметом договору є надання позивачем послуг по прийманню, зберіганню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, а тому в останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 80 031,10 грн.

29.04.2013 Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №910/8320/13 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" на користь Державного господарського об'єднання "Консорціум "Військово-будівельна індустрія" суму основного боргу 76 700,07 грн., пеню в розмірі 1 244,70 грн., 3% річних в сумі 3 309,98 грн.

Відповідач станом на 10.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 не виконав та не сплатив суму боргу.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору від 01.05.2010 за №7к/10 про надання послуг та яке встановлено рішенням господарського суду, позивач, з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 11124,60 грн. три відсотки річних та 114242,62 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі № 910/8320/13 було встановлено наявну заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар (76 700,07 грн.).

В силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений товар має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

В абзаці 1 пункту 9 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 р. №5011-32/5219-2012).

Отже, за змістом статей 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц Великою Палатою викладено правову позицію щодо того, що є не вірним висновок Верховного Суду України про неможливість застосування норм, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України) до правовідносин, які виникають з приводу виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Відповідно до уточненого розрахунку позивача, який містяться у матеріалах справи, позивач просить стягнути з відповідача 7 473,17 грн. три відсотки річних та 32 581,35 грн. інфляційних втрат.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем сум (з врахуванням уточнень), суд дійшов висновку, що він неправильний. Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за перерахунком суду індекс інфляційних втрат у сумі 30 150 грн.53 коп. та три процента річних у сумі 6 915 ,61 грн. за період з 08.05.2015 по 08.05.2018,

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає до уваги твердження Відповідача, викладені в Відзиві на позовну заяву, з огляду на те, що твердження стосуються виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №910/8320/13.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат, на оплату послуг адвоката у розмірі 19 440,00 грн., що передбачено ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.\

Згідно пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права , у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до п.10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (з наступними доповненнями і змінами), витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 19 440,00 грн. представник позивача адвокат Пекар В.М. надав лише Договір від 15 лютого 2018 № 1090-РТ про надання правничої допомоги, який укладений між позивачем та адвокатським обєднанням Інвікта та ордер на надання правової допомоги серія КВ №395013.

Проте, на виконання пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права , представником Позивача не надано суду належного розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, який роз'яснював би, які саме юридичні послуги надавались Позивачу, не надано акту прийому-передачі виконаних робіт, який би підтверджував, які саме юридичні послуги були надані Позивачу адвокатом Пекарем В.М., не надано платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З огляду на зазначене, суд відмовляє Позивачу у задоволені його вимоги про стягнення з Відповідача судових витрат у розмірі 19 400, 00 грн., що складаються з гонорару за правову допомогу адвоката.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" (04112, м.Київ, Шевченківський район, вул.Ризька, буд.8-А, ЄДРПОУ 24101473) на користь Державного господарського об'єднання "Консорціум "Військово-будівельна індустрія" (03168, м.Київ, Солом'янський район, просп.Повітрофлотський, буд.6; ЄДРПОУ 33629043) 30150 (тридцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 6 915 (шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 61 коп. 3% річних та 556 (п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 03 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.09.2018

Суддя І.І. Борисенко