Постанова

від 29.01.2019 по справі 910/5823/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. Справа№ 910/5823/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Буравльова С.І.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Пекар В.М. - ордер серія КВ № 154137 від 16.05.2018р.

від відповідача: не з явились

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018р.

у справі № 910/5823/18 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Консорціуму "Військово-будівельна індустрія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль"

про стягнення 125 367,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Консорціум "Військово-будівельна індустрія" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" про стягнення 11124,60 грн. три відсотки річних та 114242,62 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №7к/10 від 01.05.2010р. в частині здійснення оплати наданих позивачем послуг з приймання, зберігання, обліку, відвантаження товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу. Враховуючи наявну заборгованість відповідача перед позивачем, яка встановлена у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. у справі № 910/8320/13, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 18.11.2013р. по 08.05.2018р. у зв'язку з чим останнім було подано зазначену позовну заяву.

13.09.2018р. представник позивача подав до суду клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" 7 473,17 грн. три відсотки річних та 32 581,35 грн. інфляційних втрат

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2018р. по справі № 910/5823/18 позовні вимоги Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" на користь Державного господарського об'єднання "Консорціум "Військово-будівельна індустрія" 30150 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 6 915 грн. 61 коп. 3% річних та 556 грн. 03 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нормаль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018р. у справі № 910/5823/18, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2018р. справу № 910/5823/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018р. по справі № 910/5823/18 залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Нормаль" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом, подання до Північного апеляційного господарського суду докази надсилання копії скарги сторонам у справі, а саме опис вкладення.

28.11.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про усунення недоліків, а саме долучення опису вкладення до цінного листа то матеріалів справи.

Оскільки апеляційна скарга подана з додержанням вимог ст. ст. 256, 258 та 259 ГПК України, суд визнає подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018р. та призначено справу № 910/5823/18 до розгляду на 29.01.2019р.

29.01.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло пояснення по справі в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

29.01.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання в якому просить суд розгляд справи відкласти, оскільки директор ТОВ Нормаль є єдиною посадовою особою, який буде знаходиться у відрядженні не має можливості уповноважити на участь у судовому засіданні іншу особу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Встановлено, що в судове засідання 29.01.2019р. відповідач не з'явився, але ним через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи в якому посилається на те, що оскільки директор ТОВ Нормаль є єдиною посадовою особою, який буде знаходиться у відрядженні не має можливості уповноважити на участь у судовому засіданні іншу особу.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримувався й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

01.05.2010р. між Державним господарським об'єднанням "Консорціум "Військово-будівельна індустрія" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нормаль" (далі - відповідач) було укладено договір №7к/10 про надання послуг (далі - договір).

Згідно з п.1 договору сторони домовились, що предметом договору є надання позивачем послуг по прийманню, зберіганню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, а тому в останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 80 031,10 грн.

29.04.2013р. Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. у справі № 910/8320/13 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" на користь Державного господарського об'єднання "Консорціум "Військово-будівельна індустрія" суму основного боргу 76 700,07 грн., пеню в розмірі 1 244,70 грн., 3% річних в сумі 3 309,98 грн.

Станом на 10.05.2018 відповідач рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. не виконав та не сплатив суму боргу.

Позивач, з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України , звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 11124,60 грн. три відсотки річних та 114242,62 грн. інфляційних втрат.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. у справі № 910/8320/13 було встановлено наявну заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар (76 700,07 грн.).

В силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений товар має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В абзаці 1 пункту 9 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 р. №5011-32/5219-2012).

За змістом статей 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України . Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Відповідно до уточненого розрахунку позивача, який містяться у матеріалах справи, позивач просить стягнути з відповідача 7 473,17 грн. три відсотки річних та 32 581,35 грн. інфляційних втрат.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за перерахунком суду індекс інфляційних втрат у сумі 30 150 грн.53 коп. та три процента річних у сумі 6 915,61 грн. за період з 08.05.2015 по 08.05.2018.

Також, позивач просив суд відшкодування позивачу за рахунок відповідача судові витрати, на оплату послуг адвоката у розмірі 19 440,00 грн., що передбаченост. 126 Господарського процесуального кодексу України .

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права , у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до п.10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (з наступними доповненнями і змінами), витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України . Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 19 440,00 грн. представник позивача адвокат Пекар В.М. надав лише Договір від 15.02.2018р. № 1090-РТ про надання правничої допомоги, який укладений між позивачем та адвокатським обєднанням Інвікта та ордер на надання правової допомоги серія КВ №395013.

Проте, на виконання п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права , представником Позивача не надано суду належного розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, який роз'яснював би, які саме юридичні послуги надавались Позивачу, не надано акту прийому-передачі виконаних робіт, який би підтверджував, які саме юридичні послуги були надані Позивачу адвокатом Пекарем В.М., не надано платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволені його вимоги про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 19 400,00 грн., що складаються з гонорару за правову допомогу адвоката, рішення в цій частині не оскаржується.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018р. у справі № 910/5823/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018р. у справі № 910/5823/18 - без змін .

2. Матеріали справи № 910/5823/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.І. Буравльов

Н.Ф. Калатай