Рішення

від 24.09.2018 по справі 910/9468/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2018Справа № 910/9468/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Василенка В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингова мостова компанія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фаст-мон

про розірвання договору та відшкодування збитків в розмірі 351 500,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Копайгородська І.В., довіреність № 25/05-18 від 25.05.2018;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірингова мостова компанія звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Фаст-мон про розірвання договору та відшкодування збитків в розмірі 351 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором на виконання робіт № 0111/11 від 01.11.2017 в частині виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

27.07.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.09.2018.

У судове засідання 10.09.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

У судовому засіданні 10.09.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2018.

10.09.2018, судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено відповідача про призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання 24.09.2018 з'явився, представник відповідача не з'явився.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5.

Станом на дату розгляду справи по суті конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку із закінченням терміну їх зберігання на відділенні.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 24.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фаст-Мон (далі - відповідач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інжинірингова мостова компанія (далі - позивач, замовник) укладено Договір на виконання робіт № 0111/1 (далі - Договір) за умовами якого, виконавець зобов'язується виконати роботи з виготовлення побутових приміщень розмірами: 7000 мм. х 2500 мм. х 2800 мм. - 2 шт., 7000 мм. х 3000 мм. х 2800 мм. - 1 шт., далі - роботи, у повному обсязі, згідно Специфікацій (Додаток № 1, Додаток № 2 до Договору) далі - специфікації, які є невід'ємними частинами цього Договору, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи на умовах передбачених цим Договором.

Результатом виконаних робіт за цим Договором є: побутові приміщення, далі - продукція, відповідно до Додатку № 1, Додатку № 2 до Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Договору виконання робіт провадиться на території виконавця за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 5. Для виконання робіт виконавець використовує свої матеріали та засоби.

Згідно з п. 1.5 Договору перехід права власності на продукцію від виконавця до замовника здійснюється після підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі виконаних робіт та виконання всіх взятих на себе зобов'язань виконавцем за даним Договором.

У відповідності до п. 2.1 Договору загальна вартість Договору становить - 185 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 30 833,33 грн.

Ціни вказані в специфікації можуть змінюватись у залежності від зміни ринкової вартості матеріалів та комплектуючих необхідних для виконання умов цього Договору (п. 2.2 Договору).

За умовами п. 2.4 Договору грошових розрахунок за цим Договором здійснюється у безготівковій формі та наступним чином: всю суму у розмірі 185 000,00 грн. замовник сплачує протягом трьох банківських днів від дати підписання Договору.

Пунктом 3.1 Договору узгоджено, що загальний строк виконання та вивезення на склад замовника результатів виконаних робіт зазначених в п. 1.2 даного Договору складає 28 робочих днів.

Відповідно до п. 3.2 Договору виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт впродовж одного календарного дня з дати отримання від замовника платежу, відповідно до п. 2.4.1 цього Договору.

Всі роботи, які виконуються на території виконавця відповідно до умов цього Договору, виконуються виключно силами і засобами виконавця. Залучення замовником третіх осіб до виконання робіт за цим Договором, на території виконавця забороняється (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 3.5 Договору датою завершення робіт за Договором є дата виконання виконавцем повного обсягу робіт відповідно до п. 1.1 Договору та підписання сторонами Акту прийому-здачі виконаних робіт (продукції).

У відповідності до п. 3.10 Договору вивезення продукції з території виконавця може здійснюватись як силами та засобами замовника, так і виконавця. Усі витрати з вивезення та доставки продукції до місця відвантаження покладаються на замовника.

Пунктом 3.11 Договору узгоджено, що вивезення продукції виконавцем здійснюється відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010 року) на умовах DDP - склад замовника.

Відповідно до п. 5.1 Договору обов'язки виконавця, зокрема виконати роботу зазначену в п. 1.1 цього Договору та виконати роботу в строк зазначений в п. 3.1 цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 8.1 Договору).

Додатками № 1 та № 2 сторонами узгоджено Специфікації до Договору.

При цьому, у Додатку № 2 до Договору сторонами узгоджено графік поставок побутових приміщень:

- перше побутове приміщення - 13.11.2017;

- друге побутове приміщення - 27.11.2017;

- третє побутове приміщення - 11.12.2017.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, 02.11.2017 замовником перераховано виконавцю 185 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 159, однак, станом на день звернення до суду з даним позовом, відповідач так і не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором.

З метою досудового врегулювання спору, 22.12.2017 позивач вручив відповідачеві лист-вимогу № 101, відповідно до якої вимагав від відповідача виконання взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення побутових приміщень та їх поставки позивачеві, сплати компенсації в розмірі 72 000,00 грн. та штрафу в розмірі 92 000,00 грн.

Оскільки відповідач відповіді на вказаний лист-вимогу не надав, роботи обумовлені Договором не виконав, позивач направив на адресу відповідача Претензію № 24/04/18, якою повідомив про необхідність розірвання укладеного між сторонами Договору та відшкодування завданих позивачеві збитків, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору підряду та договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Додатку № 2 до Договору сторонами узгоджено графік поставок побутових приміщень:

- перше побутове приміщення - 13.11.2017;

- друге побутове приміщення - 27.11.2017;

- третє побутове приміщення - 11.12.2017.

При цьому, за умовами п. 3.1 Договору загальний строк виконання та вивезення на склад замовника результатів виконаних робіт зазначених в п. 1.2 даного Договору складає 28 робочих днів.

Відповідно до п. 3.2 Договору виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт впродовж одного календарного дня з дати отримання від замовника платежу, відповідно до п. 2.4.1 цього Договору.

За умовами п. 2.4 Договору грошових розрахунок за цим Договором здійснюється у безготівковій формі та наступним чином: всю суму у розмірі 185 000,00 грн. замовник сплачує протягом трьох банківських днів від дати підписання Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2017 року позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти в розмірі 185 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 159 від 02.11.2017, а відтак, враховуючи умови Договору, кінцевим строком виконання робіт за Договором є 12.12.2017.

Згідно з п. 3.5 Договору датою завершення робіт за Договором є дата виконання виконавцем повного обсягу робіт відповідно до п. 1.1 Договору та підписання сторонами Акту прийому-здачі виконаних робіт (продукції).

Відповідач в свою чергу, будь-яких доказів на підтвердження як виконання робіт у строк, так і доказів фактичного початку виконання за Договором робіт до суду не надав.

Як зазначає позивач, оскільки у строки погоджені сторонами, відповідач роботи за Договором не виконав, ТОВ Інжинірингова мостова компанія направило на адресу відповідача Претензію 24/04/18, якою повідомило про необхідність розірвання укладеного між сторонами Договору.

Направлення означеної Претензії підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 05.06.2018, інформацією про відправлення від 05.06.2018 та фіскальним чеком від 05.06.2018.

Судом також встановлено, що зазначений лист було направлено на юридичну адресу відповідача.

При цьому, судом встановлено, що вказаний лист не був отриманий відповідачем, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта за ідентифікатором відстеження пересилання поштового відправлення 0315062729873, де, зокрема, зазначено, що 23.06.2018 - повернення за зворотною адресою: закінчення встановленого терміну зберігання.

Водночас, суд зазначає, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Вказаний висновок суду відповідає принципам розумності та справедливості та вимогам щодо належності виконання взятого на себе зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що днем отримання відповідачем Претензії № 24/04/18 від 24.05.2018 про розірвання договору є 23.06.2018, тобто, дата, коли відділенням поштового зв'язку було оформлено довідку (внесено інформацію) про повернення поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно з п. 3.5 Договору датою завершення робіт за Договором є дата виконання виконавцем повного обсягу робіт відповідно до п. 1.1 Договору та підписання сторонами Акту прийому-здачі виконаних робіт (продукції).

Відповідач в свою чергу, будь-яких доказів на підтвердження як виконання робіт у строк, так і доказів фактичного початку виконання за Договором робіт до суду не надав.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, оскільки позивач на підставі частини 2 статті 849 ЦК України відмовився від Договору, надіслав відповідачу лист-вимогу про розірвання Договору, і така одностороння відмова від Договору не потребує узгодження з підрядником, то Договір, є розірваним.

В свою чергу, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі № 910/9468/18 в частині розірвання Договору підлягає закриттю.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За умовами п. 3.1 Договору загальний строк виконання та вивезення на склад замовника результатів виконаних робіт зазначених в п. 1.2 даного Договору складає 28 робочих днів.

У відповідності до норм ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження поставки продукції за Договором, відповідачем також не надано, а матеріали справи не містять.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за Договором, як і доказів поставки продукції позивачу, а договір є розірваним, вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 185 000,00 грн., сплачених у якості авансу, є обґрунтованою.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також заявлено компенсацію в розмірі 74 000,00 грн. та штраф у розмірі 92 500,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 525-527 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до п. 5.2.2 Договору замовник зобов'язаний у разі будь-яких зауважень щодо якості робіт та строків постачання (продукції), отримати компенсацію в розмірі 40% від суми вказаної в п 2.4.1 спалити вартість робіт (продукції) відповідно до умов Договору.

В свою чергу, п. 6.4 Договору визначену, що виконавець за порушення строку виконання робіт зазначеного в п. 3.1 даного Договору, впродовж трьох календарних дів після отримання письмової вимоги замовника про сплат штрафу, сплачує на користь замовника штраф у розмірі 50% відсотків від загальної вартості робіт по даному Договору.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Таким чином, перевіривши здійсненні позивачем розрахунки штрафу за несвоєчасне виконання робіт та штрафу за несвоєчасну поставку продукцію, суд вважає його арифметично вірним, відтак, з урахуванням фактичних обставин справи, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 92 500 грн. та штраф у розмірі 74 000 грн. відповідно.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині розірвання Договору та задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ст. 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В частині вимог про розірвання Договору на виконання робіт № 0111/1 від 01.11.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фаст-Мон та Товариством з обмеженою відповідальністю Інжинірингова мостова компанія провадження у справі закрити.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фаст-Мон (01013, м. Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5; ідентифікаційний код: 41178887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингова мостова компанія (04176, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 26; ідентифікаційний код: 41017120) грошові кошти в розмірі 185 000 (сто вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 74 000 (сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., штраф у розмірі 92 500 (дев'яносто дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 272 (сім тисяч тридцять чотири) грн. 50 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.09.2018

Суддя О.А. Грєхова