Рішення

від 28.09.2018 по справі 910/8560/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 28.09.2018Справа №  910/8560/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді – Бондаренко Г. П., за участю секретаря – Бабаджанян М. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЗОМАРКЕТ" (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 8-А)    до  Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121 В) про  стягнення  73 152,17  грн Представники сторін в судове засідання не прибули ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЕЗОМАРКЕТ” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД” (далі – відповідач) про стягнення 73 152, 17 грн. В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року, позов ТОВ “Дезомаркет” задоволено частково: стягнуто з ПАТ “Агрохолдинг Авангард” на користь ТОВ “Дезомаркет” 734 997,78 грн основного боргу, 360 764,46 грн інфляційних втрат і 37 333,58 грн 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року у справі № 910/12872/16 залишено без змін. Позивач стверджує, що у зв'язку з тим, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 16 від 16.04.2014 є встановленим та преюдиційним, останній має право на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та процентів за період з дати, з якої був здійснений розрахунок ціни позову по справі № 910/12872/16 до дати, коли надійшов останній платіж від Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління у місті Києві у розмірі 73 152, 17 грн, з яких 60 269, 82 грн суми інфляційних нарахувань та 12 882, 35 грн процентів. Також позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на наявними у справі матеріалами та покласти на відповідача судові витрати. Разом з тим, позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 залишено позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЕЗОМАРКЕТ” без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання заяви з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат по справі, які позивач поніс та з яких сум складаються вказані витрати. 20.07.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заява та клопотання на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2018, якими останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи №910/8560/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 30.09.2018. 10.08.2018 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог. Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.   У ч. 8     ст. 252 Господарського процесуального кодексу України     передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, Господарським судом міста Києва 08.09.2016 задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезомаркет» до Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення 1 142 139,58 грн за договором поставки № 16 від 16.04.2014, з яких 734     997, 78 грн основної заборгованості, 367     617, 26 грн інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 39     524, 54 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезомаркет» основний борг у розмірі 734     997, 78 грн, 3 % річних у розмірі 37     333, 58 грн та 360     764, 46 грн інфляційних втрат, про що винесено відповідне рішення у справі № 910/12872/16. Рішення Господарського суду у справі № 910/12872/16 від 08.09.2016 було залишено без змін за результатами перегляду в апеляційній та касаційній інстанції (постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016; постанова Вищого господарського суд України від 06.12.2016). Постановою від 02.12.2016 державним виконавцем Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління у місті Києві на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/12872/16 було відкрито виконавче провадження №53033241. Матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти згідно наказу № 910/12872/16  від 26.10.2016 були перераховані Дарницьким РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві  позивачу 02.02.2017 в сумі 137730, 48 грн та 06.02.2017 в сумі 1012361, 77 грн. Розрахунок ціни позову по справі № 910/12872/16 був зроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Дезомаркет» станом на 06.07.2016. Враховуючи, що основана сума боргу за договором поставки № 16 від 16.04.2014 в повному обсязі була сплачена позивачу 06.02.2017 та що 3 % річних та інфляційні втрати нараховувалися відповідачу на суму боргу станом на 06.07.2016 позивач вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на його користь, у відповідності до положень ст. 625 Цивільного кодексу України, 60     262, 82 грн інфляційних втрат та 12     882, 35 грн за період прострочення з 07.07.2016 по 05.02.2017. Стягнення вказаних сум і є предметом позову у даній справі. Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.      При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України     № 3-57гс10 від 20.12.2010,      № 3-116гс11 від 14.11.2011,      № 3-142гс11 від 23.01.2012, № 6-113цс14 від 01.10.2014. Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі  (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу за період прострочення з 07.07.2016 по 05.02.2017 підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок. Відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, на його думку позивачем було порушено вимоги щодо додержання строків позовної давності. Так, відповідач стверджує, що позивач в позовній заяві не довів з яких саме платежів та на підставі яких видаткових накладних виникла заборгованість, оскільки поставки товарів здійснювались з травня 2014 по квітень 2015 року, відповідно строки позовної давності для нарахування інфляційних та 3 % річних на відповідні прострочені платежі закінчилися в квітні 2018, а отже позивач звернувся до суду поза межами строків позовної давності. Враховуючи викладене відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільний кодекс України).   За правилами ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є додатковими вимогами до основної вимоги – вимоги про стягнення основної заборгованості за договором  поставки № 16 від 16.04.2014 в розмірі 734     997, 78 грн, до яких застосовується загальний строк позовної давності. Положеннями ст. 264 Цивільного кодексу України внормовано, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. З вимогами про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 16 від 16.04.2014 в розмірі 734     997, 78 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЗОМАРКЕТ" звернулося до суду у липні 2016 року (справа № 910/12872/16), відповідно позовна давність щодо стягнення заборгованості та інших додаткових вимог перервалася. А отже позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, відповідно, твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, не знайшло свого підтвердження за матеріалами справи. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні,  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                                             В И Р І Ш И В: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЗОМАРКЕТ" до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"" про стягнення 73 152,17 грн задовольнити повністю. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121 В; ідентифікаційний код 00851519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЗОМАРКЕТ" (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 8-А;  ідентифікаційний код 34575654) 60 262 (шістдесят тисяч двісті шістдесят дві) грн 82 коп. інфляційних втрат, 12     882 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 35 коп. 3 % річних та 1     762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору. 3.   Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 28.09.2018. Суддя                                                                                          Г.П. Бондаренко