Постанова

від 31.01.2019 по справі 910/8560/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. Справа№ 910/8560/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 (повний текст рішення складено 28.09.2018)

у справі №910/8560/18 (суддя Г.П. Бондаренко)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЗОМАРКЕТ"

до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

про стягнення 73 152,17 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЗОМАРКЕТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення 73 152, 17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 року, позов ТОВ "Дезомаркет" задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Агрохолдинг Авангард" на користь ТОВ "Дезомаркет" 734 997,78 грн. основного боргу, 360 764,46 грн. інфляційних втрат і 37 333,58 грн. 3% річних. Отже, позивач стверджує, що у зв'язку з тим, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 16 від 16.04.2014 року є встановленим та преюдиційним, останній має право на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та процентів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 року по справі №910/8560/18 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЗОМАРКЕТ" 60 262, 82 грн. інфляційних втрат, 12 882 , 35 грн. 3 % річних та 1 762 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи підтверджується, що відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом також відхилено доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 року у справі №910/8560/18 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник стверджує, що позивачем не правильно визначено дату початку перебігу строку позовної давності, оскільки у договорі зазначено строк за кожним окремим зобов`язанням.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 залишено без руху, в зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Роз'яснено апелянту, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки.

23.11.2018 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 року у справі №910/8560/18, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 року у справі №910/8560/18 та призначено її розгляд на 31.01.2019 року.

17.12.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного судочинства залишається без розгляду, оскільки воно надійшло вже після призначення справи до розгляду в судовому засіданні з викликом представників сторін.

21.12.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача подав відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання 31.01.2019 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЗОМАРКЕТ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Агрофірма Авіс (покупець), правонаступником, якого є ПАТ Агрохолдинг Авангард був укладений договір поставки №16 (надалі-Договір), відповідно до п. 1.1., якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов`язується поставити ветеринарні препарати, добавки, вакцини, та іншу ветеринарну продукцію (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар. (а.с. 9-13).

В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 року у справі №910/12872/16, яким задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет" до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення 1 142 139,58 грн. за договором поставки № 16 від 16.04.2014 року, з яких 734 997, 78 грн. основної заборгованості, 367 617, 26 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 39 524, 54 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет" основний борг у розмірі 734 997, 78 грн., 3 % річних у розмірі 37 333, 58 грн. та 360 764, 46 грн. інфляційних втрат, про що винесено відповідне рішення у справі № 910/12872/16. (а.с. 15-19).

Вказане вище рішення було залишено без змін за результатами перегляду в апеляційній та касаційній інстанції (постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року (а.с. 20-26); постанова Вищого господарського суд України від 06.12.2016 року (а.с. 27-30).

В подальшому, постановою від 02.12.2016 року державним виконавцем Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління у місті Києві на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі №910/12872/16 було відкрито виконавче провадження №53033241. (а.с. 31-32).

Грошові кошти згідно наказу № 910/12872/16 від 26.10.2016 року були перераховані Дарницьким РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві позивачу 02.02.2017 року в сумі 137 730, 48 грн. та 06.02.2017 року в сумі 1 012 361, 77 грн. про, що свідчить банківська виписка по рахунку. (а.с. 34-35).

Отже, оскільки відповідачем було порушено строки виконання основного зобов`язання за договором, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 60 262, 82 грн. інфляційних втрат за період з липня 2017 року по лютий 2017 року та 12 882, 35 грн. 3% річних за період з 07.07.2016 року по 05.02.2017 року.

Проте, в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було подано клопотання про застосування строку позовної давності. (а.с. 76-78).

Місцевим господарським судом відхилено клопотання про застосування строку позовної давності з чим колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Разом із тим, главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням , то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України), а тому 06.02.2017 року (дата здійснення розрахунку згідно наказу №910/12872/16 від 26.10.2016 року) і є датою, коли зобов'язання по сплаті основного боргу припинилося.

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Зважаючи на викладене, інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 Цивільного кодексу України.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЗОМАРКЕТ" звернулося до суду у липні 2016 року про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 16 від 16.04.2014 в розмірі 734 997, 78 грн. (справа № 910/12872/16), а тому в силу положень ч. 2, ст. 264 ЦК України позовна давність щодо стягнення заборгованості та інших додаткових вимог перервалася.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

постановив:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 року у справі №910/8560/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 року у справі № 910/8560/18 залишити без змін.

3. Поновити дію на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 року у справі № 910/8560/18

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8560/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.01.2019 року

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

М.Г. Чорногуз