Постанова

від 18.09.2018 по справі 910/5339/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/5339/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 18.09.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 (повний текст підписано 27.06.2018) у справі №910/5339/18 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 15 509,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" звернулось до суду з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 15 509,53 грн. (що складає різницю між: сплаченою позивачем сумою відшкодування у розмірі 61 731,31 грн. - 45 221,78 грн. сплаченої відповідачем у добровільному порядку суми та за вирахуванням 1000,00 грн. франшизи), посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем було заявлено до виплати загалом 61 713,31 грн.,яка вирахувана позивачем згідно висновку № 149/17 від 23.05.2017 судового експерта Коваль І.М. та рахунку - фактури № 0000247, виконаного компанією Автодок від 23.03.2017, проте, відповідач вважає., що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Skoda, д.н. НОМЕР_1, складає 45 221,78 грн., яка вирахована відповідачем з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу (який не було враховано експертом у висновку та позивачем у розрахунку) та франшизи, і виплачена на користь позивача у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 (повний текст підписано 27.06.2018) у справі №910/5339/18 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" - задоволено, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" страхове відшкодування в розмірі 15 509 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'ять) грн.53 коп., судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Також, судом першої інстанції віднесено покладено витрати на пос

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач (Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант") звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Гарант-Система" у задоволенні позовних вимог - у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору безпідставно не було враховано доводи відповідача про те, що розрахунок суми страхового відшкодування розраховано позивачем невірно, позивачем не було взято до уваги висновок судового експерта № 149/17 від 23.05.2017 як належний доказ вартості відновлювального ремонту, а натомість використано ціни на запасні частини та ремонтні роботи, запропоновані ПП Компанія Автодок в розмірі 29 263,27 грн. (з ПДВ). Жодних посилань на те, що до вказаної вартості запасних частин було коефіцієнт фізичного зносу у рахунку - фактурі немає. У переліку ремонтних робіт відсутні будь-які запасні частини. Скаржник наголошує, що з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно висновку судового експерта № 149/17 від 23.05.2017, підсумкова вартість встановлених запасних частин становитиме 13 753,74 грн., і, відповідно, розмір матеріального збитку становить 46 221,78 грн. Враховуючи те, що узгоджений розмір франшизи за полісом № АК/0677050 становить 1000,00 грн., а тому розмір страхової виплати складає 45 221,78 грн., який і було сплачено відповідачем у повному обсязі. Таким чином, відповідач вважає, що у нього відсутній обов'язок по сплаті спірної суми.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/5339/18 розподілено для розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5339/18 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 (повний текст підписано 27.06.2018), розгляд справи призначено на 18.09.2018.

13.08.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзиві на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Позивач посилався на те, що вартість матеріального збитку була вирахувана з коефіцієнту фізичного зносу згідно висновку № 149/17 від 23.05.2017 судового експерта Коваль І.М, у зв'язку з чим доводи відповідача про те, що коефіцієнт фізичного зносу має нараховуватись на вартість відновлювального ремонту виходячи з суми, встановленої рахунком - фактурою № 00000247 від 23.02.2017 - є безпідставними.

21.08.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач наголошував на тому, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику - є платіжний документ про здійснення такої виплати. Таким чином, відповідач вважає, що при розрахунку суми страхового відшкодування має враховуватись коефіцієнт фізичного зносу, визначеного на замовлення позивача у висновку № 149/17 від 23.05.2017 судового експерта Коваль І.М.

04.09.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких позивач зазначає про те, що вартість матеріального збитку була вирахувана з коефіцієнту фізичного зносу згідно висновку № 149/17 від 23.05.2017 судового експерта Коваль І.М, вартість відновлювального ремонту встановлена рахунком - фактурою № 00000247 від 23.02.2017, та з урахуванням суми франшизи розмір страхової виплати складає: 60 731,31 грн. (61 731,31 грн. - розмір матеріального збитку згідно висновку № 149/17 від 23.05.2017, мінус франшиза - 1000,00 грн.).

Учасники справи в судове засідання 18.09.2018 не направили представників, які мають статус адвоката. Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення позивачу та відповідачу поштових відправлень ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018, а від третьої особи поштове повідомлення повернулось без вручення.

Неявка в судове засідання представників учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання - не є перешкодою для розгляду справи, що передбачено ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 10.03.2016 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" та товариством з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000070, відповідно до якого застраховано автомобіль НОМЕР_2.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

19.02.2017 в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, Mitsubishi, д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_5

Постановою Оболонського районного суду м. Києва № 756/3065/17 від 03.04.2017 р. ОСОБА_3 визнано винним у правопорушенні, яке передбачене ст. 124 КУпАП.

Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до висновку № 149/17 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного судовим експертом Ковалем Ігорем Миколайовичем (свідоцтво № 49 від 03.07.2015) з визначенні вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 23.02.2017, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу (0,53) автомобіля НОМЕР_5, пошкодженого в результаті ДТП, що сталась 19.02.2017, становить 78 438,90 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що пунктом 1.3 дослідження висновку № 149/17 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, експертом визначався коефіцієнт фізичного зносу на момент ДТП, який визначено у розмірі 0,53. Також, експертом складено Звіт про комплектацію транспортного засобу, ремонтну калькуляцію № 149/17 від 22.02.2017.

Згідно із рахунком-фактурою № 00000247 від 23.02.2017, сформованим ПП Компанія Автодок , вартість ремонту автомобіля становить 61731,31 грн.

Згідно з наказом ПАТ Страхова компанія Гарант -Система № 58 від 17.03.2017, затверджено Акт про страховий випадок із засобом наземного транспорту № 05-17/040 від 13.03.2017, доручено бухгалтерії здійснити виплату суми страхового відшкодування ОСОБА_4 відповідно до акту № 05-17/040 від 13.03.2017 р. про страховий випадок із засобом наземного транспорту в розмірі 61 731,31 грн., виплату страхового відшкодування доручено здійснити шляхом перерахування на станцію технічного обслуговування ПП Компанія Автодок згідно рахунку - фактури № 00000247 від 23.02.2017.

На виконання умов договору, страховик (позивач) виплатив потерпілій особі шляхом перерахування на станцію технічного обслуговування ПП Компанія Автодок страхове відшкодування в розмірі 61 731,31 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 583 від 05.05.2017 на суму 10 000,00 грн., № 606 від 12.05.2017 на суму 10 000,00 грн., № 615 від 16.05.2017 на 10 000,00 грн., № 653 від 18.05.2017 на суму 10 000,00 грн., № 717 від 06.06.2017 р. на суму 10 000,00 грн., № 731 від 07.06.2017 на суму 11731,31 грн.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки ВАЗ 21099, д.н. НОМЕР_6 застрахована у товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АК677050, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн., строк дії: з 05.10.2016 по 04.10.2017.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з винсовками суду першої інстанції про те, що до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

Для врегулювання спору мирним шляхом позивач направив відповідачеві претензію № 01/219 від 25.10.2017, відповідно до якої просив сплатити 61 731,31 грн., отримана останнім 31.10.2017., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 04070 29851703.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" листом вих. № 12/433 від 13.02.2018 повідомило, що оскільки виплату здійснено згідно рахунку № 00000247 від 23.02.2017, з врахуванням даних висновку № 149/17 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу щодо розміру коефіцієнту фізичного зносу у 0,53, з врахуванням 1 000,00 грн. франшизи, відповідач вважає, що до виплати підлягає 45 221,78 грн. , яка була перерахована позивачу у повному обсязі, що учасниками спору не заперечувалось.

В свою чергу, позивач в обгрунтування позову зазначає, що вартість матеріального збитку була вирахувана з коефіцієнтом фізичного зносу згідно висновку № 149/17 від 23.05.2017 судового експерта Коваль І.М, вартість відновлювального ремонту встановлена рахунком - фактурою № 00000247 від 23.02.2017, та з урахуванням суми франшизи, розмір страхової виплати складає: 60 731,31 грн. (61 731,31 грн. - розмір матеріального збитку згідно висновку № 149/17 від 23.05.2017 (з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) мінус франшиза - 1000,00 грн.), а з урахуванням часткової сплати відповідачем суми у розмірі 45 221,78 грн., до стягнення з відповідача в судовому порядку підлягає 15 509,53 грн.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відзиві відповідач в обгурнтування підстав відсутності у нього обов'язку по сплаті заявленої позивачем до стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 15 509,53 грн. зазначав, що позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,53, а тому сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 45 221,78 грн., яка була сплачена відповідачем на користь позивача у повному обсязі.

Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, значення ЕЗ приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Оскільки, рік випуску транспортного засобу Skoda, д.н. НОМЕР_1 є 2009 року, тобто строк експлуатації становить 8,299 років на день ДТП.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що сплатив суму страхового відшкодування, із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з врахування франшизи в розмірі 1 000,00 грн. до порушення провадження у справі, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, відхиляє вказані доводи відповідача з огляду на те, що відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розрахунок зносу транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку № 149/17 експертного автотоварознавчого дослідження з визначенні вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 23.02.2017, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (0,53) становить 78 438,90 грн. та оцінка здійснена суб'єктом оціночної діяльності - Ковелем Ігорем Миколайовичем з дотриманням вимог Методики. Крім того, пунктом 1.3 дослідження висновку № 149/17 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, експертом визначався коефіцієнт фізичного зносу на момент ДТП, який визначено у розмірі 0,53.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Враховуючи зазначене, а також те, що до страховика переходить право вимоги в межах фактичних витрат, які пов'язані з відновленням транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу та франшизи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вартість матеріального збитку була вирахувана з коефіцієнтом фізичного зносу згідно висновку № 149/17 від 23.05.2017 судового експерта Коваль І.М, вартість відновлювального ремонту встановлена рахунком - фактурою № 00000247 від 23.02.2017, та з урахуванням суми франшизи, розмір страхової виплати, затверджений відповідним наказом ПАТ Страхова компанія Гарант -Система № 58 від 17.03.2017, складає: 60 731,31 грн. (61 731,31 грн. - затверджений розмір матеріального збитку, визначений згідно висновку № 149/17 від 23.05.2017 (з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) та мінус франшиза - 1000,00 грн.), а з урахуванням часткової сплати відповідачем суми у розмірі 45 221,78 грн., до стягнення з відповідача в судовому порядку підлягає 15 509,53 грн.

Доводи скаржника в обгрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано акт виконаних робіт, який би підтверджував реальні витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу Skoda, д.н. НОМЕР_1, а в рахунку - фактурі відновлювальний ремонт транспортного засобу зазначено з ПДВ - судом апеляційнї інстанції відиялються як необґрунтовані, оскільки в матеріалах справи наявні платіжн доручення, згідно яких страховик (позивач) виплатив потерпілій особі шляхом перерахування на станцію технічного обслуговування ПП Компанія Автодок страхове відшкодування в розмірі 61 731,31 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 583 від 05.05.2017 на суму 10 000,00 грн., № 606 від 12.05.2017 на суму 10 000,00 грн., № 615 від 16.05.2017 на 10 000,00 грн., № 653 від 18.05.2017 на суму 10 000,00 грн., № 717 від 06.06.2017 р. на суму 10 000,00 грн., № 731 від 07.06.2017 на суму 11731,31 грн., в яких зазначено, що вказані суми сплачуються без ПДВ.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Skoda, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 509,53 грн. страхового відшкодування - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено позивачу у стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 8800,00 грн. з посиланням на недоведеність вимоги позивача в цій частині належними доказами, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги, і питання розподілу судових витрат сторонами у визначеному процесуальним законом порядку - не ставилось.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 (повний текст рішення складено 08.06.2018) у справі №910/2563/18 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 (повний текст підписано 27.06.2018) у справі №910/5339/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 (повний текст підписано 27.06.2018) у справі №910/5339/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".

4. Матеріали справи №910/5339/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 24.09.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров