Рішення

від 14.09.2018 по справі 0440/5255/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року Справа № 0440/5255/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Експрес Логістік" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010101422, №0010091422 від 03.05.2018р., -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Експрес Логістік звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної податкової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Інтерсенд ЮА за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. результати якої оформлено актом №16228/04-36-14-22/36365445 від 03.04.2018р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.05.2018р. №0010101422 форми Р ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.05.2018р. №0010091422 форми Р .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу №1519-п від 14.03.2018р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Інтерсенд ЮА за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. за результатами якої було складено акт за №16228/04-36-14-22/36365445 від 03.04.2018р. за висновками якого встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік у сумі 40680 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 102829 грн. на підставі яких були прийняті оспорювані вищезазначені податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 45033,75 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 40680 грн. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо проведення перевірки, вважає, що рішення відповідачем приймались на підставі хибних та суб'єктивних висновків акту перевірки, без дослідження первинних документів. Позивач зазначає, що дії з проведення перевірки позивача є протиправними, оскільки позивачем 19.01.2018р. було встановлено факт зникнення документів за період господарської діяльності підприємства з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., про що було повідомлено АНД відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області, а 22.01.2018р. і відповідача було повідомлено про втрату документів, які безпосередньо стосувалися предмету перевірки, а як наслідок, у позивача була відсутня можливість надати ці документи, а відповідач зобов'язаний був у такому випадку видати наказ про перенесення або відкладення термінів перевірки, чого не вчинив у порушення вимог п.44.5 ст.44 ПК України, а, навпаки, продовжив перевірку позивача чим вчинив порушення вимог ст.ст.44, 21 ПК України. За викладеного, на думку позивача, у контролюючого органу були відсутні на момент проведення перевірки документи, які відповідно до ст.83 ПК України є підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства, а як наслідок, винесення податкових повідомлень-рішення про збільшення грошових зобов'язань. Також позивач посилається і на те, що йому до початку проведення перевірки не було вручено наказу на перевірку, наказ позивачем отримано 22.03.2018р., а перевірка розпочата 21.03.2018р., що є порушенням п.78.4 ст.78 ПК України, а наслідком неповідомлення позивача про невиїзну перевірку є скасування рішень про штрафні санкції незважаючи на встановлені порушення податкового законодавства про що зазначено у постанові Верховного Суду/КАС від 23.01.2018р. №804/12558/14. Окрім того, позивач вважає, що відповідачем фактично була проведена камеральна перевірка за даними, зазначеними у податкових деклараціях та даних системи електронного адміністрування ПДВ, а тому зазначені факти свідчать про неналежне проведення документальної перевірки, а дії з проведення такої перевірки є протиправними та не можуть слугувати підставами для складання податкових повідомлень-рішень. Щодо протиправності оспорюваних податкових повідомлень-рішень позивач вказує на те, що висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Інтерсенд ЮА зроблений лише на підставі інформації, яка міститься у базах даних контролюючого органу, без витребування та без дослідження первинних та інших документів є неприпустимим та акт перевірки не містить доказів неможливості здійснення вказаним контрагентом своїх зобов'язань, доказів фактичного не здійснення зазначеним контрагентом підприємницької діяльності у період укладення, надання послуг позивачеві, відсутності у позивача взаємозв'язку між укладеним з контрагентом договору та господарською діяльністю платника податків, здійснення спірних господарських операцій без належної обачності або при наявності узгоджених дій з контрагентами з метою отримання податкової вигоди. Позивач вважає, що не можуть бути доказами безтоварності господарських операцій пояснення осіб, зокрема директора підприємства контрагента та наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. щодо визнання директора ТОВ Інтерсенд ЮА винним за ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України, оскільки позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента та не може бути позбавлений права на формування податкового кредиту як сумлінний платник податків про що зазначалось в ухвалах ВАС України, підтверджено практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням Інтерсплав проти України, Булвес АД проти Болгарії. Також, представник позивача посилається і на те, що контролюючим органом невірно було визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, оскільки враховуючи суть договору транспортного експедирування, кошти, що надходять платнику податків - експедитору не є власністю такого платника податку і відповідно не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню згідно до вимог п.137.1 ст.137 ПК України. За викладених обставин, на думку позивача, відповідач, провівши з порушенням податкову перевірку позивача, протиправно нарахував до суми зобов'язання з податку на прибуток усю суму коштів, які надійшли позивача як експедитору від третіх осіб за експедирування, а не окрему плату - винагороду за фактичне виконання договору експедирування за здійснення витрат, що призвело до неправильного визначення зобов'язання позивачу з податку на прибуток за 2015 рік.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що проведення перевірки відбулося на підставі наказу №1519-п від 14.03.2018р., який не оскаржувався позивачем у встановленому законодавством порядку, такі відомості у відповідача відсутні, наказ на перевірку є чинним, вказаний наказ є актом індивідуальної дії, який встановлює правові наслідки для позивача, зокрема складання акту перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень. Представник відповідача зазначає, що наказ на перевірку позивача було вручено йому до початку перевірки - 21.03.2018р., що підтверджується відповідною копією поштового повідомлення про його отримання позивачем, а тому наведені позивачем порушення не відповідають дійсності. Щодо питання нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Інтерсенд ЮА встановлено факти відображення поставки на адресу позивача від ТОВ Інтерсенд ЮА на загальну суму 616976,88 грн. вартості отриманих транспортно-експедиторських послуг, які частково були включені до складу витрат за 2015р. у сумі 226000 грн., а також до податкового кредиту на загальну суму 102829 грн. Аналізом ЄРПН встановлено відсутність придбання ТОВ Інтерсенд ЮА послуг за номенклатурою транспортно-експедиційні послуги , що в подальшому були реалізовані позивачеві у січні-березні 2015р. Окрім того, відповідачем було отримано вирок Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. по справі №757/45459/15-к відповідно до якого директора ТОВ Інтерсенд ЮА було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 та ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво), директор визнав свою вину в обсязі підозри. За викладеного, представник відповідача вважає, що оскільки вироком суду ТОВ Інтерсенд ЮА визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за лютий-березень 2015р. по взаємовідносинах з даним контрагентом-постачальником, так як статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Отже, позивач при укладенні договорів з ТОВ Інтерсенд ЮА на придбання послуг не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов'язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості для обрання позивачем саме цього контрагента. Таким чином встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагента ТОВ Інтерсенд ЮА , що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладення договору - формування документообігу по нереальній господарській операції. Щодо порушення відповідачем п.44.5 ст.44 ПК України, на яку позивач посилається у позові, представник відповідача зазначає, що у відповідності до вимог п.44.1 та 44.3 ст.44 ПК України позивач повинен був надіслати лист про перенесення перевірки не до відповідача, а до ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра, тобто за місцем обліку платника податків, тому недотримання згаданого порядку представник відповідача вважає необґрунтованим.

У ході судового розгляду справи судом було поставлено питання щодо можливості забезпечення сторонами участі у справі з метою допиту в якості свідка директора ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_5, проте учасники справи послалися на неможливість забезпечення його явки у судове засідання.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.09.2018р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Експрес Логістік 02.03.2009р. зареєстровано як юридична особа за адресою: м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Мечникова, буд.12, перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра, є платником ПДВ, що підтверджується копією виписки із ЄДРПОУ від 19.05.2014р. та відомостями, наведеними в акті перевірки від 03.04.2018р., які сторонами не оспорюються (а.с. 22, 34 том 1).

У період з 21.03.2018р. по 27.03.2018р. посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу №1519-п від 14.03.2018р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Інтерсенд ЮА за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. за результатами якої було складено акт №16228/04-36-14-22/36365445 від 03.04.2018р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 40680 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 102829 грн., що підтверджується копією відповідного акту перевірки (а.с.22-32 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 03.05.2018р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0010101422 форми Р за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 45033,75 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 36027 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9006,75 грн. (а.с.20 том 1);

- №0010091422 форми Р за яким до позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 40680 грн. (а.с.21 том 1).

Позивач не погоджується із діями відповідача щодо проведення невиїзної перевірки, просить їх визнати протиправними, а також і оспорює податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками такої перевірки, просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що при проведенні невиїзної перевірки відповідачем порушені норми п.44.5 ст.44 ПК України щодо не перенесення перевірки внаслідок втрати первинних документів позивачем про що позивач повідомляв відповідача 22.01.2018р., не вручення відповідачем позивачу наказу до початку проведення такої перевірки в порушення вимог п.78.4 ст.78 ПК України, що є наслідком скасування рішень, незважаючи на встановлені порушення податкового законодавства. Щодо нереальності господарської операції із ТОВ Інтерсенд ЮА , то позивач на підтвердження факту реальності зазначених господарських операцій були виписані та зареєстровані податкові накладні, що надавало право позивачу віднести вказані у них суми ПДВ до складу податкового кредиту, на момент укладення договору вказаний контрагент позивача сплачував податки та збори, здійснював реєстрацію податкових накладних у ЄРПН, а отже мав необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, вважає, що вирок суду не є беззаперечним і неспростовним доказом протиправності дій ТОВ Інтерсенд ЮА , що підтверджено ухвалами ВАС України, наведеними у позові.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної податкової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Інтерсенд ЮА за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. результати якої оформлено актом №16228/04-36-14-22/36365445 від 03.04.2018р., суд виходить з наступного.

Приписами п.п.19-1.1 ст. 19-1 ПК України встановлено, що до функцій контролюючих органів віднесені повноваження щодо здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі і проведення відповідно до законодавства перевірки.

У відповідності до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки.

Також згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити, зокрема документальні позапланові невиїзні перевірки.

За приписами п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримання поданої інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

За п.78.4 ст.78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податку надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що посадові особи контролюючого органу наділені правом проведення документальної невиїзної перевірки за умови наявності рішення контролюючого органу, оформленого наказом, а також за умови вручення платнику податків копії такого відповідного наказу на проведення перевірки.

Так, як встановлено судом із наданих сторонами документів, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була проведена на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1519-п від 14.03.2018р., що підтверджується змістом копії відповідного наказу наявного у справі (а.с.44 том 4).

Зазначена копія наказу №1519-п від 14.03.2018р. була вручена позивачеві у порядку, встановленому ст.42 ПК України - 21.03.2018р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення (а.с.45 том 4).

За викладених обставин та за умови вручення позивачеві вищевказаного копії наказу до початку проведення перевірки 21.03.2018р., посадові особи контролюючого органу мали право розпочати невиїзну перевірку з 21.03.2018р.

При цьому, слід зазначити, що у зв'язку з наданням відповідачем належних доказів про вручення позивачеві копії наказу на перевірку №1519-п від 14.03.2018р. саме 21.03.2018р., що підтверджено копією вищенаведеного поштового повідомлення, твердження представника позивача про не вручення йому наказу до початку проведення перевірки, а вручення його 22.03.2018р. є неспроможними, оскільки спростовується копією відповідного поштового повідомлення про вручення копії наказу позивачеві 21.03.2018р. (а.с.45 том 4).

Судом не може бути прийняті в якості доказу вручення наказу позивачеві 22.03.2018р. надані позивачем відомості із сайту Укрпошти, оскільки належним доказом повідомлення платника податку про вручення наказу є поштове повідомлення про таке вручення згідно до вимог п.42.2 ст.42 ПК України.

Також із пояснень представника позивача в судовому засіданні було встановлено, що вищевказаний наказ на проведення невиїзної перевірки не був оскаржений у встановленому чинним законодавством у судовому порядку та є чинним і на момент розгляду даної справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не оскарживши наказ про перевірку у судовому порядку, позивач фактично погодився з призначенням та проведенням такої перевірки, що виключає можливість оскарження дій з проведення такої перевірки, оскільки за умови чинності наказу на перевірку, оскарження дій з проведення такої перевірки окремо від наказу не є належно обраним способом захисту права платника податку.

Також слід зазначити, що наказ на проведення невиїзної перевірки є актом індивідуальної дії, який породжує у платника податків обов'язкові до виконання права та обов'язки, а тому саме під час оскарження такого наказу в судовому порядку судом перевіряється правомірність дій посадових осіб контролюючого органу як суб'єкта владних повноважень щодо правомірності проведення перевірки.

Проте, предметом спору у даній справі не є правомірність прийняття наказу №1519-п від 14.03.2018р., такі позовні вимоги позивачем не заявлялися, а тому правомірність чи неправомірність дій посадових осіб контролюючого органу щодо проведення невиїзної перевірки, за умови чинності наказу на проведення такої перевірки, окремо не можуть бути предметом спору, оскільки не призводять до захисту прав та інтересів платників осіб, а тому є неналежно обраним способам захисту права.

Із наведених підстав не можуть бути взяті і до уваги посилання позивача на порушення відповідачем вимог п.44.5 ст.44 ПК України щодо перенесення чи відкладення проведення перевірки внаслідок втрати позивачем первинних документів, а також і посилання на те, що фактично була проведена камеральна перевірки, оскільки наведені обставини можуть бути предметом спору у спорі щодо оскарження в судовому порядку наказу на проведення перевірки №1519-п від 14.03.2018р.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Інтерсенд ЮА за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. без оскарження в судовому порядку наказу на перевірку №1519-п від 14.03.2018р. та його скасування, не підлягають задоволенню.

Також не підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010101422, №0010091422 від 03.05.2018р., виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Так, згідно наявних в матеріалах справи документів, зокрема змісту акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача №16228/04-36-14-22/36365445 від 03.04.2018р. на підставі аналізу податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ ТК Експрес Логістік посадовими особами контролюючого органу було зроблено висновок про нереальність господарської операції позивача по взаємовідносинах з ТОВ Інтерсенд ЮА внаслідок того, що у період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. встановлено факти відображення поставки на адресу позивача від ТОВ Інтерсенд ЮА на загальну суму 616 976,88 грн. з ПДВ за укладеними договорами про надання транспортно-експедиторських послуг, вартість отриманих послуг позивача від наведеного контрагента за період січень-березень 2015р. складає загальну суму з ПДВ 616974 грн., вказані суми вартості вищезазначених послуг частково включені до складу витрат за 2015 рік у сумі 226000 грн. Проте, відповідачем було отримано вирок Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. по справі №757/45459/15 за яким директора ТОВ Інтерсенд ЮА було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 та ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво), директор визнав свою вину в обсязі підозри. За викладеного, представник відповідача вважає, що оскільки вироком суду ТОВ Інтерсенд ЮА визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за лютий-березень 2015р. по взаємовідносинах з даним контрагентом-постачальником, так як статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Отже, позивач при укладенні договорів з ТОВ Інтерсенд ЮА на придбання послуг не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов'язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості для обрання позивачем саме цього контрагента. Таким чином встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагента ТОВ Інтерсенд ЮА , що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладення договору - формування документообігу по нереальній господарській операції (а.с.26-28 том 1).

Разом з тим, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем - ТОВ ТК Експрес Логістік та ТОВ Інтерсенд ЮА надані копії заявок-договорів на організацію транспортного експедирування та копії первинних бухгалтерських документів до них, а саме: копії товарно-транспортних накладних, копії платіжних доручень сплату позивачем винагороди за заявками-договорами, копії рахунків на оплату, копії актів надання послуг, копії заявок-договорів № 2 від 05.01.2015р., №3 від 05.01.2015р., №1 від 29.12.2014р., №5 від 09.01.2015р., №6 від 11.01.2015р., №7 від 13.01.2015р.,, №12 від 15.01.2015р., №13 від 16.01.2015р., №15 від 16.01.2015р., №16 від 19.01.2015р., №18 від 21.01.2015р., №19 від 21.01.2015р., №20 від 22.01.2015р., №21 від 22.01.2015р., №24 від 26.01.2015р., №25 від 27.01.2015р., №26 від 28.01.2015р., №33 від 29.01.2015р., №31 від 22.01.2015р., №34 від 02.02.2015р., №37 від 02.02.2015р., №38 від 02.02.2015р., №39 від 02.02.2015р., №40 від 06.02.2015р., №41 від 04.02.2015р., №42 від 06.02.2015р., №43 від 06.02.2015р., №44 від 09.02.2015р., №45 від 09.02.2015р., №46 від 10.02.2015р., №47 від 11.02.2015р., №48 від 13.02.2015р., №49 від 15.02.2015р., №50 від 16.02.2015р., №55 від 17.02.2015р., №58 від 19.02.2015р., №59 від 21.02.2015р., №60 від 20.02.2015р., №61 від 20.02.2015р., №62 від 23.02.2015р., №62 віл 23.02.2015р., №63 від 24.02.2015р., №64 від 24.02.2015р., №65 від 27.02.2015р., №66 від 25.02.2015р., №68 від 28.02.2015р., №70 від 27.02.2015р., №67 від 26.022015р., №72 від 02.03.2015р., №73 від 02.03.2015р., №74 від 02.032015р., №76 від 03.03.2015р., №77 від 06.03.2015р., №78 від 10.03.2015р., №79 від 10.03.2015р., №80 від 10.03.2015р., №81 від 10.03.2015р., №87 від 13.03.2015р., №89 від 16.03.2015р., №90 від 17.03.2015р., №91 від 19.03.2015р., №92 від 18.03.2015р., №95 від 19.03.2015р., №96 від 20.03.2015р., №97 від 22.03.2015р., №98 від 20.03.2015р., №99 від 20.05.2015р., №100 від 23.03.2015р., №102 від 23.03.2015р., №104 від 23.03.2015р., №105 від 23.03.2015р., №107 від 25.03.2015р., №108 від 26.03.2015р., №109 від 27.03.2015р., №110 від 27.03.2015р., №111 від 27.03.2015р., №112 від 28.03.2015р., №113 від 30.03.2015р. ( а.с. 43-250 том 1, а.с.1-153 том 2, а.с.1-250 том 3).

При цьому, зі змісту копій вищенаведених заявок-договорів, а також і копій наведених первинних документів вбачається, що їх підписано від імені ТОВ Інтерсенд ЮА директором ОСОБА_5 ( а.с.1-250 том 1, а.с.1-153 том 2).

В той же час, у ході судового розгляду справи відповідачем надано копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. по справі №757/45459/15-к, який був підставою для висновку акту перевірки про нереальність вищенаведених господарський операцій, за яким ОСОБА_5 (директора ТОВ Інтерсенд ЮА ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 та ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво) зі змісту якого видно, що ОСОБА_5 30.10.2014р. на прохання маловідомої особи на ім'я Олег за грошову винагороду у розмірі 300 грн. погодився на створення товариства з обмеженою відповідальністю без мети ведення фінансово-господарської діяльності і підписав протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ Інтерсенд ЮА (код ЄДРПОУ 39420744) від 30.09.2014р. щодо створення товариства, затвердження розміру статутного капіталу на загальну суму 462000 грн., 100% якого належить ОСОБА_5, обрання директором себе, з створення фіктивного суб'єкта підприємництва - ТОВ Інтерсенд ЮА . В подальшому, вищевказані документи були передані ОСОБА_5 невстановленим особам, які були передані до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві для реєстрації ТОВ Інтерсенд ЮА . Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 30.09.2014р. в денний період часу підробив документи ТОВ Інтерсенд ЮА з метою їх використання іншими особами. Так, для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_5 передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємств, при цьому, достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносив, до статутного фонду його не передавав та не від кого не приймав як засновник, і не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю. Також зміст вироку свідчить про те, що ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищенаведеного кримінального порушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України (а.с. 31-32 том 4).

Таким чином із аналізу наведених вище досліджених судом доказів, можна дійти висновку, що директор ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_5, який підписав заявки-договори на організацію транспортного експедирування фактично визнав, що ТОВ Інтерсенд ЮА було створено без мети ведення фінансово-господарської діяльності, заперечував свою причетність до ведення від свого імені такої підприємницької діяльності, що свідчить про те, що директор ТОВ Інтерсенд ЮА жодних первинних бухгалтерських документів взагалі щодо жодного з підприємств не укладав та не підписував, у тому числі і з позивачем.

Враховуючи наведене, підписані директором ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_5 вищенаведені заявки-договори, а також і первинні бухгалтерські документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами, які посвідчують факт надання послуг, оскільки наведена особа заперечує свою причетність до ведення підприємницької діяльності ТОВ Інтерсенд ЮА , що підтверджується копією вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. у справі №757/45459/15-к за яким встановлено факт фіктивного підприємництва ТОВ Інтерсенд ЮА (а.с. 42-43 том 4).

У відповідності до вимог ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питання чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, враховуючи, що директором ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_5 був засуджений за фіктивне підприємництво та визнав свою вину щодо створення підприємства без мети ведення фінансово-господарської діяльності, заперечував свою причетність до ведення такої підприємницької діяльності ТОВ Інтерсенд ЮА , суд приходить до висновку, що врахування висновків даного вироку у взаємовідносинах позивача із вказаним контрагентом при розгляді даного спору для адміністративного суду є обов'язковими згідно до вимог ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, судом враховується і те, що згідно до вимог цивільного законодавства України визначено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків згідно до ст.626 ЦК України.

А тому, у разі, якщо одна із сторін заперечує фактичне його виконання, ( у даному випадку директор ТОВ Інтерсенд ЮА заперечує свою причетність до ведення будь-якої підприємницької діяльності) такий договір не може мати наслідків реальності його здійснення.

Отже, статус фіктивного, нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Наведена правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у його постановах від 22.09.2015р. у справі №21-887а15, від 22.03.2016р. у справі №21-170а16.

У відповідності до вимог ч.5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, слід зазначити, що судом не можуть застосовані у даних правовідносинах правові позиції Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які додані позивачем до позову та на які позивач посилався як на докази необхідності застосування наведених у них правових позицій, оскільки зі ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає обов'язкове застосування правових позицій Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

При цьому, слід вказати і про те, що обставини у наведених вище постановах не є подібними до обставин у даній справі, оскільки у даній справі копію наказу позивачеві було вручено до початку проведення перевірки, що виключає можливість застосування судом наведених позивачем правових позицій.

У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Проте, представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням встановлених судом обставин та фактів фіктивного підприємництва контрагента позивача, які позивачем жодними доказами не спростовані.

Водночас, на пропозицію суду щодо забезпечення явки в судове засідання ОСОБА_5 з метою його допиту в якості свідка, позивачем було повідомлено про неможливість забезпечення такої явки.

Судом критично надається оцінка доводам представника позивача про те, що пояснення директора контрагента на наявність вироку суду не можуть бути доказами безтоварності господарських операцій позивача та позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, оскільки факти фіктивного підприємництва, встановлені вироком суду, який є обов'язковим для застосування адміністративним судом та встановлені вироком суду обставини щодо фіктивності ТОВ Інтерсенд ЮА , а тому наведені обставини є підставами для звільнення від доказування за ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними і посилання представника позивача, як на докази у даній справі, на численну практику Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду, з огляду на те, що за ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, як уже зазначалось, в обов'язковому порядку застосовується лише правова позиція Верховного Суду, а не Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду. При цьому, наведена позивачем судову практику Європейського суду з прав людини не є подібною до даних правовідносин, так як наведені позивачем рішення Європейського суду стосуються правовідносин сторін за якими не було встановлено фіктивного підприємництва одного із контрагентів заявника на підставі вироків суду та посадові особи контрагентів у наведених справах не заперечували своєї причетності до здійснення ними фінансово-господарської діяльності підприємств-контрагентів, тому обставини у наведених судових рішеннях не є подібними до даних правовідносинах, у зв'язку з чим наведені позивачем рішення Європейського суду з прав людини не можуть носити преюдиційного значення під час розгляду даної справи.

Необґрунтованими є і твердження представника позивача стосовно невірного визначення відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з підстав того, що кошти, які надходять експедитору не є власністю платника податку, а, відповідно, не включаються в дохід і не підлягають оподаткування згідно до вимог п.137.1 ст.137 ПК України, оскільки будь-яких належних до допустимих доказів, які б свідчили про зазначене позивачем не надано, при цьому, норми п.137.1 ст.137 ПК України ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) не містять посилань на звільнення наведених позивачем коштів від оподаткування.

В той же час, представником відповідача наведені достатні підстави та надані належні і допустимі докази, які свідчать про законність та обґрунтованість прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про те, що оспорювані рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у задоволенні позову позивачеві слід відмовити.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Експрес Логістік до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010101422, №0010091422 від 03.05.2018р. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 19.09.2018р.

Суддя ОСОБА_1