Постанова

від 16.09.2020 по справі 0440/5255/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 0440/5255/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю:

представника відповідача: Єфіменка О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТК Експрес Логістік

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року (суддя суду першої інстанції Конєва С.О., повний текст рішення складено 19.09.2018 року) прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТК Експрес Логістік до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

11 липня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю ТК Експрес Логістік звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної податкової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Інтерсенд ЮА» за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. результати якої оформлено актом №16228/04-36-14-22/36365445 від 03.04.2018р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.05.2018р. №0010101422 форми «Р» ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.05.2018р. №0010091422 форми «Р» .

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що дії з проведення перевірки позивача є протиправними, оскільки позивачем 19.01.2018р. було встановлено факт зникнення документів за період господарської діяльності підприємства з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., про що було повідомлено АНД відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області, а 22.01.2018р. і відповідача. За викладеного, на думку позивача, у контролюючого органу були відсутні на момент проведення перевірки документи, які відповідно до ст.83 ПК України є підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства. Також позивач посилається на те, що йому до початку проведення перевірки не було вручено наказу на перевірку, наказ позивачем отримано 22.03.2018р., а перевірка розпочата 21.03.2018р., що є порушенням п.78.4 ст.78 ПК України, а наслідком такого порушення є скасування оскаржуваних повідомлень-рішень. Позивач вказує, що висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерсенд ЮА» зроблений лише на підставі інформації, яка міститься у базах даних контролюючого органу, без дослідження первинних та інших документів. Також, позивач зазначає, що визнання директора ТОВ «Інтерсенд ЮА» винним за ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України не може позбавляти позивача права на податковий кредит, оскільки він не несе відповідальність за дії свого контрагента.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову. Також, позивач наголошує, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги первинні документи, що підтверджують факт здійснення позивачем та його контрагентом господарської діяльності. У вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016 року відсутні відомості про господарські операції позивача з ТОВ Інтерсенд ЮА , тому він не може свідчити про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що проведення перевірки позивача відбулось на підставі наказу №1519-п від 14.03.2018 року, який прийнятий в порядку та межах повноважень визначених Законом, своєчасно вручений позивачу. За наслідками проведення перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, у зв`язку з чим, відповідачем обґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на порушення відповідачем порядку проведення податкової перевірки, а також безпідставність та незаконність прийнятих у відношенні позивача податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 21.03.2018р. по 27.03.2018р. посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу №1519-п від 14.03.2018р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерсенд ЮА» за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. за результатами якої було складено акт №16228/04-36-14-22/36365445 від 03.04.2018р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 40680 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 102829 грн., що підтверджується копією відповідного акту перевірки (а.с.22-32 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 03.05.2018р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0010101422 форми «Р» за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 45033,75 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 36027 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9006,75 грн. (а.с.20 том 1);

- №0010091422 форми «Р» за яким до позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 40680 грн. (а.с.21 том 1).

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки податковим органом не було порушено вимог Закону. Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. по справі №757/45459/15-к ОСОБА_1 (директора ТОВ «Інтерсенд ЮА» ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 та ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво). Враховуючи те, що документи надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції підписані ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реального характеру у здійсненні господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов`язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу ( абзац перший пункту 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних

Як зазначає позивач, між ним та ТОВ Інтерсед ЮА мали місце господарські відносини на підставі договорів заявок на організацію (транспортне експедирування) разових міжнародних автомобільних перевозок.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «ТК Експрес Логістік» та ТОВ «Інтерсенд ЮА» позивачем надані копії заявок-договорів на організацію транспортного експедирування та копії первинних бухгалтерських документів до них, а саме: копії товарно-транспортних накладних, копії платіжних доручень сплату позивачем винагороди за заявками-договорами, копії рахунків на оплату, копії актів надання послуг, копії заявок-договорів № 2 від 05.01.2015р., №3 від 05.01.2015р., №1 від 29.12.2014р., №5 від 09.01.2015р., №6 від 11.01.2015р., №7 від 13.01.2015р.,, №12 від 15.01.2015р., №13 від 16.01.2015р., №15 від 16.01.2015р., №16 від 19.01.2015р., №18 від 21.01.2015р., №19 від 21.01.2015р., №20 від 22.01.2015р., №21 від 22.01.2015р., №24 від 26.01.2015р., №25 від 27.01.2015р., №26 від 28.01.2015р., №33 від 29.01.2015р., №31 від 22.01.2015р., №34 від 02.02.2015р., №37 від 02.02.2015р., №38 від 02.02.2015р., №39 від 02.02.2015р., №40 від 06.02.2015р., №41 від 04.02.2015р., №42 від 06.02.2015р., №43 від 06.02.2015р., №44 від 09.02.2015р., №45 від 09.02.2015р., №46 від 10.02.2015р., №47 від 11.02.2015р., №48 від 13.02.2015р., №49 від 15.02.2015р., №50 від 16.02.2015р., №55 від 17.02.2015р., №58 від 19.02.2015р., №59 від 21.02.2015р., №60 від 20.02.2015р., №61 від 20.02.2015р., №62 від 23.02.2015р., №62 віл 23.02.2015р., №63 від 24.02.2015р., №64 від 24.02.2015р., №65 від 27.02.2015р., №66 від 25.02.2015р., №68 від 28.02.2015р., №70 від 27.02.2015р., №67 від 26.022015р., №72 від 02.03.2015р., №73 від 02.03.2015р., №74 від 02.032015р., №76 від 03.03.2015р., №77 від 06.03.2015р., №78 від 10.03.2015р., №79 від 10.03.2015р., №80 від 10.03.2015р., №81 від 10.03.2015р., №87 від 13.03.2015р., №89 від 16.03.2015р., №90 від 17.03.2015р., №91 від 19.03.2015р., №92 від 18.03.2015р., №95 від 19.03.2015р., №96 від 20.03.2015р., №97 від 22.03.2015р., №98 від 20.03.2015р., №99 від 20.05.2015р., №100 від 23.03.2015р., №102 від 23.03.2015р., №104 від 23.03.2015р., №105 від 23.03.2015р., №107 від 25.03.2015р., №108 від 26.03.2015р., №109 від 27.03.2015р., №110 від 27.03.2015р., №111 від 27.03.2015р., №112 від 28.03.2015р., №113 від 30.03.2015р. ( а.с. 43-250 том 1, а.с.1-153 том 2, а.с.1-250 том 3).

Наведені вище документи від імені ТОВ Інтерсенд ЮА підписані ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Між тим, первинною для умов податкового обліку може вважатись документація складена під час реального здійснення господарської операції.

Як видно з матеріалів справи, вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. по справі №757/45459/15-к, ОСОБА_1 (директора ТОВ «Інтерсенд ЮА» ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 та ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво).

Зі змісту вироку видно, що ОСОБА_1 30.10.2014р. на прохання маловідомої особи на ім`я « ОСОБА_2 » за грошову винагороду у розмірі 300 грн. погодився на створення товариства з обмеженою відповідальністю без мети ведення фінансово-господарської діяльності і підписав протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «Інтерсенд ЮА» (код ЄДРПОУ 39420744) від 30.09.2014р. щодо створення товариства, затвердження розміру статутного капіталу на загальну суму 462000 грн., 100% якого належить ОСОБА_1 , обрання директором себе, з створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ «Інтерсенд ЮА» . В подальшому, вищевказані документи були передані ОСОБА_1 невстановленим особам, які були передані до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві для реєстрації ТОВ «Інтерсенд ЮА» . Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 30.09.2014р. в денний період часу підробив документи ТОВ «Інтерсенд ЮА» з метою їх використання іншими особами. Так, для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1 передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємств, при цьому, достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносив, до статутного фонду його не передавав та не від кого не приймав як засновник, і не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю. Також зміст вироку свідчить про те, що ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищенаведеного кримінального порушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України (а.с. 31-32 том 4).

Відповідно до частини шостої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено, що директор ТОВ «Інтерсенд ЮА» ОСОБА_1 , який підписав заявки-договори на організацію транспортного експедирування фактично визнав, що ТОВ «Інтерсенд ЮА» було створено без мети ведення фінансово-господарської діяльності, заперечував свою причетність до ведення від свого імені такої підприємницької діяльності, що свідчить про те, що директор ТОВ «Інтерсенд ЮА» жодних первинних бухгалтерських документів не підписував та угод не укладав.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справах № 21-3788а15 та № 2а-1670/7873/11, висловленого у постановах від 1 грудня 2015 року та від 22 березня 2016 року відповідно, на які посилається заявник, суд дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими, спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та бути підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважаться належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт здійснення господарських операцій.

Також, Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірні. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Верховний Суд у справі № 2а-2571/10/0870 дійшов такого правового висновку: статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 05.05.2018 року у справі №826/11377/14

Отже, сукупність обставин у даній справі, а саме, відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій та наявність доказів створення фіктивного підприємства, яке є учасником господарських взаємовідносин обумовлюють правомірність висновків суду першої інстанції з питання формування валових витрат та сплати податків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагента позивача, дії якого були спрямовані лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій та надання податкової вигоди третім особам, а господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних посадовими особами контрагента позивача і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Щодо доводів позивача про протиправність дій відповідача при проведенні перевірки, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи спростовано доводи позивача з приводу того, що наказ про проведення перевірки йому не було вручено до начала перевірки, відтак суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем дотримано порядок вручення наказу, а тому податковий орган в силу приписів ст. 78 ПК України мав право приступити до проведення перевірки.

Також, з матеріалів справи вбачається, що наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.03.2018 року № 1519-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки , за результатом реалізації якого відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року у справі № 160/436/19, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 року, в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ТК Експрес Логістік було відмовлено.

Відтак, в судовому порядку було встановлено факт правомірності прийняття відповідачем наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Щодо доводів позивача з приводу того, що податковий орган не мав права проводити перевірку, оскільки у підприємства втрачені документи, відтак перевірка мала бути відкладена до відновлення документів в порядку ст. 44 ПК України, суд зазначає настіпне.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Судом встановлено, що позивачем не було виконано свого обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу за місцем свого обліку про втрату документів, оскільки листи позивача містять повідомлення про втрату документів ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а не ДПІ в Шевченківському районі м. Дніпра, на обліку якого перебуває ТОВ ТК Експрес Логістік .

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для відкладення проведення перевірки.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його зміни або скасування - відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТК Експрес Логістік - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року в адміністративній справі №0440/5255/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 16 вересня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17.09.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай