Рішення

від 18.09.2018 по справі 826/3963/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2018 року № 826/3963/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СБ ПЛАНЕТА доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю представників сторін:

від позивача - Терещенко В.В., Різняк Ю.Б.,

від відповідача - Кравченко Є.В., Сервірог Ю.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю СБ ПЛАНЕТА (надалі також - позивач, ТОВ СБ ПЛАНЕТА ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2017 №00009741402, №00009751402 і №00009761402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 відкрито провадження у справі №826/3963/18 за вказаним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СБ ПЛАНЕТА та дану справу призначено до судового розгляду у за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків акту перевірки від 27.11.2017 №507/26-15-14-02-03/36947165 щодо заниження Товариством податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість за звітні періоди 2015 - 2016 років, що були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив про законність оскаржуваних рішень, та зазначив, що висновки акта документальної перевірки про порушення позивачем вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є правомірними та обґрунтованими.

Ухвалою суду від 14.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 18.09.2018 представники позивача позовні вимоги підтримали, а представники відповідача проти позову заперечували.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, упродовж періоду з 31.10.2017 по 20.11.2017 працівниками ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ СБ ПЛАНЕТА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 27.11.2017 №507/26-15-14-02-03/36947165 (надалі - акт перевірки).

Згідно висновків цього акту перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ СБ ПЛАНЕТА занижено дохід, що враховується при визначені об'єкта оподаткування, за 2014 рік на 473 800 грн., що зумовило заниження податку на прибуток за вказаний звітний період на суму 85 284 грн. Суть даного правопорушення, на думку перевіряючих, полягає у невключені платником до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, сум кредиторської заборгованості по господарським операціям з контрагентами: ТОВ Компанія Родовід (403 800 грн.) і ТОВ ЮМФ Консалтинг (70 000 грн.), що не були погашені станом на 01.01.2014. На переконання контролюючого органу строк позовної давності за відповідними договорами сплинув у 2014 році, а тому в цьому періоді платник мав відобразити дохід від вказаних вище сум безнадійної заборгованості. В тексті акта перевірки також було зроблено посилання, що дане порушення вплинуло на визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, - без зазначення звітного періоду, в якому було здійснено донарахування податку;

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану на загальну суму 212 163 грн. (в т.ч. за звітні періоди березень-травень, вересень і грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року). Суть даних правопорушень, на думку перевіряючих, полягає у наступному: в ході проведеної перевірки працівники відповідача дійшли висновку про те, що відповідно до вимог пп. 134..1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , П(С)БО 16 ТОВ СБ ПЛАНЕТА мало включити понесені ним у 2015 році витрати по операціях з придбання транспортних послуг у контрагента-перевізника (ТОВ Транс-Ресурс ) до складу ряд. 2050 Собівартість реалізованої продукції Звіту про фінансові результати, а саме: у собівартість реалізованих послуг з охорони об'єктів. Однак за даними бухгалтерського обліку дана сума витрат (738 524,33 грн.) була відображена товариством за 2015 рік на рахунку бухгалтерського обліку 84 Інші витрати операційної діяльності . З урахуванням вище наведеного перевіряючі дійшли умовиводу про реалізацію платником у 2015 - 2016 роках послуг з охорони об'єктів за договірною вартістю, яка нижче за собівартість (звичайну ціну) таких послуг, що призвело до заниження сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 197 885 грн. (в т.ч. за звітні періоди квітень-листопад, грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року), та як наслідок податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки зазначено, що з урахуванням порушень викладених в п.п.3.1.1 цього акта, встановлено порушення платником вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у розмірі 78 967 грн.

18.12.2017 ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за №00009741402 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на прибуток у сумі 106 605 грн. (в тому числі за основним платежем - 85 284 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 231 грн.);

- за №00009751402 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 265 204 грн. (в тому числі за основним платежем - 212 163 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 041 грн.);

- за №00009761402 (форми В4 ), яким зменшило розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларований позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2015 року та грудень 2016 року.

За результатами оскарження ТОВ СБ ПЛАНЕТА вказаних податкових повідомлень-рішень від 18.12.2017 в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, такі рішення відповідача відповідно до рішення ДФС України від 22.02.2018 №6663/6/99-99-11-01-01-25 були залишені без змін.

Вважаючи ці податкові повідомлення-рішення від 18.12.2017 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності та обгрунтованості висновків акта перевірки в частині порушення позивачем вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в 2014 році суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з тексту акта перевірки, в ході проведеної перевірки встановлено, що за даними рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 01.01.2014 у ТОВ СБ ПЛАНЕТА обліковувалась кредиторська заборгованість по операціях з контрагентами - ТОВ Компанія Родовід і ТОВ ЮМФ Консалтинг на загальну суму 473 800 грн. (дані обставини підтверджуються також наданими позивачем картками рахунків 6314 за період з 01.01.2010 по 04.04.2018). Вказана кредиторська заборгованість сформувалось наступним чином:

- по ТОВ Компанія Родовід у сумі 403 800 грн.: на виконання договору від 30.03.2010 №300310, укладеного між ТОВ СБ ПЛАНЕТА (як замовником) і ТОВ Компанія Родовід (як виконавцем) щодо надання послуг з проведення рекламної кампанії по матеріалам, що надаються замовником та транслюються на екранах, сторонами були складені та підписані акти прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2010 на суму 199 800 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 161,83 грн. та податок на рекламу - 829,05 грн.) та від 31.05.2010 на суму 264 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 43 817,43 грн., податок на рекламу - 1 095,44 грн.). Копії зазначених договору з додатками та актів наявні у матеріалах справи. Позивач розрахувався з контрагентом за надані послуги частково 17.06.2010 у сумі 60 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 000 грн.), що відображено в картці рахунку 631;

- по ТОВ ЮМФ Консалтинг у сумі 70 000 грн.: на виконання договору №02/01-10 про надання юридичних послуг від 25.01.2010, укладеного між ТОВ СБ ПЛАНЕТА (як замовником) і ТОВ ЮМФ Консалтинг (як виконавцем) щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з правових питань, пов'язаних з поточною діяльністю замовника, сторонами складено та підписано акт наданих послуг від 30.04.2010 на суму 70 000 грн. (в т.ч. ПДВ). Копії зазначених договору з додатками та акта наявні у матеріалах справи. Як свідчать наявні матеріали справи розрахунки з виконавцем за цим договором ТОВ СБ ПЛАНЕТА не здійснювало.

Правова позиція відповідача полягає в тому, що відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договорів, з урахуванням положень ст. 267 Господарського кодексу України та ст. 530 Цивільного кодексу України ТОВ СБ ПЛАНЕТА мало розрахуватись з виконавцями в такі терміни: за договором від 25.01.2010 №02/01-10 - до 31.12.2010, за договором від 30.03.2010 №300310 - до 30.03.2011, тобто упродовж всього строку дії цих договорів. Строк позовної давності для стягнення контрагентами сум заборгованості з ТОВ СБ ПЛАНЕТА на переконання відповідача закінчився у 2014 році, а тому позивач повинен був віднести суму заборгованості 473 800 грн. до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування в порядку п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України.

В розумінні пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б)) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Підпункт 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначає, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають, в тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості , крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зобов'язання - це заборгованість підприємства, котра виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Тобто, під кредиторською заборгованістю мається на увазі заборгова-ність підприємства перед іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов'язання її погашення в певний строк.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання (далі - П(С)БО 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20.

За змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 4, 5 і 6 П(С)БО 11 Зобов'язання , за строком погашення зобов'язання поділяють на: довгострокові (очікуваний строк погашення перевищує 12 місяців або операційний цикл) та поточні (очікуваний строк погашення не перевищує операційного циклу чи 12 місяців).

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення (недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, котра, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства).

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Аналізуючи зміст п. 5 П(С)БО 11 Зобов'язання можна дійти правового висновку, що під словами не підлягає погашенню слід мати на увазі випадок, коли є впевненість у тому, що заборгованість уже не погашатиметься. Зокрема, така впевненість може бути у такому випадку як сплив строк позовної давності (під яким в ст. 256 Цивільного кодексу України розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) та прийняття рішення не погашати борг після його закінчення.

Тобто, після спливу строку позовної давності боржник може бути впевненим, що кредитор не зможе звернутися до суду з вимогою про погашення заборгованості, а тому погашення такої заборгованості вже не є обов'язком боржника . З огляду на зазначене, боржник може або розрахуватися з кредитором за такими зобов'язаннями, або ж прийняти рішення про їх непогашення.

Відповідно до ст.ст. 257, 260 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати чи настання події, із якою пов'язаний його початок. Зокрема така подія може настати в день, коли особа дізналася (або могла дізнатися) про порушення власного права чи про особу, котра його порушила (як то визначено в ч. 1 ст. 261 ЦК України).

При цьому, ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Наведені положення дають підстави також для висновку, що у договірних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності також залежить від умов договору, укладеного між боржником і кредитором, щодо строків виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, у разі якщо зобов'язання має визначений строк виконання (у договорі чітко зазначено, до якої дати чи в який строк сторони повинні виконати свої зобов'язання), то перебіг позовної давності розпочинається зі спливом строку виконання (що передбачено в ч. 5 ст. 261 ЦК України, та кореспондується зі ст. 530 цього Кодексу). Тобто, фактично перебіг позовної давності розпочинається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, ст. 264 ЦК України визначено порядок переривання позовної давності. Так, Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 1 і 3 зазначеної статті ЦК України).

Проаналізувавши тексти наявних у матеріалах справи договорів від 30.03.2010 №300310 та від 25.01.2010 №02/01-10 з додатками суд встановив, що строки виконання замовником (в даному випадку ТОВ СБ ПЛАНЕТА ) свого обов'язку по оплаті наданих послуг виконавцям були визначені сторонами: безпосередньо в договорі №02/01-10 від 25.01.2010, ту випадку договору від 30.03.2010 №300310 - в його додатках, що є невід'ємною частиною такого договору. А саме відповідно до п. 2.3 ст. 2 договору №02/01-10 від 25.01.2010 замовник (ТОВ СБ ПЛАНЕТА ) зобов'язаний прийняти від виконавця результати наданих послуг шляхом підписання акту наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплатити їх в розмірі і в строк, передбачені цим договором. Одночасно у п. 3.2 ст. 3 цього ж договору сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється замовником на підставі цього договору, протягом 30 банківських днів після підписання сторонами актів наданих послуг, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок. За змістом положень пп. 3.4.2 п. 3.4 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 договору від 30.03.2010 №300310 сторони зазначено договору встановили, що порядок оплати послуг визначається в додатках до цього договору. Згідно п. 3 додатку №2 від 30.03.2010 до договору від 30.03.2010 №300310, підписаного керівниками ТОВ Компанія Родовід і ТОВ СБ ПЛАНЕТА , замовник (ТОВ СБ ПЛАНЕТА ) сплачує виконавцю вартість наданих послуг з проведення рекламної кампанії (стосується вартості послуг на суму 199 800 грн.), визначену в акті прийому-передачі наданих послуг, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок виконавця в строк 30 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Згідно п. 3 додатку №4 від 30.04.2010 до договору від 30.03.2010 №300310, підписаного керівниками ТОВ Компанія Родовід і ТОВ СБ ПЛАНЕТА , замовник (ТОВ СБ ПЛАНЕТА ) сплачує виконавцю вартість наданих послуг з проведення рекламної кампанії (стосується вартості послуг на суму 264 000 грн.), визначену в акті прийому-передачі наданих послуг, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок виконавця в строк 30 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

Враховуючи зміст умов вказаних вище договорів, укладених між ТОВ СБ ПЛАНЕТА і його контрагентами-виконавцями, початок перебігу строку позовної давності за такими договорами слід визначати відповідними днями, наступними за граничними днями виконання замовником своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг у кожному договорі, тобто: за договором №02/01-10 від 25.01.2010 - після закінчення 30-ти банківських днів з дня підписання акту наданих послуг від 30.04.2010 (тобто, орієнтовно до кінця червня 2010 року); за договором від 30.03.2010 №300310 - після закінчення 30 банківських днів після підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2010 і 31.05.2010 та з урахуванням факту здійснення ТОВ СБ ПЛАНЕТА 17.06.2010 часткової проплати на суму 60 000 грн. (тобто, орієнтовно до кінця червня/липня 2010 року).

Як наслідок строки позовної давності (3 роки) для стягнення з ТОВ СБ ПЛАНЕТА суми заборгованості у розмірі 473 800 грн. відповідно до наведених вище норм права закінчились в червні/липні 2013 року, а не в 2014 році як визначив контролюючий орган під час проведення перевірки. Відповідно до п. 5 П(С)БО 11 Зобов'язання позивач мав віднести вказану суму кредиторської заборгованості до складу доходу, що враховується при обчисленні податку на прибуток, у відповідному звітному періоді 2013 року.

Разом з тим, як вбачається з тексту акту від 27.11.2017 №507/26-15-14-02-03/36947165 предметом документальної планової перевірки позивача був виключно звітний період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Між тим, в силу припису абз. 1 п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на вищенаведене суд погоджується з посиланнями позивача на те, що контролюючим органом фактично було встановлено порушення ТОВ СБ ПЛАНЕТА вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, яке вчинене ним у звітних періодах 2013 року (1-е півріччя, 3-тій квартал 2013 року). А тому в даному випадку строк давності для проведення перевірки та притягнення платника до відповідальності, встановлений ст. 102 ПК України, на момент проведення ГУ ДФС у м. Києві планової документальної перевірки, результати якої оформлені актом від 27.11.2017 №507/26-15-14-02-03/36947165, вже сплинув.

Стосовно обгрунтованості правової позиції відповідача про заниження позивачем податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 78 967 грн., то суд зазначає наступне.

В тексті акта від 27.11.2017 №507/26-15-14-02-03/36947165 (стор. 30) зафіксовано, що проведеною перевіркою відображеного показника ряд. 10.1 декларацій придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 в сумі 2 335 227 грн. на підставі таких документів: банківських документів, даних бухгалтерського обліку, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, декларацій, встановлено завищення суб'єктом господарювання вказаного показника на 78 967 грн. Правова позиція контролюючого органу полягає у тому, що товари послуги, які отримані платником податку на додану вартість та неоплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбаченому п. 198.3 ст. 198 ПК України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

Разом з тим, проаналізувавши текст цього акта перевірки суд не виявив у ньому жодних посилань на конкретні господарські операції, їх обсяг, конкретні первинні документи (з наведенням найменування, реєстраційних дат і номерів таких), в яких зафіксовані ті чи інші господарські операції. Також зробивши висновок про відсутність у ТОВ СБ ПЛАНЕТА права на формування податкового кредиту у зв'язку з отриманням товарів/послуг, що не були оплачені, контролюючий орган при цьому не встановив в акті перевірки звітні періоди, в якому платник в дійсності сформував суми податкового кредиту у зв'язку з придбанням цих товарів/послуг з посиланням на реквізити відповідної податкової звітності, та чи мало місце формування ним податкового кредиту взагалі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в акті перевірки відсутність опис обставин відповідно до яких контролюючий орган дійшов висновку про допущення позивачем порушення вимог ПК України та заниження податкового кредиту за звітний період грудень 2014 року.

Щодо правомірності та обгрунтованості висновків акта перевірки про допущення ТОВ СБ ПЛАНЕТА порушення норм п. 188.1 ст. 188 ПК України при формуванні податкової бази оподаткування податком на додану вартість при реалізації послуг охорони в 2015 - 2016 роках суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції що діяла до 01.01.2015) під терміном собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розумілись витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

За змістом п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (в останній чинній редакції), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

При цьому, згідно п. 17, 18 цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Зокрема, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, як витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України (у редакції чинній до кінця 2015 року), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

В подальшому, у зв'язку з внесенням до ПК України змін Законом України від 24.12.2015 №909-VIII, абз. 1 і 2 п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу було викладено у наступній редакції: База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Звичайна ціна, згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Тобто, у розумінні норм ПК України, звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ у 2016 році операцій з постачання самостійно виготовленої продукції (послуг) є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг.

Правова позиція контролюючого органу полягає у тому, що ТОВ СБ ПЛАНЕТА сформувала упродовж 2015 року базу оподаткування операцій з постачання контрагентам-замовникам послуг з охорони нижче їх реальної виробничої собівартості, оскільки до собівартості таких послуг не були включені понесені товариством витрати на перевезення охоронців на загальну суму 738 524,33 грн. Крім того, відповідач дійшов висновку про формування позивачем бази оподаткування операцій з постачання послуг охорони у 2016 році нижче рівня звичайних цін. Відповідач вважає, що на дату розрахунку фактичної собівартості (звичайної ціни) поставленої продукції платник податку мав скласти податкову накладну на суму перевищення фактичної собівартості над вартістю постачання таких послуг, зареєструвати таку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних та в результаті збільшити податкові зобов'язання з податку на додану вартість на зазначену суму.

До таких висновків відповідач дійшов у зв'язку з такими наведеними в тексті акта перевірки обставинами. Упродовж перевіряємого періоду ТОВ СБ ПЛАНЕТА в тому числі надавало послуги з охорони об'єктів, які належать іншим суб'єктам господарювання, - ПрАТ Київський електротранспортний завод , ПАТ Комбінат Тепличний . За даними рахунку 23 Виробництво сума витрат товариства за надання вказаних послуг за 2015 рік становила 3 271 738,88 грн. Також, у 2015 році ТОВ СБ ПЛАНЕТА мало фінансово-господарські відносини з ТОВ Транс-Ресурс , а саме: між вказаними сторонами були укладені договір найму на організацію перевезень №29/03-13 від 29.03.2013 (предметом якого є надання перевізником (ТОВ Транс-Ресурс ) послуг з перевезення пасажирів замовника (ТОВ СБ ПЛАНЕТА ) легковими автомобілями загального користування у внутрішньому транспортному сполученні) та договір на організацію перевезень автомобільним транспортом №21-10/10 від 21.10.2010. На виконання даних договорів за період 2015 року, сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) всього на загальну суму 738 524,33 грн. (крім того ПДВ - 147 705 грн.). Вказані витрати на транспортні послуги за даними бухгалтерського обліку платником (позивачем) були віднесені до складу адміністративних витрат (рах. 92). Крім того, в ході перевірки було встановлено, що протягом 2015 року ТОВ СБ ПЛАНЕТА використовувало орендовані у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 і ОСОБА_6 автотранспортні засоби, а витрати по орендних платежах так само віднесло до адміністративних витрат. При цьому, на усний запит перевіряючих з питання доцільності отримання транспортних послуг від ТОВ Транс-Ресурс , платник повідомив, що такі транспортні послуги були необхідні для здійснення доставки охоронців на об'єкти охорони. З урахуванням цих пояснень та за результатами аналізу структури штатного розкладу ТОВ СБ ПЛАНЕТА контролюючий орган дійшов висновку, що зазначені витрати на транспортні послуги у сумі 738 524,33 грн. підлягали включенню до собівартості послуг охорони, як такі, що безпосередньо були пов'язані з наданням позивачем таких послуг замовникам.

У судовому засіданні 31.07.2018 представник відповідача - головний державний ревізор-інспектор Сервірог Ю.В., який здійснював документальну планову перевірку ТОВ СБ ПЛАНЕТА у складі перевіряючих, пояснив, що висновки про заниження собівартості послуги з охорони об'єктів за 2015 рік на транспортні витрати були сформовані перевіряючими за результатами аналізу даних карток рахунків бухгалтерського обліку та на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) перевізника. Копії цих документів представник відповідача до суду не надав, посилаючись на те, що під час перевірки досліджувались лише оригінали таких документів та вилучення їх не здійснювалось.

Водночас, представники позивача у судових засіданнях та у тексті позовної заяви категорично заперечували проти правильності та обгрунтованості таких висновків відповідача. Представники позивача пояснили, що вказані витрати на транспортні послуги були віднесені в бухгалтерському обліку до складу саме адміністративних витрат, оскільки ці витрати були спрямовані на забезпечення ефективного управління апаратом управління Товариства, про що контролюючий орган було повідомлено під час перевірки у відповідь на письмовий запит від 14.11.2017 у текстах письмових пояснень від 15.11.2017 №25 та від 17.11.2017 (наведені обставини безпосередньо відображено в акті перевірки, стор. 20).

На обгрунтування своїх позовних вимог позивачем до матеріалів справи були надані калькуляція вартості послуг охорони за 2015 рік та копії актів виконання робіт (надання послуг), складених на виконання договору №29/03-13 від 29.03.2013 на загальну суму 738 524,33 грн. (крім того ПДВ - 147 705 грн.).

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем документи суд дійшов висновку, що тексти таких не містять жодних відомостей про придбання та використання ТОВ СБ ПЛАНЕТА транспортних послуг по операціям з ТОВ Транс-Ресурс для забезпечення процесу надання послуг охорони на об'єктах третіх осіб.

Крім того, позивачем до суду подана копія листа директора ТОВ Транс-Ресурс Домашевського І.С. від 04.09.2018, що була надана у відповідь на запит ТОВ СП ПЛАНЕТА від 01.08.2018 №010818, з інформацією про знищення подорожніх листів, як таких по яким сплив строк зберігання.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що наявними у справі матеріалами висновки контролюючого органу про заниження ТОВ СБ ПЛАНЕТА розміру собівартості послуг охорони за 2015 рік та відповідно бази оподаткування податком на додану вартість за цей період документально не підтверджуються.

Що стосується висновків акта перевірки про здійснення ТОВ СБ ПЛАНЕТА реалізації послуг охорони упродовж 2016 року нижче їх звичайної ціни та відповідно заниження бази оподаткування податком на додану вартість за звітні періоди 2016 року, то такі обставини за даним епізодом порушення, на думку суду, викладені неясно та необ'єктивно. А саме в тексті акта перевірки відсутні посилання на дослідження перевіряючими конкретних первинних та/або інших документів на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про реалізацію позивачем своїх послуг нижче рівня звичайних цін на такі послуги. Таким чином, за даними акта перевірки не прослідковується по яким саме господарським операціям, з якими контрагентами, на підставі яких первинних документів, відповідачем зроблено висновок про заниження Товариством податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2016 рік.

Між тим, за приписами положень п. 4, 5 розд. ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність в акті від 27.11.2017 №507/26-15-14-02-03/36947165 систематизованого викладу фактів порушень позивачем податкового законодавства, з посиланням на відповідні документи, що підтверджують факти вчинення таких порушень, та, що висновки такого акта перевірки не підтверджуються наявними у даній справі матеріалами. Як наслідок суд визнає оспорювані податкові повідомлення-рішення, що були прийняті на підставі цього акта перевірки, висновки якого судом визнанні нормативно та документально необгрунтованими, протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 28.02.2018 №19 (#132948319411), позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6 547,48 грн. відтак, з урахуванням задоволення позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає судових збір у вказаному розмірі.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю СБ ПЛАНЕТА до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18.12.2017 №00009741402, №00009751402 і №00009761402.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю СБ ПЛАНЕТА (код ЄДРПОУ 36947165, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 547,48 грн. (шести тисяч п'ятисот сорока семи гривень 48 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

Повний текст рішення суду виготовлено 28.09.2018.