Рішення

від 27.09.2018 по справі 826/14316/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2018 року № 826/14316/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Київжитлобуд ДоГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київжитлобуд звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2017 р. № 0855140103, № 0854140103, № 00547311409 та від 25.10.2017 р. № 1899140302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.11.2017 р. відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 27.09.2017 р. № 415/26-14-14-01-03/39671305 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, накладено штрафні санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначено суму грошового зобов'язання з військового збору .

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що господарські операції позивача є реальними. Позивач не може нести відповідальність за недобросовісність свого контрагента.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки господарські операції позивача не мали на меті настання реальних наслідків.

За клопотанням сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Київжитлобуд (код ЄДРПОУ 39671305) податкового законодавства за період з 03.03.2015 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 03.03.2015 р. по 30.06.2017 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Київжитлобуд :

-п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Доходи , пп. 5-7 п. 1118 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 371 798,00 грн.;

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, . 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2015 рік на загальну суму 413 108,00 грн.;

-п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме не оприбуткування готівкових коштів в сумі 20 000,00 грн.;

-пп. 168.1.1, пп.168.1.2, пп. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 1.6 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено (перераховано) військовий збір.

За результатами перевірки складено акт від 27.09.2017 р. № 415/26-14-14-01-03/39671305 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 24.10.2017 р. № 0855140103, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 371 798,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 371 798,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 0 грн.

від 24.10.2017 р. № 0854140103, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 516 385,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 413 108,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 103 277,00 грн.;

від 24.10.2017 р. № 00547311409, яким до позивача застосовано суму за штрафних (фінансових) санкці й (штрафів) у розмірі 100 000,00 грн.;

від 25.10.2017 р. № 1899140302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 15 845,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 1 498,02 грн. та за штрафними санкціями - 14 346,98 грн.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято рішення від20.10.2017 р. №33114/10/26-15-14-01-03, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п.п. 200.1 і 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Також виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 р. №К/9901/2803/18 (у справі №820/11856/13-а), від 31.01.2018 р. №К/9901/5557/18 (у справі №826/245/14), від 06.02.2018 р. №К/9901/7258/18 (у справі №810/6695/14), 04.04.2018 р. № К/9901/27694/18 (у справі №808/2519/15).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ПП Пром Торг ЛЗА (підрядник) укладено договір субпідряду від 01.09.2015 р. № 01/09/15, відповідно до умов якого підрядник своїми і (або) залученими силами і засобами зобов'язується виконати роботи по улаштуванні оздоблювальних робіт на об'єкті: Реконструкція будівлі цілісного майнового комплексу Кінотеатр Жовтень на вул. Констянтинівській, 26 у Подільському р-ні м.Києва , відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором строк здати роботи замовнику.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копію договору субпідряду від 01.09.2015 р. № 01/09/15, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2015 року, податкову накладну від 30.09.2015 р. № 124.

Оплата за надані послуги підтверджується копіями виписок по особовому рахунку.

Крім того, 01.04.2015 р. між позивачем (замовник) та ТОВ Євробуд-Стар (підрядник) укладено договір підряду № 01-04-15, відповідно до умов якого підрядник своїми і (або) залученими силами і засобами зобов'язується виконати роботи по улаштуванні оздоблювальних робіт на об'єкті Реконструкція з прибудовою середньої загальноосвітньої школи № 128 по вул. Р. Окіпої, 6 у Дніпровському районі м.Києва , відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором строк здати роботи замовнику.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копію договору підряду від 01.04.2015 р. № 01-04-15, акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень, травень 2015 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень, травень 2015 року, податкові накладні від 30.04.2015 р. №64 та від 29.05.2015 р. № 130.

Оплата за надані послуги підтверджується копіями виписок по особовому рахунку.

01.07.2015 р. між позивачем (замовник) та ТОВ Будмастерстар (підрядник) укладено договір підряду № 01/07/15, відповідно до умов якого підрядник своїми і (або) залученими силами і засобами зобов'язується виконати роботи по улаштуванні оздоблювальних робіт на об'єкті Реконструкція з прибудовою середньої загальноосвітньої школи № 128 по вул. Р. Окіпої, 6 у Дніпровському районі м.Києва , відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором строк здати роботи замовнику.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копію договору підряду від 01.07.2015 р. № 01/07/15, акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2015 року, податкові накладні від 23.07.2015 р. №41 та від 31.07.2015 р. № 66.

Оплата за надані послуги підтверджується копіями виписок по особовому рахунку.

Вказані договори були укладені позивачем на виконання зобов'язань за договорами перед ПАТ Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської (договір підряду від 17.08.2015 р. № 17-08/15), Споживчим товариством Інбуд (договір субпідряду від 05.03.2015 р. № 22/15).

З акта перевірки та відзиву відповідача на позов, вбачається що контролюючий орган посилається на відсутність трудових ресурсів у ПП Пром Торг ЛЗА , ТОВ Будмастерстар та ТОВ Євробуд-Стар як на підставу нереальності проведених господарських операцій, зокрема відповідач стверджує, що згідно інформації, що міститься в ІС Податковий блок вказаними контрагентами позивача не подавались розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за жоден із звітних податкових періодів, у зв'язку із чим відсутня інформація щодо наявності у підприємства трудових ресурсів.

Суд звертає увагу, що такі посилання відповідача ґрунтуються лише на даних ІС Податковий блок , однак, не виключає можливості залучення додаткових працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом всі витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Економічний ефект від господарських операцій мав бути досягнутий шляхом надання послуг з підтримки програмного забезпечення, яке використовує у своїй господарській діяльності, і, яке є важливою складовою бізнес-процесів останнього.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами, а тому приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 р. № 0855140103 та № 0854140103 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2017 р. № 00547311409, суд звертає увагу на наступне.

Під час проведення перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме не оприбуткування готівкових коштів в сумі 20 000,00 грн., а саме не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі підприємства за 22.04.2016 р.; згідно банківської виписки 22.04.2016 р. підприємством отримано готівкові кошти з банкомату, але згідно прибуткових касових ордерів № 3 на суму 2 500,00 грн. та № 4 на суму 17 500,00 грн., а також згідно аркуша касової книги наданої підприємством, встановлено, що оприбуткування готівки здійснено 23.04.2016 р.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України Про астосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ( 265/95-ВР ) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитківнавідвідування культурно-спортивних идовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

З наданої позивачем копії банківської виписки ПАТ КБ Приватбанк по рахунку № 26001052760723 від 22.04.2016 р., вбачається що 22.04.2016 р. позивачем грошові кошти не отримувались.

У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували отримання ТОВ Київжитлобуд грошових коштів в сумі 20 000,00 грн. та їх не оприбуткування.

Разом з цим, судом встановлено, що зазначена контролюючим органу сума була отримана позивачем 23.04.2016 р. та оприбуткована згідно касових ордерів від 23.04.2016 р. № 3 та № 4.

Враховуючи відсутність встановленого порушення ТОВ Київжитлобуд , суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 24.10.2017 р. № 00547311409.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 25.10.2017 р. № 1899140302, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату (перерахування) військового збору ТОВ Київжитлобуд , що є порушенням п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір:

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Як зазначено позивачем, у період з травня 2015 року по січень 2016 року при перерахуванні ТОВ Київжитлобуд коштів по сплаті військового збору було допущено помилку при визначенні рахунку і кошти з призначенням платежу - військовий збір (р/р № 31114063700005) було фактично перераховано на інший бюджетний рахунок (р/р № 31114029700005).

Відтак, за наслідками виправлення вказаної посилки, при подальшій сплаті позивачем військового збору, такі платежі зараховувались на погашення боргу за минулі періоди.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає суду підстави дійти висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Разом з тим, поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 р. № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 р. № 449) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 р. за № 594/6882, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 вказаного Положення встановлено, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту таких пунктів названого Положення слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Таким чином, суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 Податковим кодексом України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, суд вважає, що помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, з огляду на те, що помилкове перерахування позивачем коштів на інший рахунок не вплинуло на виконання обов'язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати військового збору та ним самостійно нараховано зобов'язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним.

Відтак, повідомлення-рішення від 25.10.2017 р. № 1899140302 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Київжитлобуд (02660, м.Київ, вул. Віталія Шимановського, буд. 2/1, оф. 413, код ЄДРПОУ 39671305) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 24.10.2017 р. № 0855140103, № 0854140103, № 00547311409 та від 25.10.2017 р. № 1899140302.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київжитлобуд (02660, м.Київ, вул. Віталія Шимановського, буд. 2/1, оф. 413, код ЄДРПОУ 39671305) судові витрати в сумі 16 592 грн. 74 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко